Чи потрібні нини Дон Кіхоти - поиск на сайте Институт.com.ua

Искать в названии и в содержании

Искать только в названии

Заказать работу на тему «Чи потрібні нини Дон Кіхоти»

Специфіка співвідношення між соціальною службою та клієнтом

Вступ 3 1. Теоретичні основи діяльності соціальних служб в інтересах клієнтів. 4 2. Особливості надання соціальних послуг соціальними службами. 10 3. Специфіка взаємодії Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді з своїми клієнтами. 18 4. Моральні засади діяльності працівників соціальних служб. 21 Висновки 28 Література 29 Вступ Соціальна робота як професія виникла в Україні близько п’ятнадцяти років тому. Поява нового фаху була спричинена масштабними змінами у нашому суспільстві, пов’язаними із соціальною кризою та, як наслідок цього, появою вразливих груп населення, які потребували професійної допомоги та підтримки – і не лише матеріальної. Соціально-економічна криза супроводжувалась ідейною: руйнувались ідеологічні принципи та догми, звичні для суспільства, відбувалася втрата почуття внутрішньої визначеності та стабільності. В таких умовах з’являлися нові соціальні інститути, формувалися нові взаємовідносини між ними. Соціальні служби, які з’явилися в цей час, стали знаряддям соціальної політики держави, яка проголосила курс на підтримку та соціальну допомогу тим, хто її потребує в нових соціально-економічних умовах. Крім того, такого підходу вимагало і світове співтовариство, де втілення принципів гуманізації та соціального захисту мало багаторічний досвід та практику. Сучасні соціальні служби в Україні – це комплекс соціальних служб, які створюються відповідно до потреб найменш захищених членів суспільства і реалізують певні напрями соціальної роботи, орієнтовані на надання допомоги клієнтам у подоланні складних життєвих обставин. Взаємовідносини між соціальними службами і їх клієнтами тільки формуються, знаходять своє законодавче підтвердження. Все більше різноманітних суб’єктів соціальної структури суспільства становляться втягнутими у благородну справу допомоги людям, їх підтримки та допомоги знайти своє місце у новому сучасному житті. Специфіка співвідношення між соціальними службами та клієнтами потребує всебічного розгляду, аналізу з метою подальшого вдосконалення форм і методів соціальної роботи. Висновки Особливостями функціонування соціальних служб є їхнє втручання в різноманітні сфери життєдіяльності клієнта з метою надання йому допомоги в складних життєвих обставинах. Персонал соціальних служб повинен складатися з фахівців багатьох напрямків, що задіяні для вирішення проблем людей, котрі потребують допомоги. Враховуючи край важливі для суспільства наслідки роботи соціальних служб, держава створює відповідні умови для їх роботи, законодавчо закріплює необхідні положення, які допомагають соціальним службам в реалізації напрямків соціального захисту населення. Разом з цим, на персонал соціальних служб накладається певна відповідальність за свої дії, вимагається висока степінь професіоналізму та дотримання моральних норм. Сумлінне ставлення до справи, відповідальність, чесність, по рядність, принциповість, цілеспрямованість – ці якості потрібні усім спеціалістам соціальних служб. Для соціальних працівників вони є суттю спеціальності, запорукою успішного виконання професійних обов'язків, громадського визнання і морального самоутвердження. Вказані якості необхідні для усіх видів соціальної роботи, хоча в деяких сферах якась із них може виділятися виразніше. Соціальний працівник має бути гуманним, поважати людину, яка потребує допомоги, підтримати її професійно і морально, надихнути на подолання труднощів, вселити віру у власні сили й можливість повернення до гідного життя. Стосунки між клієнтом і соціальним працівником повинні мати партнерський характер. Партнерство передбачає, що кожна сторона процесу (клієнт і соціальний працівник) щось вкладає в спільну справу, і внесок обох сторін однаково цінний. Така позиція соціального працівника зобов’язує його ставитися з повагою до досвіду, думок і рішень клієнта. Разом з тим, для дотримання принципу партнерства соціальному працівнику необхідно уникати дій на основі стереотипів та упереджень. Партнерство означає не тільки врахування особливостей кожної сторони та розподіл влади, а й розподіл відповідальності за те, що зроблено або не зроблено для досягнення мети. ...

