институт.com.ua - національний студентський портал України
  • ТОП-оголошення
Система оголошень институт.com.ua допоможе Вам знайти або розмістити оголошення для студентів, пов'язані з освітою в Україні та закордоном, працевлаштуванням для студентів, репетиторством. Також Ви можете розмістити інформацію про послуги у сфері освіти.
Головна| Новини| Освіта в Україні| Реферати| Контакти
Искать в названии и в содержании Искать только в названии

Заказать работу на тему «Гете Фауст хто йде вперед той змушений блукати»


Трансформація образу Фауста у творчості Й.В.Гете та О. С. Пушкіна

1. Вступ 2 2. Трансформація образу Фауста у творчості Й.В.Гете та О. С. Пушкіна 8 3. "Я тої сили частка, що робить лише добро, бажаючи лише злого" (образ Мефістофеля в трагедії Йоганна Вольфганга Гете "Фауст") 17 4. Про почуття, i не тільки про це (за творами Йоганна Вольфганга Гете "Фауст" i Тараса Шевченка "Катерина") 22 Висновки 24 Список використаної літератури 26 ...

Проблема вибору в трагедії Ґете Фауст

Проблема вибору в трагедії Гете Фауст...

У чому полягає сенс життя для Фауста

У чому полягає сенс життя для Фауста (за трагедією В.Гете"Фауст")...

Мистецтво романтизму

Вступ 3 1. Поняття та основні особливості романтизму. 3 2. Романтизм – сутність та причини виникнення. 4 3. Романтизм як культурний напрямок. 5 4. Ознаки романтичної літератури. 7 5. Романтик Байрон. 8 6. Гете та німецький романтизм. 12 Заключення. 15 Література. 16 ...

Курсова з літератури

План 1. Вступ 2. Модернізм. Основні ознаки 3. Трагічне у німецькій літературі. На прикладі роману Томаса Манна “Доктор Фауст” 4. Висвітлення трагічного модернізму в українській літературі. В.Стефаник новела „Камінний хрест” 5. Висновки 6. Список використаних джерел ...

У мене в грудях дві душі живуть

У мене в грудях дві душі живуть (твір за трагедією Фауст)...

АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ЩОДО СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ У ДЕРЖАВІ

Вступ 3 1. ВИЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ – ОСНОВНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ОБЛАСТІ КУЛЬТУРИ 4 2. НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ – ГОЛОВНА ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ 4 3. КОНСОЛІДАЦІЙНІ ВНУТРІШНЬОПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ ЯК ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ ТА ЇЇ КУЛЬТУРИ 4 4. ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ДЕРЖАВНИХ СТРУКТУР В ОБЛАСТІ КУЛЬТУРИ – ЗАПОРУКА ЇЇ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ 4 Висновки 4 Література 4 Вступ Усі ми хочемо жити в країні, в якій можна було б пишатися не тільки славним минулим, а й сьогоденними здобутками і переконливими перспективами в майбутньому. У цьому контексті роль культури не можна переоцінити, оскільки саме вона формує нашу свідомість. Від культури залежать наші ідеали та амбіції, якість і стиль життя та мислення, якість наших стосунків. Культура – це, власне, базові цінності, смисли, етика та способи нашої поведінки. Людина є продуцентом, споживачем і носієм культури. А відтак і творцем людського в собі. Та й сама історія розвитку людства є не чим іншим, як історією становлення людського в людині. Дослідники слушно називають культуру другою природою. Роль керівництва нашої держави та найголовніших соціальних інституцій українського суспільства для розвитку культури є вкрай важливим. Просування нації вперед, її прогрес в соціально-економічній, політичній та культурних сферах значним чином обумовлюється ефективністю діяльності управлінських структур держави. Від них залежить, яким шляхом буде розвиватися наша культура, вони створюють головні передумови її розвитку. Враховуючи це, слід проаналізувати, які передумови для успішного розвитку культури існують в сучасній українській державі, які шляхи та стратегії пропонуються для її подальшого просування вперед. Перелік проблем, що висвітлюються в даній роботі представлені у порядку їх конкретизації: від найбільш загальних, методологічних проблем – до більш конкретних прикладних. ...

