институт.com.ua - національний студентський портал України
  • ТОП-оголошення
Система оголошень институт.com.ua допоможе Вам знайти або розмістити оголошення для студентів, пов'язані з освітою в Україні та закордоном, працевлаштуванням для студентів, репетиторством. Також Ви можете розмістити інформацію про послуги у сфері освіти.
Головна| Новини| Освіта в Україні| Реферати| Контакти

Тема: Аналіз психологічних ідей у творах Франка і Драгоманова

Каталог пособий и учебных материалов | Психология | Курсовая | Страниц: 36 | Год: 2010 | Размер: 43 кб. | Стоимость: 1 смс | Смотреть | Скачать

Аналіз психологічних ідей у творах Франка і Драгоманова

Вступ 3
Розділ І. 7
ФОРМУВАННЯ ТА ЗМІСТ ПСИХОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЙ М.П. ДРАГОМАНОВА ТА І.Я. ФРАНКА 7
1.1. Становлення наукового світогляду М.П. Драгоманова. 7
1.2. Формування психологічних концепцій І.Я. Франка 12
Висновки до 1-го розділу 20
Розділ ІІ 21
РЕАЛІЗАЦІЯ ДРАГОМАНОВИМ І ФРАНКО СВОЇХ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ У СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ І ТВОРЧІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 21
2.1. Ідеї М.Драгоманіва в області психології особистості і психології народів. 21
2.2. Внесок І. Франка в педагогічну психологію, психологію особистості та психологію правопорушника. 24
Висновки до 2-го розділу 30
Загальні висновки 31
Список використаної літератури 33



