Людина є результатом своїх - поиск на сайте Институт.com.ua

Культура як відтворення самої людини

Вступ 3 1. Культура як відображення людської діяльності. 4 2. Становлення нового образу людини в сучасній культурі. 9 Висновки 14 Література 15 Вступ Культура є найширшим поняттям, що існує відносно людського суспільства та відображає результати його діяльності. Людство є певною „третьою силою”, яка разом з Природою та Богом, перетворює дійсність, надає їй змін. Однак, якщо Природа і Бог реалізує в своїх творіннях (а тому числі і в Людині) таємничий світ своїх задумів, то Людина реалізує в продуктах своєї діяльності саму себе. Те, що виготовляється людськими руками і розумом, бере натхнення та інтелектуально-духовний матеріал із середини єства Людини та становиться певним зліпком його внутрішньої сутності. Людство за час свого існування створило багато такого, чим можна одночасно і пишатися, і навпаки – соромитися. Найбільшим збитком, що нанесли люди самі себе – це знищення природи на планеті, порушення екології. Серед здобутків людства – утворення філософії, релігії, моралі, видів мистецтва. Під питанням залишаються: науково-технічний прогрес і зовнішні ознаки цивілізації – такі як комфорт, техніко-побутова влаштованість повсякденного життя. Все частіше сьогодні лунають голоси, що технічний розвиток цивілізації руйнує природу, фізично губить людину і духовно збіднює її, відчужує від інших людей. Однак, в усіх цих – і поганих, і добрих – витворах людського розуму та волі можна прослідкувати та проаналізувати ті збуджувальні мотиви, які спонукають людину до тієї чи іншої діяльності, становлячись відображенням її прагнень та бажань. В результатах своєї діяльності людина відтворює сама себе, а неоднозначність їх оцінки свідчить про суперечливість натури людини, відображає в ній єдність та боротьбу протилежностей, про що й піде мова в цієї роботі. Висновки Культура за своїм визначенням та сутністю є організованою, це є своєрідний механізм організації людських емоцій, пам'яті, вчинків, думок, механізм впорядковування людського життя, перетворення її в осмислене ціле. Бажання та думки людини, навіть самі, здавалося б, прості й примітивні, не спричиняють за собою автоматичних дій. Вони в тому або іншому ступені пропускаються через механізм культури, осмислюються. Найпростіша споживацька життєва орієнтація і найскладніше, витонченіше естетичне переживання оформлені в певну культурну парадигму – цілісності життя, повноти буття, збігу бажання і значення. Первинна, початкова культурна оформленість людських бажань створює можливість для "культурної облаштованості" людського життя. Подальша реалізація онтологічної потреби може йти по шляху "розширеного відтворення" життєвого світу своїх бажань, розбіжності бажання і значення, або по шляху пошуку значення, трансформації пошуків значення. Жодна людина не може жити поза культурою, але форми його культурного буття можуть бути різні. Культура здатна надати людині справді безмежні можливості для вибору, тобто для реалізації її свободи. У поняттях окремої людини практично безмежна кількість видів діяльності, яким вона може себе присвятити. Однак кожен професійний вид діяльності – це узагальнений досвід попередніх поколінь, тобто культура в широкому розумінні цього слова. ...

Фактори психологічної стійкості людини: фактори соціального середовища, особливі фактори

