Система оголошень институт.com.ua допоможе Вам знайти або розмістити оголошення для студентів, пов'язані з освітою в Україні та закордоном, працевлаштуванням для студентів, репетиторством. Також Ви можете розмістити інформацію про послуги у сфері освіти.
|
умій сказати і замовчатиВы можете заказать реферат на тему умій сказати і замовчати или найти уже готовые рефераты, которые содержат некоторую информацию по запросу «умій сказати і замовчати»: 1. Етикетне мовлення у кінці ХІХ-початку ХХ ст. 3
2.Основи уміння сказати більше, ніж вимовити 8
Література 10
... Економіко-математичне моделювання 1.
Що можна сказати про кількість розв’язків сумісної системи m лінійних рівнянь з n невідомими (m 1. Основні етапи формування антисоціальної поведінки 3
2. Психологічна характеристика юридичної праці 5
Завдання 3. Визначити, про які компоненти структури особистості йдеться у наведеному висловлюванні: 20
„У наш час впевнено можна сказати, що, зважаючи на постійну напруженість та соціальну відповідальність діяльності правознавця, велику роль в успішному виконанні ним професійних завдань відіграють такі якості, як працездатність, психічна витривалість, швидка орієнтація в нових умовах, глибоке та динамічне мислення, рішучість, моральна стійкість”.
Список літератури 23
... Контрольна робота юридична психологія 1. Основні етапи формування антисоціальної поведінки 3
2. Психологічна характеристика юридичної праці 14
3. Задача 20
"У наш час з усією впевненістю можна сказати, що. зважаючи на постійну напруженість та соціальну відповідальність діяльності правознавця, велику роль в успішному вирішенні ним професійних завдань відіграють такі якості як працездатність, психічна витривалість, швидка орієнтація в нових умовах, глибоке та динамічне мислення, рішучість, моральна стійкість." Про які відносно самостійні компоненти структури особистості йдеться у наведеному висловлюванні?
Список використаної літератури 22
... Контрольна з правової деонтології 1. Психологічна характеристика юридичної праці 2
2. Нормативна регуляція поведінки особистості. Засвоєння особистостю моральних і правових норм 8
3. Задача 11
В наш час з усією впевненостю, можна сказати що зважаючи на постіну напруженність та соціальну відповідальність діяльності правозавця велику роль в успішному вирешенні ним професійних завдань відіграють так і якості, як працездатність, психічна витривалість, швидка орієнтація в складних умовах, глубоке та динамічне мислиння, рішучість, моральна стійкість. Про які відносно самостійні компоненти структури особистості йдеться в наведеному висловлюванні?
4. Література 13
... Характеристика емоцій і почуттів 1. Характеристика емоцій і почуттів у професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ 3
2. Психологія особистості правопорушника 10
3. Завдання 17
"У наш час можна впевнено сказати, що незважаючи на постійну напруженість та соціальну відповідальність, велику роль у діяльності правознавця, в успішному виконанні ним професійних завдань відіграють такі якості, як працездатність, психічна витривалість, швидка орієнтація в нових умовах, глибоке та динамічне мислення, рішучість, моральна стійкість".
Визначити, про які компоненти структури особистості йдеться у наведеному вислові ?
Список використаних джерел 18
... Контрольна робота юридична психологія ЗМІСТ
1. Психологічна характеристика юридичної праці 3
2. Нормативна регуляція поведінки особистості. Засвоєння особистістю моральних і правових норм 8
Задача 17
Визначити, про які відносно самостійні компоненти структури особистості йдеться у наведеному висловлюванні: "У наш час впевнено можна сказати, що, зважаючи на постійну напруженість та соціальну відповідальність діяльності правознавця, велику роль в успішному виконанні ним професійних завдань відіграють такі якості, як працездатність, психічна витривалість, швидка орієнтація в нових умовах, глибоке та динамічне мислення, рішучість, моральна стійкість"
Список використаної літератури 20... Практична робота №2
1. Від яких факторів залежить довжина технологічного ланцюжка рекламодавець – споживач. Чи впливає на кількість ланцюг специфіка продукції, яка рекламується (2 приклада)
2. Які показники характеризують рівень розвитку рекламного ринку. Поясніть чому.
3. Які маркетингові дослідження необхідно для успішної розробки і проведення рекламної компанії.
4. Як співвідносяться між собою поняття ціль і стратегія маркетингу і ціль і стратегія рекламної діяльності?
5. Чи можна так сказати, що рекламна мета визначається ціллю?
6. Що означає поняття (продаж цільовій аудиторії) яке відношення знання точного визначення аудиторії матиме вплив на успіх рекламної компанії.
7. Знайти радіо - теле- корпорації в Україні. Назвати їх структуру.
Література
... 1. Диз’юкція “А” або “В” – хибна. Атом А також хибний. Яке значення має “В”.
2. Виберіть ті варіанти відповідей, які відповідають структурі умовиводу:
1) зв’язок
2) твердження
3) висновок
4) залежність
5) послідовність
6) засновок
7) антецедент
8) консеквент
9) предикат
10) вивід
3. Визначте структуру судження (найдіть S зв’язку і Р), висловлених такими реченнями:
А) Лука один із євангелістів
Б) форми суспільної свідомості відносно самостійні
В) в науці немає широкої дороги
4. Відомо, що А – істинно. Що можна сказати про значення таких імплікацій:
А) A>(BvC)
Б) (A^B)>C
B) (B^C)> (AvC)
Г) (BvCvD)>(AvA)
5. Істина кон’юнкція складається із трьох висловлювань (А, В, С). А і С істинні. Яке значення істинності має В?
6. Визначте кількість (одиночне , часткове, загальне) таких суджень:
А) Столицею України є Київ
Б) всі судження мають значення істинності
В) Літак – сучасний засіб пересування
Г) Людина не може відпочивати від життя
Д) декілька днів не стихав шторм.
... ЗАВДАННЯ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ 3
1.1. Функціональні підсистеми управління витратами і їх оцінка 3
1.2. Організаційна побудова системи управління витратами 3
ЗАВДАННЯ 2. КАЛЬКУЛЮВАННЯ 3
Аналізуючи витрати підприємства, можна сказати, що більша частина витрат включається в собівартість продукції. ...
ЗАВДАННЯ 3. СVР-аналіз діяльності підприємства 3
Визначити і оцінити показники:
-маржинальний прибуток;
-операційний прибуток;
-коефіцієнт маржинального прибутку;
-точку беззбитковості;
-коефіцієнт безпеки виробництва;
-обсяг виробництва, що забезпечує рентабельність активів на рівні 20%;
-операційний ліверідж.
ЗАВДАННЯ 4. 0БГРУНТУВАТИ ФІНАНСОВУ ФОРМУ ПРИДБАННЯ МАШИНИ: лізинг чи купівля за кредит 3
Тепер визначимо ефективність впровадження нового обладнання на підприємстві для переробки матеріалу – як фактору збільшення пропозиції матеріалу підприємством при зменшенні витрат на її виробництво. Джерелом фінансування буде обрано кредит під заставу нерухомості (іпотечний кредит).
