Хто чужим горем багатіж

ЗМІСТ Вступ 2 Глава 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно 4 1.1. Поняття та види права користування чужим майном (сервітуту) 4 1.2. Право користування чужим майном, як окремий інститут цивільного права 7 Глава 2. Особливості права користування земельними сервітутами 9 2.1. Земельні сервітути в сучасному законодавстві 9 2.2. Ознаки та зміст земельного сервітуту 17 2.3. Види земельних сервітутів 28 Висновки 40 Список використаних джерел 42...

Вступ Розділ 1. Загальні положення права на чужу річ у римському праві Розділ 2. Загальна характеристика прав на чужі речі Розділ 3. Право володіння чужим майном Розділ 4. Сервітут, емфітевзис, суперфіций Висновки Список використаної літератури...

Вступ 2 Розділ І. Речові права на чуже майно за українським законодавством 3 Розділ ІІ. Види речових прав на чуже майно 14 2.1 Право обмеженого користування чужими речами (сервітути) 14 2.2 Право користування чужою земельно ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) 21 Розділ ІІІ. Право володіння чужим майном в системі цивільного права України та зарубіжних країн (порівняльний аналіз) 25 Висновки 32 Список використаних джерел 34 ...

Введение 3 1. Понятие об ощущениях 4 2. Классификация ощущений 10 3. Влияние ощущений на психологию деятельности и на познавательные процессы в жизни людей. 17 3.1. Влияние ощущений на психологию личности и познавательные процессы человека. 17 3.2. Значение ощущений в деятельности человека. 21 Выводы 23 Література 24 Введение Одной из основ психического развития личности является познание и преобразование человеком мира, который его окружает. Собственным опытом, успехами и ошибками, радостями и горем человек формирует в себе модель мира, которая становится центральной частью его психической жизни. Когнитивная, то есть познавательная, сфера личности имеет принципиальную нагрузку в плане создания такой модели. Среди познавательных процессов выделяются ощущения, восприятия, память, мышление, внимание и представление. Научно-психологический подход требует аналитического рассмотрения процессов познания, однако в реальной психической жизни все эти процессы сливаются в один, являются едиными и зависят от структуры и содержания личности человека, его мотивов и глобальной цели. Человек совершает познавательную деятельность, ставит перед собой определенную цель, стремится ее достичь. В познании разделяют две ступени – чувствительное отображение действительности и отображение абстрактно-теоретическое. До первой ступени относятся ощущения, про которые и пойдет речь в этой работе. ...