Вступ 3 1. Психологічна стійкість особистості як об’єкт впливу соціальних і психологічних факторів. 4 2. Фактори соціального середовища. 8 3. Особливі фактори психологічної стійкості людини. 14 Висновки 21 Література 22 Вступ Людина постійно долає які-небудь труднощі, проте далеко не всі вони здійснюють руйнівну дію на психіку. Не кожна особиста проблема, внутрішньоособистісний або міжособистий конфлікт, відчуття кризи неминуче приводять до стресу. Зберігати рівний настрій і внутрішню гармонію дозволяє психологічна стійкість особи. Питання психологічної стійкості особи має величезне практичне значення, оскільки стійкість охороняє людину від дезинтеграції і внутрішніх розладів, створює основу внутрішньої гармонії, повноцінного психічного здоров'я, високої працездатності. Особливої актуальності питання збереження психологічної стійкості набувають в умовах травмуючих ситуацій. Кожна людина, відповідно до свого рівня стійкості, по-різному реагує на стрес. Крім внутрішніх, психологічних властивостей індивіда, на формування стійкості впливають фактори соціального середовища та інші фактори, наявність яких обумовлює підвищення або, навпаки, пониження стійкості. В даній роботі будуть розглянуті саме фактори соціального характеру, а також інші, особливі, фактори, що визначають психологічну стійкість людини. Висновки Психотравмуючи ситуації вимагають підвищеної психологічної стійкості людини. Головними факторами, які визначають таку стійкість є внутрішні і (особистісні) ресурси і зовнішні (міжособова взаємодія, соціальна підтримка). Головними зовнішніми факторами виступають макро- і мікрофактори соціального середовища, від яких залежить формування певного рівня психологічної стійкості людини. Соціальне мікросередовище – сім’я, навчальний заклад, група одноліток, трудовий колектив – є найголовнішими факторами, які прискорюють чи стримують процес самореалізації особистості, а також є необхідною умовою успішного розвитку цього процесу. Якщо вплив цих факторів позитивний, то значно зростає здатність людини до опору в конкретній психотравмуючій ситуації. Людині завжди необхідно відчувати себе частиною „ми”, часткою якої-небудь групи. Усвідомлюючи приналежність до певної спільноти людина знаходить опору в житті. Підтримує людину та збільшує її стійкість віра – релігійна віра або віра в магічні сили. Людина створює у своїй свідомості відповідні конструкти, які захищають її в стресових ситуаціях. В цьому випадку відповідальність за свій стан, розвиток та безпеку, особистість перекладає з своїх плеч на дію вищих сил, які, на її думку, краще впораються з розв’язанням проблеми. В таких ілюзіях людина знаходить психологічну підтримку, заспокоєння та стабільність....

Чому Гамлет - нова людина?

Чому Гамлет - нова людина?...

Євгеній Онєгін - "зайва людина"

Євгеній Онєгін - "зайва людина"...

Контрольна робота з філософії

1. РЕЛІГІЯ І ЦЕРКВА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ 3 1.1. Загальна характеристика релігійного життя в Україні. 4 1.2. Протистояння церков та міжконфесійні конфлікти. 6 Висновки 9 Література до питання 10 2.1. Насильство як явище сучасної цивілізації. 12 2.2. Моральні аспекти сучасних воєн. 14 2.3. Основні завдання етики у сучасних умовах. 16 Висновки 18 Література до питання 19 3. ЛЮДИНА І СВІТ В МИСТЕЦТВІ СОЦІАЛІСТИЧНОГО РЕАЛІЗМУ 20 3.1. Проблема визначення соціалістичного реалізму. 21 3.2. Людина і Майбутнє – основні атрибути соціалістичного реалізму. 22 3.3. Герої романів соцреалізму. 24 Висновки 26 Література до питання 27 ...

Цивільний позивач та відповідач в кримінальному процесі

ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 Теоретичні питання участі позивача та відповідача у кримінальному процесі 7 1.1 Цивільний позов у кримінальному процесі 7 1.2 Суб'єкти, що мають право на заявлення цивільного позову та суб'єкти, що зобов'язані відповідати по цивільному позову 17 1.3 Шкода як підстава визнання особи позивачем чи підстава для притягнення особи до відповідальності як відповідача 22 1.4 Загальні положення забезпечення процесуальних прав та законних інтересів позивача та відповідача 25 РОЗДІЛ 2 Здійснення позивачем та відповідачем своїх процесуальних прав та законних інтересів 30 2.1 Здійснення позивачем своїх процесуальних прав та законних інтересів 30 2.2 Здійснення відповідачем своїх процесуальних прав та законних інтересів 35 РОЗДІЛ 3 Забезпечення прав і законних інтересів позивача та відповідача, їхніми представниками, органами досудового слідства та судом 40 3.1 Правозабезпечувальна діяльність представників позивача та відповідача 40 3.2 Забезпечення прав і законних інтересів позивача та відповідача органами досудового слідства 46 3.3 Забезпечення прав і законних інтересів позивача та відповідача судом 69 ВИСНОВКИ 82 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 90 Додаток А 99 ...

