Громадянськке суспільство як предмет соціально -філософьского осмислення

Вступ 3
1. ПОГЛЯДИ ФІЛОСОФІВ АНТИЧНОСТІ НА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 4
2. РОЗВИТОК ІДЕЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У НОВИЙ ЧАС 8
3. СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 13
Висновки 15
Література 16

Вступ
Суспільство в найширшому філософському розумінні – це об'єктивна реальність, форма існування буття, перетворена форма природи і життя. Тріада ПРИРОДА-СУСПІЛЬСТВО-ЛЮДИНА охоплює собою всі можливі сфери пізнання людини, і суспільство, як її складова є найбільш розвиненим елементом дійсності. В більш конкретному змісті, тобто такому, що визначає суспільство стосовно реального життя людей, воно є системою їх діяльності. Суспільство сприяє інтеграції людей, які об'єднанні територією проживання, епохою, традиціями і культурою.
Поняття "громадянське суспільство" ще більш звужує загальне розуміння суспільства, надаючи для нього більш політичного або соціологічного забарвлення. Громадянське суспільство, за сучасними поглядами, є вищим рівнем об'єднання людських спільнот. Це суспільство, члени якого вважають себе громадянами єдиного цілого, усвідомлюють загальні завдання, поважають закони, моральні традиції.
Але подібне розуміння громадянського суспільства не завжди існувало в філософії в сучасному трактуванні. Протягом свого осмислення від античних часів до сучасних поглядів воно пройшло ряд трансформацій в своєму розвитку.

Висновки
Громадянське суспільство в деяких рисах нагадує високорозвинену соціальну державу. Найбільш помітною ця подібність становиться при погляді на функціонування давньогрецьких держав-полісів, де суспільна і державна сфера настільки були переплетені та інтегровані одна в одну, що виникло уявлення про тотожність суспільства і держави, що знайшло своє відображення в теоретичній спадщині античних мислителів.
На сьогоднішній день слід констатувати, що існує значна розбіжність між цими поняттями. Державні та суспільні інтереси, незважаючи на значну акцентуацію в окремих випадках демократичних принципів державного управління, все ж такі мають дещо різне спрямування. Часом, і навіть на прикладі сучасної української держави, можна спостерігати явище концентрації зусиль певних політичних кіл зберегти основи державності в угоду благополучному існуванню суспільства.
Поява в різних країнах значної кількості суспільних організацій, а також неурядових політичних утворень свідчить про певне поширення розриву між громадянським суспільством і державою, а також про зростання бажання людей повернути назад своє природне право самотужки обирати свій шлях розвитку, або, принаймні, забезпечити більш конкретну і реальну участь в процесах самоврядування.
Громадянське суспільство, яке можна вважати вищим рівнем розвитку людських спільнот, в будь-якому випадку повинно турбуватися щодо питань свого самозбереження, яке на сучасному етапі знаходиться в великій залежності від свавілля державних структур.

Рівні вивчення суспільства соціологією

Вступ 3 1. Системний аналіз суспільства. 4 2. Суспільство з позицій соціального детермінізму і функціоналізму. 8 3. Індивідуалістичні теорії соціальної взаємодії. 11 Висновки 15 Література 16 Вступ Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, соціальних спільнот, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії. Будучи нефілософською наукою, спираючись на узагальнення соціальних фактів, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Вона тісно пов'язана з соціально-філософським рівнем знань. Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціологія охоплює низку соціологічних теорій, предмет яких – вивчення особливих станів і форм буття соціальних спільнот: соціальної структури, культури, соціальних інститутів і організацій, особистості, а також процесів соціалізації індивідів у соціальних спільнотах. Як наука про соціальні спільноти, соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і форми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків людей, що утворюють соціальні спільноти. Суспільство в соціології є основним об’єктом дослідження. Однак, складність його вивчення обумовило те, що за час існування соціологічної науки виокремилися різні підходи до розуміння сутності та законів розвитку. Перш за все можна виділити макросоціологічний і мікросоціологічний підходи. Вони досліджують суспільство на різних рівнях, кожен з яких пропонує свої принципи та систему методів. Висновки В соціології всі соціальні явища і процеси розглядаються як системи з певною внутрішньою структурою. Найбільш складною соціальною системою є суспільство, а її елементами виступають люди, соціальна діяльність яких зумовлюється певним соціальним статусом, які вони займають, соціальними функціями, які вони виконують, соціальними нормами й цінностями, які прийняті в даній системі. Макросоціологічний підхід визначає соціологію як науку, яка розкриває закони цілісного розвитку; мікросоціологічний підхід представляє соціологію як науку про поведінку. Макросоціологічний виходить з того, що, суспільство аналізується як певна цілісність; мікросоціологічний ратує осягати цілісність соціального життя, вивчаючи інтеракцію (соціальна взаємодію) індивідів).Однак між цими тлумаченнями немає принципової суперечності оскільки цілісність суспільства розкривається через аналіз поведінки. Соціологія – наука, що вивчає взаємозв'язки мікро- і макропроцесів через сферу повсякденного життя людини. Індивідуалістичні теорії соціальної взаємодії утворюють собою підхід до вивчення суспільства на мікросоціологічному рівні, тобто на рівні взаємодії окремих індивідів. Відповідно до цього підходу суспільство спочатку розглядається на своєму низовому ступіні структури, а від нього здійснюється перехід до більш високої степені абстракції суспільного організму.

Тема: Громадянськке суспільство як предмет соціально -філософьского осмислення

Каталог пособий и учебных материалов | Философия | Контрольная | Страниц: 14 | Год: 2010 | Размер: 20 кб. | Стоимость: 1 смс | Смотреть | Скачать

Громадянськке суспільство як предмет соціально -філософьского осмислення

Cмотрите также: