Неможливо завжди бути героем але завжди можна залишатися людиною Гете

Психологічні прийоми ефективного спілкування

Вступ 3 1. Прийоми атракції 4 2. Активне вислуховування 6 3. Переконання 9 4. Прийняття рішень 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Спілкування займає особливе місце в діяльності всіх тих, хто працює з людьми. Спілкування для них – це не тільки спосіб задовольнити суто людську потребу в соціальному контакті, а й знаряддя, спосіб вплинути на іншу людину. Тому спілкування є невід’ємною складовою професійної діяльності педагогів, психологів, управлінців будь-якого рівня. В ході спілкування вони реалізують завдання, що стоять перед ними, здійснюють вплив на своїх підлеглих та вихованців. Через це становиться зрозумілим, чому в даних професійних сферах мають місце підвищені вимоги до успішності спілкування. Воно у великій степені залежить від особистісних, комунікативних якостей людини, її знань психології, прийомів та методик ефективного спілкування. В психології досліджуються багато феноменів, котрі необхідно враховувати для досягнення успішності спілкування. В даній роботі будуть розглянуті тільки чотири питання, в яких таким чи іншим чином будуть розглянуті аспекти ефективного спілкування. Висновки Ефективність спілкування значним чином залежить від особистості того, хто його здійснює. Знаючи психологічні особливості співрозмовника, а також прийоми впливу на нього, завжди можна організувати та здійснювати високопродуктивне спілкування. Початок успішного спілкування залежить від атракції – вміння людини створити позитивний психологічний образ про себе в свідомості партнера з спілкування. Такий спосіб не тільки діє безпосередньо в ході бесіди, а й зберігає своє значення при подальших контактах з даною людиною. Уміння активно слухати необхідно в ході ведення розмови. Його можна віднести, образно кажучи, до серединної частини контакту, яка розпочинається після знайомства і відрекомендування себе співрозмовнику. Активне слухання не тільки сприяє встановленню довірчих відносин з ним, а й дозволяє отримати максимальну кількість інформації, зрозуміти справжні мотиви поведінки та слів людини. Для управлінців, психологів і педагогів вирішальне значення має не тільки вміння слухати, а й спроможність переконувати людину, змушувати її змінюватися, діяти у відповідності з задумом вихователя, керівника. Прийняття рішення здійснюється на підставі результатів спілкування. Воно являється результатом застосування індивідом всіх своїх психологічних, моральних і ділових якостей, відображає степінь розвитку творчих сил людини, її громадянську та особистісну зрілість. ...

Предмет конфліктології. Зв'язок конфліктології з іншими науками

Вступ 3 1. Предмет конфліктології. 4 2. Зв'язок конфліктології з іншими науками 9 Висновки 13 Література 14 Вступ Період, який ми нині переживаємо, супроводжується конфліктними ситуаціями. Викликані вони соціальними недугами, які охопили економіку, політику, культуру, мораль. У суспільстві змінюються ціннісні орієнтації, комунікативні структури, утверджується ідеологічний плюралізм та ін. Усі ці зміни позначаються на системі людських відносин досить складно й проблемно. Практика показує, що конфлікти існували завжди, з моменту появи людини і початку її взаємостосунків з навколишнім світом. Проте конфліктологія як наука виникла порівняно недавно – в другій половині ХХ ст. Формуючи філософію нового світосприйняття, ми створюємо умови кожному індивідові для самореалізації у проблемному, але небезконфліктному житті. Так історично розвивалося суспільство, такі наші реалії сьогодні, так завжди розвиватиметься суспільний процес, у якому людина постає творцем, а творчість завжди супроводжується проблемами, пошуком, конфліктами. В таких умовах практична цінність конфліктології як області знань, котра допомагає нам уникати, попереджувати та нейтралізувати конфлікти, незмірно зростає. Висновки Конфліктологія – відносно нова і специфічна область наукових знань, вивчаюча теорію і практику попередження і розв’язання конфліктів. Одночасно конфліктологія є прикладною науковою дисципліною і разом з тим – областю професійної діяльності, яка вимагає спеціальних знань, умінь і навиків по врегулюванню конфліктів і, відповідно, спеціальної підготовки. Становлення конфліктології пов'язане з практикою управління суспільними та груповими відносинами. Загальноприйнятого визначення конфліктології ще немає. Одні бачать в ній самостійну область наукових знань, котра виникла на стику філософії, соціології, психології і навіть психіатрії, інші ж вважають її комплексною науковою дисципліною, об'єднуючою в єдину систему не зв'язані між собою дослідження конфлікту, які ведуться в рамках військових наук, мистецтвознавства, історії, математики, педагогіки, політології, правознавства, психології, соціології, філософії і деяких інших наук (психіатрії, економіки). Предметом конфліктології як інтеграційної області наукових знань є загальні закономірності виникнення, розвитку і розв’язання конфліктів, а також основні принципи, способи і прийоми діяльності по відношенню до конфлікту, тобто управління конфліктом....

