Тема: Метод "іронії" (Сократ і К'єркегор)

Метод "іронії" (Сократ і К'єркегор)

Вступ 3
1. ІРОНІЯ ЯК ГОЛОВНА ЗБРОЯ ДІАЛЕКТИЧНОГО МЕТОДУ ВЕДЕННЯ СУПЕРЕЧКИ СОКРАТОМ 4
2. ІРОНІЯ ЯК МЕТОД ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОГО ФІЛОСОФСТВУВАННЯ К’ЄРКЕГОРА 8
Висновки 12
Література 13


Вступ
Слово "іронія" асоціюється у сучасної людини з такими же подібними словами, що відносяться до категорії "гумор", "сатира", "сміх". Інформаційний і телевізійний простір сьогодні наповнений працями майстрів гумору, головною зброєю яких є іронія і сатира. Більшою мірою під іронією розуміється вид веселого спілкування між людьми, певний спосіб розваги, розвантаження під час бесіди. Так же трактується поняття "іронія" у слонику – прихована насмішка; глузування, кепкування, глум. Однак, крім розважального призначення у іронії є і глибинна, світоглядна функція, яка була підмічена філософами давніх часів та підтримана сучасними мислителями. Сократ і К’єркегор – це два найбільш величних мислителя всіх часів і народів, які зрозуміли креативну, утворювальну силу іронії, відносилися до неї як до способу знаходження істини, пізнання світу.
Висновки
Філософське значення сократівської іронії полягає у тому, що вона не визнає нічого остаточного, раз назавжди даного і незмінного. І якщо Сократ сумнівався в своїй мудрості і мудрості інших, то лише тому, що був упевнений, що немає ніякої людської мудрості, яка могла б стати остаточною. Іронія Сократа виключає всякий догматизм, вона направлена проти претензій на "всезнайство", непогрішність і незаперечність.
Сократівська іронія взагалі "амбівалентна", двоєдина: з одного боку, вона пов'язана з його "скептицизмом", з тезою про знання ним свого незнання, з іншою – з його майєвтикою, заснованої на упевненості, що людина приховано володіє правильним знанням (знанням "загального") і задача полягає в тому, щоб за допомогою майстерних питань і відповідей витягнути з нього це знання. Сократ, іронізуючи, затверджує – породжує в співбесіднику потребу в самопізнанні і самовдосконаленні. Таким чином, заперечення, супроводжуюче іронію Сократа, не будучи самоціллю, не є позицією нігілізму, що знайшло своє підтвердження в подібних працях К’єркегора.
За К’єркегором, іронія не рівнозначна просто жартівливому відношенню до чогось. Іронічний стиль міркування представляється лише формою, в якій вгадується глибоке – часом трагічний або пафосний зміст. Деякі серйозні і навіть фатальні речі, висловлені в легкій формі, можуть призвести на людину не менш сильне враження, чим в серйозному, догматичному стилі. Іронізуюча людина відіграє роль певного бунтівника, того, що прагне принести у світ щось нове, знищуючи старе. Таким чином, діалектика суперечки, в якої використовується іронія (як у Сократа), у К’єркегора перетворюється у діалектику життя, де однією з рушійних сил виступає іронія.