що маеш казати наперед обміркуй - поиск на сайте Институт.com.ua

Искать в названии и в содержании

Искать только в названии

Заказать работу на тему «що маеш казати наперед обміркуй»

Практична робота № 3 1. В яких одиницях повинна вимірюватись ефективність рекламної компанії? 2. Яке практичне значення для рекламної компанії визначає так звана піраміда цілей? 3. Яка група факторів впливає на кінцевий ефект рекламної діяльності і який з цих факторів має велике значення для формування ефективності рекламної компанії 4. Якщо рекламна компанія проходить за ланцюгом «рекламодавець – рекламне агентство – баєр – селер – медіа канал» чи можна казати, що ефективність рекламної компанії з кожним переходом рекламного ринку сприймаються окремо. Поясніть чому. Література ...

гроші та кредит

1. Інфляція, її темпи і наслідки 3 2. Національний банк України та його функції 9 Задача 10 16 Власний капітал банку 1 млн.грн.. Позичений - 11 млн.грн.. Банк видав у позику 10 млн.грн. Банк сплачує вкладникам 10% річних і отримує з позичальників 20% річних. Підрахуйте норму прибутку банківського капіталу. Задача 20 17 Базова річна сума оплати освіти у навчальному закладі за один рік дорівнює 5 тис грн та підвищується з урахуванням інфляції (15%). Строк освіти 5 років. Навчальний заклад пропонує сплатити наперед 25 тис грн. за весь строк навчання. Чи є ця пропозиція вигідною для того, хто навчається, якщо банківський процент 18%? Література 18 ...

Практичні роботи з патопсихології

Методика «Дослідження опосередкованого запам'ятовування» Мета дослідження: • визначити вплив системи допоміжних засобів на запам'ятовування конкретних понять. Матеріал і устаткування: • набори слів тесту для запам'ятовування, протокол дослідження, папір для запису, ручка, секундомір. Процедура дослідження Дослідження складається з двох дослідів і проводиться з одним випробовуваним. Дослід №1 Задача першого досліду: • визначити об'єм пам'яті випробовуваного при запам'ятовуванні словесного матеріалу, що не передбачає наперед заданої системи зв'язків. У досліді використовується класичний метод утримання членів ряду. Експериментальний матеріал складається з 20 не зв'язаних між собою простих слів, які в свою чергу складаються з 4-6 букв. Перед випробовуваним ставиться задача запам'ятати слова, що пред'являються, і по команді відтворити їх на папері для записів. Слова експериментатор повинен читати чітко і швидко з паузами в 2 с. Після закінчення читання через 10 с. випробовуваному пропонується відтворити вголос або записати на папері слова, що запам'яталися, у будь-якому порядку. Експериментатор відзначає у себе в протоколі ті слова, які відтворені правильно. Дослід №2 Задача другого досліду: • визначити об'єм пам'яті випробовуваного при запам'ятовуванні словесного матеріалу з наперед заданою системою смислових зв'язків. У досліді використовують метод утримання пар слів. Так само, як і в першому досліді, слова складаються з 4-6 літер. Перед випробовуваним ставиться задача прослуховувати пари слів і запам'ятати другі слова кожної пари. Інтервал читання експериментатором пар слів – 2 с. Після закінчення читання експериментатором нижче приведених пар слів для запам'ятовування, через 10 с. він знову читає перші слова кожної пари, а випробовуваному пропонує пригадати другі слова цієї ж пари. У протоколі другого досліду відзначають правильно відтворені слова, причому помилкові – фіксують в примітці. ...

Українські січові стрільці

Вступ 3 1. ФОРМУВАННЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ 4 2. УЧАСТЬ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ В БОЙОВИХ ДІЯХ НА ФРОНТАХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 6 3. СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЙНИХ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ УКРАЇНЦІВ 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Історія українського війська має немало славних сторінок. В різні часи вороги України відчували на собі міць і силу українських вояків. Одним із таких формувань є Українські Січові стрільці, які повстали як перші національні збройні формування українців на початку ХХ століття. Січові стрільці пройшли тривалий шлях боїв, перемог та прикрих невдач, але в цілому їх бойовий досвід заслуговує народної пам'яті, поваги та відповідної шани. В цій роботі будуть розглянуті питання виникнення, бойової діяльності січових стрільців, а також аналізу тих причин, які призвели ці військові формування до занепаду. Висновки Так закінчився майже семирічний період діяльності славної військової організації Українських Січових стрільців. Бойовий шлях УСС складався із перемог та поразок, але це було першою спробою створити українську національну армію, яка б могла захистити інтереси українців та звільнити їх від іноземного панування. Суттєве значення січових стрільців було в тому, що вони перші в новітній історії України виявилися організованою силою, яка крім того носила соборницький, всеукраїнський характер, доказувала вогнем і мечем відданість своєму народові. Це єдина організація, про яку не можна казати, що вона “галицька” чи “наддніпрянська”. Соборність духу в січово-стрілецькій організації дійшла до того ступеня досконалості, що всі окремі члени, від простих рядових до найвищих старших включно, поєднали у собі питомі риси різних окремих частин великого українського народу, витворені під впливом різних і географічних, і топографічних, і політичних, і культурних місцевих обставин. Січові стрільці були великим історичним експериментом, який довів українцям, що проблема кордонів для нації, свідомої свого імені, своєї гідності, своїх ідеалів і своїх конкретних цілей, не існує. Січові стрільці були тими вчителями, які навчали всіх своїх земляків, що не має значення, де хто з українців народився, а має значення, ким і чим він себе почуває....