Завдання з психології

Зміст Завдання 1 3 Завдання 2 5 Завдання 3 7 Завдання 4 12 Завдання 5 14 Завдання 6 18 Завдання 7 20 Список використаної літератури 23 Завдання 1 1. Визначте, які з цих висловлювань несуть психологічну інформацію, а які – ні і чому. 1) Сьогодні він купив собі нові чорні черевики. 2) Нещодавно вона, раптово від всіх, змінила колір волосся. 3) Про нього кажуть, що він схожий на старе маля. 4) Вона живе за старою адресою. 5) У нього дуже рано з'явилися зморшки на лобі. 6) Які красиві в нього очі! 7) Чарівливістю цієї людини не можна не піддатися. 8) Він кожен день виглядає по-різному. Завдання 2 Прокоментуйте наведене висловлювання. Чи згідні Ви з його автором і чому? Про яку особливість психологічного знання йде мова? Як називається цей феномен на мові психологічної науки? "Мислячий індивід не може розщепитися так, щоб одна його частина розмірковувала, а інша спостерігала за розмірковуванням". Завдання 3 Які з наступних ознак можуть розглядатися як симптоми майбутніх психопатичних змін і чому? Погана поведінка в школі, пропуски уроків, неблагополучне сімейне життя, конфлікти на роботі, зловживання алкоголем, тяжіння до наркотиків, неодноразові арешти і приводи, життя за чужий рахунок, відсутність друзів, бродяжництво, привласнення чужих імен, брехливість, безглузді вчинки, садизм в сексуальних відношеннях, жорстокість, правдолюбство, песимізм, нетерпимість до інших, тривожність, недовірливість, зловживання у харчуванні, відсутність любові до дітей, жорстоке поводження з тваринами, неакуратність. Завдання 4 Проаналізуйте уривок із роботи А. Шопенгауера і сформулюйте свої уявлення про співвідношення волі і свободи. "…Усілякий апріорно вважає себе цілком вільним, навіть у своїх окремих вчинках, і гадає, що може кожну хвилину розпочати новий образ життя, що означало би зробитися іншим. Але апостеорі, за досвідом, він дивується тому, що все ж такі не вільний, а підкоряється необхідності, що, незважаючи на всі плани і роздуми, він не змінює своїх дій і змушений з початку і до кінця свого життя проводити той же самий засуджуваний характер, нібито до кінця розігруючи прийняту на себе роль". Завдання 5 У яких з наступних співвідношеннях знаходяться пари понять: 1. а) емоція – б) інстинкт; 2. а) почуття – б) стрес; 3. а) знання – б) почуття; 4. а) віддзеркалення – б) емоція; 5. а) особистість – б) почуття; 6. а) емоції – б) афект; 7. а) вищі почуття – б) любов Завдання 6 Викладіть зміст дидактичних функцій шкільного підручника. Завдання 7 Яка сутність і дидактична характеристика організації проблемного навчання? ...

Характер зв'язку теоретичних і методологічних основ науки соціології»

Вступ 3 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЯК ОСНОВА СОЦІОЛОГІЧНОГО НАУКОВОГО ЗНАННЯ 4 2. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІОЛОГІЇ ЯК ВТІЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ НАУКОВОГО ПОШУКУ 8 3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТЕОРЕТИЧНИХ І МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД В СОЦІОЛОГІЇ 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Соціологія як і будь-яка наука має свої теоретичні і методологічні основи. Говорячи про зв’язок між ними, необхідно виявити відношення, в яких знаходяться між собою ці категорії. З одного боку, методологічні і теоретичні засади не є тотожними поняттями, які через спільне слово „основи” означають щось одне, спільне для соціології. Вони мають чітко окреслене понятійне наповнення, яке значно різниться між собою за змістом. Це – різні поняття. З іншого боку, вони, безперечно, мають і дещо спільне, а саме: обидві визначають основи, причому такі, що існують і функціонують тільки у тісному зв’язку між собою. Для соціології як для науки потрібен розвиток і методологічних і теоретичних основ. Крім того, не є однозначною відповідь, яка з цих „засад” є головнішою, а також від якої залежить в більшій степені спільний розвиток соціологічних знань в цілому. В цьому рефераті буде висвітлені моменти, які стосуються характеру зв’язків між цими основами, а також здійснений певний аналіз значення методологічних і теоретичних засад для соціології. Висновки З одного боку зв’язки між теоретичними і методологічними засадами в соціології характеризуються невизначеністю і неконкретністю. Виконуючи різні функції, вони часом перетинають область свого понятійного значення, яка іноді ідентифікується протилежним чином. До такого становища призводить подвійність тлумачення, в першу чергу, поняття „методологія”, яке, як уже говорилось, одночасно пов’язано із теорією, і з практикою. Методологія – це і система принципів, способів організації й побудови теоретичної і практичної діяльності, але методологія також є і вченням про цю систему, тобто своєрідною теорією. Не можна обмежитися і одним терміном замість двох. Процеси і явища природи, суспільства завжди мають складний і суперечливий характер. Вивчаючи їх, досліджуючи науковим шляхом, можна мати декілька поглядів (концепцій) на один і той же об’єкт. Разом з тим шляхи дослідження також можуть бути різними, незалежними один від одного і приводити до різних результатів. Який з них буде вірним, покажуть емпіричні методи пошуку, а того слід мати всі варіанти, які напрацьовані в області теорії і методології. Теорія і практика – це ті дві діалектичні протилежності, існування яких у суперечливості між собою сприяє просуванню вперед наукового знання, розширенню світоглядних уявлень щодо оточуючого середовища. Методологічні і теоретичні засади соціології як раз і є таким інструментарієм, який дозволяє методично і правильно видобувати нові соціологічні знання про таке надскладне явище оточуючого світу як суспільство. Висновки З одного боку зв’язки між теоретичними і методологічними засадами в соціології характеризуються невизначеністю і неконкретністю. Виконуючи різні функції, вони часом перетинають область свого понятійного значення, яка іноді ідентифікується протилежним чином. До такого становища призводить подвійність тлумачення, в першу чергу, поняття „методологія”, яке, як уже говорилось, одночасно пов’язано із теорією, і з практикою. Методологія – це і система принципів, способів організації й побудови теоретичної і практичної діяльності, але методологія також є і вченням про цю систему, тобто своєрідною теорією. Не можна обмежитися і одним терміном замість двох. Процеси і явища природи, суспільства завжди мають складний і суперечливий характер. Вивчаючи їх, досліджуючи науковим шляхом, можна мати декілька поглядів (концепцій) на один і той же об’єкт. Разом з тим шляхи дослідження також можуть бути різними, незалежними один від одного і приводити до різних результатів. Який з них буде вірним, покажуть емпіричні методи пошуку, а того слід мати всі варіанти, які напрацьовані в області теорії і методології. Теорія і практика – це ті дві діалектичні протилежності, існування яких у суперечливості між собою сприяє просуванню вперед наукового знання, розширенню світоглядних уявлень щодо оточуючого середовища. Методологічні і теоретичні засади соціології як раз і є таким інструментарієм, який дозволяє методично і правильно видобувати нові соціологічні знання про таке надскладне явище оточуючого світу як суспільство. ...

