Людина і особистість

Вступ 1. Людина і особистість 2. Історія ідеї прав людини. Теорія трьох поколінь прав людини Висновок Використана літератур...

Залучення людини до політичного життя як теоритична проблема

ПЛАН ВСТУП...................................................................................................3 1. Політичний абсентеїзм як нагальна проблема сучасності…........5 2. Людина як основа політичної діяльності держави і напрями політичної соціалізації особи…......................................................8 3. Людина як суб’єкт політики та основні параметри її діяльності14 ВИСНОВОК........................................................................................17 Використана література.....................................................................18...

Людина - як найбільший споживач природних ресурсів

ВСТУП 3 1. Поняття природних ресурсів, їх роль і значення в суспільному розвитку 4 2. Людина, як найбільших споживач природних ресурсів 7 ВИСНОВКИ 16 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 17 ...

Поняття "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість" -співвідношення між ними.

Зміст 20. Методи контролю у навчанні 3 11. Поняття "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість" -співвідношення між ними. Психологічна структура особистості. 6 Завдання 1. 7 Список літератури 9 Використана література 11...

Контрольна робота філософія

1. Філософія Середньовіччя 3 1.1. Місце філософії в духовному житті Середньовіччя. Вихідні ідеї західної та східної патристики 3 1.2. Схоластика: теорія “подвійної істини”. Провідні напрями: номіналізм та реалізм. 6 Висновок 10 2. Людина як предмет філософського осмислення. 12 2.1. Поняття і сутність антропосоціогенезу: науковий, філософський і релігійний підходи 12 2.2. Співвідношення понять: “людина”, “індивід”, “особистість”. 21 Висновок 24 Список використаної літератури 26 ...

Людина в світі культури

Людина в світі культури 3 Література. 10 ...

Психологія природи спілкування

Вступ 3 1. Дослідження природи та сутності спілкування в психології. 4 2. Функції та форми спілкування. 7 3. Види спілкування. 11 4. Ефективність спілкування 14 Висновки 17 Література 18 Висновки Спілкування – процес обміну між людьми певними результатами їх психічної і духовної діяльності. Людина – істота соціальна, і необхідність в спілкуванні закладена в неї природою. Спілкування обумовлюється соціальними і духовними потребами людей, являється одним із основних видів діяльності. Кожна людина має свої, властиві тільки для неї, якості, які обумовлюють ефективність спілкування з іншими індивідами. Для ділового спілкування особливо важлива наявність таких якостей, тому що від них залежить успіх професійної діяльності. Природа людини, її індивідуальність та стиль спілкування формуються під впливом обставин життя. Спілкування тісно пов’язане з діяльністю. Будь-яка форма спілкування виступає як форма спільної діяльності. У спілкування відбувається збагачення діяльності, розвиваються і утворюються нові зв’язки та стосунки між людьми. Змістом спілкування є наукові та побутові знання, навички та уміння, сама людина (її зовнішній вигляд, особливості характеру, манера поведінки тощо) або ж колективне розв'язування якогось завдання, діяльність. Ставлення та стосунки, які наповнюють спілкування, надають йому своєрідності, певного емоційного забарвлення, диктують засоби, манеру спілкування. Від того, які складаються стосунки, залежить уся система спілкування особистості. Вступ Серед чинників, що формують особистість, у психології вирізняють насамперед трудову діяльність, спілкування і пізнання. Аналізуючи ці найважливіші сфери людської життєдіяльності, можна помітити такий факт: форми і методи трудової діяльності людина засвоює багато років, способами пізнання світу ми також оволодіваємо тривалий час, натомість спілкуванню людина не навчається цілеспрямовано ніколи й ніде. Немає, такої школи, в якій би навчали складного мистецтва спілкування. Звісно, досвід спілкування набувається людиною і в процесі праці, й у пізнавальній діяльності, проте цього замало. Велика кількість проблем у житті, зокрема в сім'ї та школі, виникають саме тому, що люди не мають навичок спілкування, не знають його механізмів, законів. Останніми десятиліттями інтерес до проблем спілкування надзвичайно посилився. Це пов'язано насамперед з розвитком соціальної психології й підсиленням її впливу на всю систему психологічних наук. Проте проблема спілкування має ширше значення. До неї звертаються такі галузі психологічних знань, як психологія праці, інженерна, медична, педагогічна, юридична психологія тощо, здобутки яких, у свою чергу, збагачують загальну теорію формування психіки людини і розвитку її як особистості. ...

Людина

Людина ...

Екзистенційна філософія про свободу людини

Вступ 3 1. Свобода – вибір власного буття. Поняття свободи в розумінні Ж.-П.Сартра 4 2. Свобода як важкий тягар буття в працях М.Хайдеггера. 8 3. Людина – це одкровення, свобода і творчість. Погляд М.Бедяєва. 13 Висновки 16 Література 17 Вступ Поняття „свобода” завжди цікавило філософів. В усі часи спостерігалася спроба осягнути свободу як внутрішню властивість людини, як щось таке, що дано їй від Бога. В такому аспекті розглядали свободу античні мислителі, схоласти Середньовіччя, філософи Нового часу. Дещо по-іншому підійшли до визначення сутності свободи екзистенціалісти, період діяльності яких припадає на першу половину ХХ століття. Ці роки були кризою тогочасного суспільства, ламанням попередніх стереотипів, цінностей, періодом світових війн, тоталітарних режимів, коли люди втрачали смисл власного існування і прагнули можливості вирішення даної ситуації. Відповіддю на такий стан цивілізації був екзистенціалізм, або філософія існування, яка на перший план свого вчення поставила проблему людини, а саме її існування, існування людини в умовах страху, втрати себе, тобто в межах пограничної ситуації. Екзистенціалісти піднімали багато інших питань, крім свободи людини, однак в їх творчості ця проблема займала не останнє місце. Найбільш плідно в даному напряму працювали М.О.Бердяєв, Ж.-П.Сартр, М.Хайдеггер, концептуальні погляди яких й будуть висвітлені в даній роботі. Висновки Екзистенціалісти розглядають свободу як щось таке, чого людина не може осягнути за звичайних обставин, а тільки в окремих випадках (спостереження смерті, стресі, важкій хворобі), які наповнені екзистенцією, вона відкривається людській істоті. Свобода завжди має місце в житті будь-якого індивіда. Вона, за екзистенційними уявленнями, є даність, властивість буття. Вади людського мислення не дозволяють оцінити її, осягнути сутність, але особа завжди відчуває на собі її „тягар”. Екзистенціалісти вважають, що людина частіше прагне до несвободи, ніж до свободи. Це особливість людського існування в суспільстві. Індивід неохоче приймає рішення, особливо в відповідальний момент, бо в цьому також проявляється його свобода, від якої він намагається втекти. Людина в екзистенціалізмі є те, що вона з себе робить, отже, передусім – проект, який переживається суб'єктивно. Вона не сама себе створила, і все-таки свободна, тому що, одного разу закинута у світ, відповідає за все, що чинить. Живучи власним життям, людина сама творить свою подобу, вибирає себе, а вибираючи – творить всезагальне, вселюдське. Прагнучи свободи, вона пересвідчується, що її свобода цілковито залежить від свободи інших людей і що свобода інших залежить від її свободи. Людина існує у світі, спілкується з ним, отже, перебуває постійно "поза собою", виходить за власні межі. Виходячи за власні межі й "уловлюючи" у зв'язку з таким подоланням самої себе певні об'єкти, людина перебуває повсякчас у серцевині, в центрі цього виходу за власні межі. ...

Чому Гамлет - нова людина?

Чому Гамлет - нова людина?...