У кишені кожного з нас завжди є дріб язок - купка різних монет А чи багато ви знаете про ці такі звичні для людини металеві кружечки історії яких нара

Вступ 3 1. РОЗРОБКА ПОСТУЛАТІВ ГУМАНІСТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ В ПРАЦЯХ ЇЇ ГОЛОВНИХ ПРЕДСТАВНИКІВ 4 2. ПОНЯТТЯ «САМОАКТУАЛІЗАЦІЯ» І «САМОРЕАЛІЗАЦІЯ» ЯК ФАКТОРИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ 9 Висновки 13 Література 14 Вступ Психологічне вивчення людини завжди наштовхувалося на значні ускладнення, які були викликані складністю предмета дослідження. В історії психології можна виокремити багато різних напрямів і поглядів на розуміння сутності людини, психологічних аспектів її діяльності та існування. В середині ХХ століття, нова на той час, гуманістична психологія в якості "третьої сили" протиставила себе біхевіоризму і фрейдизму, які робили головний акцент на залежності особистості від її минулого. Гуманістична психологія, навпаки, стверджувала націленість людини на майбутнє, можливість реалізації нею своїх потенцій незалежно від "тягаря минулого". Гуманістична психологія постала як напрям в психології, який визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, що уявляє собою "відкриту можливість" самоактуалізації людини. Її положення повинні були відіграти важливої ролі в практиці навчання і виховання людини, в практиці надання їй психологічної допомоги.

Вступ 3 1. РЕЛІГІЙНИЙ ДОСВІД: ЙОГО СУТНІСТЬ, ФОРМИ І ВИЯВИ. ТЕОЛОГІЧНЕ І ОСОБИСТЕ УЯВЛЕННЯ ПРО БОГА. 4 2. ВІРА ЯК ПОЧУТТЯ І ПОТРЕБА ЛЮДИНИ. РЕЛІГІЙНИЙ ФАНАТИЗМ. 7 3.СМИСЛО-ЖИТТЄВІ ЦІННОСТІ ВІРУЮЧОЇ ЛЮДИНИ. 8 4. РЕЛІГІЙНИЙ АСКЕТИЗМ 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Протягом довгого часу продовжуються спроби з'ясувати, що ж являє собою релігія. Її суттєві характеристики набули форму спеціальної галузі знання – релігієзнавства. Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування та розвитку релігії, її побудови та різні компоненти, численні виявлення релігії в історії суспільства та у сучасну епоху, взаємозв'язок та взаємодію з іншими галузями культури. Особливо важливим є дослідження значення релігії у житті окремої людини, конкретних суспільств та суспільства взагалі. В історії людства неодноразово виникали спроби довести як корисність релігії для людини, так і її шкідливий вплив на її свідомість і навіть на фізичне існування і життя. До сих пір релігія залишається особливою формою світогляду, яка існує і продовжує існувати незалежно від того, які думки складаються щодо неї у мислителів різних часів і народів. Надприродне і потойбічне поки що не можливо осягнути за допомогою наукових, раціональних способів пізнання. Але інтуїтивно людина усвідомлює, що зв’язок з "тим" світом є, і це надихає людину не тільки на активне вивчення релігійних феноменів, а й на шанобливе ставлення до релігії в цілому.

Зміст 1. Поняття "прав", "свобод", "обов'язків" людини і громадянина в різні історичні епохи 5 2. Місце та роль прав, свобод і обов'язків у співвідношенні людини та держави 6 3. Декларація прав людини і громадянина 1789 p.: загальна характеристика 7 4. Гуманістичні засади визначення людини і громадянина 8 5. Особливості визначення прав людини і громадянина в пам'ятках історії Стародавньої України 8 6. Філософсько-правовий розвиток прав і свобод у працях С. Оріховського. Г.Сковороди. Кирило-Мефодіївського братства, "Громади" М. Грушевського. Конституції П.Орлика та ін. 10 7. Розуміння прав, свобод та обов'язків в епоху середньовіччя. Відродження та Нового часу 12 8. Сучасні правові концепції щодо прав, свобод, обов'язків людини і громадянина та їх втілення в життя суспільства 12 9. Поняття та елементи правового статусу людини і громадянина в Україні 15 10. Поняття громадянства України 15 11. Поняття та ознаки правового статусу іноземців в Україні 16 12. Правове становище осіб без громадянства 17 13. Правовий статус біженців 18 14. Конституційне закріплення прав і свобод людини та громадянина 18 15. Конституційна система права і свобод людини та громадянина 21 16. Природні права людини і набуті права людини й громадянина 22 17. Свобода людини як юридична категорія 22 18. Права людини і права громадянина 23 19. Системність закріплення прав і свобод людини та громадянина 24 20. Принципи правового статусу людини і громадянина 25 21. Принцип свободи і рівності усіх людей у своїй гідності та правах 25 22. Принцип невідчужуваності та непорушності прав і свобод 26 23. Принцип рівноправності людей 26 24. Принцип невичерпності прав і свобод 27 25. Принцип, відповідно до якого вільний розвиток кожною людиною своєї особистості не може бути необмежений 27 26. Принцип рівності громадян у своїх правах і обов'язках та загальної рівності перед законом 27 27. Особисті права та свободи 28 28. Політичні права і свободи 29 29. Економічні права і свободи 29 30. Соціальні права і свободи 30 31. Культурні права і свободи 31 32. Поняття та ознаки конституційно-правового механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина 32 33. Структурні складові конституційно-правового механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина 33 34. Гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина (політичні, економічні, ідеологічні) 34 35. Політичні гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина 34 36. Економічні гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина 34 37. Ідеологічні гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина 35 38. Юридичні гарантії забезпечення прав і свобод людини та громадянина 36 39. Гарантованість конституційних прав і свобод та неможливість їх скасування 36 40. Збереження громадянства за будь-яких обставин і можливість змінити громадянство 37 41. Гарантування прав, свобод і обов'язків іноземців та осіб без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах 37 42. Гарантування судового захисту прав і свобод людини та громадянина 38 43. Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди 40 44. Право кожного знати свої права і обов'язки 41 45. Принцип, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази і рішення міністерств) не мають зворотної дії в часі 42 46. Право на правову допомогу 43 47. Конституційна гарантія, згідно з якою ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази 43 48. Положення, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне те саме правопорушення 44 49. Презумпція невинності 46 50. Гарантоване державою право особи не нести відповідальність за відмову давати свідчення або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом 48 51. Право підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист 50 52. Статус засудженого, який користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень визначених законом і встановлених вироком суду 50 53. Необмеженість конституційних прав і свобод людини та громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України 51 54. Поняття та ознаки конституційних обов'язків людини і громадянина. Об'єктивність обов'язку 52 55. Єдність прав, свобод та обов'язків 53 56. Конституційний обов'язок громадян України захищати свою Вітчизну. Її незалежність і територіальну цілісність, шанувати її державні символи 54 57. Конституційний обов'язок кожного члена суспільства не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки 55 58. Обов'язок кожного члена суспільства сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом 57 59. Обов'язок кожного - неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей 59

1.Что вы знаете о великой Болгарии на реке Дон 2.Какую роль в истории Болгарии сыграли просветители Кирилл и Мефодий 3.Что вы знаете об Апрельском восстании в 1876 году в Болгарии 4.Почему день 3 Марта отмечается как болгарский национальный праздник. 5.Когда и как Болгария окончательно получила свою независимость 6.Дайте характеристику сотрудничества между Украиной и Болгарией на современном этапе.

