Тема: Шляхи самопізнання в етиці Сократа

Шляхи самопізнання в етиці Сократа

Вступ 3
1. Проблема самопізнання в концепціях Сократа. 4
2. Застосування Сократом методу самопізнання моральності вчинків. 8
Висновки 15
Література 16
Вступ
Питання моралі завжди турбувало людство. Ознаки прагнення до духовного вдосконалення, спроби знайти відповідь на проблему добра і зла ми бачимо вже в філософських концепціях Стародавньої Індії і Китаю, які мають декілька тисячолітній досвід осмислення моральних цінностей людини. Антична філософія також не обійшла своєю увагою етичні виміри. Давні греки відшукували питання доцільності, істинності, моральності в діяльності людини, хотіли пізнати, чому людина повинна поводитися таким чи іншим чином. „Пізнай самого себе” – це девіз був викарбуваний на фронтоні Дельфійського храму і спонукав нові і нові покоління філософів до досягнення розкриття сутності людського буття. Однак, як показав подальший хід подій, цей девіз кожен з філософів розумів по-своєму. Що саме повинен пізнати мислитель? На це питання філософи відповідали з різних точок зору.
Хоч і немає прямого посилання та те, що цей вислів належить Сократу, однак багато дослідників вважають, що він належать саме йому. В будь-якому випадку, вважають вони, найсправедливіше було б так, щоб ці слова дійсно належали Сократу за його заслуги в справі відшукання основ моральної поведінки людини. Дана робота присвячена дослідженню внеску Сократа в пізнання, а точніше – самопізнання людини, усвідомлення сенсу та суті своїх вчинків, в осягнення ним етичних аспектів важливості знань, які накопичуються людським суспільством.

Висновки
Сократ – великий античний мудрець – стоїть у витоків раціоналістичних і просвітительських традицій європейської думки. Йому належить видатне місце в історії моральної філософії й етики, логіки, діалектики, політичних і правових навчань. Вплив, здійснений ним на прогрес людського пізнання, відчувається до наших днів. Він назавжди ввійшов у духовну культуру людства. Філософ був прибічником етичного реалізму, відповідно до якого будь-яке знання є добро, а зло, порок походять від незнання.
Сократ змушує замислитися над тим, що дійсно є людського в людині, в чому полягає моральність її вчинків. Самопізнання Сократ розуміє не в набутті знань про себе, свій внутрішній світ або роботу біологічних систем та органів, а в пізнанні того, як застосувати знання для осягнення моральності своєї поведінки. Пізнати самого себе, за Сократом, це значить зрозуміти, як бути високоморальною людиною.
Шляхами самопізнання Сократа є постійне прагнення людини до осмислення своїх вчинків, намагання покращити свої чесноти, привести їх у відповідність з моральними вимогами суспільства, самовдосконалення, прагнення вести такий образ життя, який би ішов на користь людям. Людина сама повинна розуміти, що таке морально, а що – ні, до встановлення чого вона приходить завдяки діалектизму в своїх розмірковуваннях.