Контрольна робота контроль і ревізія

1. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ 3 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 13 Задача 16 13 Задача 16 Підприємство здійснило господарським способом прибудову будівлі, яка рахувалася на балансі. В обліку підприємства було зроблено наступний запис: № ЗМІСТ ГОСПОДАРСЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ Сума, грн. Бух. проводка Дт Кт 1. Придбано матеріали та комплектуючі вироби, обладнання для встановлення (призначених для будівництва прибудови) 5000 22 631 2. Відображення суми податкового кредиту 833,33 641 631 3. Проведена оплата постачальнику 6833,33 631 311 4. Нарахована заробітна плата працівників, які здійснюють будівництво 6000 10 661 5. Відображено суму нарахувань на фонд оплати праці робітників, зайнятих в будівництві, в Пенсійний фонд 1520 10 651 6. Відображено суму нарахувань на фонд оплати праці робітників, зайнятих в будівництві, в Фонд соціального страхування 240 10 652 7. Відображено суму нарахувань на фонд оплати праці робітників, зайнятих в будівництві, в Державний фонд підтримки зайнятості населення 90 10 653 8. Списання вартості матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для будівництва прибудови 5000 10 205 Визначте порушення допущенні бухгалтерією. Задача 17 15 В лютому 2008 р. підприємством було реалізовано комп’ютер. Продажна вартість комп’ютера становило 3600 грн. в т.ч. ПДВ. Первісна вартість комп’ютера становить 2800 грн., нарахований знос 900 грн. оплата за комп’ютер була здійснена наперед на поточний рахунок ТОВ “Янтар”. В обліку підприємства було зроблено наступний запис: Дт. Кт. Сума, грн. 31 37 3600 36 742 3600 742 641 600 131 104 900 972 10 2800 793 972 2800 742 793 3600 Визначте порушення допущені бухгалтерією. Задача 18 17 Товариством придбаний вантажний автомобіль вартістю 36 тис. грн. (в тому числі ПДВ) і оплачені витрати з доставки автомобіля в сумі 840 грн. (в т.ч. ПДВ). Автомобіль було поставлено на баланс підприємства. В бухгалтерському обліку були зроблені наступні записи: Дт. Кт. Сума, грн. 10 63 30000 641 63 6000 63 31 36000 949 685 840 Визначте порушення допущенні бухгалтерією. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 18 ...

Методика діагностики рівня суб’єктивного контролю Дж. Роттера, особливості її проведення та інтерпретації

Вступ 3 1. СУТНІСТЬ МЕТОДИКИ, ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ ДЖ. РОТТЕРА 4 1.1. Методика Дж. Роттера як інструмент для дослідження локус-контролю 4 2. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ ДЖ. РОТТЕРА 8 2.1. Збір первинних даних для визначення локус-контролю 8 2.2. Підсумки тестування 9 Загальні висновки 11 Список використаної літератури 12 Додаток А 13 Вступ Актуальність дослідження особистості не стала меншою в наші дні. Предметом психологічного аналізу все частіше стають різні форми довільної активності індивіда, його буденна свідомість, типи пояснення навколишнього світу, світоглядні установки, відношення людини до своєї долі. У психології необхідність використовування таких понять, як „моральна відповідальність", „атрибуція відповідальності" пояснюється зв'язком з тією або іншою науковою школою. При цьому рух від феноменологічного аналізу до експериментального, від якісних міркувань до кількісних вимірювань – досить складний процес, не застрахований від помилок. Американський психолог Дж. Роттер, запропонував для пояснення мотиваційно-орієнтаційних прагнень індивіда свою суб'єктно-центровану парадигму, яка надає можливість не тільки скласти загальне враження про той або інший тип особистості, а і одержати кількісні результати відображення її психічного світу, що пов'язані з локус-контролем. Загальні висновки Можна вважати, що в основу визначення УСК особистості встановлені дві передумови: 1. Люди розрізняються між собою по тому, як і де вони локалізують контроль над значними для себе подіями. Можливі два полярні типи такої локалізації: екстернальний і інтернальний. У першому випадку людина вважає, що події, що відбуваються з нею, є результатом дії зовнішніх сил – випадку, дії інших людей і т.д. В другому випадку вона інтерпретує значущі події як результат своєї власної діяльності. Будь-якій людині властива певна позиція на континуумі, що тягнеться від екстернального до інтернального типів. Локус контролю індивіда, універсальний по відношенню до будь-яких типів подій і ситуацій, з якими йому доводиться стикатися. Один і той же тип контролю характеризує поведінку даної особи у разі невдач і у сфері досягнень, причому це в рівній мірі торкається різних областей соціального життя. Методика дослідження суб'єктивного контролю має величезне практичне значення для представників педагогічних спеціальностей, фахівців у області соціальної роботи, а також практичних психологів. При укомплектовуванні організації працівниками можна заздалегідь визначати, який у них локус контролю. Якщо респондент схильний у всіх своїх помилках винити інших, а досягнення в роботі приписувати випадку, то від такого претендента на посаду краще наперед відмовлятися, ніж потім болісно доводити йому, що саме він винуватий у власних прорахунках, а не хтось інший, могутніший. Проте, при цьому слід більш глибоко вивчати питання, наскільки локус контролю особистості має вирішальне значення в загальній структурі діяльності людини і чи не нейтралізується він іншими особистісними утвореннями: характером, вольовими якостями, інтелектом, стилем поведінки в конфліктних ситуаціях. ...