Вступ 3 1. Релігія як одна з форм духовного життя людства. Особливості релігійної свідомості. 4 2. Релігійна психологія та релігійна ідеологія. 6 3. Поняття „надприродного”. Різні концепції розуміння Бога. 7 4. Феномен релігійної віри та релігійного досвіду. Релігійний світогляд. 10 Висновки 15 Література 16 Вступ Протягом довгого часу продовжуються спроби з'ясувати, що ж являє собою релігія. Її суттєві характеристики набули форму спеціальної галузі знання – релігієзнавства. Релігієзнавство вивчає процес виникнення, функціонування та розвитку релігії, її побудови та різні компоненти, численні виявлення релігії в історії суспільства та у сучасну епоху, взаємозв'язок та взаємодію з іншими галузями культури. Особливо важливим є дослідження значення релігії у житті окремої людини, конкретних суспільств та суспільства взагалі. В історії людства неодноразово виникали спроби довести як корисність релігії для людини, так і її шкідливий вплив на її свідомість і навіть на фізичне існування і життя. До сих пір релігія залишається особливою формою світогляду, яка існує і продовжує існувати незалежно від того, які думки складаються щодо неї у мислителів різних часів і народів. Надприродне і потойбічне поки що не можливо осягнути за допомогою наукових, раціональних способів пізнання. Але інтуїтивно людина усвідомлює, що зв’язок з "тим" світом є, і це надихає людину не тільки на активне вивчення релігійних феноменів, а й на шанобливе ставлення до релігії в цілому. Висновки Релігія в житті людини займає значне місце. Вона формує його світогляд, пояснює зі своєї точки зору всі явища, що відбуваються навколо неї. Релігія здатна, на відміну від інших світоглядних утворень, пояснювати все, що є у Всесвіті, показуючи певні зв’язки між реальним і надприроднім, потойбічним. Релігія формує духовність людини, вона зобов’язує його до певного образу життя, вимагає високих морально-етичних якостей, які є практично однаковими майже в усіх релігіях світу. Під впливом релігійних переконань індивід скоює відповідні вчинки, які, часом вимагають від нього значних фізичних і моральних зусиль і навіть самопожертви. Не зважаючи на це людина знаходить заспокоєння в релігії. Сутність людського індивіда завжди вимагає наявності певної підтримки, хоч би вона була і ілюзорної. Досвід історичного розвитку підтверджує, що таку підтримку людина завжди находила і продовжує знаходити. Релігія є універсальним духовним явищем в житті суспільства, що об'єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні верстви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання віруючих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їхній боротьбі проти негативних соціальних відхилень і явищ, виконувати інші функції.

Вступ 3 1. Предмет конфліктології. 4 2. Зв'язок конфліктології з іншими науками 9 Висновки 13 Література 14 Вступ Період, який ми нині переживаємо, супроводжується конфліктними ситуаціями. Викликані вони соціальними недугами, які охопили економіку, політику, культуру, мораль. У суспільстві змінюються ціннісні орієнтації, комунікативні структури, утверджується ідеологічний плюралізм та ін. Усі ці зміни позначаються на системі людських відносин досить складно й проблемно. Практика показує, що конфлікти існували завжди, з моменту появи людини і початку її взаємостосунків з навколишнім світом. Проте конфліктологія як наука виникла порівняно недавно – в другій половині ХХ ст. Формуючи філософію нового світосприйняття, ми створюємо умови кожному індивідові для самореалізації у проблемному, але небезконфліктному житті. Так історично розвивалося суспільство, такі наші реалії сьогодні, так завжди розвиватиметься суспільний процес, у якому людина постає творцем, а творчість завжди супроводжується проблемами, пошуком, конфліктами. В таких умовах практична цінність конфліктології як області знань, котра допомагає нам уникати, попереджувати та нейтралізувати конфлікти, незмірно зростає. Висновки Конфліктологія – відносно нова і специфічна область наукових знань, вивчаюча теорію і практику попередження і розв’язання конфліктів. Одночасно конфліктологія є прикладною науковою дисципліною і разом з тим – областю професійної діяльності, яка вимагає спеціальних знань, умінь і навиків по врегулюванню конфліктів і, відповідно, спеціальної підготовки. Становлення конфліктології пов'язане з практикою управління суспільними та груповими відносинами. Загальноприйнятого визначення конфліктології ще немає. Одні бачать в ній самостійну область наукових знань, котра виникла на стику філософії, соціології, психології і навіть психіатрії, інші ж вважають її комплексною науковою дисципліною, об'єднуючою в єдину систему не зв'язані між собою дослідження конфлікту, які ведуться в рамках військових наук, мистецтвознавства, історії, математики, педагогіки, політології, правознавства, психології, соціології, філософії і деяких інших наук (психіатрії, економіки). Предметом конфліктології як інтеграційної області наукових знань є загальні закономірності виникнення, розвитку і розв’язання конфліктів, а також основні принципи, способи і прийоми діяльності по відношенню до конфлікту, тобто управління конфліктом.