Організація праці менеджера контрольна робота

Завдання 2.4. Обговорення і аналіз конфліктних ситуацій з комплексних кейсів "МУЧЕНИЦЯ" та "ДОРОСЛІ ПРОБЛЕМИ "ДИТЯЧОГО СВІТУ" З'ясувати і описати: 1. Передумови, елементи конфліктної ситуації. Інцидент 2. Причини виникнення конфліктної ситуації. Які своєчасні профілактичні заходи могли б запобігти конфлікту? 3. На якій стадії розвитку перебуває описуваний конфлікт? Класифікуйте його за всіма ознаками. 4. Чітко визначте і розмежуйте причини та привід конфлікту. Виявіть і сформулюйте інтереси опонентів. 5. Як відбувається розв'язання конфлікту в описуваному прикладі (структурні методи, міжособистісні методи - аргументуйте свою точку зору). Які альтернативні шляхи конструктивного вирішення конфлікт¬ної ситуації можна запропонувати? Рольова вправа 3.3.1. Складання річного плану роботи Завдання 1) Скласти річний план особистої роботи менеджера на наступний рік, узгодивши максимально ділові та особисті інтереси. 2) Визначити, хто виконуватиме обов’язки керівника підприємства під час відсутності голови правління. Інформаційне забезпечення... Саомостійна робота 3.3. Провести самофотографію робочого дня. Таблиця 5.1 Аналіз використання часу ... Варіант 1. Ситуаційно-розрахункова задача 4.2.1. "ВИСТАВКА" ! Увага! Умови багатоваріантні, варіюючі показники виділено! Вихідні дані. Ви керівник фірми. Підприємство молоде, зростаюче, працівники - ентузіасти-однодумці. 13 березня фірма отримала запрошення на участь у міжнародній виставці у США (місто М). Міжнародний аеропорт - у цьому ж місті М, рейси - щодня. Відкриття виставки - 7 червня, термін роботи – 6 днів, підготовка до відкриття (завезення експонатів, оформлення стендів) - два дні; завершення (демонтаж, вивезення експонатів) після закриття - ще один день. Режим роботи виставки для відвідувачів - з 11 до 20 години щоденно. Максимальні витрати, які може дозволити собі фірма для участі у виставці, становлять 55 000 $. Реєстраційний збір з учасників виставки становить 2000 $, реє¬страція одразу забезпечує включення до каталогу. Додаткова розши¬рена реклама у каталозі коштує 300 $ за 1/4 сторінки. На думку відділу маркетингу, оптимальною була б реклама на 1/2 стор. Всю площу виставкового залу (демонстраційну) поділено на орендні модулі. Один модуль демонстраційного стенду - 25 м2, мінімальна можлива оренда експозиції - 75 м2. Для презентації продукції фірми потрібно щонайменше 75 м2, бажана площа 130 м2. Оренда 1 м2 стенду на весь період виставки коштує 400 $. Збирання та підключення до комунікацій стендового модуля коштує: за перші 70 м2 500 $, за кожні наступні 25 м2 - 200 $. Орієнтовна вага багажу (продукція-експонат та елементи оформлення): для стенду 75м2 - 240кг, для стенду 100 м2 - 260 кг, для стенду 125 м2 - 270 кг. Тариф транспортування багажу - 4 $. за кг. в одному напрямку. Для обслуговування стендів (презентування експонатів, кон¬сультування відвідувачів) потрібні 3-6 спеціалістів. Можливе залучення кваліфікованого спеціаліста з обслуго¬вування демонстраційних стендів та презентаціях з адміністрації виставки коштує 450 $ за день роботи. Інтереси фірми потребують участі у виставці керівника фірми, бажана участь заступника з комерційних питань. Заступник та 4 спеціалісти з фірми вільно володіють англійською, ділове спілкування керівника - потребує участі перекладача. Залучення американського перекладача з адміністрації виставки коштує 70 $ за годину, або 450 $ заробочий день. Авіаквиток Київ - М - Київ коштує 1000 $, проживання в готелі - 100 $ за добу, харчування, транспортні витрати на пересування по місту (добові) - 60 $ за добу для кожної особи. Вартість одноразової візи - 40 $. за один паспорт, страхування -5 $ за добу з особи. Візи без страхового полісу на весь час перебування в країні Консульство США не видає. Завдання 1. Розробити план участі фірми у виставці, розглянувши кілька можливих альтернативних варіантів і обґрунтувавши оптимальний, який забезпечить максимальне представництво як експонатів, так і співробітників підприємства. Для цього: 1.1. Сформулювати проблему, мету рішення, вказати існуючі обмеження та критерії оцінювання альтернативних варіантів. 1.2. Запропонувати і розрахувати кілька альтернативних варіантів. 1.3. Виходячи з сформульованих критеріїв, аргументувати обрання оптимального варіанту. Обґрунтувати вибір. До уваги взяти кількість розглянутих альтернатив, правильність розрахунків витрат по кожному з них, аргументи на користь варіанта, який обрано як оптимальний. Слід продемонструвати уміння враховувати і зважувати на переваги і недоліки кожної з альтернатив. 2. Скласти план заходів з підготовки до міжнародної виставки з урахуванням делегування відповідальності і повноважень, що існують у підприємстві. 3. Розділитися попарно, домовитися у кожній парі щодо роз¬поділу ролей керівника підприємства і його заступника, обговорити вже визначені кожним варіанти участі у виставці і визначити кінцевий варіант. ...