Гуманістичний напрям і його значення в розвитку сучасної психологічної допомоги

Вступ 3 1. РОЗРОБКА ПОСТУЛАТІВ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В ПРАЦЯХ ЇЇ ГОЛОВНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ 4 2. ПОНЯТТЯ «САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ» І «САМОРЕАЛІЗАЦІЯ» ЯК ФАКТОРИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ 9 Висновки 13 Література 14 Вступ Психологічне вивчення людини завжди наштовхувалося на значні ускладнення, які були викликані складністю предмета дослідження. В історії психології можна виокремити багато різних напрямів і поглядів на розуміння сутності людини, психологічних аспектів її діяльності та існування. В середині ХХ століття, нова на той час, гуманістична психологія в якості "третьої сили" протиставила себе біхевіоризму і фрейдизму, які робили головний акцент на залежності особистості від її минулого. Гуманістична психологія, навпаки, стверджувала націленість людини на майбутнє, можливість реалізації нею своїх потенцій незалежно від "тягаря минулого". Гуманістична психологія постала як напрям в психології, який визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, що уявляє собою "відкриту можливість" самоактуалізації людини. Її положення повинні були відіграти важливої ролі в практиці навчання і виховання людини, в практиці надання їй психологічної допомоги. ...

Сутність основних функцій соціології

Вступ 3 1. Поняття „функції”. Класифікація функцій соціології як науки. 4 2. Зміст функцій соціологічного знання. 7 Висновки 13 Література 14 Вступ Сучасне людство має цілу систему наукового знання, яке своїми відгалуженнями – науками і науковими дисциплінами – прагне осягнути дійсність, пізнати сутність людського буття. Крім суто теоретичного (пізнавального) характеру, науки завжди мали й прикладне значення. Їх поява завжди визначалася практичними потребами суспільства, яке намагалося за їх допомогою вирішити ті чи інші проблеми суспільно-економічної, політичної та культурної діяльності. В цьому плані доцільно вести мову про те, що будь-які науки завжди мали неабияке значення в житті соціуму, тобто про їх функції. Соціологія також має свої функції в суспільстві. Її зародження як науки спричинилося через прагнення людей пізнати логіку процесів історичного розвитку, зробити спроби зазирнути у майбутнє, вирішувати актуальні проблеми сьогодення. Розгляд її функцій допоможе зрозуміти призначення соціології в системі наукового знання, а також оцінити її практичну роль для практичної діяльності людей. Висновки Соціологія як наука представлена трьома рівнями пізнання: теоретичною соціологією, спеціальними соціологічними теоріями (теоріями середнього рівня) та емпіричними соціологічними дослідженнями. Знання структури соціологічної науки дає змогу з'ясувати і її функції, найголовнішими серед яких виділяють теоретично-пізнавальну, практично-перетворювальну, світоглядно-ідеологічну функції. Ознайомлення зі структурою, функціями цієї науки допомагає з'ясувати принципові її можливості у вивченні сучасного суспільства, зв'язки з іншими науками, уточнити зміст теоретичних розробок, наукових прогнозів. Функції соціології зумовлюють основні її обов’язки перед суспільством, найважливішу спрямованість і коло її діяльності. Своїми функціями соціологічна наука тісно пов’язана з практикою управління суспільством. Вона здатна виконувати роль знаряддя його наукового реформування, однак, реалізація такої ролі залежить від ставлення до соціології з боку самого суспільства. Крім загальнонаукового значення, соціологія в системі національних культур має конкретні практичні функції для будь-якої конкретної країни. Україна як суверенна, незалежна держава, використовуючи апарат соціологічної науки, прагне розв’язати актуальні проблеми сучасного українського суспільства....

