Тема: Безумовні рефлекси, їх біологічна сутність та значення

Безумовні рефлекси, їх біологічна сутність та значення

Вступ 3
Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА КЛАСИФІКАЦІЯ БЕЗУМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ В ДОСЛІДЖЕННЯХ РІЗНИХ ВЧЕНИХ 5
1.1. Загальні поняття вродженої діяльності. 5
1.2. Класифікація рефлексів за нейрофізіологами Н.А.Рожанським і А.Д.Слонімом. 6
1.3. Класифікація безумовних рефлексів за етологом Дж.Темброком і нейрофізіологом Ю.М. Конорським. 7
Розділ 2. ФІЗІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВИДІВ БЕЗУМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ 11
2.1. Підготовчий і виконавчий харчовий безумовний рефлекс. 11
2.2. Слиновидільний та ковтальний рефлекс. 13
2.3. Підготовчі та виконавчі захисні рефлекси. 13
2.4. Орієнтовні та статеві рефлекси. 15
Розділ 3. ЗНАЧЕННЯ БЕЗУМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ РІЗНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ І ТВАРИНИ 18
3.1. Особливості організації безумовного рефлексу (інстинкту). 18
3.2. Досягнення етологів в дослідженні вроджених форм поведінки. 19
3.3. Види інстинктивної поведінки. 24
Висновки 26
Література 28



Вступ
Вища нервова діяльність – сукупність рефлексів, які забезпечують різноманітні форми взаємозв’язку тварин і людини з навколишнім середовищем і здійснюється за участю вищих відділів ЦНС (кори великого мозку, підкірки). Основу вищої нервової діяльності становлять умовні рефлекси, що утворюються на основі безумовних рефлексів. Вища нервова діяльність забезпечується двома основними процесами – збудження і гальмування. Під час дії безумовних подразників ці процеси виникають у корі мозку, де вони можуть поширюватися або концентруватися в обмеженій ділянці.
У XVII ст. чеський лікар і фізіолог Іржир Проказка, базуючись на своїх теоретичних розмірковуваннях, прийшов до висновку, що формою діяльності нервової системи є рефлекс. Він ввів цей термін в фізіологію, а також поняття рефлекторної дуги, яке не відрізняється від сучасного уявлення. А в 1863 році російський фізіолог І.М.Сєченов на основі експериментальних досліджень і спостережень висунув ідею про рефлекторний характер діяльності мозку, яка була опублікована в книзі „Рефлекси головного мозку.”[12].
Великий внесок у вивчення безумовних рефлексів зробили багато вчених, а саме: І.М.Сєченов, який вважається батьком фізіології, І.П.Павлов, А.А.Ухтомський (принцип домінанти), П.К.Анохін (положення теорії функціональних систем) та інші.
Безумовні рефлекси разом з умовними забезпечують пристосування організмів до умов життя. Безумовними їх називають тому, що для їх утворення не потрібно якихось умов. Біологічна роль цих рефлексів полягає в тому, що вони зумовлюють існування новонароджених, які у перші моменти після народження, так і в наступному житті. Вони є основою для формування умовних рефлексів. Вміння володіти правою чи лівою рукою – безумовний рефлекс. Деякі безумовні рефлекси використовують у медичній практиці для визначення стану здоров’я людини: колінний, черевний, мигальний, смоктальний тощо.
Упродовж життя природжені рефлекси можуть змінюватись і стають невпізнанними. Слід зазначити, що у людини, на відміну від тварини, прояв безумовних рефлексів відбувається за участю кори головного мозку.
Інстинкти – ланцюг послідовних рефлексів, що є однією з форм пристосування тварин до умов життя.
Мета роботи – охарактеризувати безумовні рефлекси, розкрити їх біологічну сутність і значення.
Завдання:
• Висвітлити загальну характеристику безумовних рефлексів і проаналізувати їх біологічну сутність і значення;
• Визначити класифікацію безумовних рефлексів;
• Проаналізувати структурні основи безумовних рефлексів;
• Дати фізіологічну характеристику різним видам безумовних рефлексів;
• З’ясувати значення безумовних рефлексів в організації різних форм поведінки людини і тварини.
Об’єктом дослідження є безумовні рефлекси людини та тварин. Предмет дослідження: особливості безумовних рефлексів, їх характеристика та значення в організації різних форм поведінки людини і тварини.
Висновки
1. В основі регуляції різноманітної діяльності організму є функції нервової та ендокринної систем. Функції нервової системи виявляються в рефлексах. Безумовні рефлекси – це природжені реакції організму за участю нервової системи у відповідь на вплив подразників. Внаслідок поєднання за часом індиферентних (умовних) і біологічно значущих (безумовних) подразників виникають нові просторові взаємозв’язки між різними структурами чоловічого мозку, формується, за словами І.П.Павлова, тимчасовий зв’язок. І.П.Павлов, аналізуючи експериментальний матеріал, дійшов висновку, що тимчасовий зв’язок замикається між проекціями на кору великого мозку безумовного подразника, оскільки кожний безумовний рефлекс, центр якого знаходиться у підкіркових структурах, повинен мати своє кіркове представництво.
Вивчаючи безумовні рефлекси тварини, Е.А. Асратян дійшов висновку, що рефлекторна дуга центральних безумовних рефлексів має „багатоповерхову” структуру, тобто в центральній частині складається з багатьох паралельних гілок, які проходять крізь різні рівні ЦНС. Тому кіркове представництво безумовного рефлексу слід розуміти як кіркову (найвищу) гілку дуги безумовного рефлексу. Безумовні рефлекси носять вроджений характери, є видовими та стійкими, рефлекторна дуга лежить на рівні підкіркових структур і кори, має вертикальний характер.
2. Усі безумовні рефлекси можна поділити на рефлекси підтримання (збереження) життя людини чи тварини незалежно від умов існування, а також рефлекси, які функціонують в критичних ситуаціях, для захисту організму – захисні. Задовільна класифікація безумовних рефлексів не створена. І.П.Павлов виділяв: харчові, оборонні, статеві та батьківські гомеостатичні, орієнтовні, ігрові, локомоторні (ходіння, біг, літання).
3. Інстинкт – природжена форма поведінки людини і тварини, що характеризується стереотипністю дій, поштовхом для яких є зовнішні подразники. В зв’язку з еволюцією різних тварин, інстинктивна поведінка формується по-різному. В риб зумовлюється в основному діяльністю проміжного і середнього мозку, а в амфібій і рептилій залежить від діяльності переднього мозку. У птахів вищим регулятором інстинктивної поведінки являється смугасте тіло. Поряд з інстинктами велике значення в поведінці ссавців має утворення умовних рефлексів, які легше і швидше виробляються у видів з найрозвиненішою корою переднього мозку, оскільки в ссавців добре розвинений головний мозок.
Безумовні рефлекси та інстинкти не здатні забезпечити повне пристосування тварин до умов життя, що постійно змінюються. Це пристосування досягається умовними рефлексами, що формуються впродовж індивідуального життя. Рефлекторна діяльність нервової системи, що складається з безумовних і умовних рефлексів зумовлює всю різноманітність функцій організму у тому числі пам’ять, мислення і поведінку.