блакитна дитина
Вы можете заказать реферат на тему блакитна дитина или найти уже готовые рефераты, которые содержат некоторую информацию по запросу «блакитна дитина»: Контрольна з правознавства 1. Поняття правової поведінки 3
2. Договір житлового права 9
3. Задача: 19
Ситуація: Семенова народила дитину. Перебуваючі у лікарні її дитина захворіла і лікар призначив їх вигрівання під спеціальною лампою. Під час процедури лампа зірвалась зі штативу і впала на дитину. Дитина від опіків лампи померла. Семенова подала на працівників лікарні в суд, так як вважає, що це було вбивство її дитини, тому що під час процедури неподалік знаходилась медсестра, яка яка своєчасно не виконала свої обов’язки, а няня яка відповідає за обігрівальний прилад не прікрипила як слід до штативу лампу, яка впала на дитину. Керівництво лікарні відмовилось від обвинувачень, вважаючи що це був нещасний випадок, а не вбивство.
Література 24
... Дитина в телерекламі Зміст
Вступ 3
1. Особливості участі дітей в телерекламі 4
2. Ставлення дітей до реклами 5
3. Соціально-психологічні чинники взаємозв’язку людини та реклами 7
Висновки 14
Список використаної літератури 15
... Сімейне право 1. Збільшення частки одного з подружжя з врахуванням його інтересів неповнолітніх дітей. 2
2. Які правові наслідки стану шлюбу. 5
3. 5 - річна Олена страждає олігофренією у стадії дебільності. Батько не опік4ується дочкою. Матір подала позов про позбавлення батьківських прав. Чи виграє щось дитина у разі задоволення цього позову? 12
Використана література: 15... Сімейне право 1. Збільшення частки одного з подружжя з врахуванням його інтересів неповнолітніх дітей. 2
2. Які правові наслідки стану шлюбу. 5
3. 5 - річна Олена страждає олігофренією у стадії дебільності. Батько не опік4ується дочкою. Матір подала позов про позбавлення батьківських прав. Чи виграє щось дитина у разі задоволення цього позову? 12
Використана література: 15... Домагання дитини Вступ.
Розділ І. Домагання дитини.
Дитина та його неуспіх.
Індивідуальне вивчення школярів.
1.3. Взаємини дитини.
Розділ ІІ. Рівень домагань дитини.
2.1. Вивчення самооцінки та рівня домагань дитини.
Розділ ІІІ. Особливості самооцінки молодших школярів.
3.1. Завищена або занижена самооцінка.
3.2. Навчальна діяльність і формування самооцінки.
Висновок.
Список використаної літератури... Криза 7-ми років та готовність дитини до школи Вступ 2 І розділ. Дитина йде до школи 5 1.2.Готовність дитини до школи 16 1.3. Методика вивчення психологічної готовності до школи 21 І.3. Корекція шкільних страхів і тревоги у молодших школярів 27 ІІ розділ. Психолого педагогічні аспекти навчання 31 2.1. Вікові особливості психомоторики першокласників 32 2.2. Шкільна адаптація та психологічний вік. 38 2.3. Криза 7-ми років. 42 2.4. Діагностика та корекція психічних функцій дитини. 46 Висновок 50 Список використаної літератури. 53 ... Аномальна дитина. Види дитячих аномалій
Вступ 3
Розділ І. Теоретичні основи дослідження аномального розвитку дитини 5
1.1 Загальна характеристика аномального розвитку особистості та причини його виникнення 5
1.2 Стан дослідження аномального розвитку особистості 8
1.3 Особливості фізичного розвитку аномальних дітей 10
Розділ ІІ. Корекційно-педагогічна робота з аномальною дитиною 14
2.1 Система корекційного впливу вчителя-дефектолога на аномальну дитину 14
2.2 Специфіка роботи з сім’єю яка виховує аномальну дитину 16
2.3 Комплекс тренігових вправ щодо поліпшення соціальної адаптації аномальних дітей 21
Висновки 26
Список використаної літератури 28
... Маркетинг у медицині та фармації 1. Дослідницька функція маркетингу у сфері медичних послуг. 4
2. Ціноутворення на медичні послуги, фармацевтичні препарати та засоби медичного призначення. 12
3. Задача. 20
При відвідуванні вдома дитини двох років лікар загальної практики встановив діагноз "Кір". Дитина відвідує дитсадок, має брата віком 5 років. Який з документів необхідно заповнити лікареві для оперативного вжиття протиепідемічних заходів на дільниці?
A. Книга запису викликів лікарів додому (форма № 031).
Б. Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання (форма № 058).
B. Історія розвитку дитини (форма 112).
Г. Листок непрацездатності по догляду за дитиною. Д. Довідка по догляду за хворою дитиною.
Список використаної літератури 21
... маркетинг у медицині та фармації 1. Дослідницька функція маркетингу у сфері медичних послуг. 4
2. Ціноутворення на медичні послуги, фармацевтичні препарати та засоби медичного призначення. 12
3. Задача. 20
При відвідуванні вдома дитини двох років лікар загальної практики встановив діагноз "Кір". Дитина відвідує дитсадок, має брата віком 5 років. Який з документів необхідно заповнити лікареві для оперативного вжиття протиепідемічних заходів на дільниці?
A. Книга запису викликів лікарів додому (форма № 031).
Б. Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання (форма № 058).
B. Історія розвитку дитини (форма 112).
Г. Листок непрацездатності по догляду за дитиною. Д. Довідка по догляду за хворою дитиною.
Список використаної літератури 21
... Соціальне обслуговування дітей-інвалідів в стаціонарних установах П Л А Н
Вступ 3
Розділ І. Соціальне обслуговування як вид соціального захисту дітей інвалідів 4
1.1. Правове визначення "дитина-інвалід" 4
1.2. Зміст соціального захисту дітей-інвалідів 7
1.3. Поняття та зміст соціального обслуговування дітей інвалідів 12
Розділ ІІ. Соціальне обслуговування дітей-інвалідів в стаціонарних установах 16
2.1. Загальні положення про стаціонарні установи для дітей інвалідів 16
2.2. Порядок влаштування до дитячого будинку інтернату 18
Розділ ІІІ. Проблеми соціального захисту дітей інвалідів та прогнози щодо їх вирішення 23
Висновки 27
Список використаних джерел 28... Соціальне обслуговування дітей-інвалідів в стаціонарних установах П Л А Н
Вступ 3
Розділ І. Соціальне обслуговування як вид соціального захисту дітей інвалідів 4
1.1. Правове визначення "дитина-інвалід" 4
1.2. Зміст соціального захисту дітей-інвалідів 7
1.3. Поняття та зміст соціального обслуговування дітей інвалідів 12
Розділ ІІ. Соціальне обслуговування дітей-інвалідів в стаціонарних установах 16
2.1. Загальні положення про стаціонарні установи для дітей інвалідів 16
2.2. Порядок влаштування до дитячого будинку інтернату 18
Розділ ІІІ. Проблеми соціального захисту дітей інвалідів та прогнози щодо їх вирішення 23
Висновки 27
Список використаних джерел 28... Психологічні особливості дитячої агресивності та умови її виникнення(дошкільний вік) Вступ 2 І. Виникнення та особливості дитячої агресивності в дошкільному віці 4 1.1 Дитяча агресивність. Вікові особливості прояву дитячої агресивності 4 1.2 Криза трьох років 6 1.3 Вплив на прояв агресивності в молодшому дошкільному віці відносин Батьки - Дитина 9 1.4 Вплив сімейного керівництва на засвоєння агресивної поведінки дітьми 11 ІІ. Експериментальне дослідження причин та проявів агресивної поведінки у дітей дошкільного віку 15 2.1 Загальні засади дослідження 15 2.2 Особливості дитячої агресії 17 2.3 Методологія 20 2.4 Аналіз результатів 21 2.5 Індивідуальні варіанти дитячої агресивності 24 2.6 Розробка програми діагностики і корекції агресивності у дітей дошкільного віку 30 Висновок 33 Список використаної літератури 35 ... КОНТРОЛЬНА РОБОТА з кримінального права України Варіант № 4
1. Загальні засади призначення покарання.
2. Написати проміжну та остаточну формулу кваліфікації та юридичне формулювання звинувачення (до проміжних формул - скорочене, до остаточної формули кваліфікації - розгорнуте).
1) Вбивство державного діяча на замовлення за гроші.
2) Тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий через тиждень помер у лікарні.
3) Вбивство двох осіб, одна з яких 8-річна дитина.
3. Призначити остаточне покарання:
1) ч. 1 ст. 366 КК України - обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати певну посаду на строк 3 роки.
2) ч. 1 ст. 365 КК України - позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати певну посаду на строк 3 роки.
3) ч. 1 ст. 368 КК України - штраф на суму 1 тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Список використаної літератури 11... Педагогіка. Бакалаврська. Тема: Організація сенсорного виховання дітей молодшого дошкільного віку ВСТУП 3
РОЗДІЛ І 6
ПРОБЛЕМИ СЕНСОРНОГО ВИХОВАННЯ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ 6
1.1. Сутність сенсорного розвитку. 6
1.2. Поняття сенсорної культури, сенсорного виховання та сенсорних етапів 17
1.3. Зміст сенсорного виховання в освітніх програмах „Дитина”, „Зернятко”, „Я у світі” 25
1.4. Методика сенсорного виховання 33
Висновки до розділу І 42
РОЗДІЛ ІІ 44
ПРАКТИКА ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ СЕНСОРНОЇ КУЛЬТУРИ 44
2.1. Визначення рівня сенсорного розвитку дітей молодшого дошкільного віку 44
2.2. Формування сенсорної культури у дітей молодшого дошкільного віку в ході ігрової діяльності 54
Висновки до розділу ІІ 64
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 66
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 69
ДОДАТКИ 72
... Формування у дітей старшого дошкільного віку уявлень про сім'ю План.
Вступ 3
1.Психолого-педагогічні дослідження проблеми формування уявлень про сім'ю 6
2.Аналіз програмових вимог з проблеми 8
3.Визначення рівнів уявлень дітей старшого дошкільного віку про сім'ю (констатуючий експеримент) 19
4.Система роботи з дітьми старшого дошкільного віку з формування уявлень про сім'ю (формуючий експеримент) 21
5.Аналіз результатів проведеної роботи (контрольний експеримент) 22
Висновки та педагогічні рекомендації. 24
Використана література. 25
Об'єкт дослідження - процес формування уявлень про сім'ю.
Предмет дослідження – Формування у дітей старшого дошкільного віку уявлень про сім'ю.
Гіпотеза - формування в дітей дошкільного віку уявлень про сім'ю залежить від гармонічних подружніх і батьківсько-дитячих відношень в родині. Подружні відносини є одним з головних факторів, що впливають на психологічний мікроклімат у родині. Отже, вони обумовлюють стиль виховання, характер системи відносин “батьки – дитина” що, у свою чергу, визначає майбутнє дитини як сім'янина.
Мета дослідження. Виходячи з даної гіпотези ми визначили мету дослідження – виявити формування в дітей повноцінних уявлень про сім'ю.
... Контрольна робота охорона праці
1. Правове регулювання охорони праці жінок. 3
2. Застосування праці жінок на роботах із шкідливими умовами праці. 5
3. Залучення жінок до робіт у нічний час, до надурочних робіт, до робіт у вихідні дні. 7
4. Гарантії при застосуванні праці жінок. 8
5. Переведення жінок на легшу роботу. 12
Задача 1 13
Робітниці підприємства Іванченко і Степаненко звернулися до начальника цеху з проханням перевести їх на легшу роботу у зв'язку з тим, що обидві мають немовлят шести- і восьмимісячного віку відповідно.
Оскільки Іванченко годує дитину грудним молоком, її перевели на посаду діловода, а Степаненко в її проханні відмовили, мотивуючи відмову тим, що її дитина вигодовується штучно.
Чи законне рішення керівництва підприємства?
Які пільги в галузі праці та заробітної плати надаються жінкам, які мають дітей віком до трьох років?
Задача 2 14
Роденко, яка потребує за медичним висновком переведення на легшу роботу, подала про це заяву начальнику цеху. Останній відмовив у переведенні, посилаючись на відсутність такої роботи і запропонував Роденко оформити відпустку без збереження заробітної плати.
Як слід поступити Роденко?
Бібліографія 15
... Виховання самостійності та організованості у дітей середнього дошкільного віку в процесі виконання трудових доручень План
Вступ 3
Значення трудових доручень у вихованні самостійності дітей середнього дошкільного віку (аналіз науково-методичної літератури). 6
Аналіз програмових вимог до організації трудових доручень (програма "Малятко", "Дитина". 15
Рівень самостійності та організованості у дітей середнього дошкільного віку в різних видах трудових доручень (на основі констатуючого експерименту). 17
Методи виховання самостійності та організованості в процесі виконання трудових доручень (на основі формуючого експерименту). 20
Методи виховання самостійності та організованості 20
Проведення формуючого експерименту. 22
Аналіз результатів експериментальної роботи. Висновки та педагогічні рекомендації. 24
Список використаної літератури. 26
Мета роботи. Отже виходячи з вищеназваного ми обрали метою нашої роботи вивчення виховання самостійності та організованості у дітей середнього дошкільного віку в процесі виконання трудових доручень.
Предмет дослідження. Система методів трудового виховання дітей середнього дошкільного віку.
Об'єкт дослідження. Система методів виховання самостійності та організованості у дітей середнього дошкільного віку в процесі виконання трудових доручень.
... Темперамент у дітей дошкільного віку Вступ 3
1. ТИП ВНД І ЙОГО ПРОЯВИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА 4
2. ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ДИНАМІКИ ПСИХІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 7
3. ВРАХУВАННЯ ТЕМПЕРАМЕНТУ В ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ 10
Висновки 10
Список використаної літератури 10
Вступ
Біологічні властивості індивіда – вікові, спадкові, соматичні, статеві, фізіологічні, біохімічні, антропологічні – значною мірою впливають на розвиток та психічні прояви особистості. Психофізіологічні властивості особистості вивчає психофізіологія. Ця наука досліджує закономірності функціонування нервових механізмів психічної діяльності у двох аспектах. У першому вивчаються нервові механізми, що реалізують окремі психічні функції та процеси – відчуття, сприймання, увагу, мислення, мовлення, емоції, довільні дії тощо. У другому предметом психофізіології є вища нервова діяльність мозку, що забезпечує цілісну психічну діяльність та поведінку особистості. В межах диференціальної психофізіології розглядається залежність індивідуально-психологічних особливостей діяльності та поведінки особистості від типологічних розбіжностей у роботі мозку.
Одним з основних понять психофізіології вважається темперамент, наукове вивчення якого ведеться вже протягом двох тисячоліть. Ця категорія ґрунтовно досліджується в працях І.П. Павлова, Б.М. Теплова, В.Д. Небиліцина, В.М. Русалова, Б.Й. Цуканова та ін. В даній роботі буде розглянутий такий аспект темпераменту як його прояв у дітей дошкільного віку та використання особливостей темпераменту дошкільників у процесі педагогічної взаємодії.
Висновки
Тип нервової системи є сукупністю вроджених функціональних особливостей. Він є найбільш сталою характеристикою вищої нервової діяльності і в цілому навряд чи може бути змінений. Проте і ця характеристика зазнає змін під впливом зміни умов існування, тобто під впливом оточуючого середовища загалом. Дитина народжується з певним набором індивідуальних-психофізіологічних рис, які, практично, не змінюються протягом її подальшого життя. Однак прояви цих відмінностей починає себе наглядно показувати тільки в період старшого дошкільного дитинства, тобто тоді, коли дитина починає активну соціальну взаємодію з оточуючим людьми.
Тип вищої нервової діяльності – поняття фізіологічне, а темперамент психологічне. Темперамент є психологічним проявом комплексу властивостей ВНД. Темперамент – це динамічна характеристика діяльності, що виражається не стільки в її кінцевому результаті, скільки в особливостях її здійснення. Властивості нервової системи впливають на особливості темпераменту, а це виявляється у діяльності та поведінці людей з його певним типом.
Найбільш важливим моментом у використанні знань про зовнішнє вираження темпераменту дитини є те, що властивості певного темпераменту дуже нагадують деякі риси характеру і іноді можуть бути випадково ототожнені з ними. Тільки уважне відношення до дитини, її вивчення можуть визначити, чи є прояви її негативної поведінки наслідком фізіології або відображають результат неправильного виховання. Вчителі і вихователі повинні використовувати поняття темпераменту для того, щоб допомогти вихованцям у мотивації, навчанні, поведінці та соціальній адаптації.
... Про інтелект Вступ 3
1. ІНТЕЛЕКТ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКИ 4
2. СПОСОБИ ВИМІРУ ІНТЕЛЕКТУ 8
3. РОЗВИТОК ТА ПІДВИЩЕННЯ ІНТЕЛЕКТУ. ЗНАЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУ В ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 13
Висновки 16
Література 17
Вступ
Слова "інтелект", та "інтелектуальність" часто зустрічаються як на сторінках книг та журналів, так і в розмовній мові, при чому зміст, який вкладають в ці поняття буває різним. Задовго до нашої ери одні індивіди сприймалися розумнішими ніж інші. Ці спостереження, які були доступні і зрозумілі для багатьох, не надавали відповіді на головні питання: чому так відбувається і від чого залежить розум людини?
В подальшому, з розвитком психологічної науки, дослідники впритул підійшли до вивчення інтелектуальних здібностей людини, але й досі залишилися багато питань не розв’язаних. Інтелект є єдиним цілим чи складається з окремих здібностей, які відповідають специфічним потенціям? Чи можна визначити інтелект, як набір таких потенцій, число і значення яких залежить від поставлених перед індивідуумом задач? Чи не існують різні типи інтелекту для задач різних рівнів складності? В наш час були сформульовані різні теорії, які намагались відповісти на ці запитання.
Ця робота висвітлює питання сутності визначення інтелекту, практиці його виміру протягом історії, а також розглядає проблему підвищення інтелекту та розвитку інтелектуальних здібностей людини.
Висновки
Особливості інтелектуального розвитку і показники інтелектуальних можливостей людини залежать від її психічних властивостей, життєвих установок, планів і життєвих цінностей. Багато психологів зрозуміли, що уявлення про єдиний інтелект не зовсім відповідає дійсності і не відображує всієї різноманітності задач, котрі виникають при адаптації до оточуючого світу. Кожна людина в повсякденному житті діє по-своєму, і її інтелект при цьому проявляється в її перцептивних, мнемічних, мовних, лічильних та інших здібностях.
Специфічне поєднання різних властивостей розуму, їх стійкий вияв у процесі розв’язування різних задач характеризують стиль інтелектуальної діяльності, той самий "єдиний інтелект" особистості, за допомогою якого людина не тільки пізнає, а й перетворює навколишній світ, активно впливає на нього, будує стратегію свого життя і реалізує її упродовж багатьох років. Найвищим рівнем розвитку інтелекту є така його структура, яка забезпечує творче перетворення дійсності, творчість у її різноманітних видах і виявах.
Розвиток інтелекту залежить від тих самих факторів, що і розвиток інших функцій організму, тобто від генетичних та інших вроджених факторів, з одного боку, і від оточуючого середовища – з другого. Генетичні фактори є тим потенціалом, який дитина одержує з спадковою інформацією від своїх батьків. Саме цей потенціал служить основою для тих можливостей, які будуть використовуватися організмом в міру його росту і дозрівання для ефективної взаємодії з оточуючим середовищем. Але з яким би потенціалом не народилася дитина, очевидно, що необхідні їй для виживання форми інтелектуальної поведінки можуть розвиватися і вдосконалюватися лише при контакті з тим середовищем, з яким вона буде взаємодіяти все життя.
Що стосується самих тестів на інтелект, то вони в значній мірі залежать від того як кожен дослідник уявляє собі цю властивість особистості. І хоча на даний час психологи дійшли згоди стосовно загального визначення інтелекту, проте, його компоненти і способи їх оцінки все ще викликають суперечки.
