Тема: Ідеологія й утопія

Ідеологія й утопія

Вступ 3
1. КЛАСИЧНІ УТОПІЇ ДАВНЬОГО СВІТУ 5
2. УТОПІЯ Й СУСПІЛЬНИЙ ІДЕАЛ 8
3. УТОПІЯ Й ІДЕОЛОГІЯ 12
4. УТОПІЯ Й АНТИУТОПІЯ 15
Висновки 17
Література 18

Вступ
Утопія являється образом суспільства в свідомості людей, який вони уявляють в своїх мріях та до якого прагнуть дістатися. Це – суспільство справедливості, порядку, блага, щастя і мудрого правління, яке, на думку утопістів, колись повинно встановитися на землі. В філософії утопією прийнято вважати опис певного суспільства, тобто розроблений проект, який пропонує не тільки ретельний аналіз життя в такому суспільстві, а також і шляхи його побудови. Свою історію слово "утопія" бере від Томаса Мора, англійського філософа XVI ст. Він в своїй книзі "Острів Утопія" детально описує справедливе та щасливе життя людей на окремо взятому острові. Можна сказати, що саме з тих пір виникло "захоплення" створенням різного роду утопій мислителями, письменниками, філософами. Однак не можна сказати, що "утопізм" розпочався з Томаса Мора. Насправді явище "утопізму" притаманне людський природі. Скільки існує людина, напевно, стільки існує її прагнення до нового, справедливого, мудрого суспільства. Починаючи з давніх греків, трактати яких ми маємо можливість сьогодні читати, проглядає бажання людей закріпити і розвинути уявлення про такі справедливі суспільства загального благоденствування. Інша справа полягає в тому, що ті люди, які створюють утопії, не вважають їх такими. Вони переконані в тому, що справедливе та щасливе життя на землі ймовірно та, через те, пропонують свої шляхи та способи побудування та влаштування таких суспільств. Утопіями їх називають інші люди, противники таких перетворень, які пропонують або свої проекти, або нічого не пропонують, сподіваючись на мудрість еволюційного, природного процесу.
В цьому і полягає проблема утопій. Один і той самий соціальний проект можна вважати утопією, а можна, навпаки, серйозно вірити в нього, рішуче та наполегливо йти шляхом його реалізації. Комунізм в свій час для радянських людей був не утопією, а ціллю – остаточним результатом якої було побудування суспільства без експлуатації і без антагоністичних класів. В той же час весь Захід вважав це утопією і тупиковою гілкою розвитку цивілізації. Тому означення утопії є дуже відносним: сьогодні вона утопія, а завтра, навпаки, реальність.
Висновки
Утопія є необхідною складовою духовного життя людства. Вона виконує певну орієнтовну-ціннісну функцію. Людство не може розвиватися з "закритими очами", воно повинно бачити, що його чекає у майбутньому. При цьому, якщо вимальовуються картини "світлого" майбутнього, річ йде про утопії, якщо фантазія пов'язується з драматичними та песимістичними настроями, слід говорити про антиутопії.
У XX ст. змінилося відношення до поняття утопії, до самих утопій. Якщо раніше утопію розглядали як щось нереальне, непрактичне, вигадане, майже казкове, то тепер в утопіях стали бачити засіб огляду і оцінки реальності. Утопія як би стала моделювати додаткову позицію або точку зору, за допомогою якої вдається виявити тенденції розвитку сучасного суспільства, сфокусувати увагу на деяких непомітних поки формах, дати їм ясне образне втілення, оцінити їх з погляду поточних подій. Утопія або антиутопія виявлялися інструментами критичного аналізу сучасного суспільства, які дозволяють зрозуміти альтернативи його руху, що підкреслює значення для людей вибору історичної дії.
Утопічна свідомість заснована на принципі тісного зв'язку людини і умов його життя, внутрішніх і зовнішніх. Причина нещасть людини криється не стільки в ньому самому, його помилках і слабкостях, скільки в несприятливих зовнішніх обставинах; людина здатна радикально змінюватися при зміні умов його життя; немає непереборної суперечності між благом індивіда і благом суспільства; розум – основна "родова" ознака людини, тому, спираючись на розум, можна перетворити все оточуюче на раціональній основі. Як правило, утопія припускає повне неприйняття існуючої системи соціальних відносин. Для утопічної свідомості характерна тотальна незгода з соціально-історичною даністю, для неї важливе не часткове поліпшення, а повна заміна існуючих порядків новими.