Правові засади відповідальності держави перед людиною і суспільством за діяльність

ПЛАН ВСТУП.................................................................................................................................3 РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ПЕРЕД ЛЮДИНОЮ І СУСПІЛЬСТВОМ..............................................7 1.1 Відповідальність держави за свою діяльність як принцип правової держави............................................................................................................7 1.2 Становлення ідеї відповідальності держави перед людиною і суспільством.................................................................................................14 1.3 Види відповідальності держави за свою діяльність.................................17 РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПОЗИТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ...................................................................................................21 2.1 Поняття та сутність позитивної відповідальності держави......................21 2.2 Політична відповідальність.........................................................................24 2.3 Моральна та етична відповідальність.........................................................39 РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ...................................................................................................46 3.1 Суть, принципи, види та підстави юридичної відповідальності держави перед людиною і суспільством...................................................................46 3.2 Кримінальна відповідальність держави....................................................52 3.3 Цивільно-правова відповідальність держави............................................58 3.4 Конституційна відповідальність………………………………………....62 3.5 Адміністративна та дисциплінарна відповідальність..............................65 3.3 Українська держава як суб’єкт міжнародно-правової відповідальності76 РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ.............................................................................88 ВИСНОВКИ....................................................................................................................102 ДОДАТКИ.......................................................................................................................106 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........................................................108 ...

Вступ 3 1. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНИКУ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ ГРУПИ 4 2. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНИКУ СТОСОВНО НАЛАГОДЖЕННЯ СПРИЯТЛИВОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В РОБОЧІЙ ГРУПІ 8 Останнє слово 13 Література 14 Вступ Управління людьми – нелегкий процес. Він вимагає від керівника знань в різноманітних сферах людської діяльності. Серед них, по-перше, слід вважати знання специфіки свого виробництва, глибоке розуміння технологічних процесів, які є характерними для даного підприємства. Тільки керівник-професіонал здатний вірно оцінити діяльність підлеглих, надати їм відповідну характеристику, правильно визначити кваліфікацію. Піклування про підвищення кваліфікаційного рівня робочої групи є одним із шляхів підвищення продуктивності праці, а значить – і прибутків підприємства. Не менш важливим постає психологічний аспект управління. Керівник повинен бути добрим психологом: йому треба знати й розуміти людей, вміти відповідати їм взаємністю. В цьому плані дуже важливою стає для керівника завдання створення сприятливого психологічного клімату в робочій групі, від якого дуже часто залежить кінцевий результат виробництва. Несприятливий психологічний клімат, навпаки, здатен звести нанівець зусилля керівників підприємства, підірвати його фінансове благополуччя і навіть сприяти банкрутству компанії. В даних рекомендаціях висвітлені шляхи вирішення вищевказаних проблем, а саме: визначення кваліфікаційного рівня працівників і створення сприятливого психологічного клімату в робочому колективі. Слідування ним, в цілому дозволить налагодити необхідні компоненти нормальної повсякденної діяльності в підлеглій групі. Останнє слово Надані рекомендації не надають відповідей на всі питання, що виникають у керівника робочої групи, а тільки окреслюють загальний шлях вирішення проблем. Слід враховувати, що, наприклад, при визначенні кваліфікаційного рівня робочих груп, задіється вся сукупність управлінських структур підприємства: керівництво компанією, кадрові органи, менеджери по персоналу, усі лінійні менеджери більш вищої, а також нижчої ланки управління. Не можна наперед передбачити, де буде сконцентрований основний центр рішення по зміні групи. Часом буває, що пропозиції навіть найнижчих керівників набувають достатньої ваги в очах директорату компанії, і вона йде назустріч побажанням управлінців низової ланки. А буває, навпаки, керівник підприємства має свої цілі, які не завжди співпадають з думкою інших менеджерів. Щодо психологічного клімату, слід сказати, що його налагодження тісно пов'язано з такими аспектами психології управління, які не відобразилися в наданих рекомендаціях, але також потребують до себе значної уваги керівника, а саме: вміння розв’язувати конфлікти, визначення стилю управління, самовдосконалення особистості керівника. Крім цих, виникає багато й інших питань, що виникають у сфері управління людьми, тому завжди існує необхідність підвищувати свій теоретичний рівень знань, вдосконалювати майстерність управління людьми. ...