... Особливості підліткового віку 13-16 років Вступ 2
1. Загальна характеристика підліткового віку. 3
2. Особливості когнітивної та мотиваційної сфери підлітка. 8
3. Особливості поведінки і спілкування підлітків. 14
Висновки 22
Література 23
Вступ
Людина проходить у своєму житті декілька основних стадій розвитку: дитинство, юність, зрілість, старість. І кожен етап є цінним для неї, має свої яскраво означені властивості та риси, за якими його неможливо сплутати з будь-яким іншим. Однак за класифікацією психологів, котрі кожну стадію підрозділяють ще на декілька підетапів, можна визначити й інші вікові проміжки часу розвитку індивіда. Таким є період отроцтва – етап життя дитини, коли вона поступово починає набувати ознак дорослої людини, як в фізичному, так і в психічному становленні.
За великим рахунком, підліток – це велика дитина, однак така, визначення рис і властивостей якої гідне спеціального розгляду і аналізу. В цей час відбуваються важливі зміни, що стосуються зовнішнього вигляду і внутрішнього світу індивіда. Їх вивчення особливо необхідно для педагогічної психології та педагогіки – наукам, які прагнуть формувати найбільш ефективні методики навчання і виховання підростаючої молоді, підготовки її до дорослого життя. Знання психологічних рис особистості підлітка, його когнітивних можливостей, емоційних та вольових особливостей, потрібні педагогами для продуктивної співпраці з дитиною цього віку.
Висновки
Весь попередній досвід розвитку дитини призводить до того, що накопичений теоретичний і емпіричний матеріал пізнання світу підносить її на якісно новий рівень – отроцтво, коли корінним чином змінюються погляди та ціннісні орієнтації. Велике значення при цьому відіграє психофізіологічний розвиток індивіда – зростання об’єму і маси тіла, початок функціонування органів та залоз внутрішньої секреції, що відповідають за статеве дозрівання. Під дією гормонів підліток відчуває нові почуття, він відкриває для себе нові, невідомі раніш, сторінки та аспекти свого життя, починає замислюватися над майбутнім.
Значні зміни відбуваються в засобах пізнання та перетворення світу, інформації про нього. Вдосконалюються когнітивні процеси, які становляться більш продуктивними, більш творчими, тобто такими, котрі в значній степені залежать від особистості підлітка. Він по-новому дивиться на себе як на суб’єкта, що є часткою соціального світу, особистість, що має засоби для пізнання себе і світу. В цілому відбувається покращення когнітивних процесів: збільшується пам’ять, увага, а мислення становиться більш абстрактно-логічним. Дитина активно опановує нові словесні форми і конструкції, вдосконалює свої вербальні можливості.
Значно помітною становиться переміна поведінка підлітка та його ставлення до оточуючих людей. Батьки і педагоги, які ще зовсім недавно були для нього беззастережним авторитетом, відходять на другий план, а відношення з однокласниками набувають приоритетного значення. Відбувається і зміна до осіб протилежної статі, відношення з якими починають вступати в стадію формування прихильності та зацікавленості один одним. Невідповідність внутрішніх, духовних цінностей, прагнень, бажань індивіда і можливостей їх реалізації в соціальному оточенні призводить до виникнення підліткового внутрішньоособистісного конфлікту, зростанню незадоволеності собою, виникненню комплексів неповноцінності.
... Ухилення від сплати податків, зборів та інших обов Вступ 3
1. Загальна кримінально-правова характеристика злочинів в сфері господарської діяльності. 5
2. Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів (ст. 212 КК України) 9
3. Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування 13
4. Особливості відповідальності за ухилення від сплати податків за ККУ 17
5. Проблеми кримінально-правової кваліфікації ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів 23
Висновки 31
Задача 1 34
Щемаченко у відсутності чоловіка, що знаходився у тривалому відрядженні, підтримувала статеві зв'язки з Коваленком. Через певний час вона завагітніла, побоюючись розправи з боку чоловіка, вирішила позбутися дитини. Про свій намір вона повідомила знайомій Кириченко, яка згодилась за певну винагороду їй допомогти. Коли дитина народилась, то Кириченко прийняла пологи, а наступного дня вони втопили дитину у ванні, а труп закопали.
Кваліфікуйте дії Щемаченко і Кириченко.
Розв’язок 34
Задача 2 36
Грищенко і Майсурадзе вночі, зламавши замок, проникли в будинок Паська, звідки викрали продукти харчування та одяг на загальну суму 145 грн. При виході з будинку їх зустрів Пасько, який намагався затримати Грищенка та Майсурадзе і вилучити викрадене. Злочинці нанесли йому легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, і з викраденим майном втекли.
Кваліфікуйте дії Грищенко та Майсурадзе.
Розв’язок 36
Список використаної літератури: 44
... Організація сенсорного виховання дітей молодшого дошкільного віку ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 5
ПРОБЛЕМИ СЕНСОРНОГО ВИХОВАННЯ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ 5
1.1. Сутність сенсорного розвитку. 5
1.2. Поняття сенсорної культури, сенсорного виховання та сенсорних етапів 8
1.3. Зміст сенсорного виховання в освітніх програмах „Малятко”, „Дитина” 11
1.4. Методика сенсорного виховання 23
Висновки до 1-го розділу 27
РОЗДІЛ 2 28
ПРАКТИКА ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ СЕНСОРНОЇ КУЛЬТУРИ 28
2.1. Визначення рівня сенсорного розвитку дітей молодшого дошкільного віку 28
2.2. Формування сенсорної культури у дітей молодшого дошкільного віку в ході ігрової діяльності 32
Висновки до 2-го розділу 37
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 38
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40
ДОДАТКИ 42
ВСТУП
Актуальність теми. Вдосконалення освіти і виховання передбачає необхідність максимальної реалізації можливостей, властивих кожному конкретному віковому періоду. У вітчизняній педагогіці визнано відношення до дошкільного виховання як до етапу, що визначає весь подальший розвиток людини. В наш час, в сучасному українському суспільстві, демократичні перетворення орієнтують педагогів на особливу модель учбово-виховної роботи, припускаючи розвиток ініціативи і самостійності дитини, її активної поведінки в конкретних ситуаціях, в діяльності, в спілкуванні, що визначає для неї міру значущості речей і явищ оточуючої життя, розвиває сенсорні здібності.
Сенсорне виховання, направлене на формування повноцінного сприйняття навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу, першим ступенем якого є чуттєвий досвід. Успішність розумового, естетичного і етичного виховання в значній мірі залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто наскільки абсолютно дитина чує, бачить, відчуває оточуюче. На дидактичну та виховну цінність сенсорного виховання вказували вітчизняні та зарубіжні педагоги: О.М. Граборов, О. Декролі, Ж. Демор, О.В. Запорожець, Ж. Ітар, Я. Коменський Г.С. Костюк, М. Лісіна, Б. Менель, М. Монтессорі, С.Ф. Русова, В.О. Сухомлинський.
Період раннього і молодшого дошкільного віку характеризується інтенсивним розвитком процесу сприйняття. Не випадково в історії психології і педагогіки проблема генезису сприйняття і сенсорних здібностей привертала увагу багатьох учених, дослідників. Значний вклад в процес сенсорного виховання дошкільників зробили педагоги радянського періоду: З.М. Богуславська, Л.А. Венгер, О.О. Гребенщикова, Д.Б. Ельконін, Н.С. Карпінська, М.Ю. Кистяківська, Е.Г. Пілюгіна, М.П. Сакуліна, І.Б. Тепліцька, Є.І. Удальцова, А.П. Усова, Е.Л. Фрухт та ін.
В сучасній Україні свої праці сенсорному вихованню та сенсорному розвитку присвятили І.А. Барбашова, З.П. Дорошенко, Н.В. Маліновська, Т.А. Маркова, Т.І. Поніманська, І.Є. Свєтлова, С.В. Трикоз. Разом з тим слід відмітити, що в українській педагогіці недостатньо уваги приділяється сенсорному вихованню дошкільників. Найбільший акцент робиться на естетичному, музичному, національному, фізичному вихованні, а сенсорний компонент при цьому виступає як побічний або суміжний. Все це спонукає до подальшого розроблення теоретичних та практичних аспектів даної проблеми.
Тема дослідження: "Організація сенсорного виховання дітей молодшого дошкільного віку"
Об’єкт дослідження – система сенсорного виховання дітей дошкільного віку.
Предмет дослідження – організація сенсорного виховання дітей в освітніх дошкільних навчальних закладах.
Мета роботи – педагогічно обґрунтувати зміст та методику сенсорного виховання дітей молодшого дошкільного віку.
На виконання мети дослідження спрямовані наступні завдання:
1. Узагальнити теоретичні положення розробки проблем сенсорної культури, сенсорного розвитку, методики виховання, що накопичені в сучасній українській науці.
2. Проаналізувати зміст заходів та напрямів роботи з сенсорного розвитку в сучасних програмах з дошкільного виховання.
3. Провести практичні заходи з дослідження сенсорного розвитку дітей в дошкільному навчальному закладі.
4. Зробити апробацію методичних напрацювань педагогів України стосовно практичних занять з розвитку сенсорної культури.
Методи та методики. В ході теоретичного осмислення матеріалу використовувалися загальнонаукові методи дослідження – аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, аналіз наукової літератури з даної теми, на практичному етапі – використовувалися методи спостереження, бесід, ігрової вправи. Для дослідження сенсорного розвитку застосована методика групування предметів та визначення кольорів Л.А. Венгера; в ході проведення практичного заняття з розвитку сенсорної культури апробована методика О. Решетіло.
Робота структурно складається з вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.
... Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку ВСТУП 3
Розділ 1. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА УВАГИ ЯК ПСИХІЧНОГО ПРОЦЕСУ 5
1.1. Поняття про увагу у наукових психологічних дослідженнях 5
1.2. Вікові особливості розвитку уваги у дитинстві 12
Висновки до розділу І 19
Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ДОВІЛЬНОЇ УВАГИ ДОШКІЛЬНИКІВ 20
2.1. Організація та проведення констатуючого експерименту з визначення довільної уваги дошкільників 20
2.2. Рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей п’ятого року життя 27
Висновки до розділу ІІ 30
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33
ДОДАТКИ 35
ВСТУП
Актуальність дослідження. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу. Законами України "Про освіту", "Про дошкільну освіту", державними національними програмами "Освіта" ("Україна ХХІ століття") та "Діти України" визначено, що особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом тривалого періоду становлення особистості, починаючи з дошкільного дитинства. Це сприятиме формуванню у дитини стійких суспільнозначущих способів поведінки, здатності до самостійного критичного мислення, соціальної і моральної зрілості. При цьому одним із напрямків виховного процесу вважається інтелектуальний розвиток дошкільників. У свою чергу цей розвиток неможливий без формування високих параметрів для такого когнітивного процесу як увага.
