Тема: Роль народних іграшок в національному вихованні старших дошкільників

Роль народних іграшок в національному вихованні старших дошкільників

Вступ 3
Розділ 1. ІГРАШКА У СИСТЕМІ ВИХОВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ 5
1.1. Роль і значення народної іграшки у вихованні дітей 5
1.2. Історія народної іграшки 8
1.3. ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ У ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ 15
Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНИХ ІГРАШОК ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 22
2.1. Мета, методи спостереження, бесіда 22
2.2. Отримання емпіричної інформації, її аналіз розробка рекомендацій 26
Висновки 32
Список використаної літератури 34




Вступ
Актуальність дослідження. Світовий досвід розвитку педагогічної теорії і практики переконливо свідчить про те, що в кожного народу, етносу історично склалася своя власна національна система виховання і освіти.
В епоху державного й духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи виховання молодої генерації, що має забезпечити вихід молодої незалежної Української держави на світовий рівень.
Національні концепції вітчизняної педагогічної думки, враховуючи культурно-історичний досвід свого та інших народів, головними завданнями ставлять не лише вивести справу навчання і виховання з тієї глибокої кризи, в якій вона нині перебуває, а й докорінно реформувати її, піднести до вищих світових стандартів. Концептуальне осмислення провідних проблем освітянської сфери переконує в тому, що демократизація, гуманізація і гуманітаризація їх неможливі без відродження вітчизняних культурно-історичних, народне педагогічних, народознавчих виховних традицій.
Підготовка майбутнього громадянина та різнобічно розвиненої особистості розпочинається з раннього дитинства. Особлива роль при цьому відводиться закладам дошкільного виховання. Тут під керівництвом досвідчених фахівців закладаються основи світоглядних уявлень дитини про світ, відбувається становлення її найперших знань, навичок та вмінь. В дитячому садочку дитина робить перші кроки в опануванні поняттями "Батьківщина", "любов до рідної землі, до свого народу".
Проблемам навчання та виховання дітей дошкільного віку присвячені твори видатних вітчизняних фахівців: Л. Артемової, Л. Божович, С. Карпової, Т. Каштанової, В. Котирло, М. Лісіної, Т. Поніманської, Л. Почеревіної, А. Рузської, Є. Субботського, В. Шевченко, С. Якобсон. Значне місце в сучасній педагогіці і психології посідають проблеми формування національної самосвідомості, громадянської позиції молодого покоління (І. Бех, М. Боришевський, Т. Ващенко, П. Кононенко, І. Маноха, І. Мартинюк, П. М’ясоїд, В. Роменець, М. Стельмахович, Ю. Ступак, Б. Чижевський, П. Щербань). Все активніше привертає увагу дослідників комплекс питань з гуманістичного і національного виховання дітей різного віку засобами культурно-дозвіллєвої діяльності (Л. Артемова, О. Батухтіна, О. Бездверна-Хомеріки, Б. Брилін, О. Гавеля, Л. Диненкова, Г. Загадарчук, Л. Калуська, В. Кірсанов, Н. Кутова).
При цьому слід відмітити, що в цих роботах недостатня увага надається висвітленню аспектів національного виховання засобами такого елементу культурної спадщини українців як народна іграшка. Питання, що піднімаються в працях дослідників, пов'язують виховання дитини дошкільного віку з розвитком, в основному, її творчого потенціалу, мало приділяючи уваги при цьому національному аспекту. Тому метою даної роботи є визначення ролі та значення народних іграшок в національному вихованні дітей.
Об'єкт дослідження – процес національного виховання старших дошкільників.
Предмет дослідження – роль та місце народних іграшок як засобу формування особистості старшого дошкільника.
Для досягнення мети дослідження передбачені наступні завдання:
– Визначити значення народної іграшки у сучасному виховному процесі;
– Проаналізувати основні періоди розвитку української народної іграшки;
– Розкрити педагогічні можливості української народної іграшки як засобу, що сприяє ефективному формуванню особистості;
– Експериментально дослідити значення та роль народної іграшки у педагогічному процесі виховання старшого дошкільника.