Вступ 3 1. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНИКУ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ ГРУПИ 4 2. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНИКУ СТОСОВНО НАЛАГОДЖЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В РОБОЧІЙ ГРУПІ 8 Останнє слово 13 Література 14 Вступ Управління людьми – нелегкий процес. Він вимагає від керівника знань в різноманітних сферах людської діяльності. Серед них, по-перше, слід вважати знання специфіки свого виробництва, глибоке розуміння технологічних процесів, які є характерними для даного підприємства. Тільки керівник-професіонал здатний вірно оцінити діяльність підлеглих, надати їм відповідну характеристику, правильно визначити кваліфікацію. Піклування про підвищення кваліфікаційного рівня робочої групи є одним із шляхів підвищення продуктивності праці, а значить – і прибутків підприємства. Не менш важливим постає психологічний аспект управління. Керівник повинен бути добрим психологом: йому треба знати й розуміти людей, вміти відповідати їм взаємністю. В цьому плані дуже важливою стає для керівника завдання створення сприятливого психологічного клімату в робочій групі, від якого дуже часто залежить кінцевий результат виробництва. Несприятливий психологічний клімат, навпаки, здатен звести нанівець зусилля керівників підприємства, підірвати його фінансове благополуччя і навіть сприяти банкрутству компанії. В даних рекомендаціях висвітлені шляхи вирішення вищевказаних проблем, а саме: визначення кваліфікаційного рівня працівників і створення сприятливого психологічного клімату в робочому колективі. Слідування ним, в цілому дозволить налагодити необхідні компоненти нормальної повсякденної діяльності в підлеглій групі. Останнє слово Надані рекомендації не надають відповідей на всі питання, що виникають у керівника робочої групи, а тільки окреслюють загальний шлях вирішення проблем. Слід враховувати, що, наприклад, при визначенні кваліфікаційного рівня робочих груп, задіється вся сукупність управлінських структур підприємства: керівництво компанією, кадрові органи, менеджери по персоналу, усі лінійні менеджери більш вищої, а також нижчої ланки управління. Не можна наперед передбачити, де буде сконцентрований основний центр рішення по зміні групи. Часом буває, що пропозиції навіть найнижчих керівників набувають достатньої ваги в очах директорату компанії, і вона йде назустріч побажанням управлінців низової ланки. А буває, навпаки, керівник підприємства має свої цілі, які не завжди співпадають з думкою інших менеджерів. Щодо психологічного клімату, слід сказати, що його налагодження тісно пов'язано з такими аспектами психології управління, які не відобразилися в наданих рекомендаціях, але також потребують до себе значної уваги керівника, а саме: вміння розв’язувати конфлікти, визначення стилю управління, самовдосконалення особистості керівника. Крім цих, виникає багато й інших питань, що виникають у сфері управління людьми, тому завжди існує необхідність підвищувати свій теоретичний рівень знань, вдосконалювати майстерність управління людьми. ...