Діти, які вже розпочали навчання в школі, зазвичай потерпають через неуважність або через недостатній розвиток своєї уваги. Розвивати й удосконалювати увагу так само важливо, як і вчити письму, рахуванню, читанню. Особливо важливим видом уваги є довільна увага, яка дозволяє дитині ефективно і продуктивно діяти тривалий час, виконувати навчальні завдання. Саме той час, коли психіка дошкільника "дозріває" і починає характеризуватися довільністю когнітивних процесів (уваги, пам’яті ), вважається, що дитина готова до навчання в школі і може успішно опановувати учбовий матеріал. Тому дошкільний період, і, головним чином, старше дошкільництво, є найважливішим періодом у житті дитини.
Психічний розвиток дитини, формування її когнітивних здібностей неодноразово знаходили своє відображення у психолого-педагогічній літературі. Віковим аспектам розвитку дошкільників присвятили свої праці І.С. Булах, Л.В. Долинська, Т.М. Зелінська О.Л. Кононко, В.С. Мухіна, Л.Ф. Обухова, М.В. Савчин, О.В. Скрипченко та ін. Питаннями розвитку уваги займалися такі науковці як: І.Л. Баскакова, П.Я. Гальперін, Ю.Б. Гіпенрейтер, М.Ф.Добринін, Ю.Б. Дормашєв, С.С. Левітіна, О.М. Леонтьєв, К.К. Платонов, Ю.П. Поваренков, В.Я. Романов, С.Л. Рубінштейн, В.І. Страхов та ін.
Аналіз психолого-педагогічної літератури з питань розвитку уваги свідчить про те, що в роботах науковців недостатньо приділено уваги розгляду проблемі розвитку довільної уваги дітей дошкільного віку, а особливо умов, для її ефективного розвитку. Це обумовило тему даного дослідження – "Розвиток довільної уваги у дітей дошкільного віку".
Об'єкт дослідження: довільна увага у дітей дошкільного віку
Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови формування і розвитку довільної уваги старших дошкільників
Мета дослідження: визначити найбільш ефективні умови розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку.
На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:
1. Проаналізувати науково-психологічну літературу з проблеми розвитку довільної уваги у дітей дошкільного віку.
2. Виявити рівні розвитку довільної уваги у дітей 5-го року життя.
3. Скласти рекомендації щодо формування довільної уваги у дітей 5-го року життя.
Для виконання завдань дослідження використовувалися наступні методи: а) загально наукові – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація, аналіз наукової літератури з теми дослідження; б) спеціальні, такі, що використовуються у педагогіці і психології – бесіда, спостереження, аналіз продуктів діяльності, констатуючий експеримент, тестування – методика "Знайди і викресли".
Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. У ході аналізу теоретичних аспектів дослідження уваги було виявлено, що в системі психологічних феноменів увага займає особливе положення. Воно включене у всю решту психічних процесів, виступає як їх необхідний момент, і відділити її від них, виділити і вивчати в "чистому" вигляді не представляється можливим. З явищами уваги ми маємо справу лише тоді, коли розглядається динаміка пізнавальних процесів і особливості різних психічних станів людини.
Проте не можна не бачити і особливостей уваги, що червоною ниткою проходять через всі інші психічні явища, де воно виявляється, різних видів діяльності, що не зводяться до моментів, в які включена людина. Це – наявність в ньому деяких динамічних, спостережуваних і вимірних характеристик, таких як об'єм, концентрація, перемикання, стійкість, розподіл, а також і ряд інших, котрі безпосередньо до пізнавальних процесів типу відчуттів, сприйняття, пам'яті і мислення не відносяться – характеристик вольової і емоційної сфери, властивостей особистості.
Правильне рішення обговорюваної проблеми, скоріш за усе, полягає в тому, щоб спробувати з'єднати і врахувати обидві точки зору, тобто побачити в увазі і сторону процесів і явищ, і щось самостійне, незалежне від них. Це значить встати на точку зору, згідно якої увага як окремий психічний процес не існує, але є цілком особливим станом, що характеризує всі ці процеси в цілому
Значення уваги у психічному житті індивіда виражається в точному виконанні пов'язаних з нею дій. Образи, одержані під час уважного сприйняття, вирізняються ясністю і виразністю. За наявності уваги розумові процеси протікають швидше і правильніше, рухи виконуються акуратніше й чіткіше.
2. Увага дошкільника має своєрідні характеристики, котрі залежать від його психічного і особистісного розвитку, дозрівання деяких психічних функцій. Вона відображає його інтереси щодо навколишніх предметів і дій, які він з ними виконує. Дитина п’ятирічного віку, в основному, зосереджена на предметі чи на дії доти, доки не згасає її інтерес до цього предмета чи дії. Поява нового предмета викликає переключення уваги, тому діти рідко займаються чимось одним упродовж тривалого часу. Однак, разом з тим, саме у цьому віці розпочинається становлення довільності уваги, тобто коли дитина свідомо спрямовує її на певні об’єкти оточення, здійснює це, виходячи з завдань навчання або умов ігри, вимог дорослого.
У передшкільному дитинстві значним чином зростають показники всіх видів уваги. Стан підвищеної уваги пов'язаний з орієнтуванням в зовнішньому середовищі, з емоційним відношенням до неї, при цьому змістовні особливості зовнішніх вражень, що забезпечує таке підвищення, з віком змінюються. Істотне підвищення стійкості уваги спостерігається на заняттях, в яких дітям пропонується розглядати малюнки, описувати їх зміст, слухати розповідь. Переломний момент в розвитку уваги пов'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо управляти своєю увагою, направляючи і утримуючи його на певних предметах. Для цієї мети п’ятирічний дошкільник користується певними способами, які він переймає від дорослих, а це й обумовлює появу довільної уваги. В значній мірі цьому сприяє також вдосконалення плануючої функції мовлення, яка є універсальним засобом організації уваги. Мовлення дає можливість наперед словесно виділити значущі для певної задачі предмети, організувати увагу, враховуючи характер майбутньої діяльності.
3. Проведений експеримент у ДНЗ "Журавушка" показав, що для ефективного формування довільної уваги дошкільників, особливе значення мають психолого-педагогічні умови навчання і виховання дітей. Зокрема виявлено, що низькі показники стійкості і продуктивності уваги дошкільників можуть залежати від недостатньо організованої педагогічної діяльності з їх розвитку. Практика показує, що продуктивному формуванню довільної уваги буде сприяти комплекс занять, вправ, ігор, дидактичних вправ і ігор. Рекомендації, що складені у результаті експерименту, мають свою значимість для організації навчально-виховного процесу, діяльності педагогів з для спеціального формування високих властивостей уваги.
... Якісний і кількісний склад нічних метеликів Славутського району Вступ 4
Розділ І . ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЛАВУТСЬКОГО РАЙОНУ 6
Розділ ІІ. БІОЛОГО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИДОВОГО СКЛАДУ НІЧНИХ МЕТЕЛИКІВ (Heterocera) 12
2.1. Методика дослідження ряду лускокрилих 12
2.2. Якісний аналіз систематико-фауністичного огляду таксономічних груп лускокрилих (Lepidoptera) 14
2.3. Аналіз впливу абіотичних факторів на кількісний склад ентомофауни нічних метеликів 30
Висновки 43
Список використаної літератури 44
Вступ
У світовій фауні налічується понад 140 тис. видів Lepidoptera, поширених переважно у тропіках. В Україні відомо 6 – 8 тис. видів лускокрилих, з них приблизно десята частина – денні, решта – нічні. Метелики, що ведуть денний спосіб життя, об’єднані у надродину Булавовусі (Rhopalocera), а метелики, які літають в сутінках або вночі, об’єднані в над родину Різновусі (Heterocera). Лускокрилі по-різному реагують на фактори зовнішнього середовища, тому нічні метелики літають, живляться й розмножуються з настанням сутінок. Різновусі метелики завдають великої шкоди лісовому, садовому і сільському господарствам. В роки масового розмноження якогось виду комах, наприклад гусениці злато гузок, знищуються великі площі лісів або садів, об’їдаючи все листя з дерев. Після нашестя гусениці залишають мертві ділянки лісів.
Не дуже приємно буває, розрізавши яблуко, побачити в ньому „черв’яка” – гусеницю яблуневої плодожерки. Ураження плодів плодожерками знижує, знецінює, а то й знищує весь врожай плодів. Гусениці всіх метеликів, що живляться рослинами, завдають тим значної шкоди, але ця шкода певною мірою компенсується удобренням ґрунту навколо цих рослин екскрементами гусениць. Багато метеликів є непоганими запилювачами квітів, а також гусениці й личинки комах є кормом для птахів. Для людини метелики несуть велику естетичну насолоду, збагачують живу природу барвами, рухами, звуками. Отож користь від комах значно більша тієї шкоди, яку вони завдають.
Відомий ентомолог Г.Я. Бей-Бієнко (1903 – 1971) писав, що якби наша планета раптом залишилася без комах, людство спіткала б катастрофа: зникла б дуже велика кількість видів тварин і рослин, люди втратили б багато джерел харчування та іншої необхідної продукції, знизилося б або вичерпалася родючість ґрунту, планета була б завалена відходами.
Ріст населених пунктів, розширення сільськогосподарських угідь, забруднення довкілля, застосування отрутохімікатів, колекціонування – все це призвело до зменшення кількісного складу ентомофауни нічних лускокрилих. Саме у цьому полягає актуальність теми нашої бакалаврської роботи. Тому не випадково до Червоної книги України потрапило 173 види комах, серед яких є нічні метелики, а саме бражник „мертва голова” (Acherontia atropos), стрічкарка блакитна (Catocala fraxini), Стрічкарка червона (Catocala nurta), ведмедиця велика (Pericallia matronula), ведмедиця гера (Callimorpha guadripunctanf), ведмедиця-господарка (Callimorfa dominula).
Метою даної роботи є дослідження якісного та кількісного складу нічних метеликів Славутського району.
Об’єктом вивчення є нічні метелики.
Предметом дослідження виступає якісний і кількісний склад нічних лускокрилих Славутського району.