Статистика задачі

Задача 1. За даними дод.1 скласти програму, внести її до робочої табл.1 і провести статистичне спостереження, відібравши з усієї сукупності 36 підприємств з показниками, які характеризують їх діяльність. Задача 2. 1. За даними дод.2 розподілити сукупність за обсягом основних фондів на чотири групи з рівновеликим (0,0) інтервалом (перший і останній інтервали відкриті) і встановити в кожній групі кількість підприємств, розмір основних фондів (усього та в середньому на один завод), обсяг витрат та величину одержаного прибутку в абсолютних величинах і у відсотках до підсумку. Визначити рівень рентабельності в кожній групі. Замкнути робочу табл.2, дати їй назву та встановити вид групування. Зробити узагальнювальний висновок. Розшифрувати. Задача 3. 1. За даними дод.2 розподілити сукупність за вартістю товарної продукції на три групи з рівнонаповненим інтервалом і встановити в кожній групі обсяг товарної продукції за базисний та звітний (плановий та фактичний) періоди. Кожній групі дати довільну назву (атрибутивна ознака). 2. Результати оформити у вигляді робочої таблиці, передбачивши в ній графи для обчислення відносних величин з точністю 0,0 (плановий період скласти самостійно) планового завдання * виконання плану та динаміки; структури (за обсягом товарної продукції звітного періоду). Замкнути робочу таблицю. Дати їй назву. Розшифрувати. 3. Навести формули та обчислити названі показники із вказаним ступенем точності для кожної групи окремо і в цілому за всією сукупністю. Задача 4. 1. Із дод.2 виписати у робочу таблицю дані звітного періоду про кількість працюючих (підприємства 1 - 10); фонд заробітної плати та вартість товарної продукції (підприємства 1-10). Навівши відповідні формули та показавши техніку розрахунку, обчислити з точністю 0,00: середню заробітну плату за підприємством та за групою, грн.; середній виробіток на одного працівника (підприємства 5-10). 2. Розподілити сукупність (див. дод.2) за рівнем фондовіддачі на три групи з рівновеликим (0,00) інтервалом (перший і останній інтервали відкриті), встановити кількість підприємств у кожній групі та обчислити з точністю 0,00: середню фондовіддачу для всієї сукупності, грн. (звичайним способом); моду; медіану. Результати розрахунків внести до робочої таблиці, в якій першу і останню групи передбачити з відкритим інтервалом. Задача 5. 1. Розділити сукупність (див. дод.2) за вартістю основних виробничих фондів на три групи з рівновеликим (0,0) інтервалом, встановити кількість робітників у кожній групі та обчислити, навівши потрібні формули та показавши техніку їх обчислення, такі показники (точність обчислення — 0,0): а) середню вартість основних фондів: звичайним способом; б) дисперсію (середній квадрат відхилення); в) середнє квадратичне відхилення; г) коефіцієнт варіації. Записати назву формули та зробити узагальнюючий висновок після використання кожної із них. Задача 6. 1. За даними дод.2 ранжирувати підприємства за обсягом товарної продукції і дані за першими п'ятьма підприємствами перенести до наступної таблиці (дод.3). 2. На основі одержаних в дод.3 даних визначити вид ряду динаміки та обчислити його середньомісячний рівень. 3. Обчислити і подати в робочій табл. 10 базисні та ланцюгові показники 0,00: абсолютний приріст; коефіцієнт зростання; темп зростання; темп приросту; абсолютне значення 1 % приросту. 4. Обчислити середньомісячний абсолютний приріст за досліджуваний період та середньомісячні: коефіцієнт зростання, темп зростання та темп приросту. Для кожного обчисленого показника навести формулу, показати техніку обчислення та розкрити економічний зміст. Задача 7. З дод.2 виписати у робочу табл. 11 дані за базисний та звітний періоди про обсяг товарної продукції (підприємства 10 - 15) та собівартість одиниці продукції, за першими п'ятьма підприємствами і навівши формули та показавши техніку їх розрахунку, обчислити із ступенем точності 0,00 (умовно допустивши, що дані у вартісному виразі будуть у абсолютному): індивідуальні індекси фізичного обсягу; індивідуальні індекси цін; загальний індекс собівартості; загальний індекс фізичного обсягу продукції (за собівартістю), а також витрати на виробництво продукції і суму економії (перевитрат), одержану внаслідок зміни собівартості продукції. Показати взаємозв'язок між індексами: загальний індекс середньої собівартості фіксованого складу; індекс змінного складу; індекс структурних зрушень; Допоміжні розрахунки для обчислення індексів здійснити в дод. Дати таблиці назву. Записати назву формул та розкрити економічний зміст кожного обчисленого загального індексу. Задача 8. Шляхом механічного відбору виписати із дод.2 до робочої табл. дані про кількість робітників та фонд заробітної плати по підприємствах 2,5,8,9, 17,23,31,36, попередньо розмістивши підприємства за ознакою зростання фонду оплати праці . На основі даних робочої табл. обчислити з точністю 0,00: середню заробітну плату у вибірковій сукупності, грн; дисперсію; середню помилку вибірки, грн. (безповторний відбір); можливі межі середньої заробітної плати з імовірністю 0,997 у генеральній сукупності і зробити узагальнювальний висновок, грн; питому вагу заробітної плати перших трьох підприємств, %; генеральну частку (межі середньої заробітної плати, перших трьох підприємств). Коефіцієнт довіри дорівнює 2. Зробити узагальнювальний висновок. До кожного обчисленого показника навести формулу, показати техніку обчислення та розкрити економічний зміст. Задача 9. За даними дод.2 скласти рівняння парної лінійної регресії, що відображає зв'язок між обсягом основних виробничих фондів і обсягом товарної продукції. Визначити коефіцієнти кореляції та регресії, дати пояснення і зробити висновки. Зобразити зв'язок графічно. ...