Література 3
Додатки 3
... Вступ 3
1. Перший період 4
2. Другий період. Логіка школи ньяя 8
3. Третій період 11
Задачі 14
5. Що ви можете сказати про Цезаря, Івана IV і Чезаре Борджіа на основі наведених текстів? 14
- Якщо б Цезар був забобонним, то він поступився б проханням Кальпурнії не йти до сенату. Якщо б він був обережним, то він прогнав би Брута. Але Цезар не поступився проханням Кальпурнії і не прогнав Брута. 14
6. Визначте, до якого виду належать міркування. Де немає висновку, зробіть його. Якщо в міркуванні наявна помилка, з’ясуйте яка і чому вона виникла. 14
- Люди сприяють або протидіють ходу історії. Ця людина не протидіє ходу історії. Отже... 14
7. "Геній і злодіяння - речі несумісні", - пише О. Пушкін у "Моцарті й Сальері". Це можна виразити у вигляді висловлювання: “Людина може бути або генієм, або злодієм, але не тим та іншим разом”. 15
Які з наведених висновків із цього положення зроблені правильно, які неправильно і чому? 15
Список використаної літератури 16
... КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ "ЛОГІКА" Завдання 1 4
Диз’юнкція "А" або "В" – хибна. Атом А також хибний. Яке значення має В?
Завдання 2 4
Виберіть ті варіанти відповідей, які означають елемент структури умовиводу:
1) зв’язок;
2) твердження;
3) висновок;
4) залежність;
5) послідовність;
6) засновок;
7) антецедент;
8) консеквепт;
9) предикат;
10) вивід.
Завдання 3 5
Визначте структуру судження (найдіть S, зв’язки і Р), висловлених такими реченнями:
а) Лука - один з євангелістів;
б) форми суспільної свідомості відносно самостійні;
в) Десна не впадає в Чорне море;
г) в науці немає широкої дороги.
Завдання 4 6
Відомо, що А - істинно. Що можна сказати про значення істинності таких імплікацій:
а) А ↔ (В ۷ С);
б) (А ۸ В) ↔ С;
в) (В ۸ С) ↔ (Α ۷С)
г) (B ۷C۷D)↔(A ۷ A).
Завдання 5 7
Істинна кон'юнкція складається з трьох висловлювань (А, В, С). А і С -істинні. Яке значення істинності має В?
Завдання 6 7
Визначте кількість (одиничне, часткове, загальне) таких суджень:
а) Столицею України є місто Київ;
б) Всі судження мають значення істинності;
в) Літак - сучасний засіб пересування;
г) Людина не може відпочити від життя,
д) Декілька днів не стихав шторм.
Список використаної літератури 8
... Курсова робота з криміналістики Зміст
Вступ 3
1. Криміналістична діагностика: Поняття, сутність і значення для розслідування злочинів 5
2. Тактичні прийоми викриття неправдивих свідчень при допиті 9
3. Криміналістична характеристика злочинів проти громадського порядку та моральності. Типові слідчі ситуації та зміст першочергових слідчих дій 18
Висновки 35
Перелік використаної літератури 37
Дана курсова робота розглядає питання, які належать до різних розділів криміналістики. Ці питання є самостійними, пов’язаними між собою настільки, наскільки пов’язані між собою будь-які теми всередині певної навчальної дисципліни. Тому можна сказати, що метою даної роботи є поглиблене вивчення певних тем з курсу криміналістики, виявлення особливостей, пов’язаних з кожним з розглядуваних питань.
Таким чином, об’єктом даної роботи є відносини, що виникають в процесі розслідуванні злочину між посадовими особами, що провадять розслідування, та іншими громадянами.
Предметом даної роботи є закономірності, що лежать в основні здійснення певних слідчих дій.
При написанні роботи використовувалося багато джерел, які не тільки безпосередньо стосуються криміналістики, але й суміжних наук: кримінального права, кримінального процесу. Основою для написання роботи слугували дослідження В.О.Образцова, В.Ю.Шепітька, І.Ф.Крилова, М.П.Яблокова, В.Г.Гончаренка, В.П.Бахіна, М.Й.Коржанського, В.Я.Тація, Т.В. Авер’янової, Р.С. Бєлкіна та ін.
... Сучасна еліта України – відкрита чи закрита Вступ 3
1. Концепції еліт в світлі визначення їх відкритості 4
2. Характеристики української еліти 7
3. Формування еліти 10
Висновки 15
Література 16
Вступ
Великі надії в Україні з перших років незалежності покладалися на „нову” українську еліту. І саме тому, що вона почала було формуватися переважно як носій національно-культурних ідей і цінностей. За таких обставин потенційно наріжним каменем творення новітньої української держави мала стати тисячоліттями незреалізована національна ідея. Проте, вже сьогодні ми можемо сказати, що такі надії відносно нової української еліти себе не виправдали.
Важливою запорукою прогресивного демократичного розвитку новітньої України є не лише формування власної нової, національно зорієнтованої еліти, але й узгодження дій еліти всередині себе та з іншими суб’єктами політичного процесу в Україні. Власне, від такої узгодженості суттєво залежить не лише результат державотворення, але і єдність, цілісність України як унітарної держави. Розгляд цих питань дозволить правильно зорієнтуватися в тих суспільно-політичних процесах, які тривають сьогодні в державі і суспільстві. Особливо важливим в такому дослідженні є визначення проблеми щодо відкритості чи закритості української еліти.
Висновки
Політична еліта сучасної України не є, як того потребує забезпечення суспільного розвитку країни, позакласовою соціальною групою, що виражає інтерес суспільства в цілому. Це – верхівка панівного класу, що здійснює керівництво суспільством в ім’я підтримки соціальної системи, яка і ставить цей клас у привілейований стан.
На даному етапі розвитку суспільства, українська еліта, скоріш за усе, ще не визначилася з питанням відкритості або закритості. З одного боку, спостерігається значна степінь закритості тієї еліти, яка в даний момент має вищі державні повноваження. З іншого боку, активно тривають процеси формування контреліти, яка здійснює відбір кандидатів безпосередньо з мас, і тим забезпечує широкий зв’язок, відкритість з ними. Прихід до влади контреліти практично змінює весь склад попередніх владних структур, проводить оновлення керівників, лідерів, організаторів всіх рівнів і сфер. Вони, а не хто-небудь інший починають вершити долю України і українців. В цей же час відбувається зародження та формування або нової еліти, або відродження сили попередніх елітних структур.
В першу чергу, від справжньої еліти очікують на шляхетність. Це її принципова ознака. Чесній, благородній та патріотично налаштованої еліті нема чого ховатися від народу. Високі моральні вимоги до людей еліти, самі по собі створять бар’єри для неможливості потрапити туди випадковим людям та тим, що мають низькокорисливі цілі. Для України, стосовно її еліти, це найгостріша проблема. Коли в цілому замислитися про сутнісні параметри і характеристики сучасної української еліти як цілісного феномена, що радикально впливає на життя і долю України, то, на жаль, назвати її меншістю першого ґатунку досить проблематично. Скоріше за усе, це наслідок значної відкритості елітних груп для різного роду кон'юктурщиків, які потрапляють до вищих ешелонів влади під час боротьби за владу. Українська еліта, можна сказати, – не еліта, а нескінченне число спроб стати такою.