Основними завданнями бакалаврської роботи є:
• Аналіз спеціальної літератури з теми роботи;
• Дослідження якісного складу ентомофауни нічних лускокрилих Славутського району;
• Визначення методики обліку руху лускокрилих;
• Дослідження впливу абіотичних факторів на кількісний склад популяції Heterocera Славутського району;
• проведення обліку нічних метеликів досліджуваної території.
Наукова новизна полягає у виясненні якісного і кількісного складу нічних метеликів Славутського району.
Теоретичне значення: вивчення біологічних особливостей видового складу нічних метеликів.
Практичне значення: дослідження впливу абіотичних факторів на кількісний склад популяцій Heterocera, а також встановлення кількісного співвідношення родин нічних метеликів.
Висновки
1. Результати наших досліджень свідчать про те, що на території Славутського району домінантними видами є представники родин совки та бражники, дещо меншою є кількість представників родин медведки і волинянки. За чисельністю видів родини п’ядениці, коконопряди, хохлатки посідають третє місце від попередньо названих. Значно менше зустрічається представників родин листоверток, совковидок та горностаєвих молей, але незважаючи на їх малу кількість, вони завдають великої шкоди сільському господарству.
2. Дослідивши якісний і кількісний склад ентомофауни нічних лускокрилих Славутського району, слід відмітити, що на кількісний склад нічних метеликів впливає ряд абіотичних і біотичних факторів. Однак, провівши певні дослідження, ми можемо сказати, що температура має вирішальне значення, яке впливає на активність Heterocera. Температура тіла комах змінюється при зміні температури навколишнього середовища. Дослідження показали, що оптимальною температурою для активного льоту та спарювання лускокрилих є +18 – +21ºС і південно-західний напрям вітру, натомість підвищення вологості зменшує або взагалі припиняє літ цих комах.
Для більш ширшого з’ясування впливу вологості та напряму вітру на активність метеликів плануємо додатково продовжити дослідження. Заплановані завдання виконані, мета досягнута.
... Розвиток процесів памяті в молодшому шкільному віці План
стор.
Вступ................................................................................................................................3
1. Память та її класифікація..........................................................................................3
1.1. Визначення поняття памяті...................................................................................3
1.2. Типи памяті............................................................................................................4
1.3. Процеси памяті......................................................................................................9
2. Поліпшення запамятовування................................................................................10
2.1. Прийоми запамятовування..................................................................................10
2.2. Закони памяті........................................................................................................12
3. Педагогічні аспекти дослідження памяті................................................................14
4. Дослідження способів запамятовування та пригадування у молодшому
шкільному віці ( на прикладі учнів другого класу )................................................16
Висновки........................................................................................................................19
Список основної використаної літератури...................................................................21
Вступ
Щоб піднятися на вищий ступінь розвитку, дитина має засвоїти знання про навколишній світ, оволодіти нормами поведінки, набути певних навичок і вмінь. Все це пов(язано з роботою пам(яті. Якби людина не запам(ятовувала те, що сприймала, переживала, робила, її психічний розвиток був би неможливий.
Пам(ять у дітей молодшого шкільного віку достатньо хороша. Вони легко засвоюють нове, конкретне і яскраве. Як і всі психічні процеси, пам(ять дитини тісно пов(язана з усім її розвитком. Можна було б сказати, що це період нагромадження великої кількості уявлень, які відображають те, що учень бачить навколо себе, чує з вуст учителя, від оточення, в тому числі й однолітків, старших братів і сестер, про що читає та ін. У цьому віці діти жадібно поповнюють свої враження, уявлення.
Успіх розвитку пам(яті залежить від того, як забезпечують педагоги керівництво цим процесом. Важливе значення для розвитку пам(яті учнів має передусім знання вчителем умов продуктивності запам(ятовування, відтворення та вміння керувати ними в навчальній діяльності на уроках і поза ними. ( 2, с.8 )
Уявімо собі плоский шматок глини, що має незвичні властивості. Якщо на його поверхню надавити пальцем і відразу ж вирівняти ямку, то після обжигу глини ямка знову стає ясно помітною. Ця глина має, відповідно, властивість впродовж певного часу зберігати слід від фізичного впливу так, що при певних умовах він знову може бути відтворений. Аналогічно пам(ять в психології найчастіше визначається як здатність відтворювати в більшій чи меншій відповідності з оригіналом минулі події після зберігання їх впродовж певного часу. ( 20, с.12 )
Кілька років тому видатний сучасний математик і кібернетик фон Нейман зробив сенсаційне повідомлення. За його розрахунками виходило, що в принципі мозок людини може вмістити приблизно 100000000000000000000 одиниць інформації. В перекладі на загальноприйняту мову це означає - кожен з нас може запам(ятати всю інформацію, що знаходиться в мільйонах томів найбільшої у світі Бібліотеці імені Леніна. ( 17, с.30 )
Немає сумнівів, що мнемічні процеси (процеси пам(яті) займають центральне місце і в інтелектуальній сфері особистості, і в загальному психічному розвитку школяра. ( 16, с. 60 )
Потрібно відмітити,що дослідження пам(яті людини відкриває доступ до таких галузей психіки, знання яких має виключне значення для вирішення багатьох практичних завдань. Так, наприклад, для педагога дуже важливо знати, як краще структурувати учбовий матеріал та в якій послідовності пропонувати його учням, щоб забезпечити високу якість засвоєння при мінімальних витратах часу. Але для вирішення цієї проблеми необхідно визначити закономірності організації інформації в пам(яті та її відтворення. ( 20, с.14 )
Память та її класифікація... Формування уявлень учнів про самих себе ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 5
САМООЦІНКА ТА Я-КОНЦЕПЦІЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ УЯВЛЕНЬ ІНДИВІДА ПРО САМОГО СЕБЕ 5
1.1. Степінь розробленості феномену самоусвідомлення та самосвідомості в працях вітчизняних та зарубіжних психологів 5
1.2. Рівні самооцінки та її розвиток 10
РОЗДІЛ 2 15
ЗНАЧЕННЯ САМООЦІНКИ В НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДЛІТКА ТА ЙОГО ПОВЕДІНЦІ 15
2.1. Формування самооцінки у підлітковому віці 15
2.2. Виховне значення самооцінки 18
РОЗДІЛ 3 23
ПРАКТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ УЯВЛЕНЬ УЧНІВ ПРО САМИХ СЕБЕ 23
3.1. Методики вивчення самооцінки 23
3.2. Дослідження самооцінки учнів підліткового віку 26
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 33
ВСТУП
Актуальність дослідження. Формування соціально активної, творчої особистості – головні завдання сучасної освіти. Розвиток вітчизняної педагогіки сьогодні спрямований на пошук більш ефективних технологій для опанування дітьми знань, вмінь, навичок, певного соціального досвіду. Особливо це становиться актуальним в умовах глобального зростання потоку інформації, що пов’язано з науково-технічним прогресом, розвитком знань людей про оточуючий світ. Шкільний вік вважається таким, котрий закладає основи не тільки майбутніх знань учня, а і його особистості. Саме в цьому віці формуються світоглядні уявлення дитини про себе та інших, які становляться базовою платформою для її психічного та соціального розвитку.
Навчання та виховання дітей шкільного віку завжди було об’єктом прискіпливої уваги науковців та педагогів. Вітчизняна педагогіка живиться ідеями видатних дослідників в цій області: А. Адлера, Ш. Амонашвілі, С. Васильченка, Л. Виготського, А. Дістервега, О. Духновича, Д. Ельконіна, Е. Еріксона, Л. Занкова, Я. Коменського, Г. Костюка, О. Леонтьєва, А. Макаренка, А. Маслоу, М. Монтессорі, С. Миропольського, Р. Нємова, Ж. Піаже, С. Рубінштейна, В. Сухомлинського, Л. Толстого, К. Ушинського, І. Франка, Т. Шевченка та ін.
Різним аспектам розвитку учнів у підлітковому віці присвячені роботи сучасних вітчизняних науковців: З. Богуславської, М. Боришевського, І. Василенко, Е. Гуцало, Л. Долинської, М. Заброцького, О. Запорожця, С. Ковальової, В. Крутій, В. Петрової, О. Скрипченко, А. Тихонової, Н. Трофимової, М. Фіцули, В.Ягупова та ін.
Важливим в процесі виховання та навчання підлітків є те, що з початком шкільного навчання вони поступово становляться активними суб’єктами самовиховання. Це відбувається за рахунок здійснення уявлень про себе у своїй свідомості та порівняння на цій базі себе з іншими. Школярі створюють відповідну "Я-концепцію", яка є інтегративною, узагальненою внутрішньою картиною учня про свою особу. В думках вони порівнюють себе з найкращими зразками прояву людяності, активності, прагнуть до набуття необхідних для подальшого життя рис і якостей. Розгляд внутрішнього світу особистості в плані того, як вона себе уявляє, щоб застосувати ці знання для самовдосконалення, можна вважати, є одним із найактуальніших задач психології і педагогіки. В працях Л.В. Долинської, І.В. Дубровіної, В.С. Мухіної, В.А. Семіченко, О.П. Сергєєнкова, О.В. Скрипченко, С.П. Тіщенко, Т.М. Титаренко, П.Р. Чамати, С.Г. Якобсон розглянуті аспекти самосвідомості учнів, використання ними свого "Образу Я" для самовиховання.
Метою даної роботи є поглиблення знань щодо феномену самосвідомості, розширення їх стосовно уявлень учнів підліткового віку відносно самих себе.
Об’єкт дослідження – сфера самосвідомості особистості.
Предмет дослідження – уявлення школярів підліткового віку, що виражені у їх самооцінці.
Задачі, що спрямовані на досягнення мети дослідження, є наступними:
1. Поглибити знання про самооцінку як психологічну категорію і інтегральний результат уявлень підлітків про самих себе.
2. Виявити чинники та особливості формування самооцінки школярів.
3. Діагностувати уявлення учнів підліткового віку, що виражені у їх самооцінці.
Методи, що використовувалися для реалізації завдань: загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення, порівняння; специфічні – спостереження за поведінкою школярів, індивідуальні бесіди, експертне опитування, аналіз наукових джерел з тематики дослідження. Для збору емпіричної інформації про самооцінку учнів підліткового віку застосовані методики А.І. Ліпкіної і С.А. Будассі.
Робота структурно складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.
