Політичні погляди Лесі Українки

Вступ 3 1. Життєвий шлях Лесі Українки 4 2. Філософсько-політичні переконання Лесі Українки 6 3. Проблеми політики і права у творчості Лесі Українки 9 4. Проблема національного обов’язку 11 Висновок 14 Література 15 ...

Синтаксис мови Л.Українки

Вступ 3 Розділ 1. Феномен таланту Лесі Українки 5 1.1 Життя Лесі Українки 5 1.2 Творчий шлях української письменниці 8 Розділ 2. Синтаксис української мови 10 2.1 Українські синтаксичні концепції: історія та розвиток 10 2.2 Значення засобів синтаксису для художнього стилю мовлення 12 Розділ 3. Синтаксис в літературних творах Л.Українки 15 3.1 Синтаксис мови Л.Українки (загальна характеристика) 15 3.2 Синтаксис та поетика драматичної поеми „Бояриня” 17 Висновки 22 Література 24 ...

Філософські погляди І.Франка та Лесі Українки

Вступ 3 1. Характеристика філософських поглядів І. Франко 4 1.1. Біографічні дані 4 1.2. Екзистенційно-художній характер філософії І. Франка 5 1.3. Етико-антропологічне розуміння філософських проблем 7 1.4. Погляди І. Франка щодо людини і суспільства 14 2. Філософські погляди Лесі Українки 21 2.1. Життєвий шлях 21 2.2. Основні риси світогляду Лесі Українки 22 2.3. Погляди Лесі Українки щодо емансипації людської особистості 26 2.4. Сутність і значення “будителя нації” у філософії Лесі Українки 30 Висновок 34 Список літератури 37 ...

Пам’ятні місця Лесі Українки в м. Києві

1. Пам’ятники Лесі Українці в Києві 3 2. Будинки Лесі Українки у Київі 8 Перелік використаної літератури 12 ...

У чому краса мистецького слова Лесі Українки

у чому краса мистецького слова Лесі Українки...

1. Спадкоємність та самобутність давньоримської культури, етапи її розвитку особливості кожного із них 2. Значення творчої діяльності Л.Українки, М.Коцюбинського, В.Винниченка в оновлені української культури

План 1. Спадкоємність та самобутність давньоримської культури, етапи її розвитку особливості кожного із них 2. Значення творчої діяльності Л.Українки, М.Коцюбинського, В.Винниченка в оновлені української культури. Список літератури....

Філософія. Філософія України другої половини 19 ст – початку 20 ст.

1. Основні філософські ідеї П. Юркевича 3 2. Т.Шевченко та його внесок у розробку філософії української ідеї 10 3. Філософські погляди М. Драгоманова, І. Франка, Л. Українки 15 Список використаних джерел 23 ...

ДІАЛЕКТИЗМИ, ЇХ ФУНКЦІЇ У ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ ВОЛИНІ