Фактори формування характеру особистості

Вступ 3 1. ЗДІБНОСТІ ТА ХАРАКТЕР В СТРУКТУРІ ОСОБИСТОСТІ 5 1.1. Здібності людини та проблема їх формування 5 1.2. Темперамент людини як основа формування її характеру та здібностей 10 1.3. Вплив темпераменту на здібності та формування характеру 16 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ ФОРМУВАННЯ ЗДІБНОСТЕЙ 18 2.1. Креативність як здібність особистості до творчості та практика її дослідження 18 2.2. Програма дослідження креативності учнів старших класів за методикою Джонсона 20 2.3. Хід опитування 22 2.4. Обробка результатів 24 2.5. Аналіз та інтерпретація результатів 25 2.6. Висновки по дослідженню 28 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВРАХУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ ПРИ ОРГАНІЗАЦІЇ РІЗНОГО РОДУ ДІЯЛЬНОСТІ 29 Висновки 31 Література 33 Додаток 1 35 Додаток 2 38 Вступ В сучасній Україні актуальною залишається проблема формування особистості, її характеру та здібностей. Суспільству потрібні люди, які маючи високій творчий потенціал і досконалі психологічні, моральні та ділові якості, здатні стати лідерами нації в її прагненні до високого рівня життя, до розбудови економічно розвинутої держави. Формування людини завжди залишалося в центрі уваги науковців. Особливе місце в цих дослідженнях займало вивчення здібностей індивіда, від яких, в цілому, залежить потенціал особистості, її значення у суспільному житті. У більш сучасному контексті історично-психологічного аналізу проблеми заслуговують на увагу психологічні підходи до дослідження здібностей людини, які склалися в рамках творчої спадщини найкрупніших американських персонологів ХХ століття (А. Адлер, Е. Фромм, Г. Олпорт, А. Бандура, Е. Еріксон), теоретичних концепцій радянських психологів (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Е.В.Ільєнков, Г.С. Костюк, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн). Емпіричне дослідження розвитку здібностей у зарубіжній психологічній науці пов'язано з іменами таких психологів як Ф.Гальтон і В. Штерн, Е.Клапаред та А. Біне, Ч. Спірмен і Л. Терстоун, Г. Айзенк Р. Стернберг, Д. Гілфорд, Д. Векслер, Д. Рензуллі, та ін., які намагалися виявити сутність цієї особистісної складової, її природу та детермінанти розвитку, розробити адекватні засоби діагностики, статистичного аналізу й розвитку, визначити специфіку функціонування у прикладанні до різноманітних видів людської активності. На шляху наукової розробки зазначених питань у проблематику особливого змісту виділилися також здібності соціальні, питанням діагностики розвитку яких присвячені роботи Ч. Ханта, Е. Торндайка, Г.Олпорта, Г. Джерекі, Д. Гілфорда, Г.Гарднера, Р. Стернберга та ін. На вітчизняному ґрунті в радянські й пострадянські часи психологічним дослідженням здібностей активно займалися Т.І. Артем'єва, Д.Б.Богоявленська, Е.М.Борисова, Л.А. Венгер, Е.А. Голубєва, В.Н. Дружинін, О.В. Запорожець, Є.П. Ільїн, З.І.Калмикова, В.В. Клименко, Є.О. Клімов, О.Г. Ковальов, Г.С. Костюк, В.А. Крутецький, Н.С.Лейтес, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, К.К. Платонов, В.О.Рибалка, С.Л. Рубінштейн, В.А.Роменець, Р.О.Семенова, Б.М.Теплов, М.О.Холодна, В.Д. Шадриков, та ін. Велика кількість праць присвячена типологізації характеру, визначенню певних його рис та особливостей. Разом з тим недостатньо розробленими залишаються питання залежності формування здібностей людини від такої основної складової характеру як темперамент. Безсумнівним залишається те, що характер особистості підлягає дії певних факторів та залежить від них, але спірним є визначення того, який з них вважати вирішальним в формуванні той чи іншої риси характеру або здібності людини. Дана робота ставить перед собою мету: поглибити та розширити знання щодо дії факторів, які впливають на формування характеру особистості та її здібностей. Об’єктом дослідження виступають здібності людини як індивідуально-психологічні властивості. Предметом дослідження – взаємовплив здібностей і темпераменту особистості. Для досягнення мети дослідження передбачено виконання наступних завдань: − проаналізувати зміст наукової літератури стосовно теоретичних основ становлення та розвитку людини, набуття нею певних здібностей; − провести емпіричне дослідження щодо визначення темпераменту індивіда та його креативних здібностей та визначити вплив рис темпераменту на наявність та набуття людиною креативних здібностей; − відпрацювати психологічні рекомендації стосовно специфіки набуття рис креативності у осіб з різними властивостями темпераменту. Методами дослідження роботи стали теоретичний аналіз наукової літератури, а також загально психологічні методи – спостереження, бесіди, контент-аналіз творів, тестування – тест-опитувальник Джонсона, тест Айзенка. Висновки Люди народжуються з різними особливостями функціювання головного мозку, що зумовлюється типом нервової системи, але ці фізіологічні відмінності людей є лише передумовою для формування в процесі життя різних морально-психологічних якостей, зокрема і відмінностей у характері. Те, що в одній сім'ї за схожих умов виростають діти з різними рисами характеру, не може бути доказом природженості рис характеру. Адже однакових умов у вихованні дітей не буває. Багатогранність спілкування, обставин, в які потрапляють діти, та їхніх переживань створює надзвичайно різноманітні умови для життя та виховання особистості. Саме це, відбиваючись у мозку дитини, викликає найрізноманітніші індивідуальні способи реагування, які поступово стають у кожної дитини своїми, властивими лише їй звичними рисами характеру. Характер та здібності людини формуються в процесі її індивідуального життя під провідним впливом суспільних умов. Особливо важливу роль у вихованні характеру відіграє активна діяльність особистості і передусім праця як середовище її суспільного буття, спілкування. Серед чинників, які мають для людини життєве значення і впливають на формування її характеру та здібностей, особлива роль належить вихованню. Виховання організовує обставини життя і спрямовує в потрібному напрямі життєві впливи, підкріплює їх, створює відповідне ставлення до навколишньої дійсності особистості, що формується. Разом з тим воно гальмує негативні впливи, перешкоджає закріпленню небажаних звичок і рис її поведінки. Темперамент здійснює значний вплив на характер людини, формування її здібності протягом психічного розвитку. Дослідження показало, що різні види темпераменту, обумовлючи різні характери індивіда, здійснюють різний вплив на формування здібностей людини. В даному дослідженні виявлено покращення результатів формування таких здібностей як креативність у осіб вікового діапазону від 18 до 33 років, які є за темпераментом меланхоліками та холериками. В першу чергу, це повязано з необхідністю даних типів темпераменту звикання до нових умов діяльності та форм поведінки. Такі зразки поведінки людина, становлячись все більш зрілою, набуває все більше і більше. Відповідно до цього у індивіда з'являються додаткові ресурси для вдоскоанлення інших своїх якостей (в нашому дослідженні – креативності). ...