ВИСНОВКИ
Формування уявлень індивідів про самих себе відбувається шляхом створення "Я-концепції", критичною або аналітичною складовою якої виступає самооцінка. Самооцінка – складне динамічне особисте утворення, особливий параметр розумової діяльності. Дитина в середині своєї свідомості відповідає не тільки на питання "Хто Я?", а більшою мірою й на питання "Який Я?", тобто порівнюючи себе з іншими. Самооцінка відноситься до центральних утворень особистості, до її ядра. Вона в значній мірі визначає соціальну адаптацію особистості, є регулятором її поведінки і діяльності.
Уявлення підлітка про себе за допомогою самооцінки можуть виступати або сприятливим або несприятливим фактором його розвитку. Адекватна і трохи зависока самооцінка може вважатися сприятливим фактором для виховання і самовиховання. Надмірно завищену і понижену самооцінку слід віднести до негативних чинників.
Якщо самооцінка адекватна – вона сприяє всебічному розвитку особистості, намаганню сформувати в себе позитивні якості, які людина побачила в інших людях та шляхом самооцінки виявила відсутність таких у себе. В даному випадку самооцінка виступає індикатором, який сигналізує індивіду, що у нього відсутні певні позитивні якості, які необхідні йому для подальшого життя та діяльності.
Трохи підвищена самооцінка дозволяє людині знаходитися в певному комфортабельному стані, що свідчить про деяку задоволеність індивіда самим собою, своїми якостями, а це, в свою чергу, позитивно впливає на наявність безконфліктних взаємовідносин її з іншими людьми. Робота з таким вихованцем відбувається в конструктивному руслі та дозволяє безхворобливо змінювати як самооцінку індивіда, так і інші його властивості.
Надмірно підвищена самооцінка не дозволяє людині утворенню нових якостей. У випадку, коли у людини першопочатково утворилися негативні риси і властивості, наприклад, егоцентризм, самовпевненість, хвальковитість – надмірно підвищена самооцінка не просигналізує індивіду про те, що їх потрібно змінювати. Навпаки, підвищена самооцінка сприяє закріпленню в свідомості особистості про наявність в неї "позитивних", як вона буде вважати, моральних, ділових і психологічних якостей. Надмірно висока самооцінка передбачає, у першу чергу, недостатню увагу до критики в свій бік, нехтування зауваженнями та пропозиціями інших.
Самооцінка виконує перш за все регулятивну функцію. Ефективність учбової діяльності підлітка залежить не тільки від системи добре засвоєних знань і володіння прийомами розумової діяльності, але і від рівня самооцінки. Існує тісний зв'язок між успіхами, досягнутими в оволодінні учбовою діяльністю, і розвитком особистості. Це пояснюється тим, що в ній інтегрується те, чого досягла дитина, і те, до чого вона прагне, тобто проект її майбутнього.
Уявлення підлітка про себе не є статичними. Формування самооцінки відбувається в процесі діяльності і міжособової взаємодії. Суспільство в значній мірі впливає на формування самооцінки особистості. Відношення людини до самої себе – найпізніше утворення в системі відносин людини до світу. Зміна уявлень підлітка про себе здійснюється під впливом суспільно значущих факторів: батьківської родини, групи однолітків, вчителів.
Дослідженню самооцінки присвячені численні праці психологів і педагогів, які в своїх роботах застосовують різноманітні методики збору емпіричної інформації про це складне явище внутрішнього, психічного життя індивіда. Кожна методика присвячена певному аспекту формування особистості, враховує умови, в яких діє індивід, оцінює результати його діяльності. В ході застосування таких методик розкривається внутрішній світ особистості, викриваються її уявлення про себе та про інших людей. Саме через аналіз стосунків в соціальному середовищі можливо найбільш повно охарактеризувати уявлення особи про себе.
... Педагогічні умови організації колективної праці з дітьми старшого дошкільного віку Вступ 3
Розділ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 3
1.1. Розвиток проблеми трудового виховання дітей в історії дошкільної педагогіки 3
1.2. Завдання та форми організації дитячої праці в дитячих навчальних закладах 3
1.3. Колективна праця, її особливості, зміст та види 3
1.4. Педагогіка керівництва колективною працею 3
Висновки до першого розділу 3
Розділ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНОЇ ПРАЦІ З ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 3
2.1. Вивчення педагогічних умов, створених в дитячому навчальному закладі з метою організації колективної праці 3
2.2. Методичні рекомендації по організації колективної праці старших дошкільників 3
Висновки до другого розділу 3
Загальні висновки 3
Список використаних джерел 3
Вступ
Актуальність дослідження. Сучасний розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком нових фундаментальних підходів до побудови навчально-виховного процесу. Законом України “Про освіту”, державними національними програмами “Освіта” та “Діти України” визначено, що особливої ваги набуває єдність виховних впливів на дитину протягом тривалого періоду становлення особистості, починаючи з раннього дитинства. Це потребує формування у дитини стійких суспільнозначущих способів поведінки, здатності до самостійного критичного мислення, соціальної і моральної зрілості. Тому однім із напрямків виховного процесу вважається трудове виховання дошкільників, яке спрямоване не тільки на отримання первинних трудових навиків, а й духовно збагачує особистість, формує в неї необхідні якості для поводження в соціумі, сприяє закріпленню ефективних форм спілкування.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що колективна праця старших дошкільників є складовою частиною їх всебічного розвитку. Трудове виховання дітей дошкільного віку має вплив на розвиток розумових здібностей дитини, формування моральних якостей, естетичних почуттів, сприяє фізичному розвитку. У процесі колективної праці формується загальне ставлення до навколишнього життя.
Проблемам дошкільного виховання присвячені праці видатних педагогів минулого: Ю.А. Аркіна, П.П. Блонського, Й. Песталоцці, Н.П. Сакуліної, О.П. Усової, К.Д. Ушинського, Ю.І. Фаусек, Є. А. Флеріної та ін. Ідеї трудового виховання розглядалися відомими теоретиками ХІХ і ХХ ст. – Б. Блаше, Г. Кершенштейнером, В.О. Сухомлинським, А.С. Макаренко, Я.Ф.Чепіги та ін.
У сучасній українській науці різні аспекти проблеми трудового виховання дітей та молоді різного віку досліджували О.В. Биковська, В.В. Бурдун, Л.А. Гуцан, О.В. Максимчук, А.О. Малихін, В.С. Марущак, Н.М. Носовець, С.П. Павх, К.В. Рейда, І.В. Чеботарьова та ін. В цей же час обґрунтуванням вихідних концепцій розвитку дітей дошкільного віку займалися науковці Л.В. Артемова, Л.І. Божович, С.М. Карпова, Т.Р. Каштанова, В.К. Котирло, М.І. Лісіна, Т.І. Поніманська, Л.П. Почеревіна, А.Г. Рузська, Є.В. Субботська, В.М. Шевченко та ін. Однак аналіз досліджень даних науковців свідчить про те, що в їх роботах мало приділено уваги розгляду проблем трудового виховання дітей дошкільного віку на сучасному етапі, а особливо – аспектам організації колективної праці в дитячих дошкільних закладах, як засобу формування особистості.
Метою дослідження даної роботи виступає визначення педагогічних умов організації колективної праці дітей старшого дошкільного віку.
Об’єкт дослідження – трудове виховання дітей старшого дошкільного віку.
Предмет дослідження – педагогічні умови організації загальної праці в умовах дитячих навчальних закладів.
На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:
1. Охарактеризувати психолого-педагогічні аспекти проблеми трудового виховання дітей дошкільного віку.
2. Вивчити педагогічні умови організації колективної праці дітей дошкільного віку.
3. Виявити педагогічні умови, що сприяють підвищенню ефективності колективної праці дітей дошкільного віку.
Для вирішення поставлених завдань дослідження використовувався комплекс науково-педагогічних методів: теоретичний і логіко-історичний аналіз педагогічних, психологічних, філософських, соціологічних праць з теми дослідження, теоретичне вивчення й узагальнення досвіду трудового виховання закладів дошкільного типу; емпіричні: безпосередні спостереження за вихованцями в процесі різних видів трудової діяльності, бесіди.
Структурно робота складає з вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури.
Загальні висновки
Трудове виховання в усі часи було одним з основних напрямків формування особистості дитини. Однак соціальне розшарування, що мало і має місце у житті соціуму накладало свій відбиток на цілі, засоби та методи такого виховання. Якщо для дітей трудового населення трудове виховання було пов’язано, в основному, з фізичною працею, то для вищих кіл зміст його полягав в розвитку творчої активності, фізичного розвитку, розумової праці, що вимагає до себе також значних моральних та фізичних зусиль, наполегливості, сумлінності, цілеспрямованості. в цьому плані між фізичного працею і фізичним розвитком (культурою) можна поставити знак рівняння. Крім того, в наші часи, коли все менш місця залишається для простого, фізичного труда, а важку працю людей все більш замінюють машини і електроніка, актуальність такого труда неухильно знижується, а замість нього від людини дедалі більш вимагається інших ділових і психологічних якостей: креативності, неординарності, уважності, толерантності та ін.
У світі дорослих в умовах сучасних українських реалій як і раніш актуальним залишається колективна праця, трудова діяльність різних за масштабом колективів людей. Виходячи з цього трудове виховання а, особливо, – колективна праця являються необхідними компонентами освітньо-виховного процесу розвитку дитини. Зміст колективної праці дозволяє ширше використовувати її як засіб всебічного виховання дітей: формування цілеспрямованості, організованості, розуміння необхідності і важливості побутової праці людей, пошани до нього, виховання позитивності, організованості, розуміння необхідності і важливості побутової праці людей, пошана до нього, виховання позитивних взаємостосунків в процесі колективної діяльності.
З огляду на особливості розвитку дітей дошкільного віку виокремлюють завдання колективної праці як виду трудового виховання, пов'язані з формуванням і розвитком мотиваційної сфери, навичок трудової діяльності, становленням особистості в колективі. У реальній педагогічній практиці воно покликане забезпечити виховання інтересу до праці дорослих, бережливого ставлення до їх результатів, поваги до людини-трудівника. Праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення суспільне значущих результатів. Виконуючи працю дорослих, дитина бачить трудовий процес, його конкретні результати, пізнає їх роль у задоволенні потреб людини. Оскільки дитина від природи схильна до наслідування, все цікаве її приваблює, педагог має широкі можливості для спрямування її вільної діяльності, ініціювання певних емоцій, прагнень. Від педагога залежить усвідомлення дітьми того, що праця потребує фізичних і вольових зусиль, уміння, терпіння.
