українська мова кр

Завдання 1. Поясніть, у яких стилях мови автор може виявити індивідуальність? 3 Завдання 2. Складіть вправу на закріплення знань однокурсників з теми «Засоби милозвучності української мови». 5 Завдання 3. Напишіть невеликий роздум-есе на тему: «В чому трагедія Еллочки-Людоїдки або скільки слів достатньо знати для повного щастя?». 5 Завдання 4. Придумайте вислів за даним початком: «Крила виростають…» 7 Завдання 5. Запишіть по одному прикладу кожного з морфологічних і неморфологічних способів словотвору. 7 Список використаної літератури 9 ...

Організація бухгалтерського обліку

1. Характеристика факторів, що впливають на порядок формування облікової політики підприємства. 3 2. Особливості організації обліку основних засобів. 7 3. Що Ви розумієте під внутрішньогосподарським контролем? Розкрийте його особливості. 11 4. Сформулюйте витяг з наказу про облікову політику підприємства з відображенням особливостей робочого плану рахунків. 16 5. Як організувати облік загальновиробничих витрат та який порядок їх розподілу? 17 Список літератури 24 ...

аудит

Завдання 1 Вкажіть умови та порядок видачі сертифікатів аудиторам України та дозволів на здійснення аудиту аудиторським фірмам та аудиторам -підприємцям Завдання 2 Як Ви розумієте процедури перевірки на сутність? Наведіть приклади Завдання 3 Складіть угоду на проведення аудиту з об’єктом підприємницької діяльності за встановленою структурою. Вкажіть які основні положення повинні бути відображені в угоді на проведення аудиту. ...

Контрольна з політології

Логічні завдання та проблемні питання 1. Прокоментуйте політичні тези С.Оріховського: «Закон значно кращий за організацію держави і вищий за короля. Отже, закон дорівнює королеві і навіть кращий і набагато вищий за короля» 2. Які форми державного правління формулюються в тезах: А) «Мазепа не звертав уваги на демократичні ідеали народних мас, не дбав про їх прихильність, а силкувався привабити до себе старшину; він мріяв про монархію й аристократію» (В. Антонович) Б) Конституція П.Орлика вимагала регулярних зборів військової ради, в яких брали б участь не тільки полковники, сотники, а також депутати від полків і запорізького козацтва» (М.Грушевський) 3. Американський політолог С.Липсет обстоює тезу про природну схильність незаможних прошарків населення до політичного екстремізму, схильності до вирішення соціальних проблем насильницькими засобами. Ліберальні цінності, на його думку, недоступні неосвіченому робітнику через їх складність. Як ви вважаєте, чи існує взаємозв’язок між рівнем матеріального становища і типом політичної культури? Аргументуйте свою відповідь. 4. У процесі здійснення реформ влада вивчає і використовує історичний досвід інших країн. Дайте оцінку висловлюванням, у яких вказується на можливість позитивних або негативних наслідків застосування традицій інших народів: а) «коли народ піддається тиску чужих йому думок та звичаїв, не має в собі сили переробити їх особистою сутністю – тоді він вмирає політично». (В.Бєлінський) б) механічне перенесення … західної традиції дає мало доброго… Звичайно, можна спробувати «увійти в коло цивілізованих народів, тобто в чужий суперетнос, але ця інтеграція відбудеться за умов повної відмови від національних традицій з поступовою асиміляцією». (Л.Гумільов) в) європейський вибір означає для нас, насамперед, побудову, крок за кроком, громадянського суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства. Поглиблення державного суверенітету і наш поступовий шлях до європейської інтеграції мають органічно доповнювати один одного, не суперечити, а бути єдиним цілим». (Стратегія розвитку України). 5. Як ви розумієте вислів Б.Спінози: «Що справедливо, або не справедливо може бути визначено тільки в державі». Прокоментуйте....

Механізм розробки і прийняття політичних рішень в умовах української держави

І. Механізм розробки і прийняття політичних рішень в умовах української держави 3 ІІ. Існує думка, що засоби масової інформації – четверта влада суспільства. Чи погоджуєтесь з цим твердженням 9 ІІІ. Що ви розумієте під “політичною програмою уряду” 14 IV. В чому полягає відмінність між мажоритарною системою абсолютної більшості та мажоритарною системою відповідної більшості 16 Список використаних джерел 18...

