Тема: Психологія міжособистісних відносин

Психологія міжособистісних відносин

ВСТУП 3
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН 6
1.1. Досвід вивчення міжособистісних відносин у вітчизняній та зарубіжній соціальній психології 6
1.2. Орієнтири сучасних наукових підходів щодо структури та основних характеристик міжособистісних відносин 10
1.3. Особливості соціально-психологічного клімату на підприємстві ООО-„Ві-Яр” 16
Висновки до розділу І 21
Розділ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМОВІДНОСИН У ВИРОБНИЧИХ КОЛЕКТИВАХ 22
2.1. Процедура та методика дослідження взаємовідносин у виробничій колективі ООО „Ві-яр” 22
2.2. Аналіз та обґрунтування результатів дослідження взаємовідносин у трудовому колективі 24
2.3. Шляхи оптимізації соціально-психологічного клімату виробничої групи 33
2.4. Висновки до розділу ІІ 36
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 39
ДОДАТКИ 42



ВСТУП
Актуальність дослідження. Актуальність даного дослідження викликана, з одного боку, активним перетворенням соціальних структур України, що відбуваються в даний час, а, з іншого, певним дефіцитом психологічних знань, необхідних для формування гармонійних відносин між соціальними групами і окремими людьми в суспільстві. Взаємовідносини, що виникають в умовах українського кризового соціуму не завжди є злагодженими і безконфліктними, і сьогодні, як ніколи, помітні ознаки соціально-психологічної напруженості як в трудових, навчальних колективах, так і у сімейному колі. Формування дружніх, товариських відносин між людьми актуально стає на порядку денному в багатьох виробничих і навчальних групах. Практика показує, що в більшості випадків попередженню суперечок могли б сприяти знання та навички продуктивної комунікації, вміння миротворче і толерантно поводитися в різного роду конфліктних ситуаціях.
У соціальній психології, в основному зарубіжній, склалося біля десятка крупних напрямів, зайнятих вивченням взаємодії і взаємин у групі. До найзначніших можна віднести наступні: 1) теорію групового конфлікту (Л. Козер, У. Ньюкомб, У. Самнер, Л. Уайт, М. Шеріф,); 2) теорію соціального обміну (О. Блелок, Дж. Хоманс, Дж. Тібо, Г. Келлі, П. Уїлкін); 3) дослідження інтернрупового контакту (Г. Оллпорт, К. Стефан, С. Кук); 4) дослідження проблем конфлікту і злагоди (Дж. Бертон, К. Боулдінг, А. Грум, Н. Келман,
С. Райт); 5) дослідження міжгрупових відносин у сфері управління організацією (Г. Лівітт, Р. Лайкерт, А. Браун); 6) дослідження впливу меншин (С. Московічі, Г. Левайн, Ф. Доме, Я. Ван Авермайет); 7) теорію соціальної ідентичності (С. Рейчер, Г. Теджфел); 8) теорію самокатегорізациі (Дж. Тернер, У. Хогг, Р. Оукс).
У вітчизняній науці першими роботами, спеціально присвяченими психологічним механізмам взаємостосунків у групах, можна назвати роботи С.Л. Франка (1929), І.А.Ільїна (1935) і Б.Ф. Поршнєва (1966). У 80-90-ті роки ХХ ст. почали публікуватися результати спеціальних досліджень, що розкривали нові сторони формування відносин у групах. Це роботи В.С. Агєєва, Е.Н. Аллахвердянц, В.В. Гріценко, Н.М. Лебедевой, Ю.А. Лунева, Л.І. Науменко, В.П. Познякова, Г.У. Солдатової, Т.Г. Стефаненко, П.М. Шихірєва. У їх роботах вивчались проблеми взаємодії суб'єктів економічної, виробничої діяльності, взаємовідносин між представниками різних етнічних груп, окремі властивості процесу побудови міжгрупових і внутрішньогрупових відносин.
Сучасні українскі науковці: О.В. Волянська, Л.М. Дунець, А.Б. Коваленко, М.Н. Корнєв, Н.М. Крюкова, В.К. Ларіонова, Г.В. Ложкін, В.В. Москаленко, Ю.М. Москаленко, А.М. Ніколаєвська, Л. Е. Орбан-Лембрик, М.І. Пірен, Н.І. Пов’якель, М.М. Обозов, В.О. Татенко, В.Д. Хрущ, О.В. Швачко розглядають взаємовідносини як вид соціально-психологічної взаємодії, досліджуючи їх у сфері спілкування, управлінської діяльності, конфліктології. У конкретних сферах діяльності вивчали міжособистісні взаємовідносини людей наступні науковці: Н.М. Бісик, І.С. Булах, А.М. Воробйов, Л.В. Долинська, В.М. Кушнірюк – в педагогічній, О.П. Макарович, В.С. Кушнір, Р.В. Павелків, Є.М. Потапчик, Г.Ю. Топольницька – у військовій, Г.М. Траверсе – у медичній, С.Г. Дубовик, А.Т. Калганова – в управлінській. Разом з тим слід відмітити, що сучасними вітчизняними дослідниками практично не вивчалися процеси міжособистісних відносин у виробничій сфері.
Мета дослідження вивчити процеси формування міжособистісних відносин у трудових колективах.
Об’єкт дослідження – трудовий колектив як соціально-психологічний феномен.
Предмет дослідження – особливості побудови міжособистісних відносин у трудовому колективі.
На реалізацію поставленої мети спрямовані наступні завдання:
1. Здійснити теоретичний аналіз дослідження проблеми формування ефективних міжособистісних взаємовідносин.
2. Вивчити особливості формування взаємовідносин у конкретній виробничій групі.