ВСТУП 3 1. ДІАЛЕКТИЗМИ ВОЛИНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ 6 1.1 ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ВОЛИНСЬКОГО КРАЮ ТА ПРОБЛЕМА САМОВИЗНАЧЕННЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ВОЛИНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА 6 1.2 ВПЛИВ ДІАЛЕКТИЗМІВ ВОЛИНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ НА ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. 9 1.3 СПІЛЬНІ ЗУСИЛЛЯ ПИСЬМЕННИКІВ ВОЛИНІ ТА НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ У ФОРМУВАННІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ. 11 2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ У ТВОРАХ ВОЛИНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ МИНУЛОГО ЧАСУ І СЬОГОДЕННЯ 14 2.1 ЛЕСЯ УКРАЇНКА ЯК ВИДАТНИЙ ПРЕДСТАВНИК ВОЛИНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ. 14 2.2 УЛАС САМЧУК ТА ЙОГО РОМАН “ВОЛИНЬ” ЯК ЗРАЗОК МАЙСТЕРНОГО ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ ПОЛІССЯ 17 2.3 ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ У СУЧАСНИХ ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ ВОЛИНІ. 22 ВИСНОВКИ 26 ЛІТЕРАТУРА 28 ВСТУП Сьогодні, у кінці ХХ – початку ХХІ століття, сучасна Волинь як і інші історико-географічні регіони України, безперечно, має рівні права і можливості для свого економічного, соціального і культурного розвитку. Але, якщо розглядати хід історичних подій, що відбувалися на Україні впродовж століть з моменту появи Волині на політичній арені, то можна дістатися висновку, що не завжди доля посміхалася цьому краю та дозволяла йому крокувати разом з іншими українськими землями до завершальної перемоги. Цьому сприяло своєрідне географічне та геополітичне становище Волині, коли її землі межували у безпосередньої близькості від польського і білоруського народів. Саме мова сусідів (перехідні діалекти) була тим фактором, який здійснив величезний вплив на формування місцевої говірки. Це, в свою чергу, вплинуло на уповільнення культурної інтеграції мешканців цього регіону до того загальноукраїнського мовного зразку, який став нормою у сучасні часи. З іншого боку, тривале знаходження Волині у складі польських земель, коли політика примусової асиміляції змусила волинян зробити крок назад від розвитку загальноукраїнської культури, також сприяла тому, що Волинь тривалий час жила в певній ізоляції від тих культурних процесів, які з початку ХІХ ст. стали набувати за зразок середньонаддніпрянський варіант розвитку мови. Літературна Волинь також немає таких блискучих результатів, які досягли в історичному минулому, а також у сьогоденні, києвські, полтавські, слобожанські, поділські, галицькі, буковинські майстри слова. Не бачимо ми на літературних краєвидах України багаточисельну низку видатних волинських письменників, подібних тим, які мають, наприклад, києвські, полтавські або галицькі письменники. Якщо взяти Західну Україну (зокрема, Галичину), яка у свій час також побувала під польським пануванням, то там можна виділити біля двох десятків таких коріфеїв слова минулих сторіч, творчість яких давно винайшла всеукраїнське визнання та шану. Літературна критика практично насичена аналізом творів І.Франка, О.Кобилянської, Л.Мартовича, В.Стефаника. Галицька земля багата такими талантами і сьогодні. Волинь, навпаки, на фоні талановитих сусідів виглядає дуже блідо як у минулі часи, так і сьогодні. Тільки іноді рідкісні іскри талантів волинських представників, такі як Л.Українка, У.Самчук, загоряються на загальноукраїнському літературному небосхилі. Не зважаючи на те, письменники на Волині є. Були вони і раніше, працюють вони і сьогодні. У 1980 році створена Волинська організація Спілки письменників України. На сьогоднішній день їх налічує 22 літератора. Внесок волинських письменників в загальну справу розвитку української літератури є не менш вагомим, ніж прозаїків і поетів з інших областей. Безсумнівно, їх праця сприяє загальному збагаченню української мови, більш ретельному оцінюванню та більш глибокому розумінню українцями тих історичних і соціальних процесів, які відбувалися з ними в різних регіонах України протягом століть і продовжують відбуваютися в наші дні. Ця робота як раз присвячена дослідженню творчих доробок волинських письменників (об’єкт роботи), які сьогодні, можна вважати, недостатньо оцінені і проаналізовані українською критикою як самобутнє явище в контексті розвитку загальноукраїнської культури. Актуальність таких оцінок обумовлюється сучасним піднесенням демократичних процесів в Україні, коли погляди українського суспільства все більш почали спрямовуватися на регіони. В роботі розглядається досить тривалий історичний період з моменту початку участі письменників Волині в літературному процесі на етапі формування сучасної української літературної мови і до сьогоднішніх днів. Предметом цього дослідження буде діалектизми волинських письменників, які вони застосовували у своїх творах, види таких діалектизмів, їх функції і значення в розвитку української літературної мови. Мета роботи – визначити загальну тенденцію у процесі використання діалектизмів волинськими письменниками в ході формування української літературної мови. Чи є на сьогоднішній момент письменництво Волині таким же відокремленим та самобутнім, яким воно виглядало в роки Т.Шевченка та Л.Українки? Чи продовжують сучасні письменники Волині активно винаходити, зберігати та використовувати в своїй творчості перлини слова місцевого, волинського походження? За завдання такого дослідження слід вважати: — визначення особливостей розвитку впродовж століть культури Волині і письменництва зокрема; — визначення, типізація та особливості місцевих діалектизмів, ступінь використання їх у творах волинських письменників; — виявлення характерних рис письменників Волині, з’ясування впливу на їх творчість місцевих особливостей історичного розвитку регіону; — порівняння використання різними волинськими письменниками в своїх працях місцевих діалектизмів. Подібне дослідження буде цікавим та новаторським у тому плані, що в ньому будуть застосовани біографічні та географічні критерії визначення письменника як волинського, а також застосований метод порівняння їх творчості та ступеню використання діалектизмів в різні історичні часи. ВИСНОВКИ 1. В процесі цього дослідження виявлено, що діалектизми завжди широко використовувалися волинськими письменниками в своїх творчих працях. Сьогодні діалектизми вживаються ними в мові художньої літератури як засіб стилізації, мовної характеристики персонажів, більш чіткого окреслення особливостей рідного краю. Письменники використовують діалектизми як засіб для створення локального колориту в тексті, передачі особливості розмови своїх персонажів, які, як правило, за часовими параметрами відносяться далеко від наших днів. 2. На сьогоднішній день письменництво Волині не представлено такою чисельною і славетною когортою майстрів слова, як це має місце в інших історико-географічних регіонах України. Разом з тим, враховуючи творчі напрацювання сучасних волинських письменників, зрозуміло, що в цілому волинський край має достатній потенціал для виявлення своїх прихованих можливостей. 3. Стало зрозумілим, що сьогодні існує проблема більш чіткого визначення в українській літературі поняття “волинський письменник”. Не є доцільним, враховуючи історичний та соціальний розвиток Волині у минулому, вважати такими лише тих митців, що мешкають на території сучасної Волинської області. 4. Волинські письменники у процесі формування української літературної мови пройшли певний шлях усвідомлення правил застосування місцевих діалектизмів: від ненормованного їх використання на початку формування української літературної мови до сучасного дозованного вживання тільки як засобу стилістичного забарвлення своїх творів. Можна вважати, що на сьогоднішній день практично зникли з мови письменників фонетичні та словоутворюючі види діалектизмів, які були доречні при створенні персонажів далекого минулого, щоб відобразити своєрідність народної мови тих часів. Найбільш сьогодні вживаються волинськими письменниками лексичні типи діалектизмів, хоча і ті теж деколи залишаються незрозумілими широкому колу читачів через активний процес включення населення України до загальнонаціонального стандарту української мови. 5. Сьогодні волинські письменники використовують діалектизми набагато рідкіше, ніж їх попередники. Залежність такого використання обумовлюється, в основном, тематикою цих творів: в історичних романах діалектизмів більше, в творах про сучасність – менше, в публіцистичних статтях – практично відсутні. Це свідчить про те, що при висвітленні історичного минулого, прийнято вживати діалектизми для надання твору історичного зафарблення того часу. 6. Місцева лексика в художніх творах письменників Волині виправдана через те, що вона, по-перше, конче потрібна для кращої, повнішої характеристики зображуваних осіб, сцен, подій; по-друге, вона є зрозумілою (з контексту) широким читацьким колам (вона нічим не затемнює змісту твору); по-третє, вона вживається з почуттям міри і кількісно не порушує художньо-естетичних рис тексту. ...