Ригористична традиція в історії етичних знань

Вступ 3 1. Релігійні вчення як головні джерела ригористичного підходу в етиці. 4 2. Ригоризм античних часів. 7 3. Ригористичність поглядів Іммануїла Канта. 11 Висновки 14 Список литературы 15 Вступ Етика як і мораль не завжди носить мирний характер. Від напучень та порад іноді спостерігається перехід до більш активних та радикальний дій, а процес утворення моральних норм, який вважається значно тривалим за часом, іноді відбувається в короткий період. Залежність такого феномену відбувається від форми відношення людини та принципів осмислення нею фактів поведінки, моральності, які існують на даний час в суспільстві. Одним із таких принципів є ригоризм – моральна суворість, непохитність в дотриманні тих чи інших поглядів. Моральний ригоризм, або по-іншому – „чорно-білий підхід”, існує в будь-якій моральній культурі як її найпростіша, класична підсистема або базовий рівень. Як правило, логіка людини завжди схильна до аналізу, первинним етапом якого є розділення досліджуваного об’єкту навпіл. З цього і виходять, коли говорять про ригоризм. Він не допускає інших, проміжкових станів, позицій, думок стосовно будь-чого. Дослідники цього явища, говорячи про ригоризм в етиці, акцентують увагу на тому, що ригористичний підхід, в цілому є примітивним, прямолінійним. Ознаки такого підходу можна виокремити в будь-якому філософсько-моральному вченні, де вони можуть відігравати різні за значенням ролі – основні або додаткові. В історії етичних знань ригористичні традиції найбільш наочно можна прослідкувати на прикладах окремих моральних концепцій, які характеризуються найбільшою степеню визначеності та оригінальності. Висновки Ригористичні традиції спостерігаються на всьому шляху розвитку історії етичних знань. Особливо помітним та затребуваним цей підхід вважається в релігії. Будь-яка релігія передбачає розділення божественного від людського, Неба від Землі, Віри від неВіри. Відповідно до цього, ригоризм релігійних течій володіє передумовами для поширення свого принципу й на морально-етичні настанови. Релігійний ригоризм спонукає до втілення в життя людини обов’язкового виконання високих моральних норм, аскетизму, а в окремих випадках відлюдництва, відхід від земних пристрастей. Крім релігійної сфери можна визначити область застосування ригористичного підходу і в філософії. На прикладі античних мислителів ми маємо яскраві зразки непохитності людських поглядів, твердого та неухильного впровадження їх у життя, обов’язкового їх застосування в особистій практиці. Моральна суворість в деяких конкретних ситуаціях навіть знаходиться на межі „етичного тероризму”. Ригористична формальна етика, яку ретельно розробляв І.Кант, не є абсолютно універсальною. Область її доцільного застосування обмежена сферою прийняття сильних абстракцій і ідеалізацій, які знаходяться в її основі. Традиції ригористичного осмислення життя знаходять своє відображення і в сучасному світі, доводячи схильність логіки людини до формального осмислення світу та вироблення певних норм моралі, але, як правило, практика застосування цього підходу дуже часто межує з негативними явищами соціуму. ...

Управління трудовими ресурсами

1. Дайте визначення демографічної політики. У чому полягають її основні завдання? 3 2. Розкрийте характер впливу ринкових відносин на ефективність використання трудового потенціалу, продуктивність та якість праці, ставлення людей до трудової діяльності 8 3. Наведіть правову, економічну і організаційну основи реалізації безперервної загальної та професійної освіти в Україні 14 4. Зазначте особливості та види зайнятості населення в умовах ринкової економіки. Які механізми управління нею? 20 5. Вирішіть ситуацію. Чи завжди відносно низький рівень зайнятості населення регіону свідчить про умови формування додаткової робочої сили? Якщо ні, то поясніть чому 26 Література 29...