... Зміст:
Вступ 3
1. Правові підстави застосування техніко-криміналістичних засобів, методів і прийомів у розслідуванні злочинів 5
2. Роль криміналістичної тактики для розслідування і запобігання злочинів 11
3. Криміналістична характеристика злочинів: поняття, сутність, елементи 18
Висновки 28
Перелік використаної літератури 30
Додаток 1. Загальна структура зв’язків елементів криміналістичної характеристики злочинів 32
Дана курсова робота розглядає питання, які належать до різних розділів криміналістики. Ці питання є самостійними, пов’язаними між собою настільки, наскільки пов’язані між собою будь-які теми всередині певної навчальної дисципліни. Тому можна сказати, що метою даної роботи є поглиблене вивчення певних тем з курсу криміналістики, виявлення особливостей, пов’язаних з кожним з розглядуваних питань.
Таким чином, об’єктом даної роботи є відносини, що виникають в процесі розслідуванні злочину між посадовими особами, що провадять розслідування, та іншими громадянами.
Предметом даної роботи є закономірності, що лежать в основні здійснення певних слідчих дій.
Дана робота була написана в ході вивчення криміналістики протягом 2005 року.
При написанні роботи використовувалося багато джерел, які не тільки безпосередньо стосуються криміналістики, але й суміжних наук: кримінального права, кримінального процесу. Основою для написання роботи слугували дослідження В.О.Образцова, В.Ю.Шепітька, І.Ф.Крилова, М.П.Яблокова, В.Г.Гончаренка, В.П.Бахіна, М.Й.Коржанського, В.Я.Тація, Т.В. Авер’янової, Р.С. Бєлкіна та ін.
... Порівняльна характеристика моральних орієнтирів середньовіччя та доби відродження Вступ 3
1. СЕРЕДНЬОВІЧНІ МОРАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ. 4
2. ГЕНЕТИЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК І РОЗБІЖНОСТІ МОРАЛЬНИХ ОРІЄНТИРІВ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І ВІДРОДЖЕННЯ 8
Висновки 12
Література 13
Вступ
Етика сама по собі, є однією з якнайдавніших філософських дисциплін, об'єктом вивчення якої служать мораль і моральність. З трьохсотих років до н.е., коли етику вперше позначили як особливу область дослідження, до сьогоднішніх днів інтерес до її осмислення не слабшає. У різний час до проблем етики зверталися такі філософи, як Арістотель, Августин, Тома Аквінський, Спіноза, Кант, Маркс та інші.
Середньовіччя і наступна за ним доба Відродження з точки зору моралі мають особливий інтерес. Розвиваючись після краху античного світу, вони є перехідним містком між ним і сучасністю. Разом з тим етичні погляди тих часів відрізняються між собою. Спробі виявити різницю між ними і присвячена надана робота.
Висновки
Про моральні орієнтири суспільства в часи Середньовіччя і Відродження ми можемо скласти думку лише по філософським працям, творам мистецтва, які були на той час невеликим за масштабом явищем, та не могли стати надбанням широких мас. Чи змінилися моральні орієнтири більшості людей в епоху переходу від Середньовіччя до Відродження, сказати однозначно не можна. Але світогляд окремих мислителів, митців, безперечно, мав значні розбіжності в порівнянні з своїми попередниками.
Дуже сильною залишалася в добу Відродження християнська етика і мораль. Мало того, практично до наших днів, вона залишається провідною духовною настановою для значної кількості населення. Християнська релігія на сьогоднішній день є однією з світових релігій, яка не зважаючи на певні перепони з боку світського суспільства, продовжує впроваджувати в життя людей Божі моральні заповіді.
Спірним залишається й питання доцільності моральної свободи особистості і її вседозволеності, яку почали сповідували у часи Відродження.
... Вступ 3
1. КЛАСИЧНІ УТОПІЇ ДАВНЬОГО СВІТУ 5
2. УТОПІЯ Й СУСПІЛЬНИЙ ІДЕАЛ 8
3. УТОПІЯ Й ІДЕОЛОГІЯ 12
4. УТОПІЯ Й АНТИУТОПІЯ 15
Висновки 17
Література 18
Вступ
Утопія являється образом суспільства в свідомості людей, який вони уявляють в своїх мріях та до якого прагнуть дістатися. Це – суспільство справедливості, порядку, блага, щастя і мудрого правління, яке, на думку утопістів, колись повинно встановитися на землі. В філософії утопією прийнято вважати опис певного суспільства, тобто розроблений проект, який пропонує не тільки ретельний аналіз життя в такому суспільстві, а також і шляхи його побудови. Свою історію слово "утопія" бере від Томаса Мора, англійського філософа XVI ст. Він в своїй книзі "Острів Утопія" детально описує справедливе та щасливе життя людей на окремо взятому острові. Можна сказати, що саме з тих пір виникло "захоплення" створенням різного роду утопій мислителями, письменниками, філософами. Однак не можна сказати, що "утопізм" розпочався з Томаса Мора. Насправді явище "утопізму" притаманне людський природі. Скільки існує людина, напевно, стільки існує її прагнення до нового, справедливого, мудрого суспільства. Починаючи з давніх греків, трактати яких ми маємо можливість сьогодні читати, проглядає бажання людей закріпити і розвинути уявлення про такі справедливі суспільства загального благоденствування. Інша справа полягає в тому, що ті люди, які створюють утопії, не вважають їх такими. Вони переконані в тому, що справедливе та щасливе життя на землі ймовірно та, через те, пропонують свої шляхи та способи побудування та влаштування таких суспільств. Утопіями їх називають інші люди, противники таких перетворень, які пропонують або свої проекти, або нічого не пропонують, сподіваючись на мудрість еволюційного, природного процесу.
В цьому і полягає проблема утопій. Один і той самий соціальний проект можна вважати утопією, а можна, навпаки, серйозно вірити в нього, рішуче та наполегливо йти шляхом його реалізації. Комунізм в свій час для радянських людей був не утопією, а ціллю – остаточним результатом якої було побудування суспільства без експлуатації і без антагоністичних класів. В той же час весь Захід вважав це утопією і тупиковою гілкою розвитку цивілізації. Тому означення утопії є дуже відносним: сьогодні вона утопія, а завтра, навпаки, реальність.
Висновки
Утопія є необхідною складовою духовного життя людства. Вона виконує певну орієнтовну-ціннісну функцію. Людство не може розвиватися з "закритими очами", воно повинно бачити, що його чекає у майбутньому. При цьому, якщо вимальовуються картини "світлого" майбутнього, річ йде про утопії, якщо фантазія пов'язується з драматичними та песимістичними настроями, слід говорити про антиутопії.
У XX ст. змінилося відношення до поняття утопії, до самих утопій. Якщо раніше утопію розглядали як щось нереальне, непрактичне, вигадане, майже казкове, то тепер в утопіях стали бачити засіб огляду і оцінки реальності. Утопія як би стала моделювати додаткову позицію або точку зору, за допомогою якої вдається виявити тенденції розвитку сучасного суспільства, сфокусувати увагу на деяких непомітних поки формах, дати їм ясне образне втілення, оцінити їх з погляду поточних подій. Утопія або антиутопія виявлялися інструментами критичного аналізу сучасного суспільства, які дозволяють зрозуміти альтернативи його руху, що підкреслює значення для людей вибору історичної дії.
Утопічна свідомість заснована на принципі тісного зв'язку людини і умов його життя, внутрішніх і зовнішніх. Причина нещасть людини криється не стільки в ньому самому, його помилках і слабкостях, скільки в несприятливих зовнішніх обставинах; людина здатна радикально змінюватися при зміні умов його життя; немає непереборної суперечності між благом індивіда і благом суспільства; розум – основна "родова" ознака людини, тому, спираючись на розум, можна перетворити все оточуюче на раціональній основі. Як правило, утопія припускає повне неприйняття існуючої системи соціальних відносин. Для утопічної свідомості характерна тотальна незгода з соціально-історичною даністю, для неї важливе не часткове поліпшення, а повна заміна існуючих порядків новими.
... Задача 1 3
Доведіть чи спростуйте таке твердження: «Угода на ринку між продав-цем і покупцем завжди будується на основі обміну еквівалентів». Аргументуй-те свою точку зору.
а. Якщо відбувається обмін еквівалентів, ні продавець, ні покупець нічо-го не виграє, то який сенс цієї операції?
б. Доведіть, що обмін — це процес продуктивний.
в. Чи є правильним з наукової точки зору термін «невиробнича сфера»?
Задача 2 6
Ціна 1 кг яблук коливається від 0,3 до 0,7 грн. Денний обсяг пропонова-них для продажу яблук залежно від ціни змінюється від 200 до 1000кг.
а. Побудуйте графік гіпотетичних кривих попиту та пропозиції залежно від ціни.
б. Визначте ринкову, або зрівноважену, ціну 1 кг яблук.
в. Визначте величину попиту та пропозиції за зрівноваженою ціною та за офіційно встановленою ціною 0,6 грн за 1 кг яблук.
г. Припустимо, що уряд встановив граничну ціну на яблука 0,35 грн за 1 кг. Поясніть, які наслідки матиме це обмеження ціни.
д. Визначте обсяг дефіциту чи надлишку яблук на ринку, якщо офіційно буде встановлено ціну 0,7 грн або 0,4 грн за 1 кг яблук.
Поясніть різницю між зміною попиту і зміною величини попиту. Пока-жіть на графіку зміну попиту під впливом нецінових чинників, проаналізуйте основні нецінові чинники.
є. Яким буде попит на яблука (еластичним чи нееластичним), якщо ціна знизилася з 0,6 до 0,2 гри, а попит збільшився з 400 до 900 кг, Розгляньте види еластичності попиту, наведіть їх графічну інтерпретацію.
Задача 3 16
Крива виробничих можливостей показує різноманітні комбінації двох продуктів:
а) при неповному використанні трудових ресурсів;
б) при повному використанні всіх наявних ресурсів і незмінної техноло-гії;
в) при зміні кількості використовуваних ресурсів.
Задача 4 17
Граничні витрати — це:
а) витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції;
б) витрати у розрахунку на одиницю продукції;
в) витрати на виробництво продукції, збільшення яких робить неможли-вим розширення виробництва;
г) витрати, нижче за які обсяг виробництва дорівнює нулю.
Задача 5 18
Що можна сказати про зміну грошової маси, якщо швидкість обігу гро-шей збільшилася на 20 %, обсяг виробництва зменшився на 10 %, а індекс цін становить 0,95?
Перелік використаної літератури 19
... Вступ 3
1. Релігія – фундаментальний елемент культури, її зв’язок із сферою духовної культури 4
2. Релігія і мистецтво. Релігія і наука 7
3. Релігія і культура українського народу: загальна характеристика 12
Висновки 17
Література 18
Вступ
Релігія завжди відігравала значну роль у житті людини. Особливо відчувався її вплив на таку сферу діяльності суспільства як культура. Визначити його дуже важко через те, що як культура, так і релігія оцінюється дуже неоднозначно. Їх корені, початки сягають у сиву давнину людської історії, і вже сьогодні ніхто не може сказати, що з'явилося першим – культура або релігія. Чи може культура вплинула на появу релігії, чи, навпаки, релігія спричинила виникнення культури? Беззаперечним залишається тільки сучасний погляд: ці два феномени людського життя мають місце в об’єктивній реальності людського існування та значним чином впливають одне на одне.
З точки зору науки, є дуже важливим визначити сутність цих понять, зрозуміти механізми взаємодії. Для цього історія людства пропонує нам величезний фактичний матеріал минулих століть, який необхідно осмислити та правильно інтерпретувати.
Висновки
Таким чином, релігія була і є незмінним супутником і складовою цивілізації. Вона передусім є духовним явищем, що разом з тим впливає на всі сторони життя людини та суспільства і про неї не можна судити спрощено та однозначно. Релігія є не просто складовою культури, а й тісно пов’язана з такими її творчо-дієвими формами як мистецтво або наука.
Релігія – явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним. Вона є однією з найдревніших форм суспільної свідомості – форм відображення світу, але відображення своєрідного. Релігія є духовним феноменом, особливість якого полягає в тому, що самовизначення людини є засобом усвідомлення себе часткою Всесвіту. За допомогою релігії людина перетворює об’єкти, які реально існують, у ціннісні орієнтири та за їх допомогою відчуває себе продуктом дії вищих сил.
Релігія в житті українського суспільства відігравала значну роль, особливо на певних етапах його розвитку. Але, на сьогоднішній день можна говорити про зменшення цієї ролі, особливо в сучасних соціально-політичних та соціально-культурних умовах України.
... Соціальні погляди Платона і Арістотеля ВСТУП 2
1. СУСПІЛЬНІ ПОГЛЯДИ ПЛАТОНА 2
2. КРИТИКА АРІСТОТЕЛЕМ СУСПІЛЬНИХ ПОГЛЯДІВ ПЛАТОНА 7
ВИСНОВКИ 12
Література 13
ВСТУП
Духовна спадщина давніх греків, на мою точку зору, має як би подвійний характер. З одного боку їх дослідження в різних сферах людського буття вражають своєю глибиною, широтою поглядів, оригінальністю мислення. Багато чого з їх напрацювань до сих пір не перевершені сучасними дослідниками. Можна припустити, що деякі з їх ідей, навіть до кінця не зрозумілі нашим сучасникам. Особливо це стосується філософських поглядів про час, простір, розвиток, існування надприродних сил, царину ідей.
Протилежне можна сказати про дослідження ними суспільних утворень. Вони чомусь не розуміли, що суспільство – це явище зовсім іншої природи, ніж природа і людина. Суспільство, як і людину, вони не відрізняли від світу речей. Не розуміли його як якесь окреме поняття. Суспільство для них – це і є держава, яка складається з суми людей або сімей. Хоча держава і суспільство на сьогоднішній день – це, якщо не протилежні, то дуже різні поняття.
Платон і Аристотель – філософи Давньої Греції, які значну свою увагу присвятили дослідженню соціальних питань. Ознайомлення з їхніми поглядами надає змоги більш глибоко засвоїти поняття суспільства і держави та порівняти їх з сучасними концепціями цих явищ.
ВИСНОВКИ
Платон і Арістотель в своїх творах пояснювали не суспільство як явище оточуючого світу, а його улаштування у вигляді соціальних систем того часу – давньогрецьких міст-полісів. Пріоритет в своїх міркуваннях вони надавали пануючим верствам суспільства: царської родині, аристократам, багатіям, військовим керівникам. Вони, на їх думку, є основою і запорукою справедливого розвитку суспільства.
Практично, обидва вони підходили до розгляду соціального з ідеалістичної точки зору. Показуючи людям можливість існування ідеальні держави у площині надреального, вони нібито обвинувачували їх в неспроможності побудувати таку державу в реальних умовах.