3. Дібрати діагностичний інструментарій для дослідження взаємостосунків у трудовому колективі та провести їх емпіричне дослідження.
4. Розробити шляхи оптимізації міжособистісних стосунків у даному колективі.
Методи дослідження. Завдання дослідження було реалізовано шляхом застосування системи теоретичних та емпіричних методів. Серед них: теоретичний аналіз та систематизація наукових даних з проблеми; спостереження, бесіди. Також було застосовано ряд конкретних методик, спрямованих на вивчення соціально-психологічних чинників формування міжособистісних відносин: соціометрія, методика К. Томаса, методика агресивності А. Басса – А. Даркі.
Робота структурно складається з вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Міжособистісні відносини є складовою частиною соціальної взаємодії і розглядаються в її контексті. Міжособистісні відносини – це об'єктивно пережиті, різною мірою усвідомлювані взаємозв'язки між людьми. В їх основі лежать різноманітні емоційні стани взаємодіючих людей і їхні психологічні особливості. На відміну від ділових відносин міжособистісні зв'язки іноді називають експресивними, емоційними.
Процес розвитку міжособистісних відносин включає в себе динаміку, механізм регулювання міжперсональних відносин та умови їх розвитку. Міжособистісні відносини розвиваються у динаміці: вони зароджуються, закріплюються, досягають певної зрілості, після чого можуть поступово слабшати. Динаміка розвитку міжособистісних відносин проходить кілька етапів: знайомство, приятельські, товариські і дружні відносини. Умови розвитку міжособистісних відносин істотно впливають на їх динаміку і форми прояву.
Міжособистісні відносини у трудовому колективі в значній степені залежать від його структури, що включає формальні і неформальні відносини. Формальна (посадова) структура колективу характеризується взаєминами, що регулюються офіційним положенням осіб у системі підприємства, посадовими інструкціями, наказами й іншими нормативними актами. До посадової структури належать всі офіційні зв'язки людей у їхній виробничій і суспільній діяльності як між керівниками і підлеглими, так і між членами колективу, рівними по своєму службовому становищу або положенню в громадській організації. Ця структура визначається поділом праці як усередині первинного колективу (бригади, дільниці, відділу), так і між первинними колективами підприємства в системі виробництва і керування.
Функціонування виробничого колективу залежить також і від стану неофіційних відносин, неформальних зв'язків між працівниками, що почувають психологічну близькість, спільність інтересів або навпаки. Ці особисті відносини значною мірою характеризують психологічний клімат колективу, розкривають резерви виховної роботи. У системі взаємин, що визначають стан психологічного клімату у трудовому колективі, провідну роль відіграють відносини між керівником і підлеглим ("відносини по вертикалі"), і від них у значній мірі залежить також стиль і тон взаємин між рядовими членами колективу ("відносини по горизонталі").
Вирішальне значення для успішного функціонування організації в цілому мають соціально-психологічні аспекти діяльності трудових колективів. Сьогодні зростає необхідність свідомої активності, спрямованої на підтримку, регулювання і формування здорової соціально-психологічної атмосфери колективу. До завдань соціального керування входить свідоме створення у всіх трудових колективах загального позитивного фону взаємин, розвиток відносин взаємної доброзичливості, взаємної поваги й інтересу, взаємної турботливості. Саме такий позитивний фон взаємин сприяє об'єднанню всієї виробничої групи й окремих неофіційних угруповань у згуртований колектив.
Проведене емпіричне дослідження у рамках даної роботи показало, що значний вплив на формування безконфліктних міжособистісних відносин може відіграти попереднє вивчення соціально-психологічних характеристик членів групи та комплектацій на цій основі виробничих колективів. У противному випадку можлива поява різного роду загострень міжособистісних відношень, які викликаються об’єктивними причинами повсякденної діяльності підприємства, урахувати і передбачити котрі не завжди існує можливість. Таким чином підтвердилась гіпотеза нашого дослідження, відповідно до якої своєчасна діагностика соціально-психологічних особливостей групи сприятиме підвищенню продуктивності стосунків у трудовому колективі.
Створення атмосфери взаєморозуміння і довіри в трудовому колективі має полегшуватися шляхом швидкого поширення та обміну якомога повнішою і об’єктивнішою інформацією з різних аспектів життя та соціальних умов працівників. Причому, адміністрація завжди має можливість для застосовування комплексу заходів з покращання соціально-психологічного клімату на підприємстві, оптимізації взаємовідносин між робітниками.