Специфіка міфологічного мислення в поемі “Енеїда” Вергілія

План ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1: ПОРІВНЯННЯ ГРЕЦЬКОЇ І РИМСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ 6 1.1. Давньогрецька міфологія 6 1.2. Давньоримська міфологія 10 РОЗДІЛ 2: СПЕЦИФІКА МІФОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ В “ЕНЕЇДІ” 14 2.1. Огляд міфології з 1-шої по 6-ту книги 18 2.2. Огляд міфології з 7-мої по 12-ту книги 28 ВИСНОВКИ 34 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 36 Мета роботи є надати коротку характеристику твору Вергілія “Енеїда” з виділенням міфологічного змісту поеми. Завданням курсової роботи є якнайширше розкриття специфічних рис міфологічного мислення за часів Вергілія, які знайшли своє вираження в його поемі “Енеїда”. Структурно робота складається з вступу, двох частин, які розбиті ще на два підпункти, висновків та використаної літератури, яка нараховує 30 джерел. У першому розділі “«ПОРІВНЯННЯ ГРЕЦЬКОЇ І РИМСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ” надається загальна характеристика розвитку грецької та римської міфології для порівняння відмінностей та аналогій. У другому розділі “СПЕЦИФІКА МІФОЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ В “ЕНЕЇДІ” аналізується по частинам твору тума курсової роботи. Теоретичне значення курсової роботи полягає в тому, що розглянуті міфи завжди розповідають, яким чином реальність, завдяки подвигам першопредків досягла свого втілення і здійснення. Це завжди оповідь про певне «творення». Міфами розповідається, у який спосіб «щось» виникло. І саме через міф можна перебувати біля витоків цього «чогось». Практичне значення курсової роботи полягає у виділенні міфів з твору “Енеїда” Вергілія, які мають особливе значення для розгляду творення історії Римської імперії. В роботі використовувалися наступні літературні джерела: - для порівняння міфології Греції та Риму були використані книги - Штаерман Е.М. Міфи народів світу. Енциклопедія. (В 2 томах). — М., 1982., Лосєв А.Ф. Міфи народів світу. Енциклопедія. (В 2 томах). — М., 1980., Артамонов В.А. "Національний характер і історія. Стилі мислення і поведінки в історії світової культури" - М.: Наука, 1990; - для надання цитат з тексту “Енеїди” Вергилія був використаний переклад твору українською - Білик М. Вергілій - Енеїда. - К.: Дніпро, 1972; - для огляду специфіки міфологічного мислення в “Енеїді” були використані наступні книги та підручники - Тронський І. М. Історія античної літератури. - Л., 1946., Донських О.М., Кочергін А.Г. Антична міфологія в дзеркалі рефлексії. - М.: МГУ, 1993., Гаспаров М.Л. Вергілій – поет майбутнього - Вергілій. Буколіки. Георгіки. Енеїда. - М., 1979., Голосовкер Я.Е. Логіка міфу. - М.: Наука, 1987., Осаченко Ю.С., Дмитрієва Л.В. Введення у філософію міфу. М.: "Интерпракс", 1994., та інші роботи, які торкаються проблеми античної міфології та в яких проводиться невеликий чи значний аналіз твору Вергілія. ...