Багато говорячи про справедливість, вони одночасно обґрунтовували законність жахливого становища рабів, які були на той час основою економічного розвитку та розквіту грецьких міст.
Погляди Платона і Аристотеля не співпадає з сучасними концепціями відносно найкращої форми державного устрою. Якщо на сьогоднішній день загальновизнаною такою формою є демократія, то і Платон, і Аристотель додержувалися думки, що це є монархія або влада аристократії.
... Медицина періоду рабовласництва Вступ 3
1. МЕДИЦИНА СХІДНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ 4
1.1. Медицина Китаю 4
1.2. Медицина Індії 5
2. МЕДИЦИНА ЄГИПТУ, ВАВИЛОНУ ТА АССИРІЇ 6
2.1. Медицина Єгипту. 6
2.2. Медицина Вавилону та Ассирії. 7
3. МЕДИЦИНА АНТИЧНОЇ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ 8
3.1. Стародавня Греція 8
3.2. Медицина Риму 13
Висновки 19
Література 20
Вступ
Рабовласництво – епоха в історії людства, коли суспільство поділялося на два основних соціальних класу: рабовласники та раби. Засобом збагачення стає сама людина, яку більш сильна особистість завойовує, привласнює, перетворює у раба, якого змушує на себе працювати. Виникнення і подальший розвиток приватної власності вимагають захисту, що, в свою чергу, призводить до виникнення спеціального апарату: поліції, армії, суду, державних службовців. Виникає держава як апарат захисту існуючого ладу, яка за своєю основною ознакою (рабською працею як основним джерелом збагачення), отримує назву рабовласницької. Найбільшого розвитку рабовласницькі держави досягають в таких країнах, як Єгипет, Китай, Індія, Вавилон та Ассирія, Греція і Рим.
В історії цивілізації людства цей період характеризується також започаткуванням багатьох наук, які знайшли свій теоретичний розвиток та практичну реалізацію протягом наступних століть. Саме в епоху рабовласництва були закладені наукові основи сучасної медицини. Можна сказати, що саме рабовласницька епоха з її відповідними соціальними запитами та потребами стала вихідною точкою генезису сучасної медичної науки.
Дана робота присвячена розгляду появи та розвитку медицини в основних рабовласницьких державах того періоду.
Висновки
Таким чином, ми бачимо, що медицина вже в епоху рабовласництва досягла значних висот свого розвитку. Лікарі успішно справлялися з багатьма хворобами, проводили складні хірургічні операції. Відбулося виділення в медицині окремих галузей і напрямків: хірургії, терапії, фармакології, психотерапії, анестезії та ін.
Разом з тим характерною ознакою медичної науки того часу було поєднання природничих, фізіологічних основ лікування з ідеологічно-духовними нашаруваннями: різноманітними віруваннями, філософією і навіть забобонами. Разом з офіціальною лікарською практикою розвивалася і народна медицина. Значний вплив на медицину здійснювала релігія. В багатьох країнах стародавнього світу розвивалася, так звана храмова медицина, яка протиставляла себе матеріалістичним методам професійних лікарів.
Епоха рабовласництва, а, особливо, культура античних Греції та Риму здійснили вирішальний внесок в зародження та розвиток сучасної медицини, її теоретичних, методологічних підвалин та основ лікарської практики.
... Медицина періоду рабовласництва Вступ 3
1. МЕДИЦИНА СХІДНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ 4
1.1. Медицина Китаю 4
1.2. Медицина Індії 5
2. МЕДИЦИНА ЄГИПТУ, ВАВИЛОНУ ТА АССИРІЇ 6
2.1. Медицина Єгипту. 6
2.2. Медицина Вавилону та Ассирії. 7
3. МЕДИЦИНА АНТИЧНОЇ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ 9
3.1. Стародавня Греція 9
3.2. Медицина Риму 14
Висновки 20
Література 21
Вступ
Рабовласництво – епоха в історії людства, коли суспільство поділялося на два основних соціальних класу: рабовласники та раби. Засобом збагачення стає сама людина, яку більш сильна особистість завойовує, привласнює, перетворює у раба, якого змушує на себе працювати. Виникнення і подальший розвиток приватної власності вимагають захисту, що, в свою чергу, призводить до виникнення спеціального апарату: поліції, армії, суду, державних службовців. Виникає держава як апарат захисту існуючого ладу, яка за своєю основною ознакою (рабською працею як основним джерелом збагачення), отримує назву рабовласницької. Найбільшого розвитку рабовласницькі держави досягають в таких країнах, як Єгипет, Китай, Індія, Вавилон та Ассирія, Греція і Рим.
В історії цивілізації людства цей період характеризується також започаткуванням багатьох наук, які знайшли свій теоретичний розвиток та практичну реалізацію протягом наступних століть. Саме в епоху рабовласництва були закладені наукові основи сучасної медицини. Можна сказати, що саме рабовласницька епоха з її відповідними соціальними запитами та потребами стала вихідною точкою генезису сучасної медичної науки.
Дана робота присвячена розгляду появи та розвитку медицини в основних рабовласницьких державах того періоду.
Висновки
Таким чином, ми бачимо, що медицина вже в епоху рабовласництва досягла значних висот свого розвитку. Лікарі успішно справлялися з багатьма хворобами, проводили складні хірургічні операції. Відбулося виділення в медицині окремих галузей і напрямків: хірургії, терапії, фармакології, психотерапії, анестезії та ін.
Разом з тим характерною ознакою медичної науки того часу було поєднання природничих, фізіологічних основ лікування з ідеологічно-духовними нашаруваннями: різноманітними віруваннями, філософією і навіть забобонами. Разом з офіціальною лікарською практикою розвивалася і народна медицина. Значний вплив на медицину здійснювала релігія. В багатьох країнах стародавнього світу розвивалася, так звана храмова медицина, яка протиставляла себе матеріалістичним методам професійних лікарів.
Епоха рабовласництва, а, особливо, культура античних Греції та Риму здійснили вирішальний внесок в зародження та розвиток сучасної медицини, її теоретичних, методологічних підвалин та основ лікарської практики.
... Моделі соціального забезпечення розвинутих країн світу Вступ 3
1. АМЕРИКАНСЬКА МОДЕЛЬ 4
2. ШВЕДСЬКА МОДЕЛЬ 7
3. НІМЕЦЬКА МОДЕЛЬ 10
Висновки 14
Література 15
Вступ
У середині ХХ століття в країнах світу активно розпочалися процеси зростання захисту найбільш вразливих верств населення. Дослідники пов'язують це явище загальним зростом добробуту в країнах ринкової економіки. Можна сказати, що саме з цього часу питання соціального забезпечення набуло істотної ваги та почало реально відповідати стандартам гідного життя. Особливих успіхів досягли найбільш розвинені країни: США, Японія та найбагатші держави Західної Європи. В кожній країні соціальне забезпечення набуло певних ознак та характеристик, які залежали від політичних сил, які займалися цим питанням, історичних умов, а також від стану та можливостей економіки. Відповідно до цього розрізняють різні моделі соціального забезпечення: американську, шведську, німецьку. Незважаючи на певні відмінності, загальною рисою цих моделей є їх високий соціально-економічний потенціал, який дозволяє малозахищеним групам населення мати достатню соціальну підтримку та захист.
Висновки
У останні десятиліття соціальне забезпечення показало себе динамічною силою розвитку. Сучасні розвинуті капіталістичні країни шукають більш ефективні альтернативи колишнім моделям утручання. Однак країни “третього світу”, як і раніше, дотримуються реформістських стратегій, заснованих на залишкових принципах.
Соціальне забезпечення значною мірою залежить від соціальних реалій і політичних позицій країни. Політичні реалії в різних країнах перебувають у процесі змін, трансформація соціальної політики впливає на обрані моделі втручання. Внутрішньополітичні проблеми впливають на міжнародний соціальний клімат, а міжнародні проблеми впливають на внутрішню політику, а отже й на соціальні програми, що, в свою чергу, вимагає зміни їхнього змісту. Тому системи соціального забезпечення постійно змінюються, водночас у багатьох випадках політичні й економічні обставини переважують суспільні потреби, надії та зобов’язання.
Якщо розглянути загальні проблеми різних систем сучасного соціального забезпечення, що порівнюються, то більшість з них стосується функціонування і реалізації соціальних програм. Соціальна політика загалом спрямована на реалізацію та сприяння виконанню програм. Кожна країна має власний підхід до їх реалізації. Усі такі підходи “затиснуті” між двома полюсами: консервативною функцією соціального забезпечення, суть якої – сприяння збереженню соціальної системи, та інноваційною функцією, суть якої – вплив на адаптацію соціальних інститутів до нових умов.
... І. ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ 3
Завдання 1. 3
Розкрийте зміст поняття соціальна реальність. Чи є різниця в розтлумачені цього поняття в соціології, філософії, психології, політології. Як що так, які?
Завдання 2. 5
Існує три підходи до визначення структури соціології, заповніть таблицю:
Завдання 3. 5
Назвіть основні функції соціології та поясніть їх.
Завдання 4. 6
Види досліджень:
Завдання 5. 7
Чи коректно складено соціально-демографічний блок питань. Чим на вашу думку його можна доповнити, що зайве?
Завдання 6. 8
З’єднайте методи та відповідні їм об’єкти. В лівій колонці в алфавітному порядку перераховані основні методи соціологічного дослідження. В правій колонці в алфавітному порядку різні об’єкти дослідження. Який об’єкт може бути досліджений яким методом найкраще:
Завдання 7. 9
Проаналізуйте недоліки та переваги методу опитування. Чи виправдано соціологи вважають цей метод фаворитним в соціології?
ІІ. ЛОГІЧНІ ЗАВДАННЯ 10
Завдання 1. 10
Проаналізуйте у чому різниця між розумінням методу соціології у цих авторів?
„Соціолог, напроти, повинен прямо сказати: бажаю пізнати відносини, що існують між суспільством та його членами, але крім пізнання я бажаю також реалізації таких-то і таких-то моїх ідеалів, визначення яких пропоную” (Михайлівський Н.К.)
„Тому, коли соціолог проводить дослідження якого-небудь класу соціальних факторів, він повинен намагатися розглядати їх з тієї сторони, з якої вони представляються ізольованими від свої індивідуальних уявлень” (Дюркгейм Е. „Метод соціології”)
Завдання 2. 11
Чи протирічать, на Ваш погляд, ці визначення суспільства один одному або ж вони доповнюють один одного?
Конт О. вважав, що суспільство – це функціонуюча система, яка базується на розподілі праці.
По Спенсеру Г. суспільство – „композиція всякого роду ідей, вірувань та почуттів, які реалізуються через індивідів”.
Маркс К. писав: „Суспільство не складається з індивідів, а виражає суму тих зв’язків та відносин, в яких ці індивіди знаходяться по відношенню один до одного”.
Завдання 3. 12
Відомо, що з середини 30-х до початку 60-х років була перерва у розвитку соціології в нашій країні: не проводились дослідження, соціологія трактувалась як буржуазна лженаука. Поясність причини такої перерви. Чому у наступний період розвиток радянської соціології мав обмежений, однобокий характер?
Завдання 4. 13
„Якщо теорія регресу, в своїй найпоширенішій формі, має вважатися недієвою, то і теорія прогресу, що приймається без будь-яких обмежень, здається мені такою ж недієвою... можливо, а на мій погляд – навіть цілком можливо, регрес мав місце так само часто, як і прогрес” (Спенсер Г. История буржуазной социологии ХІХ – начала ХХ века.).
Чи дотримуєтесь ви такої ж думки?
ІІІ. МЕТОДОЛОГІЧНО-ІДЕНТИФІКАЦІЙНИЙ ТЕСТ. 14
Використана література 20
... Соціологія націй як спеціальна соціологічна теорія Вступ 3
1. Особливості соціології націй як теорії середнього рівня 4
2. Методологічні аспекти соціології націй. 8
Висновки 16
Література 17
Вступ
Останнім часом національні проблеми в різних країнах все частіше звертають на себе увагу суспільства. Сучасний світ має багато прикладів, коли протистояння різних націй призводило до глибоких міжетнічних конфліктів, постійному знаходженню населення країни в стані збудження та агресивності. Проте, міжнаціональні конфлікти – це явище, що має глибокі історичні коріння; вони виникли не вчора і не є ознакою тільки сучасного часу. Вся історія воєн людства, можна сказати, є історією міжнаціонального протистояння. Перша і Друга світова війна, за великим рахунком, були війнами націй проти націй, і мали своїми причинами саме національні протиріччя.
Нація як особливе етносоціальне утворення повинно глибоко досліджуватися різними науками – філософією, політологією, етнографією. Однак пріоритет в цьому плані повинен бути відданий соціології – саме вона здатна досліджувати соціальні спільноти, узагальнюючи усі їх аспекти суспільного життя: економічні, політичні, соціальні, культурні, правові, релігійні. Соціологія націй, таким чином, може постати як наука, яка здатна надати людству практичні висновки щодо мирного співіснування націй, ефективного врахування їх особливостей в житті багатонаціональних країн.
Висновки
Соціологія націй – це спеціальна соціологічна теорія, що досліджує походження, сутність і функції націй з метою виявлення закономірності їх взаємодії та пізнання механізмів інтеграції в систему існуючих соціальних відносин. На сучасному етапі розвитку людства є цілий ряд національних проблем, які загострилися в багатьох країнах. Безумовно, є особливості прояву національних та етнічних відносин, проте є загальне, створююче предмет соціології націй соціальне положення людини як представника нації, його національна самосвідомість, національна культура, мова, тобто все те, що визначає національну самобутність людей.
Об'єктом соціології націй є люди, що утворюють різноманітні національні спільноти, представлені у різних соціально-етнічних організаціях та інститутах, виступають дійовими особами в подіях, явищах і процесах соціально-етнічного та національного характеру.
Методологічні підходи даної науки базуються на розумінні нації як історичної спільності, яка виникає і розвивається на певній території в процесі соціально-культурної адаптації, характеризується інформаційними генетичними зв'язками і відзначається загальними, відносно стабільними особливостями мови, культури, психіки, а також усвідомленням своєї єдності і відмінностей від інших.
... Поняття та теорії особистості в соціальних науках Вступ 3
1. Розвиток теорії особистості в рамках соціологічної науки. 4
2. Особистість як специфічний предмет дослідження в соціології 8
3. Типи особистості в теоріях соціології особистості 11
Висновки 19
Література 20
Вступ
Один стародавній мудрець казав, що для людини немає цікавішого об'єкту, ніж сама людина. Д. Дідро вважав людину вищою цінністю, єдиним творцем всіх досягнень культури на землі, розумним центром всесвіту, тим пунктом, від якого все повинне виходити і до якого все повинне повертатися.
Людину вивчають багато наук: філософія, психологія, соціологія, педагогіка, біологія, етнологія, історія та ін. В кожній науці є свій аспект у її дослідженні. З цього переліку можна сказати, що лише філософія робить спробу осягнути людину як цілісне утворення, як одне з явищ оточуючого світу. Інші намагаються відокремити з цього цілісного поняття, свою ділянку дослідження, яке визначає їх науковий предмет.
Соціологічна наука досліджує людину як частку суспільства, як суб’єкт і об’єкт соціальних взаємозв’язків. За відносно невеликий термін існування соціології особистості як галузі наукових знань накопичений значний теоретичний і практичний матеріал стосовно людини і її становища у суспільстві, розроблені певні теорії, концепції, моделі і типи поведінки. Головний аспект розгляду людини в соціології – дослідження її як особистості – активного учасника соціальних відносин.
Висновки
Особистість – це стійка система соціально значущих властивостей, якостей та рис, що характеризують індивіда як продукт суспільного розвитку і залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність і спілкування. Особистість формується в процесі соціалізації і є продуктом індивідуального досвіду та соціальної взаємодії.
Поняття „особистість” є багатозначним. З одного боку, воно означає конкретного індивіда як суб’єкта діяльності в єдності його індивідуальних властивостей (одиничне) та соціальних ролей (загальне), що виконуються ним у суспільстві. З другого боку особистість розуміється як соціальна властивість індивіда, як сукупність інтегрованих у ньому соціально важливих властивостей, якостей і рис, що виникли в процесі прямої та непрямої (опосередкованої) взаємодії цієї особи з іншими людьми і роблять її, в свою чергу, суб’єктом праці, пізнання та спілкування. Тому саме другий аспект поняття особистості є найважливішим з погляду соціології, яку окрема людина цікавить не сама по собі, а як член певного суспільства, класу, спільноти або групи, що втілює в собі деякі соціально типові риси.
Існують декілька теорій, які по-різному підходять до концептуального визначення особистості. В їх межах розроблена певна типологізація особистості, яка відображає багатоманітність можливих уявлень щодо людини та її ролі в суспільстві. Ці підходи базуються на різному розумінні пріоритетності біологічного, соціального та психічного в людському індивіді.
... Соціальні знання епохи Середньовіччя Вступ 3
1. ПОГЛЯДИ НА ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО АВРЕЛІЯ АВГУСТИНА ТА ФОМИ АКВІНСЬКОГО 4
2. РОЗВИТОК ІДЕЙ ПРО ЛЮДИНУ І СУСПІЛЬСТВО В ЕПОХУ ВІДРОДЖЕННЯ 8
3. СУСПІЛЬНІ МОДЕЛІ УТОПІСТІВ 12
Висновки 14
Література 15
Вступ
Епоха Середньовіччя, яка бере початок з V ст. н.е., має у своєму складі три періоди: 1) раннє середньовіччя (V – ХІ ст.); період розвиненого феодалізму (ХІ – ХV ст.); пізнє середньовіччя (кінець ХV – середина ХVІІ ст.). Порівняно з епохою античності середньовіччя – це крок назад у розвитку наукового пізнання про оточуючу дійсність. Тому даний період дуже бідний на відомості про соціологічні дослідження, до речі як і про дослідження в будь-якій іншій галузі наукового пізнання. Схоластика і теологія, які панували в цей час у суспільній свідомості (особливо в період раннього середньовіччя), на цілі століття загальмував розвиток наукових знань. Практично усе було під опікою християнської церкви, яка спираючись на християнську філософію, розглядала світ, людину, суспільство як продукт божого творіння.
Для соціології є важливим теоретичні надбання, які мали своє походження у цю епоху. Мислителі того часу мали своєрідний погляд на суспільство, людину та її місце в житті. Незважаючи на те, що в багато чому їх думка залежала від церковних догматів, вона пройшла певний шлях від схоластичних положень Аврелія Августина до революційних ідей філософів Відродження.
Висновки
Період середньовіччя є також важливим етапом в розвитку соціології. В цей час видатні теологи і філософи осмислювали сутність людини, її призначення у житті. Вони, на жаль, не розглядали людину як частку суспільства, проте їх думки щодо людини та суспільства пов'язувалися з загальною світобудовою, спробою їх пояснити через інші, більш абстрактні поняття.
Основний світоглядний принцип середньовіччя полягав у тому, що світ створено Богом. З цієї точки зору мислителі того часу розглядали усі явища оточуючого світу, в тому числі і суспільні. Для людини цієї доби підвалини життя виражали Божий замисел творіння, і суть його вважався незмінним. Ідеальну мету прагнення до вдосконалення світу вбачали у досягненні максимальної адекватності конкретних форм людського життя непорушним, божественним законам.
Сучасна соціологія, розглядаючи механізми взаємодії в суспільстві повністю відкидає схоластичне, суто релігійне їх розуміння, які були притаманні в той період. Але не можна сказати, що погляди мислителів Середньовіччя канули у літу разом з цією епохою. Вони не стали анахронізмом, а у вигляді неотомізму дійшли до наших днів та знайшли багато прихильників у всьому світі. Маючи широку соціальну базу, яку складають численні прихильники релігійної віри, багато ідей середньовіччя щодо справедливого та ідеального облаштування суспільства, духовного відродження людини мають актуальність й сьогодні.
... Реферирование: учение Аристотеля в трактате «Политика». Вступ 3
1. КРИТИКА АРИСТОТЕЛЕМ ПРОЕКТІВ РОЗБУДОВИ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ МІСТ-ПОЛІСІВ 4
2. АРИСТОТЕЛЬ ПРО "НАЙКРАЩИЙ СУСПІЛЬНИЙ ЛАД" 8
Висновки 15
Список використаної літератури 16
Вступ
Однією з характерних рис наукової діяльності Аристотеля є її багатогранність. Своїми працями Аристотель збагатив майже всі існуючі в його час галузі науки. Держава і суспільство не залишилися поза увагою філософа. Головне місце серед його творів, які присвячені вивченню держави і суспільства, безперечно, займає "Політика". Матеріал його трактату базується на узагальненні досвіду політичного життя давньогрецьких полісів – міст-держав – своєрідних соціально-політичних і економічних утворень в історії грецької держави.
Особливість епохи, в яку жив Аристотель, полягала в тому, що значна політична нестабільність приводила до суттєвих соціальних зрушень та катаклізмів: постійно йшли війни між різними містами, відбувалась грецька колонізація інших земель. В результаті виникали нові поліси, населення яких раз за разом повставало перед питанням облаштування найбільш досконалого та розумного внутрішнього життя. Без перебільшення можна сказати, що скільки було полісів, стільки було варіантів соціально-економічного та політичного устрою. Аристотель в своїй праці "Політика" (вісім книг) аналізує та узагальнює досвід державного будівництва в давньогрецькій ойкумені, пропонує свої варіанти облаштування "ідеального суспільства".