Практикум з психології. Тема №20: «Особливості застосування та інтерпретації проективного методу «Людина під дощем»

ВСТУП 3 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ "ЛЮДИНА ПІД ДОЩЕМ" У ПСИХОДІАГНОСТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ 4 1.1. Методологічні засади тесту 4 1.2. Процедура застосування тесту та інтерпретація його результатів 6 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДИКИ "ЛЮДИНА ПІД ДОЩЕМ" 10 2.1. Організація дослідження, отримання результатів 10 2.2. Аналіз і інтерпретація результатів 12 ВИСНОВКИ 15 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 16 ВСТУП Проективні методи в психології – група методів дослідження особистості, в основі яких лежить механізм виявлення проекцій в отриманих даних експерименту з наступною їх інтерпретацією. Поняття проекції вперше було застосовано Л. Франком у 1939 році, і з цього часу проективні методики починають займати чільне місце у психодіагностиці. Проективні методи характеризуються створенням експериментальної ситуації, яка допускає множину можливих інтерпретацій під час сприйняття її піддослідним. За кожною такою інтерпретацією вимальовується унікальна система особистісних смислів та особливостей когнітивного стилю суб'єкта. Однією із проективних методик є методика "Людина під дощем". Вона орієнтована на діагностику сили "Его" людини, її здатності долати несприятливі ситуації, протистояти їм. Методика дозволяє здійснити діагностику особистісних резервів і особливостей захисних механізмів. ...

Грегор Замза Людина чи комаха за романом

Грегор Замза Людина чи комаха за романом...

Чого сучасна людина може навчитися у Фауста

Чого сучасна людина може навчитися у Фауста...

ЛЮДИНА В ПОШУКАХ СЕНСУ БУТТЯ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ

...

Шляхи самопізнання в етиці Сократа

Вступ 3 1. Проблема самопізнання в концепціях Сократа. 4 2. Застосування Сократом методу самопізнання моральності вчинків. 8 Висновки 15 Література 16 Вступ Питання моралі завжди турбувало людство. Ознаки прагнення до духовного вдосконалення, спроби знайти відповідь на проблему добра і зла ми бачимо вже в філософських концепціях Стародавньої Індії і Китаю, які мають декілька тисячолітній досвід осмислення моральних цінностей людини. Антична філософія також не обійшла своєю увагою етичні виміри. Давні греки відшукували питання доцільності, істинності, моральності в діяльності людини, хотіли пізнати, чому людина повинна поводитися таким чи іншим чином. „Пізнай самого себе” – це девіз був викарбуваний на фронтоні Дельфійського храму і спонукав нові і нові покоління філософів до досягнення розкриття сутності людського буття. Однак, як показав подальший хід подій, цей девіз кожен з філософів розумів по-своєму. Що саме повинен пізнати мислитель? На це питання філософи відповідали з різних точок зору. Хоч і немає прямого посилання та те, що цей вислів належить Сократу, однак багато дослідників вважають, що він належать саме йому. В будь-якому випадку, вважають вони, найсправедливіше було б так, щоб ці слова дійсно належали Сократу за його заслуги в справі відшукання основ моральної поведінки людини. Дана робота присвячена дослідженню внеску Сократа в пізнання, а точніше – самопізнання людини, усвідомлення сенсу та суті своїх вчинків, в осягнення ним етичних аспектів важливості знань, які накопичуються людським суспільством. Висновки Сократ – великий античний мудрець – стоїть у витоків раціоналістичних і просвітительських традицій європейської думки. Йому належить видатне місце в історії моральної філософії й етики, логіки, діалектики, політичних і правових навчань. Вплив, здійснений ним на прогрес людського пізнання, відчувається до наших днів. Він назавжди ввійшов у духовну культуру людства. Філософ був прибічником етичного реалізму, відповідно до якого будь-яке знання є добро, а зло, порок походять від незнання. Сократ змушує замислитися над тим, що дійсно є людського в людині, в чому полягає моральність її вчинків. Самопізнання Сократ розуміє не в набутті знань про себе, свій внутрішній світ або роботу біологічних систем та органів, а в пізнанні того, як застосувати знання для осягнення моральності своєї поведінки. Пізнати самого себе, за Сократом, це значить зрозуміти, як бути високоморальною людиною. Шляхами самопізнання Сократа є постійне прагнення людини до осмислення своїх вчинків, намагання покращити свої чесноти, привести їх у відповідність з моральними вимогами суспільства, самовдосконалення, прагнення вести такий образ життя, який би ішов на користь людям. Людина сама повинна розуміти, що таке морально, а що – ні, до встановлення чого вона приходить завдяки діалектизму в своїх розмірковуваннях. ...

Заказать работу на тему «Людина є результатом своїх»