Вступ 3 1. Психологічні бар'єри спілкування 4 2. Бар’єри комунікації та шляхи їх подолання. 12 Висновки 18 Література 19 Вступ Як відомо, спілкування є надзвичайно складним феноменом у житті індивіда й людства в цілому, воно охоплює велику кількість взаємозв'язків, міжособистісних стосунків, здійснюється в різних формах і за допомогою різних засобів, які є невід'ємним чинником культури й постійно вдосконалюються та збагачуються. Однак, в процесі спілкування між конкретними людьми дуже часто відбувається непорозуміння, через що виникають образи, конфлікти та інші негативні явища міжособистісної взаємодії. Для пояснення таких моментів у науковий обіг введено поняття „бар’єри спілкування” – тобто ті причини, які не дозволяють проведенню нормального спілкування. Коріння таких бар’єрів завжди полягають у психологічній сфері індивіда. Навіть соціально-економічні та соціально-політичні розбіжності між людьми, які також призводять до певних бар’єрів в спілкуванні, залежать від того, як сама людина оцінює ці розбіжності, реагує на них та відтворює в процесі спілкування та поведінки. Тому дослідження саме психологічних умов бар’єрів спілкування дозволяє найбільш повно осмислити непорозуміння між людьми, що виникають в ході їхньої взаємодії. В даній роботі будуть розглянуті не тільки питання сутності та причин психологічних бар’єрів спілкування, а й способи їх подолання, шляхи покращення процесу проведення діалогу. Висновки Бар'єри спілкування – це психологічні стани, в яких людина відчуває неадекватну пасивність, що перешкоджає спілкуванню. Вони можуть виникати як у зв’язку з емоційним самопочуттям тих, хто спілкується, а також у зв’язку з нерозумінням смислу висловлювань. У реальному спілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природа людині не відома. Бар’єри спілкування можна підрозділити на бар’єри моральні, емоціональні та психологічні. Вони пов'язані з упередженістю та помилковою мотивацією людини. Психологічні бар’єри значним чином залежать від психологічних особливостей сприйняття людини людиною. Комунікативні бар’єри, в світлі концепції „єдності трьох сторін спілкування”, можна розглядати як вид психологічних бар’єрів спілкування, до яких в такому разі увійдуть також перцептивні та інтерактивні бар’єри. Однак, говорячи про психологічні бар’єри спілкування, як правило, завжди розуміють в основному тільки комунікативні бар’єри, тому що завдяки ним характеризується майже уся когнітивна сфера особистості, а значить і найголовніші риси людини: пам’ять, увага, сприйняття, мислення.. Комунікативна сторона спілкування тісно пов’язана з обміном інформацією, проте не може бути вичерпно розкрита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування – це не тільки прийом та передача інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є активним суб’єктом взаємодії. Від волі та бажання кожного партнера залежить можливість застосування способів підвищення комунікації та подолання відповідних бар’єрів. І хоча ці способи не можуть подолати всіх психологічних бар’єрів, в більшості випадків вони значно підвищують ефективність спілкування.