Проблема соціально-психологічного розвитку у роботах українських психологів

ВСТУП 3 Розділ 1 5 УКРАЇНСЬКІ ПСИХОЛОГИ ПРО КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ 5 1.1. Співвідношення понять "соціалізація", "розвиток", "адаптація" 5 1.2. Вікова концепція соціально-психологічного розвитку 9 1.3. Духовні концепціі соціалізації і соціально-психологічного розвитку 13 Висновки до 1-го розділу 17 Розділ 2 18 СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ПСИХІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ 18 2.1. Розвиток інтелекту 18 2.2. Розвиток емпатійних властивостей 22 Висновки до 2-го розділу 26 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 27 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 29 ВСТУП Актуальність дослідження. В сучасній Україні актуальною залишається проблема розвитку особистості, її характеру та здібностей. Суспільству потрібні люди, які маючи високий творчий потенціал і досконалі психологічні, моральні та ділові якості, здатні стати лідерами нації в її прагненні до високого рівня життя, до розбудови економічно розвинутої держави. Для України особливо актуальною є проблема наявності в політиці, економіці та державному управлінні таких людей, щоб могли своїм інтелектом, високими здібностями подолати замкнене коло криз і конфліктів, в якому опинилася країна. Розвиток людини завжди залишався в центрі уваги науковців, а зокрема – психологів. Особливе місце в дослідженнях займало вивчення здібностей індивіда, від яких, в цілому, залежить потенціал особистості, її значення у суспільному житті. Соціальна психологія має свій підхід в цій проблемі. Соціально-психологічний розвиток розглядається як в масштабі соціальних груп, так і на рівні окремої особистості. В останньому випадку дослідженню підлягають ті психологічні якості, за допомогою яких людина успішно інтегрується в соціальне середовище, стає особистістю. В такому разі на перший план виходять інші властивості індивіда: адаптивні, комунікативні, поведінкові. Соціально-психологічний розвиток особистості – це процес засвоєння людиною доступного їй на даний момент соціального досвіду; творча переробка останнього в особистий досвід, у внутрішні соціальні цінності і установки. Знаходячись в деякому середовищі – сім'ї, освітній установі, компанії однолітків – індивід як би "переймає" ті норми і цінності, які в цьому середовищі є пріоритетними, а потім поступово переробляє їх, змінюючи і пристосовувавши до своїх індивідуальних особливостей і життєвих цілей. Соціальна психологія ретельно вивчає соціалізацію як процес, завдяки якому відбувається успішне набуття особистістю соціальних цінностей під час вікового розвитку. Дослідження соціалізації відбувається не тільки відносно дитячого віку, а й стосовно всього життя людини, особливо в умовах істотних змін в характеристиках соціального оточення. Слід відзначити, що проблема соціально-психологічного розвитку і соціалізації достатньо широко вивчалася в межах радянської психології, яка сьогодні стала фундаментом для подібних досліджень в Україні. Суттєвими для висвітлення проблем соціальної психології вважаються роботи радянських науковців: В.С. Агєєва, Г.М. Андрєєвої, Л.Я. Гозмана, Г.Г. Ділігенського, Я.Л. Коломінського, І.С. Кона, Г.С. Костюка, Є.С. Кузьміна, В.О. Лабунської, О.М. Леонтьєва, М.М. Обозова, Б.Ф. Поршнєва, С.Л. Рубінштейна, Д.Н. Узнадзе та ін. У зв’язку з тим виявляється необхідним прослідкувати подальший розвиток соціальної психології, який відбувається сьогодні в рамках української науки. Метою даної роботи є вивчення внеску сучасних українських дослідників в розробку проблематики соціальної психології. Об’єкт дослідження – об’єктно-предметна сфера соціальної психології. Предмет дослідження – концепції соціально-психологічного розвитку особистості. На здійснення мети дослідження спрямовані наступні завдання: 1. Вивчити теоретичні розробки українськими вченими понять і термінів, що відносяться до сфери розвитку людини. 2. Проаналізувати концептуальні положення поглядів українських психологів на соціально-психологічний розвиток особистості. 3. Поглибити знання щодо досліджень вченими розвитку окремих психологічних якостей індивіда в контексті його соціалізації. Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використані загальнонаукові методи дослідження – аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, аналіз наукових джерел з відповідної тематики. Робота структурно складається із двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ В більшості випадків сучасні українські науковці, говорячи про соціально-психологічний розвиток, мають на увазі соціалізацію – процес входження людини в соціум, в ході якого з нею відбуваються значні зміни соціального і психологічного плану. В широкому розумінні соціалізація означає набуття досвіду, необхідного для життя серед людей, тобто інтеграцію індивіда в суспільство, становлення його як особистості. Самозмінювання людини в процесі засвоєння і відтворення культури призводить до формування власних цінностей і орієнтацій, норм і шаблонів позитивної поведінки, прийнятих в суспільстві чи групі. Соціалізація індивіда, практично, завжди ототожнюється з розвитком – тобто зміною від найнижчого до найвищого. В ході такого процесу людина набуває як нових психологічних, особистісних рис, психічних властивостей, так і нового для себе соціального статусу, соціальної ролі і поведінки. Зміни відбуваються у комплексі, нерозривно одне від одного: переміна соціального середовища запускає у дію соціально-психологічні механізми пристосування індивіда до нього, це, в свою чергу приводить до змін її психологічних властивостей, а в кінцевому підсумку особа набуває нового положення в суспільстві, отримує новий соціальний досвід. Українські психологи на сучасному етапі доклали чимало зусиль, щоб виявити закономірності та охарактеризувати етапи соціально-психологічного розвитку людини. В більшості випадків їх дослідження базуються на вихідних положеннях радянської психології, що має за головні матеріалістичні ознаки. Хоча в концептуальних положеннях радянської психології діяльності є багато позитивного, за допомогою чого пояснюється активність особистості в суспільстві, однак останнім часом в українській науці з'являється все більш досліджень, котрі використовують вихідні принципи гуманістичної психології К. Роджерса, Г. Олпорта, А. Маслоу. Гуманістична психологія, на думку наших фахівців, має більші перспективи для пояснення поведінки людини, особливо такою що є характерною для нашого кризового соціуму. Ще одним напрямком сучасних досліджень є вивчення розвитку психологічних рис і здібностей індивіда в ході його соціалізації. Вивченню підлягають різні властивості індивіда, які розкриваються саме в процесі спілкування з іншими людьми. Виявлено, що деякі психологічні особливості значним чином підвищуються в ході соціалізації: покращується інтелект, комунікативні властивості, розширюється емоційна і емпативна сфера. В свою чергу, дані властивості також впливають на успішність соціалізації: чим вище психологічні якості індивіда, тим успішніше відбувається процес пристосування особистості до нових соціальних умов. Соціалізацію можна вважати невід’ємною складовою людського розвитку. Соціалізація – це процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом настанов, цінностей, ролей, очікувань, властивих певній культурі або соціальній групі. Будь-яка особистість як об’єкт соціалізації, на який спрямована дія, може одночасно бути і суб’єктом соціальної дії в системі суспільних відносин. Це двосторонній процес, який забезпечує саморозвиток суспільних стосунків, збереження їх структурної цілісності, що визначає спрямованість життя людини і дає їй можливість для самореалізації. ...