Вступ
Актуальність теми дослідження пов’язана з тими процесами, що сьогодні відбуваються в світовій психологічній науці. Їх основу складає те, що значна кількість психологів стверджує про наявність кризи сучасної психології і для цього пропонують повернутися до моменту становлення цієї науки з метою переосмислення та зміни її предмету дослідження.
Існуюча думка про сьогоднішню психологію як ту, що знаходиться в кризі інколи зустрічає заперечення: затверджується, що вона інтенсивно розвивається як академічна наука, про що свідчать тисячі томів монографій, сотні наукових журналів, численні конференції, симпозіуми і конгреси і т.п. Як практично орієнтована область знання психологія затребувана соціумом, а послуги психологів добре оплачуються. Таким чином, є продукція і затребуваність, тому слід уточнити: коли психологи говорять про кризу – йдеться саме про наукову психологію кінця ХХ – початку ХХІ століття.
Як будь-яка наука, що покликана адекватно пояснювати свій предмет, психологія претендує на створення теорії психічного. І, будучи чесною перед собою, вона визнає: моделі, які вона продукує, поки вельми далекі від того, щоб дати несуперечливу картину психічному життю людини у всій її повноті і складності. Якщо виявляється, що наука її спрощує, піддає редукції, зводить до якихось приватних проявів, то саме ця обставина і примушує говорити про наявність кризи в психології. У цьому значенні не підлягає сумніву криза сучасної психології, навіть враховуючи досягнення і напрацювання у всіх її областях і галузях. Крім того, фіксація кризи є додатковим стимулом, що коректує напрям розвитку наукової психології.
Одним із доказів кризи психологічної науки є те, що науковцями практично не досліджується такі феномени психічного життя людини як творчість і духовність. І хоч вони й представляють об'єкт для психологічного дослідження (що природно і тривіально), але і творчість (і особливо духовність) є істотною проблемою для психології, причому таку проблему, яку в сучасних умовах вирішити надзвичайно непросто: насправді в рамках традиційної загальної психології для духовності "місця" взагалі не передбачено, а творчість зводиться найчастіше до елементарної "нетривіальності" в ухваленні того або іншого рішення. На наш погляд, це означає, в першу чергу, слабкість загальної психології.
Проблема дослідження цих феноменів базується на розумінні того, що загальна психологія повинна забезпечувати "робочі простори" для вивчення основних психологічних проблем. І, якщо, скажімо, духовність взагалі не передбачена як "вимірювання" психічних явищ, то це, в першу чергу, проблема того навчання, яке виступає як загальна психологія, тобто тієї концепції, яка створює дослідницькі простори і способи розуміння психічного в цілому і його окремих проявів, зокрема.
Найбільш радикальним вирішенням даної проблеми стало би повернення до джерел, витоків наукової психології, що постала як наука в сучасному розумінні цього слова у другій половині ХІХ століття – саме тоді відбувся поворот до фізіологічного, матеріалістичного оцінювання психічних явищ, заклалися основи добування „позитивного” знання, в яких не було місця для такого „незручного” об’єкта досліджень як духовність і творчість. І якщо деякі науковці (особливо російські) пропонують повернутися до робіт Л. Виготського, К. Юнга з метою переосмислення шляхів розвитку психології, то для українського дослідника вкрай важливо проаналізувати твори вітчизняних мислителів, що жили і діяли наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, тобто саме тоді, як вважається, відбулося становлення сучасної, емпіричної психології.
Найбільш характерним для українського наукового простору того історичного періоду було відсутність професіональних психологів, спеціалістів, які б цілеспрямовано займалися розробкою проблем, що турбували б світову психологічну спільноту. По-перше, це пояснювалося відсутністю достатньої конституалізації психології як науки взагалі. А по друге, Україна, що була роздерта між двома імперіями, не мала можливості мати власну національну наукову базу. Окремими питаннями психології, відображенням душевного життя людей в значній степені займалися українські письменники, публіцисти, філософи, мислителі – всі передові люди того часу, особливе місце серед яких займають постаті М.П. Драгоманова і І.Я. Франка. Вони не були професійними психологами, однак ними аналізувалися та осмислювалися всі тогочасні новітні ідеї і досягнення наукової думки щодо розв’язування проблем внутрішнього світу людського індивіда. Це знаходило відображення в їх роботах, які уявляли собою не тільки своєрідну інтерпретацію і еволюцію існуючих психологічних теорій, а й містили свої шляхи і способи пізнання психології людини.
Дослідженню творчої спадщини М.П. Драгоманова і І.Я. Франка присвячено багато монографій і розвідок як сучасних вчених, так і науковців минулого. Основним змістом аналізу робіт Драгоманова була його політична, публіцистична та історична діяльність. Першими дослідниками його літературно-публіцистичної діяльності стали його сучасники, більш молодші товариші та однодумці письменника: Б.О. Кістяківський, М.І. Павлик, І.Я. Франко. За радянських часів значний вклад в осмислення спадщини Драгоманова внесли М.П. Возняк, С.В. Глушко, Г.К. Житецький, Р.П. Іванова, В.Л. Лукеренко, В.О. Міяковський, В.Г. Сарбей, В.Г. Сокуренко. В сучасній Україні відомими є роботи Т.Г. Андрусяка, В.А. Довгича, А.М. Катренка, А.М. Круглашова, О.Ф. Скакуна, П.М. Федченка.
І.Я. Франко, на відміну від М.П. Драгоманова, відомий також значними напрацюваннями в області художньої літератури, що до досліджень творчості Франка як суспільно-політичного діяча додало значну кількість робіт літературознавчого та мистецтвознавчого змісту. Ще за життя Франка його праці були піддані аналізу та оцінці з боку сучасників (М. Мочульський, М. Коцюбинський, А. Крушельницький, М. Євшан, С. Єфремов, С. Петлюра та ін.). За радянських часів Франкова художня проза і поезія висвітлювалась в публікаціях О. Білецького, О. Бойко, Б. Бунчука, П. Волинського, І. Денисюка, М. Зерова, Є. Кирилюка, Р. Кирчіва, Ю. Кобилецького, І. Ковалика, Л. Міщенко, О. Мороза, А. Музички, М. Рильського, Г. Сидоренко, А. Скоця, М.Сулими, П. Филиповича, З. Франко, С. Шаховського, Я. Яреми.
За незалежну Україну творчість Франка стала об’єктом ґрунтовних різноаспектних студій (праці Л. Бондар, Р. Голода, З. Гузара, Т. Гундорової, Б. Кир’янчука, М. Легкого, Т. Пастуха, Б. Тихолоза, М. Ткачука та інших). Проблеми художнього психологізму, що стали предметом аналізу в дисертації, досліджували на матеріалі прози чи окремого твору Франка З. Гузар, Ж.Букетова, І.Папуша, М. Ткачук, А. Журбенко, Б. Кир’янчук, Т. Митрик, І. Приходько, О. Хрущ та інші.
Однак, при всій різноманітності аналізу творів наших славетних письменників минулого, недостатня увага приділялась загальному аналізу їх робот з точки зору психологічної науки. Автори, висвітлюючи окремі аспекти внутрішнього світу людини, що мали місце в різних творах письменників, практично не приділяли уваги оцінці їх спадщини з точки зору методологічної основи для майбутніх досліджень психології. Тому метою даної роботи є вивчення й аналіз творів М.П. Драгоманова і І.Я. Франка з точки зору психологічної науки, дослідження їх ідей, які б могли дати певний матеріал для осмислення шляхів розвитку психології.
Об’єктом дослідження при цьому виступають всі твори М.П. Драгоманова і І.Я. Франка, що написані ними в період свого становлення та наукової діяльності. Предметом дослідження – психологічні ідеї даних авторів в усіх їх різноманітності та зв’язку.
На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:
– виявити методологічні основи, на яких базується психологічний світогляд М.П. Драгоманова і І.Я. Франка;
– проаналізувати ідеї даних авторів стосовно педагогічної психології, виховання і формування особистості;
– узагальнити підхід письменників до проблем психології мас, етнопсихології, психології народів.
Методи дослідження. Універсальний характер творчості М.П. Драгоманова і І.Я. Франка вимагає різноманітних дослідницьких підходів, допоміжних методик аналізу і інтерпретації тексту їх творів. Тому в дослідженні використовується широкий спектр методологічних тактик, зокрема системний, порівняльно- та культурно-історичний, біографічний, типологічний, психологічний методи.
Загальні висновки
Творчість М.П. Драгоманова і І.Я. Франко повертає нас до часу зародження психологічної науки, коли вирішувалося питання, яким повинен бути предмет психології. Основний акцент в той час був зроблений на позитивістський, матеріалістичний напрям, котрий залишав багато неясного в численних питаннях духовного світу людини. Драгоманов і Франко як інтелектуальні продукти своєї епохи в цілому підтримували той підхід, однак в процесі своєї творчості і суспільно-політичної діяльності вони по-новому розпочали осмислювали можливості і завдання „науки про душу”. Людина, за їхніми уявлення, створіння набагато складніше, ніж комплекс психофізіологічних реакцій, а такий феномен як душа людини, дух нації неможливо піддати ніякому емпіричному дослідженню.
В працях Драгоманова і Франко значне місце приділяється таким поняттям як душа, дух, духовність – всьому тому, що не складає предмет сучасної психології, однак являється основополагаючими елементами або суттю існування людини, основою її внутрішнього світу. І Драгоманов, і Франко добре розуміли потаємні думки і мотиви поведінки людського індивіда, вони знали всю тяжкість протиріч між духовним і матеріальним. Педагогічна діяльність Драгоманова і Франка надала для них величезний матеріал щодо можливостей психіки, пізнавальних можливостей людини.
Наші видатні співвітчизники зробили не прямий, а опосередкований внесок в психологічну науку. Вони не писали психологічних трактатів, не захищали дисертацій з психологічної тематики, однак в своїх роботах (і особливо в працях Франка) неодноразово піднімали психологічні проблеми, ставили питання щодо необхідності вдосконалення наук про внутрішній світ людини, використання психологічних знань для покращення умов існування людини і суспільства в цілому, підвищення духовності.
Найбільша увага до внутрішнього світу особи і спроб його осягнення приділяється в творчості І. Франка. В багатогранній спадщині письменника значне місце посідають психологічні ідеї, які були тісно пов'язані з його різнобічною діяльністю і являли собою невід'ємну частину його наукового світогляду, літературознавчих і педагогічних поглядів. Франко як мислитель, учений і митець виявив досить велику обізнаність у багатьох питаннях філософсько-психологічного характеру, загальної психології та особливо психології художньої творчості. Він ґрунтовно вивчав новітні течії в психології, критично їх переосмислював, вирішуючи ті чи інші психологічні питання.
Відхід Франко у своєму пізньому етапі творчості від матеріалістичних основ, свідчить про те, що він скоріш, ніж хто, відчув, що „позитивне” вивчення внутрішнього світу людини не може мати достатньої перспективи. Можливо, осягнення такого складного психологічного феномену як свідомість людини повинно мати принципово новий підхід, що стане революційним в історії психології. Сьогодні, на початку ХХІ ст., коли психологічна наука відкрито заявляє про кризу в пізнанні духовної сфери, ми зіштовхуються з тими же проблемами, що стояли у кінці ХІХ – на початку ХХ ст., і які приводять нас до необхідності відшукувати відповіді на питання в ідеалістичних принципах і підходах. Ідеї, які були закладені в працях Драгоманова і Франко, змушують нас повернути увагу на ірраціональні поняття і феномени духовного життя суспільства і індивіда, прагнути до відшукування нових шляхів їх осягнення.
Творчість і духовність – поняття, які в наш час становляться все більш актуальними – можуть бути пізнані тільки за умов принципово нового наукового підходу. Однак, на цей час, на жаль, людство ще не виробило ані достатніх духовних основ, ані нових наукових психологічних теорій, які б влаштовували і матеріалістів, і ідеалістів. Драгоманів і Франко тільки торкнулися цієї проблематики, вони були, можливо, найпершими вітчизняними мислителями, що пропонували поєднати наукові, „позитивні” підходи до вивчення внутрішнього світу людини і ірраціональні науково-методологічні підходи при цьому.