Соціологія Огюста Конта

Вступ 3 1. КОНТ ЯК ФУНДАТОР НОВОЇ НАУКИ ПРО СУСПІЛЬСТВО 4 2. СОЦІАЛЬНА ДИНАМІКА О.КОНТА 10 Висновки 15 Література 16 Вступ На початку ХІХ століття попереднім розвитком суспільної і наукової думки був деякою мірою нагромаджений фактичний і концептуальний матеріал щодо таких понять як людина, суспільство. Виникла можливість поставити питання про необхідність і правомірність появи нової теоретичної дисципліни, яка тяжіє до суто наукового розгляду суспільства, походить і спирається на факти, інтерпретує їх відповідно до прийнятих у природознавстві критеріїв. Виникнення в цей час нової науки – соціології – пов'язують, в першу чергу з науковою діяльністю Огюста Конта, який надав для процесу осмислення суспільного розвитку нового, "позитивного" характеру. Його думки і деякі концептуальні положення на багато років вперед обумовили розвиток нової науки, надихнули послідовників соціологічного підходу вивчення законів суспільства до подальшого розвитку соціології. Висновки Таким чином, місце вчення Конта в історії соціології є надзвичайно важливим. Він вперше: • обгрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства і можливість пізнання законів його розвитку; • визначив соціологію як особливу науку про суспільство, яка повинна спиратися на емпіричні дослідження, що мало забезпечити її об'єктивність та неупередженість; • розглянув суспільство як систему з її статичними та динамічними закономірностями, привернув увагу до вивчення соціальних інститутів і структури цієї системи, механізмів її змін. Водночас Конт так і не зміг у поясненні суспільства остаточно відірватись від аналогій з природничими науками, запозичуючи багато своїх положень і термінів з біології і фізики, надмірно прив'язуючи соціальні явища, процеси і закони до тих, що вивчаються природознавством. Нарешті, людина у його вченні виступає насамперед природною істотою з такими вродженими характеристиками, як егоїзм, агресивність тощо. За Контом, вона підпорядкована природним закономірностям і не відіграє жодної самостійної ролі в процесі природної еволюції. ...

Позитивна соціологія О. Конта

Вступ 3 1. КОНТ ЯК ФУНДАТОР ПОЗИТИВНОЇ НАУКИ ПРО СУСПІЛЬСТВО 4 2. СОЦІАЛЬНА СТАТИКА 8 3. СОЦІАЛЬНА ДИНАМІКА 13 Висновки 18 Література 19 Вступ На початку ХІХ століття попереднім розвитком суспільної і наукової думки був деякою мірою нагромаджений фактичний і концептуальний матеріал щодо таких понять як людина, суспільство. Виникла можливість поставити питання про необхідність і правомірність появи нової теоретичної дисципліни, яка тяжіє до суто наукового розгляду суспільства, походить і спирається на факти, інтерпретує їх відповідно до прийнятих у природознавстві критеріїв. Виникнення в цей час нової науки – соціології – пов'язують, в першу чергу з науковою діяльністю Огюста Конта, який надав для процесу осмислення суспільного розвитку нового, "позитивного" характеру. Його думки і деякі концептуальні положення на багато років вперед обумовили розвиток нової науки, надихнули послідовників соціологічного підходу вивчення законів суспільства до подальшого розвитку соціології. Висновки Таким чином, місце вчення Конта в історії соціології є надзвичайно важливим. Він вперше: • обгрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства і можливість пізнання законів його розвитку; • визначив соціологію як особливу науку про суспільство, яка повинна спиратися на емпіричні дослідження, що мало забезпечити її об'єктивність та неупередженість; позитивізм Конта випливає з припущення того, що суспільство, як і природу, слід досліджувати емпіричними методами. • розглянув суспільство як систему з її статичними та динамічними закономірностями (соціальна статитка і соціальна динаміка), привернув увагу до вивчення соціальних інститутів і структури цієї системи, механізмів її змін. Водночас Конт так і не зміг у поясненні суспільства остаточно відірватись від аналогій з природничими науками, запозичуючи багато своїх положень і термінів з біології і фізики, надмірно прив'язуючи соціальні явища, процеси і закони до тих, що вивчаються природознавством. Нарешті, людина у його вченні виступає насамперед природною істотою з такими вродженими характеристиками, як егоїзм, агресивність тощо. За Контом, вона підпорядкована природним закономірностям і не відіграє жодної самостійної ролі в процесі природної еволюції. ...

Соціальна економіка

Вступ 3 1. СОЦІАЛЬНІ ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІКИ 4 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО МИСЛЕННЯ У ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ УМОВАХ 9 Висновки 15 Література 16 Вступ Економічне життя нерозривно пов’язано з суспільною сферою. Люди, соціальні групи, які взаємодіють між собою в процесі суспільного виробництва, рухають економіку вперед, визначають напрями та моделі її формування. Звідси випливає теза про те, що суспільні фактори в великій мірі визначають економічний поступ. Крім того, безперечним залишається твердження про те, що економіка, в свою, чергу, визначає риси та характер взаємодії людей в суспільстві. Вивчення як соціальних, так і економічних факторів розвитку, функцій економіки дозволить ефективно визначити взаємодію економічних та суспільних сфер, обґрунтувати найбільш перспективний шлях розвитку суспільства. Висновки Економічне не є окремою сферою суспільства. Соціальні відносини вирізняють за суб'єктом впливу, а не об'єктом, соціальні інститути, в тому числі й економіка, діють у всіх сферах суспільного життя. Більшість соціологів розглядають соціальну структуру суспільства через призму соціальної диференціації, тобто через відносини нерівності (чи рівності) різних соціальних груп. В цьому аспекті саме економіка є вирішальним фактором того положення, яке займають дані групи в суспільстві. Тобто економічні відносини суспільства мають значний вплив на його соціальну структуру і активність соціальних груп. Соціальні функції економіки, за суттю, є головними в формуванні та розвитку соціальної структури суспільства. Економічне мислення трансформаційного періоду залежить в першу чергу від успішності розвитку сфери економіки. Кризові явища в ній, що є характерною ознакою України за останнє десятиріччя, спонукають до плюралізму думок щодо розвитку економіки, намагання впровадити різні, часом суперечливі, моделі перебудови економічної структури. Соціальні процесі диференціації населення на бідних та багатих визначають різні відношення як до впровадження нових форм власності, так і до основних напрямків ”трансформації”. Вплив подібних соціальних чинників на виробничу сферу дедалі стає сильнішим, та повністю залежить від економічного та політичного мислення панівних суспільних груп. ...

Томас Гоббс

Вступ 3 1. ТОМАС ГОББС І ЙОГО ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 4 2. "ЛЕВІАФАН" ГОББСА ЯК ВТІЛЕННЯ ЙОГО ПОЛІТИЧНОЇ ТЕОРІЇ 8 Висновки 15 Література 16 Вступ Томас Гоббс – один із найвідоміших англійських мислителів Нового часу. Він приділяв багато уваги проблемам метафізики і епістемології, є автором емпіричної теорії мови. Гоббс був першим філософом, який систематично застосовував принципи фізики та механіки в етиці і соціальній філософії. Крім того, що він є одним із засновників соціології Нового часу, батьком семіотики як науки, Гоббс привертає до себе увагу також і як політолог, котрий створив власну політичну теорію, що пояснює облаштування політичного життя суспільства. Як і більшість прогресивних вчених того часу він об’єктивно був виразником інтересів правлячого класу – буржуазії, а суб’єктивно ж він рахував себе безкорисним шукачем істини, яка так необхідна всьому людству. Ідеї Гоббса, а, особливо, його політична доктрина, відіграли значну роль у подальшому розвитку наук про державу і право. Висновки В цілому, політична теорія Гоббса була найбільш серйозним та сміливим кроком вперед в порівнянні з теологічними концепціями держави, суспільства і права, теорією божественного права, які панували в епоху Середньовіччя. Не зважаючи на свій прогресивний погляд на політичний устрій суспільства, Гоббс в кінцевому рахунку залишився на ідеалістичних позиціях через те, що основи держави він вбачав в розумі людей, в незмінній людській “природі”, які були не чим іншим, як відображенням людини-користолюбця буржуазної епохи. Відриваючи державне вчення від історичного ґрунту і представляючи його як ряд логічних висновків з попереднього ряду теоретичних положень, Гоббс думав дати тверде наукове обґрунтування тій абсолютній монархії, від якої він очікував відновлення порядку в Англії і який він поклонявся. Хоча держава, за Гоббсом, має договірне походження, він не визнавав договору між народом та монархом. Гоббс намагається остаточно відкинути теологічне положення про провіденціальне походження влади, обґрунтовує необхідність держави з нової позиції, суперечливої позиції апологетів феодальної монархії. Самі права верховної влади випливають у Гоббса не із договору, а із природних законів, і тільки ними вони обмежуються. Договір продиктований розумом, і зміст його полягає тільки у добровільному підпорядкуванні. ...

Філософські ідеї періоду "високої класики"

Вступ 3 1. ФІЛОСОФСЬКА СИСТЕМА ПЛАТОНА 4 1.1. Вчення Платона про ідеї 4 1.2. Космологія Платона 5 1.3. Платонівська антропологія і етика 6 1.4. Вчення Платона про суспільство і державу 7 2. ПРОВІДНІ ІДЕЇ ФІЛОСОФІЇ АРІСТОТЕЛЯ 10 2.1. Вчення Арістотеля про форму і чотири причини 10 2.2. Арістотель – засновник логіки 12 2.3. Арістотель про людину 13 2.4. Погляди Арістотеля на суспільство і державу 14 Висновки 17 Література 18 Вступ Періодом "високої класики" в філософії дуже часто називають період розквіту давньогрецької філософії з середини V і до кінця IV століття до нашої ери. Це був період інтенсивного розвитку грецьких міст-полісів, піднесення всіх сторін життя людей. В першу чергу це стосувалось вільних мешканців країни, які за рахунок нещадної експлуатації рабів, створили для себе умови для самодостатнього розвитку. В цей період й зародилася класична філософія. Теоретичні напрацювання мислителів того часу стали основою для подальшого розвитку наук і використовувалися не тільки в античні часи, а й багато століть після цього. Платон і Арістотель – найвидатніші філософи тієї доби. Вони, використовуючи концепції своїх попередників, розробили власні філософські системи, які стали основою для багатьох мислителів, культурних діячів і науковців впродовж багатьох наступних віків. Їх погляди стали відправною точкою для розробки наукових теорій і в наші дні. Ознайомлення з їх поглядами дозволяє зрозуміти логічну послідовність розвитку філософської думки протягом розвитку цивілізації. Висновки Послідовники Сократа, Платон і Арістотель, здійснили переворот у філософському світогляді Давньої Греції. Ними була зроблена спроба пояснити сутність природи, Космосу, людини, однак вони зробили це набагато глибше ранніх філософів античності. Платон і Арістотель стали засновниками цілого ряду наук, узагальнили та систематизували практично весь наявний запас теоретичних знань того часу. Заслуга цих мислителів у тому, що вони перейшли від декларативно-догматичного методу філософствування до діалого-доказового способу вирішення проблем буття. Їх творчість сприяла становленню класичної античної філософії, радикального повороту до логіко-гносеологічної, соціально-політичної, етично-етичної і антропологічної проблематиці. Особливе місце в їх діяльності займає філософо-просвітницька діяльність – вони створили навчальні заклади, де разом з учнями займалися проблемами осмислення природи, буття, сущого. Роботи Платона і Арістотеля на багато віків вперед обумовили хід розвитку філософської думки Західної Європи. ...

Управління ситуаціями

Ситуація 1 Коли інженер відділу експлуатації АТП С. Романенко був змушений залишити посаду, після недовгих пошуків він знайшов аналогічну роботу в приватній фірмі. Хоч йому платили на 15% менше, ніж на попередній роботі, але коли його запросили через два місяці повернутися в АТП він відмовився. Свою відмову він обумовив декількома причинами: на новій роботі режим праці менш суворий, ставлення нового керівництва однакове до робітників і службовців, персонал одержує регулярну, два рази на місяць, платню замість погодинної ставки, як це було на старій роботі. Співробітники беруть участь у пенсійній програмі, мають компенсації в разі хвороби. Керівництво застосовує вільний, а не жорстокий контроль. Як результат, Романенко почуває на новому місці себе більш впевнено, ніж на старій роботі. Ще один фактор, його безпосередній керівник під час першого ознайомлення з правилами поведінки працівників на фірмі, не робив наголос на дисциплінарних правилах, а, навпаки, сказав, що компанія повністю покладається на працівників. Романенко також помітив, що була відсутня формальна система правил та покарань за можливі помилки Романенко і не тільки йому сподобалась така система роботи на фірмі. Керівництво компанії теж вважає, що ці засоби підвищуються продуктивність праці, яка на 35% вище, ніж в середньому по галузі. Плинність кадрів всього 10%, в середньому по галузі – 40%. Завдання студентам: 1. За рахунок чого працівник отримує задоволення від роботи? 2. Яка з потреб по теорії Маслоу в найбільшій мірі мотивує його працю? 3. До який факторів за двофакторною теорією Герцберга можна віднести умови на новому місці роботи? 4. Як можна обґрунтувати підвищення продуктивності праці на фірмі згідно моделі Портера-Лоуера? Ситуація 2 Запізнення і невиходи на роботу досягли найбільшого рівня між лютим і квітнем ____ року, середній робітник запізнювався на роботу на 20 хвилин, а невиходи на роботу склали 20% від загальної кількості працюючих. Це питання доручили вирішити кадровій службі. Після деяких міркувань керівництву підприємства було запропоновано провести заохочувальну програму. Згідно з нею кожний працівник, котрий ні разу не пропустить робочий день і не запізниться на роботу протягом чотирьох місяців може отримати додаткову винагороду 100 дол. Усього таких премій – три і результати будуть відомі на початку липня. Протягом 5 днів з моменту оголошення про винагороду рівень запізнень, невиходів знизився до найнижчого рівня за всю історію підприємства. Крім того, протягом 6 місяців, коли компанія продовжувала систему заохочень, рівень запізнень був нижчим, ніж завжди. У грудні _____ року компанія відмовилась від цієї програми, і одразу рівень запізнень був дуже високим. Тоді було запропоновано замінити три грошові винагороди на одну туристичну сімейну путівку до Болгарії у лютому ____ року. Після цієї пропозиції рівень запізнень дещо скоротився, але набагато менше, ніж при грошовій винагороді. Коли у січні керівництво фірми повернулося знову до раніш запропонованої програми грошового заохочення, рівень запізнення різко знизився. Завдання студентам: 1. Чи вдалося керівництву змінити поведінку працівників? 2. Чому рівень запізнень підвищився, коли премії були замінені на туристичну поїздку з сім’єю до Болгарії? 3. Чому рівень запізнень був такий низький, коли було оголошено про премію? 4. Чи не є гроші тимчасовим мотиватором? ...

Метод екстраполяції (сучасне та майбутнє вищої освіти)

Вступ 3 1. Базові дані для екстраполяції розвитку освіти 4 2. Екстраполювання освітянських процесів 9 Висновки 12 Література 13 Вступ Людина завжди намагалася зазирнути вперед, уявити собі, яким буде життя в майбутньому. Прогнозування, яким займалося людство в тій чи іншій степені в усі часи, сьогодні стало одним із наукових видів діяльності. Прогнозування в науці – це процес отримання знань про майбутнє. Прогностичні методи в науці та освіті представляють собою систему регуляторних принципів, правил, вимог, які направляють пізнавальну діяльність суб’єкта на шляху до встановлення об’єктивної істини. Вони являються евристичними. Метод екстраполяції – як один із прогностичних методі уявляє собою спосіб розповсюдження якихось закономірностей або тенденцій, які спостерігаються в певному часовому вимірі (базовий) на інший часовий вимір (прогнозний). Наприклад, в педагогіці метод екстраполяції може бути використаний під час складання навчальних програм, кваліфікаційних характеристик, аналізу успішності тощо. Екстраполяція ґрунтується на інтуїтивній впевненості у тому, що напрям, тенденція розвитку будуть постійними протягом прогнозованого періоду. Якщо застосувати метод екстраполяції на більш високому рівні, ніж вузькогалузеве використання, то можна спрогнозувати (екстраполювати) розвиток якогось суспільного явища, на найближчий період часу. Для цього потрібно виявити тенденції сучасного стану досліджуваного явища та уявити їх у майбутньому. Особливо цікавим в цьому плані є можливість екстраполювати процеси сучасної української освіти. Висновки Відповідно до принципів екстраполювання, можна стверджувати, що ті тенденції розвитку освіти, які спостерігаються сьогодні, будуть зберігати свою силу й деякий період часу в майбутньому. Розвиток освіти в Україні, в цілому, відповідає змінам, що мають місце у світовому освітянському середовищі та культурній сфері. Крім того, стан розвитку освіти значним чином буде залежати від соціально-економічного розвитку держави, її можливостей підтримувати та вдосконалювати матеріально-технічну базу вищої школи, її інтелектуальний потенціал. Розвиток освітньої системи повинен враховувати та передбачати неоднозначність оцінок з боку громадськості, а то й неприхований опір (можливий саботаж змін) суб’єктами соціальної системи. Через це слід визнати, що екстраполяція як метод прогнозування хоч і має певні переваги перед іншими евристичними методами, але погано підходить для дослідження живої природи та суспільства. Аналізуючи метод екстраполяції, слід враховувати, що вона відображає стабільність і повторюваність явищ та процесів, елементи її присутні у всіх інших методах прогнозування. ...

ФІЛОСОФІЯ ФРЕЙДА

Вступ 3 1. Формування і трансформація філософських поглядів Зиґмунда Фрейда 4 2. Психоаналіз Зиґмунда Фрейда як філософська течія 9 3. Значення культурологічних ідей З. Фрейда для філософії 12 Висновки 16 Література 17 Вступ Зиґмунд Фрейд – засновник психоаналізу, перший представив цілісну теорію особистості. Сучасне ставлення до самого вченого і до його творіння суперечливе, здебільшого вкладається у три типи підходів: – Фрейд – один з геніїв ХХ століття. Його теорія є коректною і блискучою за деякими винятками. Цей погляд збігається зі схвальним ставленням самого З.Фрейда до важливості свого творіння. – Фрейд – великий мислитель епохи. Хоча більшість його ідей мають нескоро минущу цінність, деякі з них обмежені або навіть хибні. Це найпоширеніший сучасний погляд на психоаналіз. – Фрейд – шахрай та облудник. Психоаналіз – динозавр в історії ідей та приречений на вимирання. Засновника теорії та його послідовників критикують за анти феміністську спрямованість, за нехтування науковою суворістю, за нетерпиме ставлення до будь-яких відхилень від ортодоксального напряму, за дорогу терапію, яка не проявляє себе ефективнішою за інші. Які ж це були ідеї Фрейда, що їм вдалося зібрати таку протилежну критику? Розкриттю теоретичної спадщини Фрейда піде мова у цьому рефератові, який буде в основному присвячений концептуальним, філософським засадам його діяльності. Саме оригінальний світогляд Фрейда надав йому можливість по-новому поглянути на Людину, Історію, Культуру. Висновки Таким чином, Зиґмунд Фрейд, вивчаючи людину, її внутрішній світ (мікрокосм), надав можливості для антропології, як галузі філософії, зробити ще один крок вперед у справі вивчення людини як одного з найважливіших явищ оточуючого світу. На мою думку, світогляд З.Фрейда поєднував як матеріальні, так і ідеалістичні розуміння суті Людини. З одного боку, Фрейд визнавав, що Людина – це біологічна істота, яка повністю залежить від природних інстинктів, а з іншого – йог теорія несвідомого – яскраве підтвердження наявності в Людини ідеалістичної основи, яка не піддається осягненню. Ідеї Фрейда відіграли значну роль у становленні нових поглядів на Людину не тільки в філософії, а й в психології, фізіології та медицині. Його концепції створили умови у ХХ столітті для виникнення цілого ряду інших теорій, поглядів та сприяли розвитку науки у цілому. Структура особистості за Фрейдом слугувала для дослідників тим критерієм, відправною крапкою, з якого розпочиналися інші, більш досконалі моделі Людини, її внутрішнього світу. Вчення Фрейда, не будучи строго філософським, має значний світоглядний потенціал, який пов’язаний з специфічним осмисленням людини і культури. Основу цього вчення склали його переконання в тому, що антагонізм лежить в природі людини, сексуальних і агресивних імпульсах, її позасвідомому і культурі. З позиції позасвідомого З.Фрейд прагнув пояснити історію розвитку особистості і всієї цивілізації....

1.Соціально-культурні процеси в епоху Нового часу. Формування засад. 2.Філософія Ф.Бекона

Вступ 3 1. Соціально-культурні процеси в епоху Нового часу. 4 Формування нових засад. 4 2. Філософія Френсіса Бекона. 10 Висновки 14 Література 15 Вступ Вважається, що західноєвропейська цивілізація зробила крок назад після падіння Римської імперії та встановлення середньовічних порядків і образу мислення, а наступна епоха – епоха Ренесансу – відновлює рух прогресу, повертається до людських цінностей, змушує засумніватися в релігійних основах. З цієї точки зору, Новий час, що був наступною епохою після Відродження, оцінюється неоднозначно – з одного боку, це, безперечно, рух вперед – розвиток науки, техніки, промисловості були на порядок вище за середньовічні. З іншого боку, зміцнення релігійного світогляду, оновлення та реформація церковного життя, „очищення” віри від непотрібних елементів, змушує говорити про продовження панування християнської моралі та світогляду у суспільній думці того часу, зміцнення їх позицій. Суспільно-політичний та культурний розвиток Нового часу породив нові філософські концепції, змусив людство по-іншому поглянути на свою роль та значення в розвитку цивілізації, пізнанні Всесвіту та свого буття в ньому. Дана робота присвячена визначенню соціально-культурних процесів, що тривали у Західній Європі у той час, та їх впливу на формування нових філософських засад. Не менш важливим вважається при цьому розгляд творчості Френсиса Бекона, який заклав нові методологічні основи наукового пізнання природи. Висновки Новий час став періодом бурхливого розвитку природознавчих наук. В залежності від цього в його межах заклалися достатні передумови для подальшого наступу людини на пізнання природи. Неоднозначність мислителів, науковців того часу в оцінці методів та шляхів такого пізнання цілком було залежним від різноманіття філософських, ідейно-теоретичних, політичних, соціальних, культурних поглядів. На подібну неоднорідність концептуальної палітри вказували значні соціально-політичні потрясіння, які відбувалися в період Нового часу. Суспільні процеси мали масових прихильників як серед прибічників абсолютизму, так і з боку демократичних сил; як серед палких апологетів традиційної католицької церкви, так і серед її реформаторів; в культурі відбувалося еклектичне співіснування реалізму, романтизму і класицизму. Суспільство потребувало свого осмислення та оцінки з рівня найвищих абстрактних узагальнень, котрі можна було провести в межах тільки філософської науки. Така неоднозначність вимагала винаходу якогось одного, але дійсно правильного, істинного критерію, за допомогою якого можна було б розв’язати дуалістичні загадки епохи. Ті методи, що існували до цього, були не здатні розв’язати проблеми сучасності. В цьому світлі вчення Ф.Бекона про потенціал індуктивного пізнання, яке зародилося саме в Новий час, заслуговує на увагу як метод істинного відображення дійсності: як природи, так і суспільства. ...

Німецька класична філософія

Вступ 3 1. Особливості та здобутки німецької класичної філософії. 4 2. Іммануїл Кант як засновник німецької класичної філософії. Теорія пізнання та етика І.Канта. 8 Висновки 14 Література 15 Вступ XVIII і початок ХІХ століть в історії Західної Європи мають принципово важливе значення для її подальшого розвитку. Ідеї Просвітництва, справедливого та демократичного облаштування суспільства та послідуючі за цим революційні події у Франції змусили мислителів активізувати розв’язання суспільних питань. Осмислення історичного ходу людської цивілізації вимагалось необхідністю оцінити та спрогнозувати вектор розвитку людства. Як оцінити Французьку революцію: позитивно чи негативно? Це крок вперед або крок назад в історичному прогресі? Схвалити революцію або вважати такою, що заважає природному ходу подій? Ці питання мали також і велике практичне значення для проблем зовнішньої і внутрішньої політики Західної Європи того часу. Теоретичним обґрунтуванням процесів розвитку людства зайнялись філософи, яких тепер відносять до класиків німецької філософії. Разом із пробами осягнути сутність та внутрішні механізми історичного розвитку перед ними постали проблеми оцінки пізнавальних можливостей людини. Чи здатна вона осмислити сутність свого існування та характер розвитку суспільства? Наскільки достовірним є знання, яке виникає в ході теоретичних розмірковувань філософів про історію людства? Яка роль філософії в процесі такого пізнання? Ці питання стали одними з головних, що постали перед представниками німецької класичної філософії. Висновки У цілому про представників німецької класичної філософії можна говорити, що при всій різноманітності їх учень всі вони складають єдине духовно-теоретичне утворення, в якому були успадковані кращі здобутки світової філософської думки, знайшли своє відображення найбільш актуальні проблеми сучасності і поставлені проблеми, над вирішенням яких вони працювали самі і багато чого залишили на доопрацювання своїм спадкоємцям. Їх споріднює також розуміння ролі філософії в духовному житті людства, вони високо підняли її гуманізуючу місію, поставили її на службу людини і захистили її право на власне "Я", спрямовували на ідеали добра, краси і свободи. Всім їм характерний історизм і увага до сутності людини, глибоке проникнення в її буття і її духовний світ. Німецькі мислителі перетворили філософію, її предмет в строгу систематизовану сферу духовності, виробили світоглядні і методологічні критерії, виявили високий професіоналізм і ерудицію. Представники німецької класичної філософії надали філософії інтегральності і системності; це розгалужена система концепцій, ідей, принципів, що розподілилися в розроблених ними розділах онтології, гносеології, антропології. Ними було прокладено шлях діалектичному методу, який в нових історичних умовах став конче необхідним, і його застосування давало можливість пояснювати і обґрунтовувати різноманітні процеси і явища природи, суспільства і духовного світу людини. Отже, німецька класична філософія є непересічним культурно-духовним досягненням людства, вершиною філософської думки, загальнолюдським надбанням. ...

Результаты поиска 1 - 20 из 23
Вперед >