Буття та небуття – два важливих принципа

Вступ 2 1. Поняття „буття”, філософський зміст. Категорії буття. 3 2. Світ як єдність об'єктивної дійсності і дійсності людських сутнісних сил. 8 3. Категорія небуття, антична філософія про небуття (Демокріт, Платон, Арістотель). 12 Висновки 16 Література 17 Висновки Філософська категорія "світ" виконує функцію "першої посилки", із якої, можна вивести всю систему категорій, аргументацій і доведень. Вона є граничною абстракцією, в яку входять усі інші, як частини в ціле, зокрема і те, що має відношення до природи і людини, матеріального і ідеального, буття і свідомості, можливості і дійсності, сутності і явища, необхідності і свободи, раціонально-нормативного і емоційно-особистого тощо. Розглядаючи категорію „буття”, філософія виходить із того, що світ існує. Філософія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв'язок всезагального характеру: предмети та явища світу. Вони разом з усіма їхніми властивостями, особливостями існують і тим самим об'єднуються з усім тим, що є, існує у світі. За допомогою категорії "буття" здійснюється інтеграція основних ідей, які виділяються в процесі осягнення світу "як цілого": світ є, існує як безмежна та неминуща цілісність; природне і духовне, індивіди і суспільство існують у різних формах; їх різне за формою існування – передумова єдності світу; об'єктивна логіка існування та розвитку світу породжує сукупну реальну дійсність, яка наперед задана свідомості. „Небуття” – це одне із найскладніших і найбільш вживаних у філософії понять. В існуванні цього терміна міститься глибоке діалектичне протиріччя, яке спонукає нас вважати небуттям те, чого немає, однак при визнанні цього, небуття як явище світу з’являється і існує, всупереч тому, що його повинно не бути. Знання про світ мають конкретно-історичний зміст, а їхня глибина зумовлюється суспільно-практичними потребами. Онтологія – окрема галузь філософського знання про сутність буття світу, дає загальне розуміння фундаментальних властивостей, форм та способів існування Всесвіту в діалектичній єдності з його духовним осягненням. Фундаментальність онтології визначається постійним збагаченням змісту категорій: буття, небуття, матерія, простір, час, рух, матеріальне, ідеальне, свідомість, дух тощо. Вступ Людина як мисляча істота постійно прагне осягнути оточуючу реальність, творчо переробити світ, улаштуватися в ньому. Для цього вона має упорядкувати свої знання, спрямувати їх у потрібне річище. Людиною розроблені різні наукові дисципліни, методи дослідження. Найбільш загальною наукою про світ є філософія – саме вона робить спроби пояснити сенс життя людини, напрямок та форми розвитку всього живого на землі, розгадати таємниці неживої природи. Однак філософія є настільки складною наукою, що також потребує вдосконалення системи своїх знань, тому відбулося оформлення їх в певні базові поняття – категорії, які є її наріжними каменями, вихідними уявленнями про світ. Саме від них відштовхуються науковці, досліджуючи явища дійсності. Саме вони є головними об’єктами методологічних суперечок прихильників протилежних напрямів. Однією з таких категорій є буття. Її поява в філософії пов’язана з тим, що людині треба було якось означити, ствердити існуюче, показати, що ми визнаємо існування якоїсь реальності, відрізняємо її від небуття – того, що немає, не було або зникло. Крім буття і небуття є ще поняття „світ”, який, з одного боку, також означає все, що існує, а з іншого – має певні принципові відмінності від „буття”. Аналіз цих категорій становиться тою вирішальною випробувальною дією, завдяки якій формуються та вдосконалюються знання людини, її логічне мислення, утворюються принципи розуміння Всесвіту. ...

