Тема: Гуманізм в ренесансній культурі

Гуманізм в ренесансній культурі

Вступ 3
1. Гуманізм як філософський погляд на буття людства. 4
2. Вплив гуманістичних ідей на розвиток мистецтва. 8
Висновки 17
Література 18


Вступ
Ренесанс – перехідна епоха від середньовічної культури до культури Нового часу. Він у точному розумінні слова стосується лише Італії XV –XVI ст. Відроджувачами почали називати себе італійці епохи Ренесансу, які надзвичайно високо цінували досягнення античної культури. Поступово їх ідеї й принципи відношення до культурної спадщини минулого поширилися в усіх країнах Європи. Нова епоха постала, орієнтуючись на відродження античного стилю мислення і чуттєвості. Звідси, власне, і започаткована назва Ренесанс, або Відродження.
Філософський і культурний зміст поняття "ренесанс" трактується як своєрідне, відмінне від середньовічного ставлення до античності, зокрема відродження античних уявлень про людину. В епоху Ренесансу утверджується інше розуміння світу, зв'язків природи, суспільства і людини. Відбувалося становлення нового типу особистості – розкріпаченої індивідуальності, якій властиві почуття свободи, самоцінності, розмаїття внутрішнього світу. Такий підхід до визначення сутності людини – гуманізм – став основою для розвитку культури і мистецтва в епоху Відродження, яка охоплює близько чотирьох століть, хронологічно XIII – XVI ст.

Висновки
В епоху Відродження відбулися суттєві зміни в соціально-економічному і культурно-духовному житті Західної Європи, зроблено цілу низку наукових і географічних відкриттів, а пригальмована енергія людей стала вивільнятися й набирати видимих рис у різних галузях суспільного життя: в зростанні виробництва, розвитку ремесла і торгівлі, в збільшенні ролі людської індивідуальності в суспільних процесах. Людина поступово звільнялась від тісних рамок феодального ладу і релігійної моралі аскетизму, сліпої покори і соціальної пасивності. Формується нова людина, нова свідомість, виникає гуманістичний індивідуалізм, який орієнтується на практичну суспільну діяльність.
Людина як земна чуттєва істота була поставлена в центр світоглядної проблематики: середньовічний теоцентризм поступово витісняється антропоцентризмом, світське світорозуміння виводить людину з-під компетенції релігії, а, відповідно, відбувається докорінна переоцінка цінностей та ціннісних орієнтацій. Багато в чому мало місце повернення до ідеалів і цінностей античної Греції, насамперед її класичного періоду. Саме завдяки цьому ця епоха носить ще і назву "Ренесанс" (Відродження). Як і в античні часи, в центр ставиться культ прекрасної людської особистості, яка гармонійно функціонує і насолоджується земним життям.
Вчені-гуманітарії склали особливу течію, що одержала назву гуманізм. Представники цієї течії утверджували ідею права людини вирішувати свою долю, на свободу і гідність, критикували схоластику взагалі та її положення про людину, про її виховання й освіту зокрема.