Загальна характеристика мовлення та його розвиток у дітей дошкільного віку

Вступ 3 Розділ І. 6 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 6 1.1. Сутність і характеристики усного мовлення як форми спілкування дитини з оточуючим світом 6 1.2. Особливості мовленнєвого розвитку особистості в період дошкільного дитинства 8 Розділ ІІ. 14 ОСНОВИ РОЗВИТКУ УСНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ У ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ 14 1. Розвиток зв'язного мовлення дітей – головне завдання дошкільного закладу 14 2.2. Діалогічне мовлення 15 2.3. Монологічне мовлення 18 2.4. Проведення бесід із дітьми 20 2.5. Навчально-мовленнева практика дітей 23 Розділ ІІІ 27 РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ-ДОШКІЛЬНЯТ – ВАЖЛИВЕ ЗАВДАННЯ БАТЬКІВ І ПЕДАГОГІВ 27 3.1. Підвищення педагогічної майстерності батьків щодо розвитку мовлення у своїх дітей 27 3.2. Практичні рекомендації батькам щодо психологічних особливостей проведення занять з мовленнєвого розвитку дитини 36 Висновки 40 Література 42 Вступ Актуальність дослідження. На початку третього тисячоліття, в умовах становлення незалежної України, нового звучання набувають питання виховання та розвитку конкретної дитини як справжнього суб’єкта життєдіяльності. Суспільству сьогодні вкрай потрібні люди, які творчо мислять, здатні створювати культуру, жити в ній, розвивати її. Тому формування освіченої, всебічно розвиненої особистості є одним з першочергових завдань реформування освіти в країні. Ідея самоцінності, унікальності дитини, необхідності розвитку її потенціалу дістала відображення і в нормативних актах нашої держави: у Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Законі "Про дошкільну освіту", Базовому компоненті дошкільної освіти. Процес розвитку української державності пов’язується з найактивнішим, всеохоплюючим впровадженням рідної мови, що вимагає не тільки формування мовних умінь та навичок, а визначає стратегічне завдання виховання мовної особистості з властивими їй національно-культурними і світоглядними пріоритетами, особистості, яка свідомо і творчо опановує рідну мову з перших років життя. В цьому плані ефективне опанування дошкільником зв’язного мовлення є необхідною передумовою його подальшого навчання й виховання в закладах системи освіти України. Розвиток мовлення дошкільника досліджувався в працях багатьох науковців. В першу чергу слід назвати імена класиків наукової думки: Л.С. Виготського, О.О. Леонтьєва, О.Р. Лурії, С.Л. Рубінштейна, а також сучасних українських дослідників – Л.В. Ворошніної, Н.В. Гавриш, В.Г. Захарченко, А.А. Зрожевської, І.О. Зимної, Е.П. Короткової, Г.М. Леушиної, Н.П. Орланової, Т.О. Піроженко, І.О. Синиці, Є.І. Тихеєвої, О.С. Ушакової, О.М. Шахнарович та ін. Ознайомлення з результатами теоретичного аналізу означеної проблеми і практичним досвідом засвідчило, що питання розвитку дитячого мовлення розглядається стосовно різних підходів: психологічних (зокрема, психокорекційних), педагогічних, лінгводидактичних та, з огляду на це, однобічно, тільки в межах власної наукової дисципліни. Разом з тим є зрозумілим, що мовленнєвий розвиток дитини – це комплексний процес, що вимагає одночасного застосування декількох методологічних принципів. Крім того, звертає увагу на себе ще одна проблема. Сучасні дослідники мало приділяють уваги тому, що поширення комп’ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, котрі стали доступними й дітям дошкільного віку як у сім'ї, так і в дошкільних закладах, обмежує безпосереднє спілкування дітей з іншими мовцями, внаслідок чого збагачується їхня пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва. За спостереженнями вихователів і педагогів, поширюється тенденція, коли діти приходять у перший клас школи з недостатнім мовленнєвим розвитком для успішного навчання. Виходячи з вищенаведеного, моє дослідження переслідує наступну мету – виявити принципові особливості теоретичного обґрунтування розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку та на цій базі запропонувати рекомендації батькам та вихователям з покращення процесу навчання дітей в цій сфері. Об'єкт дослідження – мовленнєві особливості дітей молодшого дошкільного віку. Предмет дослідження – процес формування та становлення зв’язаного мовлення дітей молодшого дошкільного віку засобами дидактичної та ігрової діяльності. Для реалізації даної мети дослідження необхідно виконання наступних завдань: – Узагальнити теоретичну базу досліджень вітчизняних науковців стосовно мовленнєвого розвитку дітей; – Класифікувати та характеризувати мовні особливості дітей молодшого дошкільного віку; – Узагальнити практику проведення занять з розвитку мовної активності у дошкільних закладах освіти; – Запропонувати рекомендації батьками щодо мовленнєвого розвитку своїх дітей з урахуванням психологічних, педагогічних, лінгводидактичних нюансів Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять: положення філософії про значення, суспільну природу мови як засобу спілкування; концептуальні засади психолого-педагогічної науки про взаємозв’язок між мовою, мовленням і мисленням, теорією і практикою; теоретичні положення про мовлення як знакову діяльність, єдність мовленнєвого змісту та мовної форми, про взаємозумовленість чуттєвого і раціонального в опануванні мови, про пріоритетну роль мовлення у розвитку мовної особистості. В дослідженні використовувались такі загальнонаукові методи як аналіз, синтез, аналіз наукової літератури, узагальнення, порівняння. Робота структурно складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури. Висновки Мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку – це процес набуття оптимального щодо віку кола лінгвістичних уявлень, граматичних умінь і навичок, розвиненість мовлення, сформованість мовленнєвої активності, самостійність у наслідуванні мови та екстенсивному оволодінні лінгвістичною інформацією, вміння використовувати різноманітні засоби спілкування. Індивідуальний мовленнєвий розвиток підпорядковується загальній закономірності – він знаходиться під впливом двох головних факторів, що взаємодіють – внутрішнього (програма спадкоємності) і зовнішнього (навколишнє середовище). Мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку забезпечується спеціально організованим дорослими процесом, основою якого є систематизована форма спілкування. Доведено, що розвиток зв’язного мовлення дітей молодшого дошкільного віку забезпечується спеціальною організацією мовленнєво-ігрової діяльності, що ґрунтується на особистісно орієнтованій моделі взаємодії її учасників (вихователів і дітей); системі мовленнєвих технологій, спрямованих на перехід дитини від репродуктивних до креативних мовленнєво-ігрових дій; функціональному характері мовленнєво-ігрової діяльності. Своєчасний і якісний розвиток зв’язного мовлення важлива умова повноцінного мовленнєвого розвитку випускника дошкільного навчального закладу. У досліджені визначено, класифіковано й охарактеризовано словесні і вербальні (репродуктивні і творчі) ігри. Змістом словесної гри виступає мовленнєве повідомлення, засобом реалізації ігрової дії та ігрового задуму є слово, а результатом гри – породження нового висловлювання – тексту. У словесних іграх вирішуються завдання на виховання звукової культури мовлення, формування його граматичної правильності, збагачення, уточнення й активізацію словника, розвиток зв’язного мовлення, комунікативної спрямованості мовлення, міжособистісного спілкування. Вербальні ігри – це ігри, змістом яких є безпосередньо зв’язне мовлення (діалогічне чи монологічне), мовленнєві висловлювання різного типу (опис, розповідь, міркування, пояснення), які побудовані за змістом художніх текстів. До репродуктивно вербальних ігор віднесено ігри-драматизації, ігри за змістом художніх творів, ігри-інсценізації, а також ігрові мовленнєві вправи і ситуації. До творчих вербальних ігор належать сюжетно-рольові ігри за змістом художніх творів, театралізовані, режисерські, ігри-небувальщини. Мовленнєва ігрова вправа – це спеціальні ігрові дії, спрямовані на розвиток і вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок. Ігрова мовленнєва ситуація це штучно змодельовані обставини (дитиною чи дорослим) за змістом художніх текстів (оповідань, віршів, казок) або з епізодів життя дитини та створені для цього умови їх реалізації (ролі, дієві особи, позитивні мовленнєві стимули, атрибути, знайомий текст), що стимулюють і активізують мовленнєве спілкування дітей, сприяють розвитку діалогічного і монологічного мовлення. За результатами дослідження визначено тенденції мовленнєвого розвитку дошкільнят. Найсприятливішою для розвитку мовного потенціалу дітей є розвивальна формула навчально-виховного процесу, така його організація, за якої пріоритетним вважається розвиток здібностей, а знання виступають засобом цього розвитку. Особлива роль при цьому приділяються сім’ї, батькам, внесок яких в розвиток мовлення своїх дітей є вирішальним, а за морально-емоційним впливом – практично єдиним серед всіх інших суб’єктів виховання. Головною проблемою, яка в даний час практично не може розв’язатися за рядом об’єктивних причини, є неможливість організувати всебічне навчання батьків азам психолого-педагогічної грамотності, оволодіння ними принципами, прийомами і засобами розвиваючої роботи з дітьми. Тому вироблення практичних рекомендацій та пропозицій батькам з цього питання та доведення їх на семінарах або на батьківських зборах при дошкільних закладах освіти є однією з реальних форм покращення їх методичної майстерності. ...