Серед виховних завдань, що містить колективна праця, основними є такі: підтримувати дружні стосунки між дітьми, сприяти вихованню стійких відносин дружби, а також атмосфери доброзичливості, взаємної допомоги, взаємних переживань; допомогти дітям зрозуміти призначення правил поведінки і норм моралі; розкривати дітям наслідки порушення норм і правил моралі в житті дорослих; створювати умови для розвитку творчої активності, виховання інтересів до тих чи інших видів діяльності.
Ефективність педагогічних умов організації колективної праці залежить від активності суб’єктів виховання, злагодженості і координованості їх дій. В процесі праці дорослий сам є зразком для наслідування: показує не тільки прийоми роботи, але і приклад відношення до повсякденної звичної праці. Дуже важливо будувати роботу так, щоб діти були не просто пасивними виконавцями, якого або завдання, але і бачили в няні організатора справ, її працьовитість; відчували увагу до вихованців групи і молодшому дітям.
Виходячи з практичного виявлення педагогічних умов організації колективної праці, слід відмітити, що деякі її види, які були популярними ще двадцять років тому, сьогодні вже не використовуються в практиці педагогічної діяльності дошкільних навчальних закладів (особливо це стосується загальної праці). Підвернені впливу часу й інші види та форми організації колективного труда. Простий фізичний труд все більш замінюється формами творчої діяльності, заходами з естетичного, фізичного та розумового розвитку особистості.
... Роль народних іграшок в національному вихованні старших дошкільників Вступ 3
Розділ 1. ІГРАШКА У СИСТЕМІ ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 5
1.1. Роль і значення народної іграшки у вихованні дітей 5
1.2. Історія народної іграшки 8
1.3. ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ У ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ 15
Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ІГРАШОК ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 22
2.1. Мета, методи спостереження, бесіда 22
2.2. Отримання емпіричної інформації, її аналіз розробка рекомендацій 26
Висновки 32
Список використаної літератури 34
Вступ
Актуальність дослідження. Світовий досвід розвитку педагогічної теорії і практики переконливо свідчить про те, що в кожного народу, етносу історично склалася своя власна національна система виховання і освіти.
В епоху державного й духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи виховання молодої генерації, що має забезпечити вихід молодої незалежної Української держави на світовий рівень.
Національні концепції вітчизняної педагогічної думки, враховуючи культурно-історичний досвід свого та інших народів, головними завданнями ставлять не лише вивести справу навчання і виховання з тієї глибокої кризи, в якій вона нині перебуває, а й докорінно реформувати її, піднести до вищих світових стандартів. Концептуальне осмислення провідних проблем освітянської сфери переконує в тому, що демократизація, гуманізація і гуманітаризація їх неможливі без відродження вітчизняних культурно-історичних, народне педагогічних, народознавчих виховних традицій.
Підготовка майбутнього громадянина та різнобічно розвиненої особистості розпочинається з раннього дитинства. Особлива роль при цьому відводиться закладам дошкільного виховання. Тут під керівництвом досвідчених фахівців закладаються основи світоглядних уявлень дитини про світ, відбувається становлення її найперших знань, навичок та вмінь. В дитячому садочку дитина робить перші кроки в опануванні поняттями "Батьківщина", "любов до рідної землі, до свого народу".
Проблемам навчання та виховання дітей дошкільного віку присвячені твори видатних вітчизняних фахівців: Л. Артемової, Л. Божович, С. Карпової, Т. Каштанової, В. Котирло, М. Лісіної, Т. Поніманської, Л. Почеревіної, А. Рузської, Є. Субботського, В. Шевченко, С. Якобсон. Значне місце в сучасній педагогіці і психології посідають проблеми формування національної самосвідомості, громадянської позиції молодого покоління (І. Бех, М. Боришевський, Т. Ващенко, П. Кононенко, І. Маноха, І. Мартинюк, П. М’ясоїд, В. Роменець, М. Стельмахович, Ю. Ступак, Б. Чижевський, П. Щербань). Все активніше привертає увагу дослідників комплекс питань з гуманістичного і національного виховання дітей різного віку засобами культурно-дозвіллєвої діяльності (Л. Артемова, О. Батухтіна, О. Бездверна-Хомеріки, Б. Брилін, О. Гавеля, Л. Диненкова, Г. Загадарчук, Л. Калуська, В. Кірсанов, Н. Кутова).
При цьому слід відмітити, що в цих роботах недостатня увага надається висвітленню аспектів національного виховання засобами такого елементу культурної спадщини українців як народна іграшка. Питання, що піднімаються в працях дослідників, пов'язують виховання дитини дошкільного віку з розвитком, в основному, її творчого потенціалу, мало приділяючи уваги при цьому національному аспекту. Тому метою даної роботи є визначення ролі та значення народних іграшок в національному вихованні дітей.
Об'єкт дослідження – процес національного виховання старших дошкільників.
Предмет дослідження – роль та місце народних іграшок як засобу формування особистості старшого дошкільника.
Для досягнення мети дослідження передбачені наступні завдання:
– Визначити значення народної іграшки у сучасному виховному процесі;
– Проаналізувати основні періоди розвитку української народної іграшки;
– Розкрити педагогічні можливості української народної іграшки як засобу, що сприяє ефективному формуванню особистості;
– Експериментально дослідити значення та роль народної іграшки у педагогічному процесі виховання старшого дошкільника.
Для розв’язання завдань дослідження використовувалися методи: аналіз, порівняння та узагальнення даних з проблеми дослідження на основі вивчення філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної та методичної літератури; спостереження за навчально-виховним процесом у дошкільному закладі; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду; проведення бесід з обстежуваними.
Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Висновки
Народна іграшка належить до унікальних явищ традиційної народної культури українців. Вона є предметом народної гри, засобом виховання та розвитку дитини, об’єктом творчості, реліктом автентичної культури, художнім витвором, національним сувеніром. Народна іграшка є культурною спадщиною народу, подібно до рідної мови, казки та пісні. Застосування народної іграшки у виховній практиці дітей є потужним знаряддям формування в них почуттів любові до Батьківщини, поваги до свого народу, його традицій, сприяє пробудженню фантазії та спонукає до творчості.
В українській народній іграшці знайшли відображення явища історичного буття, етичні й естетичні уявлення. Вона засвідчує своєрідні мистецькі риси, виявляє художню обдарованість народу, його прагнення до краси, творчу фантазію, мудрість етнопедагогіки. У тому полягає її культурно-історичне та виховне значення. Однак до нині українська народна іграшка залишається маловивченою, її традиції не мають належного використання у художній та освітньо-виховній практиці. Це значною мірою обумовлює актуальність даної проблеми, яка передбачає отримати істотні знання про мистецьку спадщину та шлях розвитку українського забавкарства. Результати дослідження народної іграшки повинні заповнювати існуючу прогалину в теоретичних та практичних сферах педагогічної діяльності, допомагати зберігати її традиції у соціально-культурних умовах сучасності.
Українська іграшка є більш духовною, ніж зразки, що нав’язуються сьогодні сучасними виробниками дитячих забав, і які є втіленням певних еталонів західної моралі, ринкових, прагматичних відносин. За народною іграшкою стоїть величезний досвід взаємодії наших предків з природним середовищем, багатство культури, практика високоморальних та гуманних стосунків між людьми. У сучасних іграшок, що в більшості своїй є копіями західних розробок, немає такого високого духовно-культурного статусу. Вони є плодом комерційного підходу до забав дітей, в більшості своєї розвивають у них тільки інтелектуальну сфери, спонукають до отримання прагматичних навичок майбутньої професійної діяльності, формують індивідуалістичний підхід в сфері спілкування та взаємодії з іншими людьми. Однак розвиток цих здібностей без формування привабливого та багатого внутрішнього світу обумовлює однобічний розвиток дитини, виховання в ній тільки "приземлених", практичних рис і властивостей.
На жаль, проведене дослідження ігрової діяльності старших дошкільників виявило разючу необізнаність дітей з елементами української культури. Діти мало освічені і практично не знають нічого про народні іграшки: їх сутність, історію, призначення, правила користування. Знання про народну іграшку, можна вважати, знаходяться на рівні нижче середнього. Історію виникнення української народної іграшки діти не знають взагалі, але як треба гратися, які іграшки бувають (українські музичні інструменти, дерев’яні яворівські іграшки, глиняні опішнянські) діти знають посередньо.
Разом з тим, спостереження показали, що народна іграшка не відкидається дітьми у їх ігровій діяльності, вона продовжує бути затребуваною в дитячому середовищі. Частота її використовування, прихильність до неї залежить від педагогічної активності вихователів, батьків, які наполегливо повинні проводити в свідомість дитини пріоритет національного, народного елементу культури. Це вимагає проведення більш продуктивної роботи у повсякденному житті дітей удома та дитячому садку.
Реалії сучасного процесу виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах вимагають активізації процесів національного виховання, збільшення обсягу виховних заходів із залученням зразків культурної спадщини українського народу. Проведене обстеження показало, що в старшому дошкільному віці дитина практично залишається не обізнаною з духовно-теоретичними основами української народної іграшки, а використання її в грі пов'язується з звичайним прагненням будь-якої дитини до гри, використовуючи всі наявні засоби, виключаючи при цьому пріоритет народного, національного.