Міжнародна економіка

1. НАСЛІДКИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 3 2. МІЖНАРОДНИЙ РИНОК КРЕДИТНИХ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ І ЙОГО СТРУКТУРА 7 3. ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ БУДЬ-ЯКОЇ КРАЇНИ 13 ВИСНОВОК 17 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 18 ...

Описати стратегічну позицію будь-якої страхової компанії

Вступ 3 1. «Дженералі Гарант» - лідер українського авто страхування 4 2. Стратегічна позиція компанії на українському ринку 7 Висновок 9 Література 10 ...

Відповіді на питання модуля з філософії

Заказ 3605. Філософія Відповіді на питання модуля з філософії Зміст Завдання № 1 3 Завдання № 2 3 Завдання № 3 5 Завдання № 4 5 Завдання № 5 6 Завдання № 6 7 Завдання № 7.. 7 Завдання № 8.. 8 Завдання № 9. 10 Завдання № 10.. 11 Завдання № 11. 12 Завдання № 12 15 Завдання № 13. 18 МОДУЛЬ № 2 ТЕМИ 7 – 12 ОСНОВНІ ЕТАПИ ІСТОРІЇ ФІЛОСОФІЇ ЗАХОДУ. (ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ – ФІЛОСОФІЯ ЛЮДИНИ ХХ СТ.) І. Перевірте рівень засвоюваності щойно вивченої вами теми шляхом письмових відповідей на поставленні запитання. 1. Сформулюйте чотири правила методу Р. Декарта, що сприяють правильній роботі інтелекту. 2. Які принципові зміни в науковій і філософській картині світу відбулися в Новий час? 3. Перерахуйте введені німецькою класичною філософією принципи. 4. В чому полягає значення перевороту І. Канта? 5. Що таке „абсолютна ідея” за Гегелем? 6. Порівняйте вихідні ідеї класичної й некласичної філософії. 7. Перерахуйте основні напрями у зарубіжній філософії ХХ ст. 8. Назвіть вихідні ідеї екзистенціалізму, філософської антропології, персоналізму та фрейдизму. 9. Перерахуйте основні філософські погляди Г. Сковороди. 10. Окресліть філософські позиції і погляди П. Юркевича. ІІ. Самоперевірка засвоєння змісту основних понять, категорій, тем шляхом їх визначення. Споріднена праця – праця за покликанням. Цей термін зустрічаємо в працях Г. Сковороди, який писав: „Найвище задоволення, отже і щастя, приносить людині споріднена праця, праця за покликанням, не своїми наслідками, винагородою чи славою, а самим процесом. Така праця є не тільки засобом забезпечення матеріального існування людини, але й способом її духовного самоствердження, джерелом радості і "весілля" [5, c. 82]. Споріднена праця не стільки засіб, скільки сенс життя”. Деїзм (від лат. deus – Бог) – філософське вчення, згідно з яким Бог створив світ, дав першопоштовх і надалі не втручається у справи. Деїстичні принципи з’явилися в період Середньовіччя, коли розгляду підлягало питання ролі людини в створенні та функціонуванні всього того, що породжено божественною силою. Субстанція (від лат. substantia – „сутність”) – те, що лежить в основі, незмінна першооснова всього сущого. В історії філософії категорія „субстанція” посідала одне з центральних місць, набуваючи ідеалістичних або матеріалістичних тлумачень. Спочатку субстанцію розуміли як речовину, з якої складаються всі предмети, пізніше – як особливе найменування Бога, що призводило до дуалізму душі і тіла. Апріорний (лат. a priori – „первісно”) – термін ідеалістичної філософії, котрим позначаються знання, отримані до досвіду і незалежно від нього, і яке споконвічно притаманне свідомості. Апріорний – значить такі знання, що добуті не із практичного досвіду, а взяті „із голови”. В переносному смислі слово „апріорний” означає „знання без перевірки”, взяті нібито наперед, ніж підтвердиться їх істинність. Воля – одна із функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки; прагнення досягти своєї мети; рішучість. В філософії – здатність людини мобілізовувати і спрямовувати свої психічні та фізичні сили на розв’язання завдань, що постають в ході її діяльності, свідоме подолання труднощів та перешкод; одна із сутнісних сил людини. Воля – головне поняття волюнтаризму – ідеалістичного напряму в філософії, який проголошує першоосновою буття волю. Екзистенція (від лат. existentia – „існування”) – основна категорія екзистенціалізму, яка означає внутрішнє буття людини, те непізнаване, ірраціональне в людському „Я”, внаслідок чого людина є конкретною неповторною особистістю. Ірраціональний (від лат. iirationalis – „несвідомий”, „нерозумовий”) – в ідеалістичній філософії – такий, що не можна виразити в поняттях логіки, недоступний розумному поясненню. Ірраціональне – те, що знаходиться за межами розуму, алогічне чи неінтелектуальне, несумісне з раціональним мисленням або, навіть, суперечливе йому. Джерелом пізнання виступає інтуїція, почуття. Позитивізм (від франц. positivus – „умовний, позитивний, побудований на думці”) – філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення. На думку О. Конта, засновника позитивізму, позитивні знання – це „справжні” знання, які засновуються на досвіді. Відповідно до цього, слово „позитивний” можна тлумачити як „науковий” (науковий, побудований на емпіричному підтвердженні). Абсурд (від лат. absurdus – „безглуздість”) – в загальному розумінні нісенітниця, безглуздість. З точки зору екзистенціалістів, абсурд – це хворобливий стан, під час якого людина постійно розривається між раціональним та ірраціональним, між властивою для людини потребою в іншій людині "і нерозумним мовчанням світу" (А.Камю). А. Камю вбачає корені абсурду не в людині, і не в світі, а їх співіснуванні. Верифікація (від франц. verification, що походить від лат. verus – „істинний”, і fasere – „робити”) – в загальному розумінні – встановлювати істинність. Термін „верифікація” зустрічаємо у неопозитивістів, де ним позначається операція (метод) за допомогою якої встановлюють осмисленість висловлювання. Полягає у зведенні висловлювань до чуттєвих фактів. Несвідоме – термін із психоаналізу З. Фрейда. „Несвідоме”, за Фрейдом, – особлива психічна реальність (глибини людської психіки), яка притаманна кожному індивіду та існує поруч із свідомістю (є однією з частин „психічного” в людині – несвідомої психіки). За сучасними тлумаченнями, „несвідоме” – певний рівень психічного відображення дійсності, який характеризується мимовільністю виникнення і протікання, відсутністю свідомого контролю й регулювання. Свідоме і несвідоме в людині утворює певну діалектичну єдність. Сублімація (від лат. sublimation – „піднесення”). В психоаналізі Фрейда – процес перетворення і переключення енергії афективних потягів на цілі соціальної діяльності та культурної творчості. Сублімація в цьому плані протилежна „витисненню”. Асцієнтизм можна зрозуміти як те, що протиставляється сцієнтизму. Сцієнтизм (від лат. scientia – „знання, наука”) – абсолютизація науки (наукових методів і цінностей) у філософії, соціології і суспільній свідомості взагалі. Знецінює гуманістичні (релігійні, етичні, естетичні та ін.) цінності й розглядає людину як біоробота. Поняття близьке за змістом до поняття “натуралізм”. Феномен (від грец. phainomenon – те, що з'являється) – в буденній мові –унікальне явище; у філософії – чуттєві дані, взяті безпосередньо, як самі по собі. Наприклад, для художника яскравий захід сонця є феномен, і він сприймає його як самоданість. Для вченого – це явище, за яким приховується певна закономірність, сутність. ІІІ. Логічні вправи. Завдання 1. „Слабкі і невдахи повинні загинути – перша заповідь людинолюбства. І потрібно ще допомагати їм у цьому” (Ф. Ніцше). До якої течії слід віднести автора цих суджень? Що намагається обґрунтувати Ніцше? Чи ви згодні з його точкою зору?”. Завдання 2. „Світ ловив мене, але не спіймав” (Г. Сковорода). Як ви розумієте вказаний вислів, який основоположний принцип мислення він ілюструє? Завдання 3. „Замість умоглядної філософії, яка викладається у школах, можна створити практичну, за допомогою якої, знаючи силу і дію вогню, води, повітря, зірок і всіх інших оточуючих нас тіл... ми могли б стати мовби господарями і володарями природи (Р. Декарт). Прокоментуйте цей вислів. На який саме принципах пропонує вчений підпорядкувати філософію практиці? Чи не переоцінює він при цьому ролі розуму? Завдання 4. „Що розумне – те дійсне, і що дійсне – те розумне” (Гегель). У чому полягає реальний сенс такого вислову? Чому ця думка знаходила як прихильників, так і опонентів? У чому полягає її небезпечність для суспільного буття? ...