Для розв’язання завдань дослідження використовувалися методи: аналіз, порівняння та узагальнення даних з проблеми дослідження на основі вивчення філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної та методичної літератури; спостереження за навчально-виховним процесом у дошкільному закладі; вивчення та узагальнення педагогічного досвіду; проведення бесід з обстежуваними.
Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.
Висновки
Народна іграшка належить до унікальних явищ традиційної народної культури українців. Вона є предметом народної гри, засобом виховання та розвитку дитини, об’єктом творчості, реліктом автентичної культури, художнім витвором, національним сувеніром. Народна іграшка є культурною спадщиною народу, подібно до рідної мови, казки та пісні. Застосування народної іграшки у виховній практиці дітей є потужним знаряддям формування в них почуттів любові до Батьківщини, поваги до свого народу, його традицій, сприяє пробудженню фантазії та спонукає до творчості.
В українській народній іграшці знайшли відображення явища історичного буття, етичні й естетичні уявлення. Вона засвідчує своєрідні мистецькі риси, виявляє художню обдарованість народу, його прагнення до краси, творчу фантазію, мудрість етнопедагогіки. У тому полягає її культурно-історичне та виховне значення. Однак до нині українська народна іграшка залишається маловивченою, її традиції не мають належного використання у художній та освітньо-виховній практиці. Це значною мірою обумовлює актуальність даної проблеми, яка передбачає отримати істотні знання про мистецьку спадщину та шлях розвитку українського забавкарства. Результати дослідження народної іграшки повинні заповнювати існуючу прогалину в теоретичних та практичних сферах педагогічної діяльності, допомагати зберігати її традиції у соціально-культурних умовах сучасності.
Українська іграшка є більш духовною, ніж зразки, що нав’язуються сьогодні сучасними виробниками дитячих забав, і які є втіленням певних еталонів західної моралі, ринкових, прагматичних відносин. За народною іграшкою стоїть величезний досвід взаємодії наших предків з природним середовищем, багатство культури, практика високоморальних та гуманних стосунків між людьми. У сучасних іграшок, що в більшості своїй є копіями західних розробок, немає такого високого духовно-культурного статусу. Вони є плодом комерційного підходу до забав дітей, в більшості своєї розвивають у них тільки інтелектуальну сфери, спонукають до отримання прагматичних навичок майбутньої професійної діяльності, формують індивідуалістичний підхід в сфері спілкування та взаємодії з іншими людьми. Однак розвиток цих здібностей без формування привабливого та багатого внутрішнього світу обумовлює однобічний розвиток дитини, виховання в ній тільки "приземлених", практичних рис і властивостей.
На жаль, проведене дослідження ігрової діяльності старших дошкільників виявило разючу необізнаність дітей з елементами української культури. Діти мало освічені і практично не знають нічого про народні іграшки: їх сутність, історію, призначення, правила користування. Знання про народну іграшку, можна вважати, знаходяться на рівні нижче середнього. Історію виникнення української народної іграшки діти не знають взагалі, але як треба гратися, які іграшки бувають (українські музичні інструменти, дерев’яні яворівські іграшки, глиняні опішнянські) діти знають посередньо.
Разом з тим, спостереження показали, що народна іграшка не відкидається дітьми у їх ігровій діяльності, вона продовжує бути затребуваною в дитячому середовищі. Частота її використовування, прихильність до неї залежить від педагогічної активності вихователів, батьків, які наполегливо повинні проводити в свідомість дитини пріоритет національного, народного елементу культури. Це вимагає проведення більш продуктивної роботи у повсякденному житті дітей удома та дитячому садку.
Реалії сучасного процесу виховання та навчання дітей у дошкільних навчальних закладах вимагають активізації процесів національного виховання, збільшення обсягу виховних заходів із залученням зразків культурної спадщини українського народу. Проведене обстеження показало, що в старшому дошкільному віці дитина практично залишається не обізнаною з духовно-теоретичними основами української народної іграшки, а використання її в грі пов'язується з звичайним прагненням будь-якої дитини до гри, використовуючи всі наявні засоби, виключаючи при цьому пріоритет народного, національного.