Сензитивні етапи розвитку творчої обдарованості

Вступ 3 1. ТВОРЧА ОБДАРОВАНІСТЬ І СЕНСИТИВНІ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ 5 1.1. ПОНЯТТЯ ОБДАРОВАНОСТІ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ 5 1.2. СЕНСИТИВНІ ПЕРІОДИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЗДІБНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ 9 1.3. КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ОСНОВНИЙ ІНДИКАТОР ОБДАРОВАНОСТІ 13 1.4. ЗАЛЕЖНІСТЬ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНІСТІ ВІД ВІКОВИХ (СЕНСИТИВНИХ) ПЕРІОДІВ 15 2. ТВОРЧО ОБДАРОВАНІ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ 18 2.1. ТЕСТИ КРЕАТИВНОСТІ Е.П. ТОРРЕНСА 18 2.2. ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕСТІВ КРЕАТИВНОСТІ Е.П.ТОРРЕНСА 23 2.2.1. Означення об’єкту дослідження 23 2.2.2. Визначення проблеми і формування гіпотези дослідження 23 2.2.3. Опис і хід дослідження. 24 2.2.4. Аналіз результатів 24 3.2.5. Інтерпретація результатів і висновки 27 Висновки 28 Література 29 Вступ Питання, яке я розглядаю в своїй курсовій роботі є одним з найважливіших питань в психології і педагогіці сьогодні. Це питання про творчі здібності людини, про її обдарованість та зв’язок цих понять з певними етапами розвитку індивіда – сенситивними періодами. Актуальність теми визначається постійною потребою суспільства в високо обдарованих людях, які здатні ефективно, якісно вирішувати проблеми, які постають в той чи інший галузі діяльності людства. Збагачення педагогіки і психології знаннями щодо механізмів формування таких особистостей є, на мою думку, майже не найголовнішим питанням практичного використання цих наук. Розвиток творчої обдарованості пов’язаний з багатьма факторами. В цієї роботі мною приділена увага такому аспекту як розвиток творчої обдарованості в контексті знань про сенситивні (сензитивні) періоди розвитку дітей. Серед напрацювань по цієї тематиці є дуже важливим положення про сенситивні періоди – періоди, в яких дитина володіє особливою чутливістю до певного роду дій. В цей період забезпечується найбільш сприятливі умови для формування в неї певних психологічних властивостей та видів поведінки. Проблемами вивчення взаємозалежності сенситивності і розвитку здібностей займалися Б.Г.Анан’єв, Ю.З. Гільбух, В.О.Моляко, Н.С.Лейтес, Б.М. Теплов та інші. Серед наукових напрацювань сучасних українських авторів щодо практичного застосування явища сенситивності у розвитку здібностей дітей в різних галузях їх діяльності можна визначити роботи А.О. Артюшенко, Г.А. Єдинак, Л.В Зімакової, О.Л. Кононко, Н.П Лещій, А.Л. Палатного, Р.В. Чудної. Незважаючи на широке висвітлення цієї теми в науковій літературі, залишається проблемою точне визначення межі сенситивних періодів для конкретної особи та застосування їх на практиці. Можна говорити лише про це поняття в узагальненому плані і знати про його наявність як про явище або властивість психіки. Також неможливо наперед розрахувати, коли для конкретної дитини наступить той чи іншій сенситивний період і коли він закінчиться. Надана робота робить спробу систематизувати та узагальнити знання з цієї тематики. Об’єктом дослідження моєї курсової роботи є явище творчої обдарованості дітей молодшого шкільного віку. Предметом роботи стає степінь розвитку їх обдарованості у різні сенситивні періоди. Я хочу прослідкувати, наскільки розвиток творчо обдарованих дітей залежить від сенситивних періодів (мета роботи). Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання: - конкретизувати поняття обдарованості в контексті розвитку особистості; - систематизувати знання щодо сенситивних періодів розвитку дітей та застосувати їх для визначення етапів розвитку творчої обдарованості; - проаналізувати залежність розвитку творчої обдарованості від різних вікових періодів особистості та порівняти вікові періоди розвитку з сенситивними періодами; - дослідити залежність розвитку творчих здібностей дітей від їх віку; Під час проведення дослідження були використані результати практичного вивчення творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку на базі 2-х і 3-х класів середньої школи №4 м.Бровари, яке проводилось на протязі квітня-травня 2006 року. Практична цінність роботи, на мою думку, полягає в необхідності подальшого дослідження сенситивних періодів у розвитку дітей та врахування результатів цього вивчення в педагогічній діяльності загальноосвітніх шкіл. Висновки Сенситивні етапи розвитку особистості мають велике значення для розвитку творчих здібностей особистості. Особливо ці психічні процеси притаманні дитинству як основному періоду в онтогенезі індивіда. Проведені дослідження показують, що творча обдарованість проявляється по-різному в різні сенситивні періоди. Враховуючи те, що розвиток особистості в сенситивні періоди відбувається з чергуванням підйомів і спадів, це необхідно враховувати під час навчально-виховної діяльності у навчальних закладах. Особистість дитини у своєму розвитку проходить декілька таких етапів, на кожному з яких відбувається набуття нею певних психологічних ознак і властивостей. Вікова сенситивність є періодом стійкого балансу між соціальними і біологічними чинниками, які впливають на онтогенез дитини і створюють найсприятливіші умови для розвитку особистості у цілому. Розвиток творчої обдарованості залежить від вікової сенситивності і розвивається відповідно до цих умов. Внутрішні процеси, які відбуваються під час цього, на сьогоднішній день мають неоднозначні та різнохарактерне тлумачення в психології. ...

