Тема: Ригористична традиція в історії етичних знань

Ригористична традиція в історії етичних знань

Вступ 3
1. Релігійні вчення як головні джерела ригористичного підходу в етиці. 4
2. Ригоризм античних часів. 7
3. Ригористичність поглядів Іммануїла Канта. 11
Висновки 14
Список литературы 15




Вступ
Етика як і мораль не завжди носить мирний характер. Від напучень та порад іноді спостерігається перехід до більш активних та радикальний дій, а процес утворення моральних норм, який вважається значно тривалим за часом, іноді відбувається в короткий період. Залежність такого феномену відбувається від форми відношення людини та принципів осмислення нею фактів поведінки, моральності, які існують на даний час в суспільстві. Одним із таких принципів є ригоризм – моральна суворість, непохитність в дотриманні тих чи інших поглядів. Моральний ригоризм, або по-іншому – „чорно-білий підхід”, існує в будь-якій моральній культурі як її найпростіша, класична підсистема або базовий рівень. Як правило, логіка людини завжди схильна до аналізу, первинним етапом якого є розділення досліджуваного об’єкту навпіл. З цього і виходять, коли говорять про ригоризм. Він не допускає інших, проміжкових станів, позицій, думок стосовно будь-чого.
Дослідники цього явища, говорячи про ригоризм в етиці, акцентують увагу на тому, що ригористичний підхід, в цілому є примітивним, прямолінійним. Ознаки такого підходу можна виокремити в будь-якому філософсько-моральному вченні, де вони можуть відігравати різні за значенням ролі – основні або додаткові. В історії етичних знань ригористичні традиції найбільш наочно можна прослідкувати на прикладах окремих моральних концепцій, які характеризуються найбільшою степеню визначеності та оригінальності.
Висновки
Ригористичні традиції спостерігаються на всьому шляху розвитку історії етичних знань. Особливо помітним та затребуваним цей підхід вважається в релігії. Будь-яка релігія передбачає розділення божественного від людського, Неба від Землі, Віри від неВіри. Відповідно до цього, ригоризм релігійних течій володіє передумовами для поширення свого принципу й на морально-етичні настанови. Релігійний ригоризм спонукає до втілення в життя людини обов’язкового виконання високих моральних норм, аскетизму, а в окремих випадках відлюдництва, відхід від земних пристрастей.
Крім релігійної сфери можна визначити область застосування ригористичного підходу і в філософії. На прикладі античних мислителів ми маємо яскраві зразки непохитності людських поглядів, твердого та неухильного впровадження їх у життя, обов’язкового їх застосування в особистій практиці. Моральна суворість в деяких конкретних ситуаціях навіть знаходиться на межі „етичного тероризму”.
Ригористична формальна етика, яку ретельно розробляв І.Кант, не є абсолютно універсальною. Область її доцільного застосування обмежена сферою прийняття сильних абстракцій і ідеалізацій, які знаходяться в її основі.
Традиції ригористичного осмислення життя знаходять своє відображення і в сучасному світі, доводячи схильність логіки людини до формального осмислення світу та вироблення певних норм моралі, але, як правило, практика застосування цього підходу дуже часто межує з негативними явищами соціуму.