Документ у системі соціальної комунікації

ЗМІСТ ВСТУП 3 Розділ 1. СОЦІАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ 5 1.1. Поняття комунікації 5 1.2 Різновиди комунікації 7 1.3. Дерево комунікаційних каналів 10 Розділ 2. ПОНЯТТЯ «ДОКУМЕНТ» 13 2.1. Термін «документ», визначення сучасного документа 13 2.2 Властивості і ознаки документа 17 2.3. Процес створення документа 18 2.4 Інформаційна та матеріальна складові документа 20 Розділ 3. ДОКУМЕНТНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК РІЗНОВИД СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 24 3.1. Розвиток комунікаційних служб 24 3.2. Система документної комунікації в xx столітті 26 3.3. Функції документів 30 3.4. Комунікаційні бар'єри документної комунікації 34 ВИСНОВОК 38 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40 Мета цієї роботи – вивчення ролі документів в житті людства, зокрема у комунікаційній сфері. Поставлена мета зумовила необхідність розв’язання наступних конкретних завдань: - визначити поняття комунікація та соціальна комунікація; - виокремити особливості документної комунікації як окремого виду комунікації; - характеристика документу як об’єкту та предмету комунікації; - з’ясування історії та сучасного стану документної комунікації. Такими чином, об’єкт нашого дослідження – соціальна комунікація. Предмет – документ в цій комунікації. Документальне повідомлення, будучи зафіксованим на речовинному носії, не змінюється з перебігом часу і не зникає, в чому і полягає відмінність документа від інших каналів комунікації: телефонного, радіо, телевізійного чи усної комунікації. Документ постає перед людиною – споживачем інформації – як певна річ, матеріальний об’єкт. З погляду реципієнта саме цей об’єкт є джерелом інформації, бо він не завжди в уяві реципієнта пов’язується з особою комуніканта, який розпочав комунікаційно-інформаційний процес. З позиції реципієнта документ може сприйматися також як повідомлення, тобто як сукупність сигналів, знаків, що потребують декодування і мають перетворитися в знання, емоції, вольові дії в свідомості людини, яка їх сприймає. ...

Метод екстраполяції (сучасне та майбутнє вищої освіти)

Вступ 3 1. Базові дані для екстраполяції розвитку освіти 4 2. Екстраполювання освітянських процесів 9 Висновки 12 Література 13 Вступ Людина завжди намагалася зазирнути вперед, уявити собі, яким буде життя в майбутньому. Прогнозування, яким займалося людство в тій чи іншій степені в усі часи, сьогодні стало одним із наукових видів діяльності. Прогнозування в науці – це процес отримання знань про майбутнє. Прогностичні методи в науці та освіті представляють собою систему регуляторних принципів, правил, вимог, які направляють пізнавальну діяльність суб’єкта на шляху до встановлення об’єктивної істини. Вони являються евристичними. Метод екстраполяції – як один із прогностичних методі уявляє собою спосіб розповсюдження якихось закономірностей або тенденцій, які спостерігаються в певному часовому вимірі (базовий) на інший часовий вимір (прогнозний). Наприклад, в педагогіці метод екстраполяції може бути використаний під час складання навчальних програм, кваліфікаційних характеристик, аналізу успішності тощо. Екстраполяція ґрунтується на інтуїтивній впевненості у тому, що напрям, тенденція розвитку будуть постійними протягом прогнозованого періоду. Якщо застосувати метод екстраполяції на більш високому рівні, ніж вузькогалузеве використання, то можна спрогнозувати (екстраполювати) розвиток якогось суспільного явища, на найближчий період часу. Для цього потрібно виявити тенденції сучасного стану досліджуваного явища та уявити їх у майбутньому. Особливо цікавим в цьому плані є можливість екстраполювати процеси сучасної української освіти. Висновки Відповідно до принципів екстраполювання, можна стверджувати, що ті тенденції розвитку освіти, які спостерігаються сьогодні, будуть зберігати свою силу й деякий період часу в майбутньому. Розвиток освіти в Україні, в цілому, відповідає змінам, що мають місце у світовому освітянському середовищі та культурній сфері. Крім того, стан розвитку освіти значним чином буде залежати від соціально-економічного розвитку держави, її можливостей підтримувати та вдосконалювати матеріально-технічну базу вищої школи, її інтелектуальний потенціал. Розвиток освітньої системи повинен враховувати та передбачати неоднозначність оцінок з боку громадськості, а то й неприхований опір (можливий саботаж змін) суб’єктами соціальної системи. Через це слід визнати, що екстраполяція як метод прогнозування хоч і має певні переваги перед іншими евристичними методами, але погано підходить для дослідження живої природи та суспільства. Аналізуючи метод екстраполяції, слід враховувати, що вона відображає стабільність і повторюваність явищ та процесів, елементи її присутні у всіх інших методах прогнозування. ...