Відповіді на питання модуля з філософії

Заказ 3605. Філософія Відповіді на питання модуля з філософії Зміст Завдання № 1 3 Завдання № 2 3 Завдання № 3 5 Завдання № 4 5 Завдання № 5 6 Завдання № 6 7 Завдання № 7.. 7 Завдання № 8.. 8 Завдання № 9. 10 Завдання № 10.. 11 Завдання № 11. 12 Завдання № 12 15 Завдання № 13. 18 МОДУЛЬ № 2 ТЕМИ 7 – 12 ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ЗАХОДУ. (ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ – ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ ХХ СТ.) І. Перевірте рівень засвоюваності щойно вивченої вами теми шляхом письмових відповідей на поставленні запитання. 1. Сформулюйте чотири правила методу Р. Декарта, що сприяють правильній роботі інтелекту. 2. Які принципові зміни в науковій і філософській картині світу відбулися в Новий час? 3. Перерахуйте введені німецькою класичною філософією принципи. 4. В чому полягає значення перевороту І. Канта? 5. Що таке „абсолютна ідея” за Гегелем? 6. Порівняйте вихідні ідеї класичної й некласичної філософії. 7. Перерахуйте основні напрями у зарубіжній філософії ХХ ст. 8. Назвіть вихідні ідеї екзистенціалізму, філософської антропології, персоналізму та фрейдизму. 9. Перерахуйте основні філософські погляди Г. Сковороди. 10. Окресліть філософські позиції і погляди П. Юркевича. ІІ. Самоперевірка засвоєння змісту основних понять, категорій, тем шляхом їх визначення. Споріднена праця – праця за покликанням. Цей термін зустрічаємо в працях Г. Сковороди, який писав: „Найвище задоволення, отже і щастя, приносить людині споріднена праця, праця за покликанням, не своїми наслідками, винагородою чи славою, а самим процесом. Така праця є не тільки засобом забезпечення матеріального існування людини, але й способом її духовного самоствердження, джерелом радості і "весілля" [5, c. 82]. Споріднена праця не стільки засіб, скільки сенс життя”. Деїзм (від лат. deus – Бог) – філософське вчення, згідно з яким Бог створив світ, дав першопоштовх і надалі не втручається у справи. Деїстичні принципи з’явилися в період Середньовіччя, коли розгляду підлягало питання ролі людини в створенні та функціонуванні всього того, що породжено божественною силою. Субстанція (від лат. substantia – „сутність”) – те, що лежить в основі, незмінна першооснова всього сущого. В історії філософії категорія „субстанція” посідала одне з центральних місць, набуваючи ідеалістичних або матеріалістичних тлумачень. Спочатку субстанцію розуміли як речовину, з якої складаються всі предмети, пізніше – як особливе найменування Бога, що призводило до дуалізму душі і тіла. Апріорний (лат. a priori – „первісно”) – термін ідеалістичної філософії, котрим позначаються знання, отримані до досвіду і незалежно від нього, і яке споконвічно притаманне свідомості. Апріорний – значить такі знання, що добуті не із практичного досвіду, а взяті „із голови”. В переносному смислі слово „апріорний” означає „знання без перевірки”, взяті нібито наперед, ніж підтвердиться їх істинність. Воля – одна із функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки; прагнення досягти своєї мети; рішучість. В філософії – здатність людини мобілізовувати і спрямовувати свої психічні та фізичні сили на розв’язання завдань, що постають в ході її діяльності, свідоме подолання труднощів та перешкод; одна із сутнісних сил людини. Воля – головне поняття волюнтаризму – ідеалістичного напряму в філософії, який проголошує першоосновою буття волю. Екзистенція (від лат. existentia – „існування”) – основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те непізнаване, ірраціональне в людському „Я”, внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю. Ірраціональний (від лат. iirationalis – „несвідомий”, „нерозумовий”) – в ідеалістичній філософії – такий, що не можна виразити в поняттях логіки, недоступний розумному поясненню. Ірраціональне – те, що