... Сензитивні етапи розвитку творчої обдарованості Вступ 3
1. ТВОРЧА ОБДАРОВАНІСТЬ І СЕНСИТИВНІ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ 5
1.1. ПОНЯТТЯ ОБДАРОВАНОСТІ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ 5
1.2. СЕНСИТИВНІ ПЕРІОДИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЗДІБНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ 9
1.3. КРЕАТИВНІСТЬ ЯК ОСНОВНИЙ ІНДИКАТОР ОБДАРОВАНОСТІ 13
1.4. ЗАЛЕЖНІСТЬ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНІСТІ ВІД ВІКОВИХ (СЕНСИТИВНИХ) ПЕРІОДІВ 15
2. ТВОРЧО ОБДАРОВАНІ ОСОБИСТОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ 18
2.1. ТЕСТИ КРЕАТИВНОСТІ Е.П. ТОРРЕНСА 18
2.2. ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕСТІВ КРЕАТИВНОСТІ Е.П.ТОРРЕНСА 23
2.2.1. Означення об’єкту дослідження 23
2.2.2. Визначення проблеми і формування гіпотези дослідження 23
2.2.3. Опис і хід дослідження. 24
2.2.4. Аналіз результатів 24
3.2.5. Інтерпретація результатів і висновки 27
Висновки 28
Література 29
Вступ
Питання, яке я розглядаю в своїй курсовій роботі є одним з найважливіших питань в психології і педагогіці сьогодні. Це питання про творчі здібності людини, про її обдарованість та зв’язок цих понять з певними етапами розвитку індивіда – сенситивними періодами.
Актуальність теми визначається постійною потребою суспільства в високо обдарованих людях, які здатні ефективно, якісно вирішувати проблеми, які постають в той чи інший галузі діяльності людства. Збагачення педагогіки і психології знаннями щодо механізмів формування таких особистостей є, на мою думку, майже не найголовнішим питанням практичного використання цих наук.
Розвиток творчої обдарованості пов’язаний з багатьма факторами. В цієї роботі мною приділена увага такому аспекту як розвиток творчої обдарованості в контексті знань про сенситивні (сензитивні) періоди розвитку дітей.
Серед напрацювань по цієї тематиці є дуже важливим положення про сенситивні періоди – періоди, в яких дитина володіє особливою чутливістю до певного роду дій. В цей період забезпечується найбільш сприятливі умови для формування в неї певних психологічних властивостей та видів поведінки.
Проблемами вивчення взаємозалежності сенситивності і розвитку здібностей займалися Б.Г.Анан’єв, Ю.З. Гільбух, В.О.Моляко, Н.С.Лейтес, Б.М. Теплов та інші. Серед наукових напрацювань сучасних українських авторів щодо практичного застосування явища сенситивності у розвитку здібностей дітей в різних галузях їх діяльності можна визначити роботи А.О. Артюшенко, Г.А. Єдинак, Л.В Зімакової, О.Л. Кононко, Н.П Лещій, А.Л. Палатного, Р.В. Чудної.
Незважаючи на широке висвітлення цієї теми в науковій літературі, залишається проблемою точне визначення межі сенситивних періодів для конкретної особи та застосування їх на практиці. Можна говорити лише про це поняття в узагальненому плані і знати про його наявність як про явище або властивість психіки. Також неможливо наперед розрахувати, коли для конкретної дитини наступить той чи іншій сенситивний період і коли він закінчиться.
Надана робота робить спробу систематизувати та узагальнити знання з цієї тематики. Об’єктом дослідження моєї курсової роботи є явище творчої обдарованості дітей молодшого шкільного віку. Предметом роботи стає степінь розвитку їх обдарованості у різні сенситивні періоди.
Я хочу прослідкувати, наскільки розвиток творчо обдарованих дітей залежить від сенситивних періодів (мета роботи). Для досягнення цієї мети поставлені наступні завдання:
- конкретизувати поняття обдарованості в контексті розвитку особистості;
- систематизувати знання щодо сенситивних періодів розвитку дітей та застосувати їх для визначення етапів розвитку творчої обдарованості;
- проаналізувати залежність розвитку творчої обдарованості від різних вікових періодів особистості та порівняти вікові періоди розвитку з сенситивними періодами;
- дослідити залежність розвитку творчих здібностей дітей від їх віку;
Під час проведення дослідження були використані результати практичного вивчення творчих здібностей дітей молодшого шкільного віку на базі 2-х і 3-х класів середньої школи №4 м.Бровари, яке проводилось на протязі квітня-травня 2006 року.
Практична цінність роботи, на мою думку, полягає в необхідності подальшого дослідження сенситивних періодів у розвитку дітей та врахування результатів цього вивчення в педагогічній діяльності загальноосвітніх шкіл.
Висновки
Сенситивні етапи розвитку особистості мають велике значення для розвитку творчих здібностей особистості. Особливо ці психічні процеси притаманні дитинству як основному періоду в онтогенезі індивіда.
Проведені дослідження показують, що творча обдарованість проявляється по-різному в різні сенситивні періоди. Враховуючи те, що розвиток особистості в сенситивні періоди відбувається з чергуванням підйомів і спадів, це необхідно враховувати під час навчально-виховної діяльності у навчальних закладах. Особистість дитини у своєму розвитку проходить декілька таких етапів, на кожному з яких відбувається набуття нею певних психологічних ознак і властивостей.
Вікова сенситивність є періодом стійкого балансу між соціальними і біологічними чинниками, які впливають на онтогенез дитини і створюють найсприятливіші умови для розвитку особистості у цілому. Розвиток творчої обдарованості залежить від вікової сенситивності і розвивається відповідно до цих умов. Внутрішні процеси, які відбуваються під час цього, на сьогоднішній день мають неоднозначні та різнохарактерне тлумачення в психології.
... Проблема діагностики емоційного "вигорання" у вихователів дошкільних навчальних закладів ВСТУП 3
Розділ 1 6
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ 6
1.1. Сутність феномену вигорання, підходи до його вивчення 6
1.2. Моделі емоційного вигорання та стадії його розвитку 9
1.3. Особливості синдрому емоційного вигорання у вихователів дитячих дошкільних закладів 13
Розділ 2 17
ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 17
2.1. Програма дослідження 17
2.2. Визначення рівня домагань респондентів 21
2.3. Визначення степені вигорання респондентів 25
2.4. Інтерпретація результатів дослідження 31
2.5. Висновки по дослідженню 32
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35
Додатки 38
ВСТУП
Актуальність дослідження. Потреба збереження ціннісних орієнтацій щодо суспільного виховання дитини дошкільного віку в умовах інтеграційного поступу України до європейських стандартів в освіті, скорочення мережі та залишковий принцип фінансування дитячих садків актуалізують наукове обґрунтування питань подальшого розвитку системи дошкільної освіти.
Серед актуальних проблем виступають, по-перше, протиріччя між можливостями кадрового потенціалу, підготовленого і зорієнтованого на репродуктивні форми навчально-виховної роботи з дітьми, і новими соціальними вимогами щодо індивідуалізації та гуманізації освітнього процесу. По-друге, неготовність переважної більшості педагогів до сприймання та впровадження нових підходів, невміння творчо трансформувати їх в свою педагогічну діяльність. По-третє, перенесення стереотипів авторитарного керування дошкільними навчальними закладами в системі взаємостосунків “керівник – підлеглий” у вирішення завдань впровадження особистісно орієнтованої моделі стосунків “педагог – дитина“. Ці протиріччя обумовили появу такого психічного явища, як синдром професійного вигорання педагога дошкільного закладу.
Порівняно недавно в іноземній, а потім і у вітчизняній літературі з’явилося поняття „емоційне вигорання”, що віддавна розглядалося як аспект професійної деформації і визначалося як стан знемоги, виснаження з відчуттям власної марності. Згідно з сучасними уявленнями, під „психічним вигоранням” розуміють стан фізичного, емоційного і розумового виснаження, що проявляється у професіях соціальної сфери типу "людина – людина".
Основними концептуальними передумовами виникнення теорії емоційного вигорання стали праці Г.Сельє та його послідовників по вивченню загального адаптаційного синдрому (Р. Лазарус, Р. Розенман, І. Фрідман), а також праці, присвячені вивченню так званої “лаврованої” депресії або “депресії виснаження” (П.Кільхольц, Р.Бек).
В період активної розробки цієї проблеми в другій половині ХХ ст. в працях Н.А. Амінова, В.В. Бойко, М.І. Буріша, М. Лейтера, Г.В.Ложкіна, С.Д. Максименко, К. Маслач, В.Є. Орла, А.О. Реана, Т.І. Ронгинської, М. Черніса, Т.В. Форманюка, І. Фрідмена, Х.Дж. Фрейденбергера та ін. аналізувалися питання щодо природи "синдрому емоційного вигорання", його компонентів та динаміки.
Сучасні українські психологи Н.М. Булатевич, Т.В. Зайчикова, Л.М. Карамушка, К.О. Малишева, В.І. Сіткар, Л.І. Тищук свої роботи присвятили дослідженню проявів емоційного вигорання у представників різних професій, що працюють в системі "людина – людина".
Однак теоретичний аналіз даних досліджень показав, що в психології донині практично не представлена проблема синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів і проблема його запобігання, хоча актуальність такого дослідження обумовлена його негативним впливом на психоемоційний стан як самого педагога, так і дітей дошкільного віку, враховуючи їх особливу чутливість до впливу оточуючого світу та потребу в психологічному захисті. Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми даного дослідження: „Проблема діагностики емоційного "вигорання" у вихователів дошкільних навчальних закладів”.
Об’єкт дослідження – синдром професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу.
Предмет дослідження – психологічні особливості синдрому емоційного вигорання педагога дошкільного навчального закладу.
Мета дослідження – розкрити зміст психологічних особливостей синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів.
Згідно з поставленою метою було визначені завдання дослідження:
1. На підставі теоретичного аналізу літератури з проблеми синдрому емоційного вигорання, узагальнення та систематизації результатів зарубіжних і вітчизняних емпіричних досліджень визначити особливості структури, причини та наслідки синдрому емоційного вигорання у педагогів дошкільних навчальних закладів.
2. Виявити моделі, структуру та особливості прояву синдрому емоційного вигорання в педагогічної професійної сфері.
3. Виділити і проаналізувати особливості впливу індивідуальних психологічних властивостей вихователів на степінь прояву у них емоційного вигорання.
Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили використання комплексу методів дослідження, які було підібрано, керуючись вимогами, що ставляться до проведення психодіагностичного обстеження. У теоретичній частині використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем синдрому емоційного вигорання.
В емпіричній частині застосовувався комплекс психодіагностичних методів. Для збору первинної психологічної інформації застосовувалися методи спостереження, бесіди, тестування, зокрема методика визначення рівня домагань Шварцландера. Для вивчення міри вираженості та симптомів синдрому емоційного вигорання використовувалась методика діагностики емоційного вигорання В.В.Бойко.
Робота структурно складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.
... Следующие рефераты >>>
Cгенерировано за 0.398623 секунд
|
|
