Тема: Китай і глобалізація

Китай і глобалізація

Вступ 3
1. МІСЦЕ КИТАЮ В ПЛАНЕТАРНОМУ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ 4
2. ЕКОНОМІКА КИТАЮ В СВІТЛІ ГЛОБАЛІЗАЦІІЇ 8
3. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ЗАГРОЗИ КИТАЮ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ 14
Висновки 18
Література 19


Вступ
Минуле ХХ століття продемонструвало людству зародження та становлення глобалізаційного процесу: могутність наднаціональних військово-політичних блоків (ОВД та НАТО), можливості коаліцій правлячих груп ("Велика сімка"), континентальних та регіональних об’єднань (ЄС, Ліга арабських держав, Організація африканської єдності, Організація Ісламська Конференція тощо), всесвітніх міжнародних організацій (ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ, МВФ, МБРР, ОПЕК тощо). Наприкінці століття визначилась тенденція до формування "всесвітнього уряду": деякі міжнародні організації почали виконувати важливі економічні та політичні інтеграційні функції (ЄС - Європарламент, Інтерпол, Меркосур тощо).
Традиційно глобалізаційні процеси пов'язуються з діяльністю в основному США і країн Європи. Значно менше згадуються інші країни світу, в тому числі і Китай. Однак події останньої Олімпіади в Пекіні привернули увагу світової спільноти потужними виступами антиглобалістів та акціями протесту членів тибетських угрупувань проти імперської політики китайського уряду. Це змушує замислитися над питаннями: "А яку роль займає Китай в сучасних соціально-політичних, економічних та культурних процесах, що тривають на планеті? Яке відношення Китаю до глобалізації, яка стала об’єктивним явищем дійсності?"
Про ці й інші питання розмірковують політологи, історики, соціологи, економісти. Деякі з них присвятили свої праці особливостям китайського шляху розвитку, участі КНР в глобалізаційних процесах, про що й піде мова в даній роботі.

Висновки
З середини першого десятиліття нинішнього століття вважається, що Китай перетворився на могутній полюс світової економіки і тепер націлюється на лідерство в світовій політиці. З цього часу в зовнішній політиці Пекіна з'явилися нові орієнтири – він прагне стати не менш впливовим учасником геостратегії, ніж США.
Як вважають експерти, Китай прагне до політичного лідерства не з метою нав'язати миру комуністичну адміністративно-розподільну суспільну модель. Його задача полягає в тому, щоб стати рівним для країн, що виконують ключову роль в створенні нового світопорядку, і продемонструвати світу свою готовність нести відповідальність за планетарний розвиток. Основою домагань на лідерство служить інтеграція економіки Китаю в світову економіку на ринкових принципах.
Особливостями геополітики, геостратегії та геоекономіки сучасної китайської держави є те, що Китай усе більше стає геополітичним, геоекономічним, геостратегічним і геоінформаційним стрижнем, навколо якого утворюється чисельна азіатська громада. Нині вже сформувалися передумови для створення чітко визначеного блокового утворення на чолі з КНР, куди входять чітко визначені прихильники китайського геополітичного напряму, яке має чітко виразний антиамериканський характер.
Глобалізаційні процеси в області економіки надали для Китаю подвійного ефекту. З одного боку вони обумовили розв’язання численних економічних проблем, сприяли розвитку в господарстві країни ринкових механізмів. З іншого боку, вони посилили проблему безробіття, послабили дію соціального захисту для населення. Крім того, значним чином зросла небезпека залежності від світових фінансово-економічних криз.