знаходиться за межами розуму, алогічне чи неінтелектуальне, несумісне з раціональним мисленням або, навіть, суперечливе йому. Джерелом пізнання виступає інтуїція, почуття. Позитивізм (від франц. positivus – „умовний, позитивний, побудований на думці”) – філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення. На думку О. Конта, засновника позитивізму, позитивні знання – це „справжні” знання, які засновуються на досвіді. Відповідно до цього, слово „позитивний” можна тлумачити як „науковий” (науковий, побудований на емпіричному підтвердженні). Абсурд (від лат. absurdus – „безглуздість”) – в загальному розумінні нісенітниця, безглуздість. З точки зору екзистенціалістів, абсурд – це хворобливий стан, під час якого людина постійно розривається між раціональним та ірраціональним, між властивою для людини потребою в іншій людині "і нерозумним мовчанням світу" (А.Камю). А. Камю вбачає корені абсурду не в людині, і не в світі, а їх співіснуванні. Верифікація (від франц. verification, що походить від лат. verus – „істинний”, і fasere – „робити”) – в загальному розумінні – встановлювати істинність. Термін „верифікація” зустрічаємо у неопозитивістів, де ним позначається операція (метод) за допомогою якої встановлюють осмисленість висловлювання. Полягає у зведенні висловлювань до чуттєвих фактів. Несвідоме – термін із психоаналізу З. Фрейда. „Несвідоме”, за Фрейдом, – особлива психічна реальність (глибини людської психіки), яка притаманна кожному індивіду та існує поруч із свідомістю (є однією з частин „психічного” в людині – несвідомої психіки). За сучасними тлумаченнями, „несвідоме” – певний рівень психічного відображення дійсності, який характеризується мимовільністю виникнення і протікання, відсутністю свідомого контролю й регулювання. Свідоме і несвідоме в людині утворює певну діалектичну єдність. Сублімація (від лат. sublimation – „піднесення”). В психоаналізі Фрейда – процес перетворення і переключення енергії афективних потягів на цілі соціальної діяльності та культурної творчості. Сублімація в цьому плані протилежна „витисненню”. Асцієнтизм можна зрозуміти як те, що протиставляється сцієнтизму. Сцієнтизм (від лат. scientia – „знання, наука”) – абсолютизація науки (наукових методів і цінностей) у філософії, соціології і суспільній свідомості взагалі. Знецінює гуманістичні (релігійні, етичні, естетичні та ін.) цінності й розглядає людину як біоробота. Поняття близьке за змістом до поняття “натуралізм”. Феномен (від грец. phainomenon – те, що з'являється) – в буденній мові –унікальне явище; у філософії – чуттєві дані, взяті безпосередньо, як самі по собі. Наприклад, для художника яскравий захід сонця є феномен, і він сприймає його як самоданість. Для вченого – це явище, за яким приховується певна закономірність, сутність. ІІІ. Логічні вправи. Завдання 1. „Слабкі і невдахи повинні загинути – перша заповідь людинолюбства. І потрібно ще допомагати їм у цьому” (Ф. Ніцше). До якої течії слід віднести автора цих суджень? Що намагається обґрунтувати Ніцше? Чи ви згодні з його точкою зору?”. Завдання 2. „Світ ловив мене, але не спіймав” (Г. Сковорода). Як ви розумієте вказаний вислів, який основоположний принцип мислення він ілюструє? Завдання 3. „Замість умоглядної філософії, яка викладається у школах, можна створити практичну, за допомогою якої, знаючи силу і дію вогню, води, повітря, зірок і всіх інших оточуючих нас тіл... ми могли б стати мовби господарями і володарями природи (Р. Декарт). Прокоментуйте цей вислів. На який саме принципах пропонує вчений підпорядкувати філософію практиці? Чи не переоцінює він при цьому ролі розуму? Завдання 4. „Що розумне – те дійсне, і що дійсне – те розумне” (Гегель). У чому полягає реальний сенс такого вислову? Чому ця думка знаходила як прихильників, так і опонентів? У чому полягає її небезпечність для суспільного буття? ...

Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку

ВСТУП 3 Розділ 1. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УВАГИ ЯК ПСИХІЧНОГО ПРОЦЕСУ 5 1.1. Поняття про увагу у наукових психологічних дослідженнях 5 1.2. Вікові особливості розвитку уваги у дитинстві 12 Висновки до розділу І 19 Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ДОВІЛЬНОЇ УВАГИ ДОШКІЛЬНИКІВ 20 2.1. Організація та проведення констатуючого експерименту з визначення довільної уваги дошкільників 20 2.2. Рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей п’ятого року життя 27 Висновки до розділу ІІ 30 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 31 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33 ДОДАТКИ 35 ВСТУП Актуальність дослідження. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу. Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", державними національними програмами "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та "Діти України" визначено, що особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом тривалого періоду становлення особистості, починаючи з дошкільного дитинства. Це сприятиме формуванню у дитини стійких суспільнозначущих способів поведінки, здатності до самостійного критичного мислення, соціальної і моральної зрілості. При цьому одним із напрямків виховного процесу вважається інтелектуальний розвиток дошкільників. У свою чергу цей розвиток неможливий без формування високих параметрів для такого когнітивного процесу як увага. Діти, які вже розпочали навчання в школі, зазвичай потерпають через неуважність або через недостатній розвиток своєї уваги. Розвивати й удосконалювати увагу так само важливо, як і вчити письму, рахуванню, читанню. Особливо важливим видом уваги є довільна увага, яка дозволяє дитині ефективно і продуктивно діяти тривалий час, виконувати навчальні завдання. Саме той час, коли психіка дошкільника "дозріває" і починає характеризуватися довільністю когнітивних процесів (уваги, пам’яті ), вважається, що дитина готова до навчання в школі і може успішно опановувати учбовий матеріал. Тому дошкільний період, і, головним чином, старше дошкільництво, є найважливішим періодом у житті дитини. Психічний розвиток дитини, формування її когнітивних здібностей неодноразово знаходили своє відображення у психолого-педагогічній літературі. Віковим аспектам розвитку дошкільників присвятили свої праці І.С. Булах, Л.В. Долинська, Т.М. Зелінська О.Л. Кононко, В.С. Мухіна, Л.Ф. Обухова, М.В. Савчин, О.В. Скрипченко та ін. Питаннями розвитку уваги займалися такі науковці як: І.Л. Баскакова, П.Я. Гальперін, Ю.Б. Гіпенрейтер, М.Ф.Добринін, Ю.Б. Дормашєв, С.С. Левітіна, О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов, Ю.П. Поваренков, В.Я. Романов, С.Л. Рубінштейн, В.І. Страхов та ін. Аналіз психолого-педагогічної літератури з питань розвитку уваги свідчить про те, що в роботах науковців недостатньо приділено уваги розгляду проблемі розвитку довільної уваги дітей дошкільного віку, а особливо умов, для її ефективного розвитку. Це обумовило тему даного дослідження – "Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку". Об'єкт дослідження: довільна увага у дітей дошкільного віку Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови формування і розвитку довільної уваги старших дошкільників Мета дослідження: визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку. На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання: 1. Проаналізувати науково-психологічну літературу з проблеми розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку. 2. Виявити рівні розвитку довільної уваги у дітей 5-го року життя. 3. Скласти рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей 5-го року життя. Для виконання завдань дослідження використовувалися наступні методи: а) загально наукові – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз наукової літератури з теми дослідження; б) спеціальні, такі, що використовуються у педагогіці і психології – бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий експеримент, тестування – методика "Знайди і викресли". Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 1. У ході аналізу теоретичних аспектів дослідження уваги було виявлено, що в системі психологічних феноменів увага займає особливе положення. Воно включене у всю решту психічних процесів, виступає як їх необхідний момент, і відділити її від них, виділити і вивчати в "чистому" вигляді не представляється можливим. З явищами уваги ми маємо справу лише тоді, коли розглядається динаміка пізнавальних процесів і особливості різних психічних станів людини. Проте не можна не бачити і особливостей уваги, що червоною ниткою проходять через всі інші психічні явища, де воно виявляється, різних видів діяльності, що не зводяться до моментів, в які включена людина. Це – наявність в ньому деяких динамічних, спостережуваних і вимірних характеристик, таких як об'єм, концентрація, перемикання, стійкість, розподіл, а також і ряд інших, котрі безпосередньо до пізнавальних процесів типу відчуттів, сприйняття, пам'яті і мислення не відносяться – характеристик вольової і емоційної сфери, властивостей особистості. Правильне рішення обговорюваної проблеми, скоріш за усе, полягає в тому, щоб спробувати з'єднати і врахувати обидві точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів і явищ, і щось самостійне, незалежне від них. Це значить встати на точку зору, згідно якої увага як окремий психічний процес не існує, але є цілком особливим станом, що характеризує всі ці процеси в цілому Значення уваги у психічному житті індивіда виражається в точному виконанні пов'язаних з нею дій. Образи, одержані під час уважного сприйняття, вирізняються ясністю і виразністю. За наявності уваги розумові процеси протікають швидше і правильніше, рухи виконуються акуратніше й чіткіше. 2. Увага дошкільника має своєрідні характеристики, котрі залежать від його психічного і особистісного розвитку, дозрівання деяких психічних функцій. Вона відображає його інтереси щодо навколишніх предметів і дій, які він з ними виконує. Дитина п’ятирічного віку, в основному, зосереджена на предметі чи на дії доти, доки не згасає її інтерес до цього предмета чи дії. Поява нового предмета викликає переключення уваги, тому діти рідко займаються чимось одним упродовж тривалого часу. Однак, разом з тим, саме у цьому віці розпочинається становлення довільності уваги, тобто коли дитина свідомо спрямовує її на певні об’єкти оточення, здійснює це, виходячи з завдань навчання або умов ігри, вимог дорослого. У передшкільному дитинстві значним чином зростають показники всіх видів уваги. Стан підвищеної уваги пов'язаний з орієнтуванням в зовнішньому середовищі, з емоційним відношенням до неї, при цьому змістовні особливості зовнішніх вражень, що забезпечує таке підвищення, з віком змінюються. Істотне підвищення стійкості уваги спостерігається на заняттях, в яких дітям пропонується розглядати малюнки, описувати їх зміст, слухати розповідь. Переломний момент в розвитку уваги пов'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо управляти своєю увагою, направляючи і утримуючи його на певних предметах. Для цієї мети п’ятирічний дошкільник користується певними способами, які він переймає від дорослих, а це й обумовлює появу довільної уваги. В значній мірі цьому сприяє також вдосконалення плануючої функції мовлення, яка є універсальним засобом організації уваги. Мовлення дає можливість наперед словесно виділити значущі для певної задачі предмети, організувати увагу, враховуючи характер майбутньої діяльності. 3. Проведений експеримент у ДНЗ "Журавушка" показав, що для ефективного формування довільної уваги дошкільників, особливе значення мають психолого-педагогічні умови навчання і виховання дітей. Зокрема виявлено, що низькі показники стійкості і продуктивності уваги дошкільників можуть залежати від недостатньо організованої педагогічної діяльності з їх розвитку. Практика показує, що продуктивному формуванню довільної уваги буде сприяти комплекс занять, вправ, ігор, дидактичних вправ і ігор. Рекомендації, що складені у результаті експерименту, мають свою значимість для організації навчально-виховного процесу, діяльності педагогів з для спеціального формування високих властивостей уваги. ...