Cмотрите также:
1.Особливості маржиналізму в Австрії, США, Великобританії. 2. Економічні ідеї М.Драгоманова та І. Франка.

1.Особливості маржиналізму в Австрії, США, Великобританії 3 1.1. Загальна характеристика маржиналізму 3 1.2. Австрійська школа 4 1.3. Кембриджська школа 7 1.4. Американська школа 13 2. Економічні ідеї М.Драгоманова та І. Франка 15 2.1. Економічні ідеї М.Драгоманова 15 2.2. Економічні ідеї І. Франка 17 СПИСОК ВИКРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 33

Політичні погляди Драгоманова

Вступ 3 1. Основні принципи політичних поглядів М. Драгоманова 3 2. Федералізм М. Драгоманова 4 3. Політична програма Драгоманова 9 Висновки 10 Література 11

Етичне вчення Т. Шевченка, етика І.Франка, Л. Українки, М. Драгоманова, М. Грушевського

Зміст 1. Етичне вчення Т. Шевченка 3 2. Етика І.Франка 4 3. Етика Л. Українки 6 4. Етика М. Драгоманова 8 5. Етика М. Грушевського 11 Список використаної літератури 15

Особистий внесок І.Я. Франка у зміст літературної освіти

Вступ 3 Розділ І. Значення творчості І.Франка в розвитку української літератури 7 1.1 Життєвий шлях І.Франка 7 1.2 Перехресні стежки життя і прози Івана Франка 13 Розділ ІІ. Іван Франко про перспективи буття української мови 20 2.1 Науковий доробок Іванс Франка 20 2.2 Специфіка письменницької праці Івана Франка 24 Висновки 30 Література 32

Контрольна з філософії

1. ОСНОВНІ ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ П. ЮРКЕВИЧА 3 2. Т.ШЕВЧЕНКО ТА ЙОГО ВНЕСОК У РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІДЕЇ 7 3. ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ М.ДРАГОМАНОВА, І. ФРАНКА, Л.УКРАЇНКИ 8 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 14

Просвітницька діяльність та педагогічні погляди Франка

Вступ 3 1. І.Франко - як школа українського політичного життя 5 2. Проблеми української державності в творчості і житті І. Франка 7 3. Трагедія ідеї українського державотворення Івана Франка 10 4.Педагогічні погляди І.Франка на дошкільну освіту та освіту початкової школи. 12 5.Просвітницька діяльність І. Франка. 16 Висновок 22 Список використаної літератури 23

Філософія. Філософія України другої половини 19 ст – початку 20 ст.

1. Основні філософські ідеї П. Юркевича 3 2. Т.Шевченко та його внесок у розробку філософії української ідеї 10 3. Філософські погляди М. Драгоманова, І. Франка, Л. Українки 15 Список використаних джерел 23

Економічні погляди Франка

Вступ 3 1. Формування та еволюція економічних поглядів Франка 4 2. Основні економічні погляди І.Франка 7 Висновки 12 Література 14

Політичні погляди Івана Франка

ВСТУП. 3 РОЗДІЛ І. ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ І. ФРАНКА 11 РОЗДІЛ ІІ. ПЕРЕХІД НА ПОЗИЦІЇ РАДИКАЛІЗМУ 23 РОЗДІЛ III. ІДЕЇ САМОСТІЙНИЦЬКОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ТА НАЦІОНАЛ-ДЕМОКРАТИЗМУ В ПОГЛЯДАХ І. ФРАНКА 32 ВИСНОВКИ 47 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 50

Мала проза Івана Франка. Повісті на робітничу тематику («Ріпник», «Навернений грішник»)

ВСТУП 2 1. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ПРОЗОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ І. ФРАНКА 4 2. МАЛА ПРОЗА ІВАНА ФРАНКА 16 2.1. Особливості малої прози Івана Франка 16 2.2. Повісті на робітничу тематику 19 2.3. «Ріпник» 23 2.4. «Навернений грішник» 28 2.5. Місце художньої прози Івана Франка в його літературній спадщині 31 ВИСНОВКИ 35 ЛІТЕРАТУРА 37