Висновки
Теоретична побудова ідеального поліса – кінцева задача, яку ставить перед собою Аристотель в "Політиці". У своїй роботі він намагався "заснувати" свій поліс, базуючись на величезному досвіді грецького державотворення IV ст. до н.е., зовнішніми і внутрішніми умовами політики. Міркування Аристотеля про поліс зосереджуються навколо ідеї про те, що поліс є вищою формою людського об'єднання, яка найліпше сприяє досягненню щасливого життя, тобто життя, згідного з чеснотою.
Держава, за Аристотелем, продукт природного розвитку. У цьому відношенні воно подібно таким природно виниклим первинним соціальним утворенням як сім'я і селище. Людина за природою своєї істота політична і в державі (політичному спілкуванні) завершується генезис цієї політичної природи людини.
Аристотель розрізняє правильні форми правління (монархія – царська влада, аристократія, політія) і неправильні – тиранія, олігархія і демократія. Але найкращою формою правління виступає політія – правління більшості в інтересах загальної користі. На чолі всього Аристотель ставить закон. Посилаючись на природу, нерівномірно, на його думку, розподілених між людьми розумових здібностей, Аристотель захищає одну із засад античного суспільства – рабство. Він також виступає захисником іншої засади античного суспільства – приватної власності, обгрунтовуючи це тим, що потреба у власності нібито також властива людині за природою.
... нові релігійні течії й організації в україні Вступ 3
1. Особливості поширення нових релігійних течій в Україні. 4
2. Класифікаційні групи нетрадиційних і нових релігій в Україні. 10
Висновки 19
Література 20
Вступ
Україна традиційно вважається християнською країною. Прийняття у 988 році християнства на Русі стало відправною точкою християнізації українців, і після того вчення Ісуса Христа поступово розповсюдилося на всі верстви населення та проникло в усі сфери суспільного життя. Тривалий період християнство розвивалося на українських землях в умовах протиборства між окремими його гілками та течіями, в ході якого не було місця іншим релігіям та віруванням. В цей час поняття українець повністю відповідало поняттю „християнин”, „православний”. Таке становище в багатьох своїх ознаках дійшло до наших днів, коли більша частина населення нашої країни традиційно визнає християнську віру. Православна церква сьогодні є найбільшою за кількістю релігійних громад, вона здійснює всеохоплюючий вплив на національно-духовні процеси в Україні. Її громади, організації та об'єднання розташовані по всій території держави.
Однак розвиток світових релігійних процесів сприяв тому, що поруч зі „старими” релігіями на теренах нашої держави з’являються нові релігійні течії та вчення – так звані неорелігії. За свідченням дослідників, з початку отримання незалежності України у 1991 році, кількість прихильників неорелігій невпинно збільшується. Що ж сприяє поширенню та популярності таких релігій на Україні? Звідки вони прийшли до нас і що стало причиною їх впровадження? Ці та інші питання стали предметом дослідження в даній роботі.
Висновки
Неорелiгiйнi течії неоднорідні за своїм походженням, вченням, формами релігійної організації й діяльності. Майже всі нові течії (за винятком Великого Білого Братерства й Собору Незалежних Євангельських церков) являються наслідком діяльності іноземних мiсiонерiв. Характерно, що їхнє поширення має не всеукраїнський, а регіональний характер – неорелiгiї переважають в південних, східних i центральних районах.
Не зважаючи на велику численність неорелігійних утворень, їх членів насправді не так вже і багато – не більш 1% від загальної кількості населення. Тобто можна з абсолютною упевненістю сказати, що Україна як була християнською країною, так нею і залишається. Інша справа, що поступове суспільство все більше звикатиме до незвичайних, екзотичних релігій і не сприйматиме їх виключно як "секти". Проте ступінь успішності неорелігій багато в чому залежатиме від того, наскільки успішно релігійні потреби жителів України зможуть задовольнити традиційні конфесії.
Україна нині перебуває під активним впливом різних зарубіжних місіонерських центрів і корпорацій, що пропагують і насаджують не характерні для нашого суспільства релігійні вірування, формують недовіру до традиційних цінностей українського народу, чинять психологічне і моральне насильство над особистістю, роблять її покірним виконавцем чужої волі.
... Світова психологія про особистість Вступ 3
1. ПСИХОАНАЛІЗ 4
2. НЕОФРЕЙДИЗМ 7
3. ТРАНСАКТНИЙ АНАЛІЗ 9
4. КОГНІТИВНА ПСИХОЛОГІЯ 11
5. ГУМАНІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ 13
Висновки 15
Література 15
Вступ
Особистість – є центральною категорією в психології, починаючи з моменту зародження цієї науки і до сьогоднішнього дня. Науковці-психологи зосереджують свою увагу не тільки на тому, щоб розкрити і зрозуміти властивості особистості, а й на поясненні основ її існування тощо.
Дослідники в різні часи по-різному пояснювали суть цього феномену. Але, коли вони впритул підходили до його вивчення, то стикалися з багатомірністю властивостей особистості, їх складністю, неозначеністю. Інтереси і мотиви, схильності і здібності, характер і темперамент, ідеали, ціннісні орієнтації, вольові, емоційні і інтелектуальні особливості, співвідношення свідомого і несвідомого (підсвідомого) і багато що іншого – ось далеко неповний перелік характеристик, з якими доводиться мати справу, якщо необхідно намалювати психологічний портрет особистості або зрозуміти її сутність.
Перші спроби створення психологічних теорій особистості були здійснені в першій половині ХІХ століття вченими-психіатрами. Необхідність таких теорій ґрунтувалась на практичних потребах. На протязі декілька десятиріч була створена величезна кількість таких теорій. В 1930 роках виникає окрема галузь психологічних досліджень – персонологія, в рамках якої йшло активне вивчення людської особистості.
В даній роботі зроблена спроба описати різні концепції особистості, як їх уявляли представники таких течій в психології, як фрейдизму, неофрейдизму, трансактного аналізу, когнітивної психології, гуманістичної психології.
Висновки
Психологічна наука накопичила у своєму арсеналі численну кількість теорій про особистість. Усю їх багатоманітність можна звести до двох трактувань: біосоціальному і біофізичному. Теорії, що відносилися до біосоціального підходу, підкреслювали соціальну природу особистості. Біофізичний підхід, навпаки, відстоював субстанціальну і об’єктивну її природу. Приблизно такого же принципу класифікації дотримуються прибічники розділення численних теорій особистостей на біогенетичні і соціогенетичні.
В будь-якому випадку зрозуміло, що особистість формується в умовах суспільного, конкретно-історичного існування людини, під час його навчання і виховання. Її психічний стан в значному ступені залежить від соціального оточення людини і тих факторів, які діють на неї протягом усього життя. Рушійні сили психічного розвитку особистості проявляються в протиріччі між потрібностями людини та реальними можливостями їх задоволення.
Усі теорії особистості в своїй основі мають певні філософські положення щодо природи людини. Погляд психолога на сутність людської природи має величезний вплив на розроблену ним теорію особистості. Започаткувавшись в певний час, теорії не зникали з появою інших, більш новітніх концепцій особистості, а продовжували і продовжують творчо розвиватися у відповідності з тими принципами, які були в них закладені. Не можна сказати, що якась з теорій має пріоритет перед іншої, або є більш правильною – всі вони гідні на уважний і критичний перегляд та на творче переосмислення.
... Cгенерировано за 0.416797 секунд |
|
Реферати | Оферта | Пошук | Замовити реферат | Контакти
|
Copyright © 2011 - Институт.com.ua | Розробка сайту - vbs.com.ua |