Тема: Допінг в Олімпійському спорті

Вступ 2 1. Психогігієна у спорті 4 2. Регуляція негативних психічних станів спортсменів 7 Висновки 11 Список літератури 12

План Вступ 3 Мета та завдання диспансерних обстежень 4 Проведення диспансерних обстежень 5 Медичний диспансерний контроль за дітьми, підлітками, юнаками і дівчатами у масовому спорті 7 Висновок 14 Список використаної літератури 15

ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ І СТАТУРИ В ПРЕДСТАВНИКІВ РІЗНИХ ВИДІВ СПОРТУ.................................................…..4 1.1. Легка атлетика 5 1.2. Плавання 6 1.3. Важка атлетика 6 1.4. Гімнастика 7 1.5. Боротьба 8 1.6. Баскетбол 9 РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНІЯ ПРИДАТНОСТІ ДО ЗАНЯТЬ СПОРТОМ 11 2.1. Тестування в діагностиці фізичної роботоспроможності і функційної готовності спортсменів 11 2.2. Лікарсько-педагогічний контроль 14 2.3. Медичний контроль за дітьми, підлітками, юнаками і дівчатами у масовому спорті 19 РОЗДІЛ 3. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ ТРАВМАТИЗМУ ТА СПОСОБИ ЙОГО ПРОФІЛАКТИКИ 26 3.1. Загальна характеристика спортивного травматизму 26 3.2. Аналіз причин, механізмів і профілактика спортивних травм у різних видах спорту 29 ВИСНОВОК 35 ЛІТЕРАТУРА 37

ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСКА ШКОЛА СЛІПИХ В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД 5 1.1. Заснування школи, її діяльність в передвоєнний та воєнний етап 5 1.2. Післявоєнний період функціонування школи 8 РОЗДІЛ ІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ ШКОЛИ ЗА ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 17 2.1. А.І. Буданцева – директор школи нової формації 17 2.2. Спортивне та мистецьке життя школи 19 2.3. Реабілітаційна робота 22 2.4. Сучасне життя школи та її здобутки 24 ВИСНОВКИ 29 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 30 ВСТУП Актуальність дослідження. Корінні зміни в суспільному житті України, прагнення її вступити до колу найрозвиненіших країн світу ставлять нові вимоги до розв’язання проблем підготовки молоді до життя в сучасних умовах. Гострота цієї загальносоціальної, а передусім психолого-педагогічної проблеми посилюється стосовно випускників шкіл для сліпих. Покращення організації навчально-виховної діяльності в таких закладах зумовлено необхідністю готувати та виховувати незрячу людину таким чином, щоб вона успішно адаптувалася у дорослому житті, змогла найти там собі місце. У програмі “Освіта. Україна ХХІ століття” зазначається, що педагогіка і психологія мають активно сприяти соціально-економічним реформам в Україні. Дефектологічний розділ цього документа включає проблеми мотиваційного забезпечення навчальної і трудової діяльності аномальних дітей та психології поведінки такої людини в суспільстві. Розвиток демократичних інститутів у державі, формування духовної культури та моральних цінностей особистості, її соціально-економічний статус великою мірою визначається рівнем освіти дітей, ставленням до них як до найвищої соціальної цінності. Саме тому уряди багатьох країн світу дбають про соціальний захист дітей, про дотримання права на доступну освіту, зокрема й дітей-інвалідів по зору. В Україні ці питання постають з особливою актуальністю. Внаслідок кризових явищ в економічній та соціальних сферах зрозуміло, що не завжди знаходять собі місце в житті навіть люди без фізичних та психічних вад, а що ж тоді говорити про інвалідів? Однак, незважаючи на це, в наших складних умовах в Україні продовжує існувати та успішно функціонувати мережа навчальних закладів для сліпих та слабкозорих дітей, налагоджено функціонування відповідних державних установ, відчувається підтримка громадськості і благодійних організацій. Вивчення діяльності навчально-виховних закладів і центрів для сліпих і слабкозорих дітей є однією з необхідних умов подальшого вдосконалення роботи з ними. Однак, як свідчить практика, сьогодні недостатньо приділяється уваги узагальненню та розповсюдженню передового педагогічного досвіду, набутого в таких закладах. Одним із прикладів може слугувати Кам’янець-Подільський навчально-виховний комплекс для слабкозорих дітей. Заснований ще у минулому столітті, він сьогодні функціонує в певній інформаційній ізоляції для широкого колу дослідників. Проведена робота з збору матеріалів свідчить про те, що не існує про нього друкованих видань, які б висвітлювали історичний шлях цієї школи, внесок педагогів минулого в копилку виховання та навчання дітей з вадами зору. Завдяки цьому втрачаються надбання минулого, забуваються досягнення багатьох поколінь вчителів, які більш як сто років чесно та сумлінно віддавали свою працю дітям. В деякій мірі розв’язанню цього питання посприяло створення у 2003 році музею історії школи, який увібрав у себе інформацію про найбільш вагомі етапи у розвитку даного навчального закладу. Метою даної роботи ставиться вивчення історії створення Кам’янець-Подільського училища (НВК) для сліпих, прослідкувати його шлях та основні здобутки минулого та сьогодення. Завданнями, що забезпечують досягнення цієї мети, стали: 1. Вивчення історії розвитку навчального закладу у радянські часи, внесок педагогів в методику навчання дітей. 2. Дослідження становлення школи за часів нової незалежної України. 3. Вивчення основних питань організації навчально-виховного процесу на всіх етапах існування училища. Об'єкт дослідження – Кам’янець-Подільський навчально-виховний комплекс для слабкозорих дітей. Предмет дослідження – питання організації в ньому навчально-виховного процесу протягом історії його існування. Методи дослідження. Аналіз спеціальної літератури, історичних, краєзнавчих матеріалів, а також застосування методів порівняння, класифікації, узагальнення. ВИСНОВКИ У розвитку та становленні Кам’янець-Подільської школи для сліпих чітко просліджуються три етапи. Перший – існування школи як притулку для дітей з вадами зору (до Великої Вітчизняної війни). Другий – існування школи як навчально-виховного закладу в умовах соціалістичного ладу Радянського Союзу (післявоєнний етап). Третій – розвиток школи після отримання України незалежності у 1991 році та перетворення її в навчально-виховний комплекс з центром реабілітації для сліпих та слабкозорих дітей. На всіх етапах розвитку школи заслуговує найвищої оцінки діяльність її педагогів та керівників. Вони віддавали усі сили для того, щоб якомога більш покращити становище дітей з вадами зору, найкраще адаптувати їх до дорослого життя в суспільстві. Назавжди залишаться у пам’яті педагогічного колективу діяльність таких їх колег як Я.І. Каштанової, І.Ф. Задворного, Л.І. Шабаги. Значний вклад в справу виховання дітей здійснює сьогодні директор школи А.І. Буданцева. В порівнянні з радянським етапом, Кам’янець-Подільська школа для сліпих зробила якісно новий крок в справі виховання та навчання дітей з вадами зору. По-перше, значним чином зміцнилося матеріально-технічне оснащення школи, створені більш кращі побутові умови для вихованців, вони отримали більше зручностей для умов свого проживання в закладі. По-друге, школа має більш досвідчених педагогів, які постійно працюють над підвищенням своєї кваліфікації, будують свою діяльність у відповідності з світовими стандартами виховання дітей з вадами здоров'я. Сьогодні в школі впроваджуються нові педагогічні технології, котрі створюють більш можливостей для розвитку дитини, для її успішної адаптації у дорослому житті. Реабілітаційний центр, аналогів якому практично немає в Україні, дозволяє в деякій мірі поступово покращувати фізичний стан дітей, ліквідовувати деякі вади і хвороби. В діяльності школи не забуваються і здобутки минулого: створення учнівського самоврядування, дитячих і молодіжних організацій, вихованці школи продовжують показувати високі результати у спорті та художньої самодіяльності. Багато випускників школи закінчили вищі навчальні заклади України, отримали витребувану в суспільстві спеціальність.