Теоретична частина: «Класичний психоаналіз З.Фрейда» +Тести

ВСТУП 3 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ПСИХОАНАЛІЗУ 4 2. СТРУКТУРНА МОДЕЛЬ ПСИХІКИ ЗА ФРЕЙДОМ 6 3. КОМПЛЕКСИ ЕДІПА І ЕЛЕКТРИ 8 4. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ОСОБИСОСТІ В КЛАСИЧНОМУ ПСИХОНАЛІЗІ 11 ВИСНОВКИ 15 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 16 ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ 17 ВСТУП На початку XX ст. психологія вступила в другий період кризи – так званий період "відкритої кризи", що тривала до середини 30-х рр. XX ст. і була пов'язана з виникненням нових теоретичних напрямів психології, котрі прийшли на зміну асоціаністської психології Вундта і заявили про себе в якості нових загальнопсихологічних теорій. Розвиток психології супроводжувався швидким накопиченням нових фактів, які вимагали і нових теоретичних узагальнень. На зміну асоціанізму і структуралізму, приходять функціоналізм, біхевіоризм і гештальтпсихологія, які в перших десятиліттях XX сторіччя оформляються як провідні світові психологічні системи. У цей же час закріпив своє становище психоаналіз Зиґмунда Фрейда, який корінним чином змінив уявлення людей про психіку, дозволив їм зрозуміти велике значення "великого несвідомого" – тієї області психічної сфери, що неможливо пізнати за допомогою раціональних або "позитивних" методів. Так виник фрейдизм, який назвали на честь свого творця – Зиґмунда Фрейда. У подальшому у нього знайшлось як багато противників, так і багато прибічників. Учні Фрейда розвинули вчення далі, назвали свої теорії дещо іншими іменами, а ті положення, що були висунуті та обґрунтовані самим Фрейдом, отримали назву "класичний психоаналіз". ВИСНОВКИ Психоаналітична теорія зіграла важливу роль не тільки в формуванні сучасних концепцій особистості і терапевтичних методів, але й у становленні усієї культури ХХ ст., запропонувавши людству новий світогляд. Фрейд розділяв свідомість людини на три складових: свідоме, підсвідоме і несвідоме. Якщо свідоме і підсвідоме, це те, що людина ще може збагнути, то несвідоме відноситься до ірраціональної сфери розуміння. Це глибинні таємничі світи людської психіки. Несвідоме можна визнавати, а можна і не визнавати. Довести за допомогою звичайних наукових методів постулати Фрейда неможливо. Тому на сьогоднішній день вони є недоведеними, але й неспростованими. Головним елементом несвідомого, за Фрейдом, є "лібідо". За його допомогою вчений намагався пояснити динаміку психічного життя людини. Це він робить на базі аналогії з енергією, як вона трактується у фізиці. Лібідо позначає специфічну психічну енергію – енергію сексуального ваблення, що має також несвідому форму. Лібідо, власне, рухає людиною, тому що все її життя від народження пронизане еротичністю. Воно є основою двох основних ваблень людини – Ерос і Танатос. Опір людини своїм основним інстинктам викликає в неї неврози і інші психічні захворювання. За допомогою теорії Фрейда можна пояснити багато явищ психічного життя людини: проблеми вікового розвитку, взаємовідносини осіб протилежної статі, психічні і нервові захворювання, деякі релігійні і культурні феномени. Крім того, на основі фрейдизму був розроблений і активно використовувався в практиці психодинамічний напрям психотерапії. Він був дуже популярний до середини ХХ ст. – і не просто популярний, а такий, що при правильному використанні надавав реальну психотерапевтичну допомогу пацієнтам. ...