Вступ 3 РОЗДІЛ 1. ПРОЦЕСИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. 6 1.1. Звичаєво-обрядова сфера – успадкування у традиційній системі соціалізації. 6 1.2. Суспільні ідеали молоді в умовах тоталітарної системи 20-30 років ХХ століття. 13 Посилання на використану літературу до І розділу 19 РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ДОШЛЮБНОГО СПЛКУВАННЯ ТА СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ СЕРЕДИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ. 20 2.1. Стабілізація основних рис радянської моделі соціалізації 40 – 80-х років ХХ століття 20 2.2. Молодіжна субкультура як фактор новітнього спілкування. 29 Посилання на використану літературу до ІІ розділу. 38 Загальні висновки 39 Література 40 Вступ Актуальність теми. Українське суспільство, як і будь-яке інше, зацікавлене у власному відтворенні у наступних поколіннях. Це зумовлює актуальність проблем, пов’язаних з процесом соціалізації української молоді, тобто процесами, кінцевим результатом яких є засвоєння молоддю системи цінностей, норм і настанов, що притаманні суспільству. Сьогодні суспільство потребує людей свідомих, цілеспрямованих, діяльних у побудові свого життя, соціально активних, здатних до індивідуальної творчої роботи спрямованої на перетворення дійсності і самих себе. Сучасна молодь опинилась в умовах соціально-економічної духовної кризи нашого суспільства: знецінено одвічні загальнолюдські чесноти – почуття любові й відданості Вітчизні, своєму народові, людському обов’язкові, гідності, милосердю. Багато дівчат та юнаків значною мірою втратили здатність пройматись хвилюваннями й турботами іншої людини, її горем чи радістю. Натомість все наполегливіше утверджується байдужість, жорстокість, ворожнеча, споживацьке ставлення до людей, ненависть, розчарування. Безжалісна деморалізація юного покоління постає загрозою спустошеного майбуття. Зрозумілим становиться одне – ми втрачаємо свої коріння, досвід минулих поколінь. Найсуттєвішими факторами виховання молоді становляться не українські, а західні зразки культури. За таких умов особливо посилюється актуальність національного виховання молоді. Нинішня політична ситуація в Україні вимагає нових підходів до молодіжної політики. Постає питання про виховання національно свідомої молоді, яка б завтра змогла повести нашу державу по шляху будівництва, суверенної, правової держави. Значну роль у вихованні підростаючого покоління покликані відігравати молодіжні організації. І саме тому протягом останнього десятиліття йде відродження національних організацій молоді України, які активно діяли колись в нашій країні та за її межами серед кіл української еміграції. В таких умовах постає питання, наскільки соціалізація сучасної української молоді відрізняється від подібних процесів в минулому, коли був відсутній глобальний вплив західної культури. Дослідженню цієї проблеми присвячено небагато праць. Серед них можна виокремити дослідження сучасних українських науковців: Босої Л.Г., Жмудь Н., Чмелик Р., Щербак І. М. Вони розглядували процеси соціалізації української молоді в з точки зору впливу на неї факторів національного та народного виховання, звертаючись до спадщини нашого не такого вже і далекого минулого (кінець ХІХ ст. та ХХ ст.). Однак вони не ставили собі за мету відшукати та порівняти відмінності соціалізації, притаманної різним соціальним формаціям (капіталізм – соціалізм – сучасна епоха), тобто в періоди, коли відбувалися радикальні зміни світоглядних уявлень людей. Крім того, різні аспекти соціалізації розглядалися й іншими дослідниками: Гедікової Н.П. („Політична соціалізація особистості в період демократизації українського суспільства”, 1998), Забловським А.В. („Соціалізація статево-вікових груп в традиційній культурі українців другої половини ХІХ – початку ХХ ст.”, 2005), Катаєвой М.С. („Політична соціалізація школярів в умовах трансформації українського суспільства”, 1999), Юрій Н.М. („Політична соціалізація молоді в умовах трансформації суспільства: порівняльний аналіз міжнародного і українського досвіду”, 2002). Однак вони основну увагу приділяли соціалізації в політичному аспекті, розглядаючи цей процес на матеріалі сучасного періоду України. Метою даної роботи є дослідження соціалізації саме з точки зору етнографічних чинників, котре базується на порівнянні становлення теперішньої молоді з подібними процесами в минулому. Об’єкт дослідження – українська молодь в проміжку часу між кінцем ХІХ століття та початком ХХІ ст. Предмет дослідження – процеси соціалізації молоді з точки зору впливу на неї культури українського народу. Для досягнення мети дослідження передбачено виконання наступних завдань: • Вивчення та узагальнення змісту заходів звичаєво-обрядової сфери кінця ХІХ – початку ХХ ст., визначення їх ролі у соціалізації юнаків в доросле життя. • Аналіз трансформації факторів соціалізації після зміни типу суспільних відносин на початку ХХ ст. • Характеристика основних рис радянської моделі соціалізації середини ХХ ст. • Систематизація напрямів молодіжної субкультури українців як фактору новітнього спілкування. Методи дослідження. Для вирішення зазначених завдань було використано такі загальнонаукові та теоретичні методи: аналіз історичної, етнографічної, політичної, культурологічної літератури, порівняльний аналіз, класифікація, узагальнення, моделювання. Загальні висновки Кінець ХІХ – перша половина ХХ століття містить у собі дві різних за своїми світоглядними поняттями епохи, через які довелося пройти українському народу. Моральні і духовні цінності традиційного суспільства, які мали значне поширення в дорадянський період, були засновані на культурній спадщині українського народу, яка через століття, від покоління до покоління, зберігалася та передавалася для застосування життєвого досвіду предків. Усталені зразки поведінки, традиції, звичаї та обряди відігравали значну роль у становленні молоді, залученні її до суспільного життя, адаптації до умов існування в межах українського соціуму. Радянський період зруйнував дану систему виховання та запропонував свою – засновану на ідеалах комунізму. Не заперечуючи повністю культурну спадщину минулих поколінь, радянські ідеологи висували нові орієнтири для молоді Внаслідок шаленого тиску з боку радянських політтехнологів, зародження нових ритуалів та обрядів поступово забувалися традиції старовини. Модель соціалізації молоді, що сформувалася за часів Радянського Союзу була чітко окресленою та вимагала від людини суворого слідування правилам та настановам партійного керівництва. Однак, як свідчить історія, і радянська система цінностей не витримала випробування часом. Наприкінці ХХ століття разом з розвалом Радянського Союзу та світової системи соціалізму відбулася заміна комуністичних суспільних ідеалів на інші, які притаманні західному зразку життя. Багато з них зародилися ще за часів комуністичної влади внаслідок кризових явищ тогочасного суспільства та стали одними з факторів падіння тоталітарного режиму. Інші з’явилися та поширилися в умовах кризових явищ та духовного вакууму. Відсутність дієвих факторів соціалізації, що мали місце у минулих епохах спричинив висування на перше місце в справі виховання майбутнього покоління молодіжні субкультури. Вони, не вимагаючи ніяких зусиль з боку дорослих, зайняли перше місце у становленні молоді, надаючи їм правила поведінки та моральні настанови для сучасного суперечливого соціуму. ...