Тема: Історія українських січових стрільців

ПЛАН ВСТУП 3 1. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ. 3 2. ДІЯЛЬНІСТЬ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ. 5 ВИСНОВОК 9 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. 10

ВСТУП 3 1. Україна в період реакції 1907-1910 рр. утворення та діяльність Товариства українських поступовців 4 2. Ставлення різних українських політичних сил до світової війни 9 3. Воєнні дії в Україні. Утворення в Галичині українських військових формувань - Українських Січових Стрільців - та їх участь у воєнних діях на Південно-Західному фронті 14 ВИСНОВКИ 17 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 18

Вступ 3 1. ФОРМУВАННЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ 4 2. УЧАСТЬ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ В БОЙОВИХ ДІЯХ НА ФРОНТАХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 6 3. СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЙНИХ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ УКРАЇНЦІВ 11 Висновки 13 Література 14 Вступ Історія українського війська має немало славних сторінок. В різні часи вороги України відчували на собі міць і силу українських вояків. Одним із таких формувань є Українські Січові стрільці, які повстали як перші національні збройні формування українців на початку ХХ століття. Січові стрільці пройшли тривалий шлях боїв, перемог та прикрих невдач, але в цілому їх бойовий досвід заслуговує народної пам'яті, поваги та відповідної шани. В цій роботі будуть розглянуті питання виникнення, бойової діяльності січових стрільців, а також аналізу тих причин, які призвели ці військові формування до занепаду. Висновки Так закінчився майже семирічний період діяльності славної військової організації Українських Січових стрільців. Бойовий шлях УСС складався із перемог та поразок, але це було першою спробою створити українську національну армію, яка б могла захистити інтереси українців та звільнити їх від іноземного панування. Суттєве значення січових стрільців було в тому, що вони перші в новітній історії України виявилися організованою силою, яка крім того носила соборницький, всеукраїнський характер, доказувала вогнем і мечем відданість своєму народові. Це єдина організація, про яку не можна казати, що вона “галицька” чи “наддніпрянська”. Соборність духу в січово-стрілецькій організації дійшла до того ступеня досконалості, що всі окремі члени, від простих рядових до найвищих старших включно, поєднали у собі питомі риси різних окремих частин великого українського народу, витворені під впливом різних і географічних, і топографічних, і політичних, і культурних місцевих обставин. Січові стрільці були великим історичним експериментом, який довів українцям, що проблема кордонів для нації, свідомої свого імені, своєї гідності, своїх ідеалів і своїх конкретних цілей, не існує. Січові стрільці були тими вчителями, які навчали всіх своїх земляків, що не має значення, де хто з українців народився, а має значення, ким і чим він себе почуває.

1. Культуротворча діяльність українських гетьманів 3 2. Козацькі літописи як пам’ятки літератури 6 3. Історія друкарства в Україні 9 Література 13

Вступ 3 1. УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ФОРМУВАННЯ, ЩО СТВОРЕНІ ЗА ЧАСІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ ПЕРІОДУ ЛЮТИЙ – ГРУДЕНЬ 1917 РОКУ 4 1.1. Перший Український полк ім. Богдана Хмельницького 5 1.2. Перший Український Корпус 6 1.3. Другій Січовий Запорозький Корпус 7 2. ВІЙСЬКО УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ЧАСІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ (СІЧЕНЬ – КВІТЕНЬ 1918 РОКУ) 9 2.1. Гайдамацький Кіш Слобідської України 9 2.2. Помічний Курінь Студентів Січових Стрільців 10 2.3. Галицький Курінь Січових Стрільців 10 2.4. Курені Вільного Козацтва 11 2.5. Полк ім. кошового К.Гордієнка 11 2.6. Запорозький корпус 11 2.7. Інші військові формування УНР 12 2.8. Вільне Козацтво 13 3. ПРИЧИНИ ВОЄННИХ НЕВДАЧ УКРАЇНСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 14 Висновки 15 Література 16 Вступ Центральна Рада як суб’єкт політики проіснувала трохи більше, ніж рік: з березня 1917 р. по квітень 1918 р. Вона започаткувала собою втілення віковічних прагнень українців до отримання волі і незалежності. Революційні події того часу сколихнули усе населення України, не залишили байдужим до перетворень в державі жодної людини. Розпочавши свою діяльність із нечисленної групи відомих діячів українського національно-визвольного руху, Центральна Рада з часом перетворилася на справжній керівний осередок національно-демократичної революції, своєрідний український парламент. Її діяльність можна умовно розділити на два основних етапи: в складі Російської держави і під час існування незалежної держави – УНР. Відповідно до цих проміжків часу в даній роботі й буде розглянуте питання зародження та розвитку збройних сил України тих бурхливих часів. Основний акцент в роботі буде зроблений на висвітленні та наданні характеристики військовим формуванням, які існували в той час, виникли за ініціативою або за підтримки першого українського державного органу – Центральної Ради. Висновки Центральна Рада приділяла недостатню увагу питанням формування та зміцнення власних збройних сил. Непослідовність її політики та нерішучість призвели до гальмування процесів утворення національного війська. Особливо це виявилося в період двовладдя, яке існувало за часів Тимчасового Уряду. Вже за часів незалежності України як Української Народної Республіки, керівники Центральної Ради відчули помилковість та недалекоглядність своїх дій стосовно воєнного питання, але вже щось кардинально робити було запізно: після поразки у першій війні з Росією більшість території опинилася поза межами юрисдикції Центральної Ради. Діючи в складній соціально-економічній та військово-політичній обстановці, Центральна Рада, Генеральний Секретаріат військових справ новостворену державність намагались підкріпити необхідними законами, в тому числі і такими, що формували правову основу діяльності народної армії на основі міліції. В результаті різних помилок керівництва країни, ігнорування прагнень патріотично налаштованих політиків і військовиків про необхідність регулярної національної армії боєздатність 400-тисячного українського війська була істотно підірвана, а солдатські маси деморалізовані.