Сутність та походження релігії

Вступ 3 1. Сутність релігії та її структура. 4 2. Походження та розвиток релігійних уявлень. 9 Висновки 14 Література 15 Вступ Людині одвічно було притаманне прагнення до пізнання Всесвіту, суспільства, власного буття. Нині титанічними зусиллями багатьох поколінь нагромаджено величезний обсяг знань. Водночас незнаного, незрозумілого, сумнівного не стало менше. І світ, і людина залишаються значною мірою тайною, що сягає вищого начала, вищої розумної сили – Абсолюту, або Бога. Віра в реальне існування цього вищого начала є основою такого не менш таємничого феномена, як релігія. Релігія така ж давня, як і сама людина. Немає жодного народу на планеті, який би не знав релігії, як і немає жодної людини, яка б не мала в ній потреби. Тому важко віднайти в духовному житті фактор, який би відігравав вагомішу роль, аніж релігія. Від кам’яного віку й сучасної космічної ери, зазнаючи дивовижних змін і метаморфоз, перебуває вона в нерозривному зв’язку з людським духом. Висновки Релігія в житті людини займає значне місце. Вона формує його світогляд, пояснює зі своєї точки зору всі явища, що відбуваються навколо неї. Релігія здатна, на відміну від інших світоглядних утворень, пояснювати все, що є у Всесвіті, показуючи певні зв’язки між реальним і надприроднім, потойбічним. Релігія формує духовність людини, вона зобов’язує його до певного образу життя, вимагає високих морально-етичних якостей, які є практично однаковими майже в усіх релігіях світу. Під впливом релігійних переконань індивід скоює відповідні вчинки, які іноді вимагають від нього значних фізичних і моральних зусиль і навіть самопожертви. Не зважаючи на це, людина знаходить заспокоєння в релігії. Сутність людського індивіда завжди вимагає наявності певної підтримки, хоч би вона була і ілюзорної. Досвід історичного розвитку підтверджує, що таку підтримку людина завжди находила і продовжує знаходити. ...

Філософія культури та культурологія

Вступ 3 1. Становлення філософської науки про культуру. 4 2. Культурологія як наукова і навчальна дисципліна. 9 Висновки 14 Література 15 Вступ Слово „культура” стало звичним у нашому повсякденному житті. З одного боку, воно зрозуміло всім, а з іншого – навіть науковці ще не дійшли до єдиного висновку щодо змістовного та сутнісного його наповнення. Свідченням того є наявність сьогодні в науковому вжитку більш чотириста термінів та означень поняття „культура”. Культура є невід’ємною частиною нашого життя, витвором людської цивілізації. Досліджувати це явище необхідно для того, щоб краще розуміти найглибші основи буття, осмислювати історичний розвиток суспільства. З поняттям „культура” пов’язані предмети багатьох наук: філософії, соціології, політології, економіки, історії, правознавства та ін. Конкретним вивченням явища культури та його феноменів також займається ціла низка наукових дисциплін, одними серед яких є філософія культури і культурологія. Можна вважати, що в справі осягнення культури вони займають пріоритетне, головне значення. Дана робота являє собою як раз розгляд сутності, призначення та становлення цих наук в системі знань про культуру. Висновки Аналіз філософського на наукового знання свідчить про те, що не завжди людство розуміло та намагалося аналізувати таке явище як культура. Предметом наукового дослідження культура стає тільки на початку ХХ ст., коли виникло питання осмислення та переоцінки усього попереднього історичного розвитку людства. Поняття „культура” тлумачиться дуже широко та в деяких питаннях не зовсім однозначно представниками різних наукових та культурологічних поглядів. Принциповим розумінням культури є підхід до неї, як такого, що створено людиною, на відміну від природних та божественних сил. Різні методологічні підходи в осмисленні культури пропонує така наука як філософія культури, яка намагається інтегрувати та узгоджувати знання різних наук та дисциплін щодо цього питання. Культурологія є однією з наук, що досліджує культуру та її категорії. Вона є інтегративною сферою знання, народженою в широкому багатоаспектному діалозі на перетині філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології культури та мистецтвознавства. Базисом культурологічного знання виступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються певні феномени культури. Таким чином, культурологія належить до соціогуманітарних наук, хоча активно використовує як методи природничих наук, так і спеціальні методи дослідження в соціальній сфері. ...

Заказать работу на тему «Неможливо завжди бути героем але завжди можна залишатися людиною Гете»