Педагогічні умови організації колективної праці в розвивальному середовищі дитячого навчального закладу

ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В РОЗВИВАЛЬНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ 6 1.1. Поняття розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі. 6 1.2. Трудове виховання дітей, як складова організації життєдіяльності дітей в розвивальному середовищі дошкільного навчального закладу 16 1.3. Види та форми організації дитячої праці 27 1.4. Колективна праця, її особливості, зміст та види за сучасними програмами виховання 36 1.5. Педагогічне керівництво колективною працею дітей дошкільного віку 41 Висновки до 1-го розділу 51 РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНОЇ ПРАЦІ З ДІТЬМИ В УМОВАХ РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ 53 2.1. Вивчення педагогічних умов, створених в дошкільному навчальному закладі, з метою організації колективної праці 53 2.2. Методичні рекомендації по організації колективної праці старших дошкільників в розвивальному середовищі дошкільного навчального закладу 64 Висновки до 2-го розділу 72 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 73 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 76 ДОДАТКИ 79 ВСТУП Актуальність дослідження. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу. Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", державними національними програмами "Освіта" (Україна ХХІ століття) та "Діти України" визначено, що особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом тривалого періоду становлення особистості, починаючи з раннього дитинства. Це сприятимете формуванню у дитини стійких суспільнозначущих способів поведінки, здатності до самостійного критичного мислення, соціальної і моральної зрілості. При цьому одним із напрямків виховного процесу вважається трудове виховання дошкільників. Виховання за допомогою праці дозволяє не тільки отримати первинні трудові навички, а й духовно збагачує особистість, формує в неї необхідні якості для поводження в соціумі, сприяє закріпленню ефективних форм спілкування. Праця старших дошкільників є одним із ефективних знарядь їх всебічного розвитку. Трудове виховання дітей має вплив на розвиток розумових здібностей дитини, на формування високоморальних якостей, естетичних почуттів, сприяє фізичному розвитку. Проблемам дошкільного виховання присвячені праці видатних педагогів минулого: П.П. Блонського, Я.А. Коменського, Й.Г. Песталоцці, О.П. Усової, К.Д. Ушинського та ін. У сучасний період обґрунтуванням вихідних концепцій розвитку дітей дошкільного віку займалися науковці А.М. Гончаренко, Л.В. Артемова, Л.І. Божович, С.М. Карпова, Т.Р. Каштанова, О.Л. Кононко, В.К. Котирло, М.І. Лісіна, З.П. Плохій, Т.І. Поніманська, Л.П. Почеревіна, А.Г. Рузська, Є.В. Суботська, В.М. Шевченко, Л.Ю. Якименко та ін. Ідеї трудового виховання розглядалися відомими теоретиками ХІХ і ХХ ст. Б.Г. Блаше, Г.Л. Кершенштейнером, В.О. Сухомлинським, А.С. Макаренком. У сучасній українській науці різні аспекти проблеми трудового виховання дітей та молоді різного віку досліджували О.В. Биковська, М.В. Бондарик, В.В. Бурдун, Л.А. Гуцан, О.В. Максимчук, А.О. Малихін, В.С. Марущак, Н.М. Носовець, С.П. Павх та ін. Аналіз педагогічної літератури з питань виховання свідчить про те, що в роботах науковців недостатньо приділено уваги розгляду проблем трудового виховання дітей дошкільного віку на сучасному етапі, а особливо – аспектам організації колективної праці в умовах розвивального середовища дошкільних навчальних закладів. Це обумовило тему даного дослідження – "Педагогічні умови організації колективної праці в розвивальному середовищі дошкільного навчального закладу". Мета дослідження – визначення сприятливих педагогічних умов організації колективної праці дітей старшого дошкільного віку в розвивальному середовищі. Об’єкт дослідження – трудове виховання як складова організації життєдіяльності дітей в розвивальному середовищі дошкільного навчального закладу. Предмет дослідження – педагогічні умови організації колективної праці в розвивальному середовищі дошкільних навчальних закладів. На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання: 1. Проаналізувати значення розвивального середовища в системі педагогічно-психологічного впливу в дошкільних закладах освіти. 2. Систематизувати теоретичні аспекти трудового виховання і колективної праці старших дошкільників в сучасних ДНЗ України. 