Епоха відродження та її гуманістичний зміст

Світогляд епохи Відродження

Вступ 3 1. Значення італійських мислителів і науковців для розвитку прогресивних ідей Відродження. 4 2. Поширення ідей епохи Відродження в Західній Європі. 9 Висновки 15 Література 16 Вступ Для багатьох країн Західної Європи XV століття було переломним у їх розвитку. Наступала нова епоха – епоха краху феодальної системи і виникнення буржуазних суспільних відносин, котрі руйнували феодальну замкненість господарських стосунків, їхню обмеженість і вимагали простору для подальшого розвитку продуктивних сил. Тільки тепер, власне, закладались основи пізнішого розвитку крупного виробництва. Диктатура церкви була зламана. Поступово зникали примари Середньовіччя. Це дало змогу по-новому подивитися на грецьку стародавність, відродити те, що було втрачено. Відбувається небачений розквіт мистецтва, літератури, математики, механіки, астрономії, медицини. Це була епоха, що мала назву „Відродження”, котра мала вирішальній вплив на подальший розвиток людства, зміну його світоглядних уявлень. Висновки В епоху Відродження відбулися суттєві зміни в соціально-економічному і культурно-духовному житті Західної Європи, зроблено цілу низку наукових і географічних відкриттів, а пригальмована енергія людей стала вивільнятися й набирати видимих рис у різних галузях суспільного життя: в зростанні виробництва, розвитку ремесла і торгівлі, в збільшенні ролі людської індивідуальності в суспільних процесах. Людина поступово звільнялась від тісних рамок феодального ладу і релігійної моралі аскетизму, сліпої покори і соціальної пасивності. Формується нова людина, нова свідомість, виникає гуманістичний індивідуалізм, який орієнтується на практичну суспільну діяльність. Людина як земна чуттєва істота була поставлена в центр світоглядної проблематики: середньовічний теоцентризм поступово витісняється антропоцентризмом, світське світорозуміння виводить людину з-під компетенції релігії, а, відповідно, відбувається докорінна переоцінка цінностей та ціннісних орієнтацій. Багато в чому мало місце повернення до ідеалів і цінностей античної Греції, насамперед її класичного періоду. Саме завдяки цьому ця епоха носить ще і назву "Ренесанс" (Відродження). Як і в античні часи, в центр ставиться культ прекрасної людської особистості, яка гармонійно функціонує і насолоджується земним життям. Вчені-гуманітарії склали особливу течію, що одержала назву гуманізм. Представники цієї течії утверджували ідею права людини вирішувати свою долю, на свободу і гідність, критикували схоластику взагалі та її положення про людину, про її виховання й освіту зокрема.

Естетика товарів та дизайн

Вступ 2 1. Аристотель та Платон про «прекрасне». 2 2. «Прекрасне» в добу Відродження. 5 3. Епоха Нового часу і «прекрасне». 7 Висновок 10 Список використаної літератури 11

Контрольна філософія

1. Проблема ціннісного характеру світоглядного знання. Універсалізм і субстанціоналізм філософського знання. 3 2. Проблема буття і людини у філософії Платона і Аристотеля. 5 3. Гуманістичний, антропоцентриський характер філософії Відродження. Данте і Петрарка. 7 4. Національно-ментальний контекст російського марксизму. 9 5. Структуралізм і пост структуралізм. (М.Фуко, Ж.Лакан, Ж.Дерріда). 11 6. Філософія періоду відродження українського духовного життя (В.Винниченко, М.Грушевський, В.Зеньковський). 13 7. Практика як специфічно людське світовідношення 17 8. Соціальна сфера життя суспільства. 19 9. Філософія науки. Наука як соціальний інститут. 21 Література 23

Культура відродження

1. Культура Відродження, її періодизація та характерні риси 2 2. Антропоцентризм та проблема особистості в культурі Відродження 5 3. Мистецтво Ренесансу. Титани Відродження 6 Список використаної літератури 13

Гуманізм в ренесансній культурі

Вступ 3 1. Гуманізм як філософський погляд на буття людства. 4 2. Вплив гуманістичних ідей на розвиток мистецтва. 8 Висновки 17 Література 18 Вступ Ренесанс – перехідна епоха від середньовічної культури до культури Нового часу. Він у точному розумінні слова стосується лише Італії XV –XVI ст. Відроджувачами почали називати себе італійці епохи Ренесансу, які надзвичайно високо цінували досягнення античної культури. Поступово їх ідеї й принципи відношення до культурної спадщини минулого поширилися в усіх країнах Європи. Нова епоха постала, орієнтуючись на відродження античного стилю мислення і чуттєвості. Звідси, власне, і започаткована назва Ренесанс, або Відродження. Філософський і культурний зміст поняття "ренесанс" трактується як своєрідне, відмінне від середньовічного ставлення до античності, зокрема відродження античних уявлень про людину. В епоху Ренесансу утверджується інше розуміння світу, зв'язків природи, суспільства і людини. Відбувалося становлення нового типу особистості – розкріпаченої індивідуальності, якій властиві почуття свободи, самоцінності, розмаїття внутрішнього світу. Такий підхід до визначення сутності людини – гуманізм – став основою для розвитку культури і мистецтва в епоху Відродження, яка охоплює близько чотирьох століть, хронологічно XIII – XVI ст. Висновки В епоху Відродження відбулися суттєві зміни в соціально-економічному і культурно-духовному житті Західної Європи, зроблено цілу низку наукових і географічних відкриттів, а пригальмована енергія людей стала вивільнятися й набирати видимих рис у різних галузях суспільного життя: в зростанні виробництва, розвитку ремесла і торгівлі, в збільшенні ролі людської індивідуальності в суспільних процесах. Людина поступово звільнялась від тісних рамок феодального ладу і релігійної моралі аскетизму, сліпої покори і соціальної пасивності. Формується нова людина, нова свідомість, виникає гуманістичний індивідуалізм, який орієнтується на практичну суспільну діяльність. Людина як земна чуттєва істота була поставлена в центр світоглядної проблематики: середньовічний теоцентризм поступово витісняється антропоцентризмом, світське світорозуміння виводить людину з-під компетенції релігії, а, відповідно, відбувається докорінна переоцінка цінностей та ціннісних орієнтацій. Багато в чому мало місце повернення до ідеалів і цінностей античної Греції, насамперед її класичного періоду. Саме завдяки цьому ця епоха носить ще і назву "Ренесанс" (Відродження). Як і в античні часи, в центр ставиться культ прекрасної людської особистості, яка гармонійно функціонує і насолоджується земним життям. Вчені-гуманітарії склали особливу течію, що одержала назву гуманізм. Представники цієї течії утверджували ідею права людини вирішувати свою долю, на свободу і гідність, критикували схоластику взагалі та її положення про людину, про її виховання й освіту зокрема.

Тема: Епоха відродження та її гуманістичний зміст

Каталог пособий и учебных материалов | Искусство | Реферат | Страниц: 10 | Год: 2010 | Размер: 11 кб. | Стоимость: 40 грн. | Смотреть | Купить

Епоха відродження та її гуманістичний зміст

Cмотрите также: