Тема: Династія ацтеків, моголів, медичів

Вступ 3 1. Виникнення імперії Великих Моголів 3 2. Індія за часів правління Акбара 5 3. Правління Джахангіра 8 4. Занепад імперії Великих Моголів 10 Висновок 12 Література 13

Культура ацтеків і майя

Вступ 3 1. Трагедія культури у філософії О. Шпенглера 4 2. Культура і творча особистість в трактуванні Бердяєва 8 3. Концепція розвитку культури Тойнбі 11 Висновки 15 Список використаної літератури 16 Вступ Початок ХХ століття приніс людству багато духовних відкриттів, надав численні зразки нового відношення до людини, світу, пізнання. Саме на цей час приходиться бурхливий розвиток нових видів мистецтв, жанрів, підходів і прийомів художнього відображення реальності. Філософія і психологія збагачуються новими концептуальними підходами. Не менш значимими є досягнення в теоретичному осмисленні ходу історії, розвитку цивілізації і культури людства. Багато хто із сучасників початку ХХ століття вважали, що наступає кінець світу, крах гуманізму, ідей світлого майбутнього. Захиталися устої релігійності, моралі. Перша світова війна, котра вибухнула на той час, показала все безглуздя, що має в своїй суті людська істота, висвітлила найтемніші та найнепривабливіші сторони її душі. Все це надало можливість багатьом мислителям, науковцям, суспільним діячам по-новому зглянути як на окрему людину, так і на розвиток усієї культури та цивілізації в цілому. В даній роботі будуть висвітлені основоположні ідеї Шпенглера, Бердяєва, Тойнбі, які вмістили у собі найбільш характерні погляди того часу. Висновки Мислителі початку ХХ ст. вперше заговорили про можливість загибелі людської цивілізації, зокрема європейської. Еволюціонізм, який раніш вселяв в душі дослідників певний оптимізм і віру в те, що хід історії людства прагне до вдосконалення, на початку століття перетворився у поглядах багатьох філософів на інші, альтернативні концепції. Історичні, культурні, етнографічні дослідження, які проводилися на той час підштовхнули науковців до думки, що існуюча цивілізація може зникнути так же як це було з цивілізаціями майя, ацтеків, давніми китайцями та греками. Питання стояло в тому, чи зникне це все разом, чи тільки ті соціокультурні утворення, які знаходяться на „кінцевому етапі розвитку” своєї цивілізації. Концептуальні побудови у філософій культури надихалися не стільки пошуками істини як такий, скільки шуканням значення життя, значення історії, мети існування і призначення людини. Мислителі, спираючись на богословську і літературну традицію і чутливо реагуючи на кризове положення сучасного духовного світу, прагнули затвердити в ньому як високі гуманістичні цінності віру в неможливість знищення і велику духовно відроджуючу силу культури, що утілює духовну всезагальність світу, і віру у вільну творчу особистість, животворну загальнолюдську ідею культури. Вчення про культуру стало вершиною світоглядної системи, бо через культуру в життя людини входить вище значення і мета існування, встановлюється гармонійний зв'язок між особистістю і людством в їх залученні до духовної суті світу. Твори Шпенглера і Бердяєва виявили наявність на той час песимістичного підходу у вирішенні долі культури, зокрема європейської. Позиція Тойнбі більш оптимістична – вона змушує сподіватися на те, що в будь-якій критичній ситуації людина, завдяки творчій суті своєї особистості, зможе знайти шляхи спасіння, винайти нові культурні форми, утворити нову цивілізацію.