Маркетинг (на прикладі підприємства) практична

1. ДОСЛІДЖЕННЯ МАРКЕТИНГОВОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА 3 2. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ 7 3. ПРОАНАЛІЗУЙТЕ КОНЦЕПЦІЮ МАРКЕТИНГУ, В МЕЖАХ ЯКОЇ ДІЄ ПІДПРИЄМСТВО, ЩО ДОСЛІДЖУЄТЬСЯ 20 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 24 ДОДАТКИ 25 ...

Сократ – засновник діалогу

Вступ 3 1. Сократ як засновник діалогічного методу в філософії. 4 2. Майєвтика та іронія як складові діалогу Сократа 8 Висновки 15 Література 16 Вступ Давні греки відшукували питання доцільності, істинності, моральності в діяльності людини, хотіли пізнати, чому людина повинна поводитися таким чи іншим чином. „Пізнай самого себе” – це девіз був викарбуваний на фронтоні Дельфійського храму і спонукав нові і нові покоління філософів до досягнення розкриття сутності людського буття. Однак, як показав подальший хід подій, цей девіз кожен з філософів розумів по-своєму. Що саме повинен пізнати мислитель? На це питання філософи відповідали з різних точок зору. Хоч і немає прямого посилання та те, що цей вислів належить Сократу, однак багато дослідників вважають, що він належать саме йому. В будь-якому випадку, вважають вони, найсправедливіше було б так, щоб ці слова дійсно належали Сократу за його заслуги в справі пізнання основ буття людини. Найбільшу славу принесли мислителю його діалоги, які були не просто способом спілкування двох осіб, а інструментом пізнання істини. Через певний порядок і механізм проведення цих діалогів – іронію і майєвтику – Сократа вважають засновником діалогічного методу ведення полеміки, про який піде мова в цій роботі. Висновки Сократ – великий античний мудрець – стоїть у витоків раціоналістичних і просвітительських традицій європейської думки. Йому належить видатне місце в історії моральної філософії й етики, логіки, діалектики, політичних і правових навчань. Вплив, здійснений ним на прогрес людського пізнання, відчувається до наших днів. Він назавжди ввійшов у духовну культуру людства. Філософ був прибічником етичного реалізму, відповідно до якого будь-яке знання є добро, а зло, порок походять від незнання. Сократ є творцем „діалогічного” способу ведення полеміки, в ході якої виявлялася неспроможність людського логічного мислення одностайно і несуперечливо визначати певне філософське поняття. Основний метод, вироблений і вживаний Сократом при цьому, одержав назву "майевтика". Суть майевтики не в тому, щоб навчити істині, а в тому, щоб завдяки логічним прийомам, навідним питанням підвести співбесідника до самостійного знаходження істини. Сократ вів свою філософію і просвітницьку роботу в гущині народу, на площах, ринках у формі відкритої бесіди (діалогу, суперечки), темами якої були злободенні проблеми того часу, актуальні і нині: добро; зло; любов; щастя; чесність і т.д. При цьому слід відмітити, що незважаючи на те, що хоча цей метод з моменту його винаходу Сократом має вже давню історію, людству ще не вдалося відповісти на ці питання та розв’язати проблеми пов’язані з мораллю. Діалоги Сократа показують, що практично людині не дано осягнути найвищі поняття філософії за допомогою формальної логіки, особливо ті, що пов’язані з мораллю: якщо їх конкретизувати, область різних понять та суджень становиться нескінченною, якщо їх максимально узагальнити – всередині логічних розмірковувань виникають непереборні суперечки. ...