3. Вивчити педагогічні умови, що сприяють підвищенню ефективності колективної праці дітей старшого дошкільного віку в умовах розвивального середовища ДНЗ. 4. Розробити методичні рекомендації з організації колективної праці дітей старшого дошкільного віку. Для вирішення поставлених завдань дослідження використовувався комплекс науково-педагогічних методів: аналіз педагогічних, психологічних, праць з теми дослідження, теоретичне вивчення й узагальнення досвіду трудового виховання закладів дошкільного типу; емпіричні – безпосередні спостереження за вихованцями в процесі різних видів трудової діяльності, бесіди. Структурно робота складає з вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ Проведене дослідження показало, що для виховання дитини велике значення має не тільки ефективна, цілеспрямована педагогічна діяльність, а й оточення, середовище, в якому відбувається цей процес. Розвивальне середовище – це багаторівневий, ієрархічно побудований простір, цілеспрямовано організуючий розвиток особистості людини за допомогою активізації природних, соціальних, педагогічних і особистісних ресурсів природного середовища, соціуму і людини. Однак, як показує аналіз літератури, у науковців не склалося ще одностайної думки стосовно місця розвивального середовища у сучасних педагогічних системах, визначення принципів його побудови та використання у педагогічному процесі. У педагогіці і психології навколо категорії розвивального середовища склалася достатньо специфічна ситуація: вивчення вказаної категорії до теперішнього часу здійснювалося лише в загальному плані, спеціальні ж роботи, побудовані на емпіричному матеріалі і направлені на рішення конкретних прикладних задач, практично були відсутні. Різноманітність змісту освітнього процесу призводить до того, що існуюча організація розвивального середовища недостатньо забезпечує організаційно-педагогічні, матеріально-технічні і соціально-психологічні умови для ефективної взаємодії дітей і дорослих в рамках цілісного педагогічного процесу. Важливість розв’язання цієї проблеми обумовлюється тим, що на сучасному етапі розвитку педагогічної науки в Україні актуальним залишається питання створення сприятливого виховного середовища, в якому відбуватиметься процес формування у дошкільника таких рис, як активність, соціальна компетентність, працелюбність. Це можливо досягти за рахунок різних засобів виховання, а особливо – трудового виховання. При цьому створення в дошкільному закладі розвивального середовища забезпечує сукупність умов, атмосферу, якнайсприятливішу для прогресивного розвитку свідомості та поведінки дошкільника. У такому середовищі педагоги успішно вирішують завдання розвитку у дітей потенційних можливостей, збагачують практичними навичками, вдосконалюють їх; позитивно впливають на становлення особистісного досвіду, формують реалістичні образи світу та власного "Я", елементарну систему морально-духовних цінностей. Аналіз сучасної педагогічної літератури з цього питання дає можливість стверджувати, що сьогодні увага педагогів в першу чергу прикута до інших напрямків виховання: естетичного, національного, екологічного. Також велике значення приділяється інтелектуальному, фізичному розвитку дошкільника, підготовці його до школи. В таких умовах суто трудове виховання виступає на другий план. Це обумовлено об’єктивними причинами: змінами характеру праці у масштабі людства на більш інтелектуальний, розпорядчий тип, а також соціоекономічними і соціокультурними процесами, що відбуваються сьогодні у нашому суспільстві, якому більше потрібні креативні, активні люди, а не пасивні, хоч і сумлінні, виконавці. Така постановка питання впливає на організацію трудового виховання в масштабі ДНЗ, спонукає педагогів більше планувати розвиваючих, творчих занять з дітьми, уникати традиційних прийомів виховання. Розвивальне виховне середовище ДНЗ дозволяє створювати психолого-педагогічні умови як для традиційного трудового виховання, так і для впливу на дитину в межах сучасного розуміння суті та завдань праці. Трудове виховання відбувається в нерозривному поєднанні з іншими видами виховання: національного, морального, естетичного, екологічного. Наочне-предметне оточення дошкільника в ДНЗ надає хороші умови для творчої діяльності дітей, різних форм образотворчої праці. Крім цього, педагогічні колективи проводять активну роботу з впровадження традиційних форм трудового виховання: самообслуговування, трудових доручень, чергування, колективної праці. Широко використовуються в сучасних ДНЗ різні види господарсько-побутової праці і праці на природі. В системі трудового виховання дошкільників особливе місце належить колективній праці. Сьогодні вміння продуктивно і безконфліктно взаємодіяти в групі, команді вважається однією з визначальних особистісних характеристик. Виховання дітей спрямовується на набуття дитиною навичок колективної праці, вміння товаришувати, розв’язувати конфлікти, організовувати ефективну взаємодію. У дитячих дошкільних закладах розвиток високих комунікативних властивостей дитини досягається різними способами, серед яких колективний труд займає не останнє місце. Однак при цьому педагоги зіштовхуються з необхідністю вирішувати дилему між індивідуальним і колективним напрямком виховання. Справа у тому, що при домінуючому сьогодні особистісно-орієнтованому методі виховання головна мета полягає у розвитку індивідуальних рис особистості, а при колективному – соціально-групових. Тобто, в умовах індивідуації виховання, зростання особистісно-орієнтованого підходу виникають суперечності для колективного виховання....