Тема: 1.Соціально-культурні процеси в епоху Нового часу. Формування засад. 2.Філософія Ф.Бекона

1.Соціально-культурні процеси в епоху Нового часу. Формування засад. 2.Філософія Ф.Бекона

Вступ 3
1. Соціально-культурні процеси в епоху Нового часу. 4
Формування нових засад. 4
2. Філософія Френсіса Бекона. 10
Висновки 14
Література 15



Вступ
Вважається, що західноєвропейська цивілізація зробила крок назад після падіння Римської імперії та встановлення середньовічних порядків і образу мислення, а наступна епоха – епоха Ренесансу – відновлює рух прогресу, повертається до людських цінностей, змушує засумніватися в релігійних основах. З цієї точки зору, Новий час, що був наступною епохою після Відродження, оцінюється неоднозначно – з одного боку, це, безперечно, рух вперед – розвиток науки, техніки, промисловості були на порядок вище за середньовічні. З іншого боку, зміцнення релігійного світогляду, оновлення та реформація церковного життя, „очищення” віри від непотрібних елементів, змушує говорити про продовження панування християнської моралі та світогляду у суспільній думці того часу, зміцнення їх позицій.
Суспільно-політичний та культурний розвиток Нового часу породив нові філософські концепції, змусив людство по-іншому поглянути на свою роль та значення в розвитку цивілізації, пізнанні Всесвіту та свого буття в ньому. Дана робота присвячена визначенню соціально-культурних процесів, що тривали у Західній Європі у той час, та їх впливу на формування нових філософських засад. Не менш важливим вважається при цьому розгляд творчості Френсиса Бекона, який заклав нові методологічні основи наукового пізнання природи.
Висновки
Новий час став періодом бурхливого розвитку природознавчих наук. В залежності від цього в його межах заклалися достатні передумови для подальшого наступу людини на пізнання природи. Неоднозначність мислителів, науковців того часу в оцінці методів та шляхів такого пізнання цілком було залежним від різноманіття філософських, ідейно-теоретичних, політичних, соціальних, культурних поглядів.
На подібну неоднорідність концептуальної палітри вказували значні соціально-політичні потрясіння, які відбувалися в період Нового часу. Суспільні процеси мали масових прихильників як серед прибічників абсолютизму, так і з боку демократичних сил; як серед палких апологетів традиційної католицької церкви, так і серед її реформаторів; в культурі відбувалося еклектичне співіснування реалізму, романтизму і класицизму. Суспільство потребувало свого осмислення та оцінки з рівня найвищих абстрактних узагальнень, котрі можна було провести в межах тільки філософської науки.
Така неоднозначність вимагала винаходу якогось одного, але дійсно правильного, істинного критерію, за допомогою якого можна було б розв’язати дуалістичні загадки епохи. Ті методи, що існували до цього, були не здатні розв’язати проблеми сучасності. В цьому світлі вчення Ф.Бекона про потенціал індуктивного пізнання, яке зародилося саме в Новий час, заслуговує на увагу як метод істинного відображення дійсності: як природи, так і суспільства.