Тема: Бідність

Зміст Вступ 3 Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження соціальних проблем на селі 5 1.1. Аналіз соціальної структури села 5 1.2. Демографічні та міграційні процеси на селі 10 1.3. Проблема забезпечення сільського населення, бідність сільського населення 18 Розділ 2. Державна політика підтримки соціальної сфери села 24 2.1. Законодавча база розвитку соціальної сфери села 24 2.2. Діяльність державних інституцій щодо соціальної підтримки сільського населення 32 Висновки 62 Список використаної літератури 66

ЗМІСТ Вступ 3 Розділ 1. Визначення бідності та малозабезпеченості в аспекті суспільних відносин 5 1. 1 Визначення бідності та її характеристика 5 1.1.1 Бідність як суспільно-історичне явище 5 1.1.2 Визначення бідності 6 1.1.3 Межа та вимірювання бідності 6 1.1.4 Статистичні характеристики бідності 9 1.2 Поняття малозабезпеченості та показники малозабезпеченості 9 1.3 Методика соціальної діагностики малозабезпеченості 14 Розділ 2. Соціальний захист малозабезпечених та бідних груп населення в Україні 16 2.1 Соціальний захист як складова соціальної політики та суспільних відносин 16 2.2 Соціальна допомога малозабезпеченим громадян 19 2.3 Стратегія подолання бідності 20 2.4 Соціальний захист деяких малозабезпечених громадян в Україні 22 Висновки 25 Використана література 28

Зміст: Вступ……………………………………………………………………..3 1. Рівень життя як основний показник добробуту в країні …….…4 1.1. Доходи населення та їх диференціація 1.2. Рівень життя і бідність 1.3. Необхідність соціального захисту населення 2. Законодавче регулювання підвищення рівня життя населення України ………………………………………………………………………….14 3. Аналіз рівня життя населення в Україні: порівняльний аспект ……………………………………………………………………………16 3.1. Дослідження рівня життя населення України 3.2. Порівняння рівня життя населення України з іншими країнами 4. Стратегія підвищення рівня життя населення ………………..25 4.1. Розвиток зайнятості та ринку праці 4.2. Підвищення доходів від трудової діяльності 4.3. Соціальне страхування - як запобіжний захист від втрат доходу 4.4. Запровадження консолідованої системи адресної соціальної допомоги 4.5. Соціальна підтримка інвалідів 4.6. Соціальна підтримка сімей з дітьми та дітей, позбавлених батьківського піклування Висновки та пропозиції ……………………………………………..31 Список використаної літератури

Вступ 3 1. Зміст технології обслугування службами соціального захисту. 4 2. Особливості єдиної технології прийому громадян, які звертаються за призначенням видів соціальної допомоги. 8 3. Технологія процесу надання допомоги. 14 Висновки 18 Література 19 Вступ Соціальний захист населення є ознакою будь-якої сучасної розвиненої країни світу. Дотримання загальновизнаних прав і свобод вимагає від держави, яку суспільство уповноважило діяти в інтересах своїх громадян, піклуватися про людей, створювати умови для їх гідного життя. Якість отримання соціальних послуг свідчить про степінь компетентності державних органів соціального захисту, прагнення посадових осіб, яких обрав народ, здійснювати свої обов’язки. В Україні через певну соціально-економічну кризу, що триває й досі, значною за кількістю є категорія громадян, що потребує соціального захисту. Бідність, за оцінками різних експертів, сягає сьогодні близько 90 % від загального населення держави. Зрозуміло, що в даному випадку надати соціальні послуги та здійснити їх соціальних захист, є дуже важкою справою. На допомогу працівникам соціальної сфери сьогодні приходять технології, які розробляються спеціально для соціальних служб з метою покращення ефективності та якості їх роботи. Розгляд та вивчення методів та способів надання соціальних послуг сучасними соціальними службами сприяє глибокому засвоєнню змісту їх діяльності та створює умови для подальшого вдосконалення та покращення всієї системи соціальної роботи та соціального захисту. Висновки Надання допомоги в службах соціального захисту в деяких моментах дійсно нагадує технологічний процес, який характерний для сфери матеріального виробництва. В загальному вигляді це виглядає як певний конвеєр для надання соціальних послуг населенню. Однак, при цьому повністю зберігається індивідуальний підхід до кожного клієнта, уважне та ретельне вивчення його проблем. Сучасна технологія соціальних послуг в значній степені відповідає принципам зручності для клієнтів, якісності та своєчасності їхнього соціального захисту. Головними ознаками діяльності соціальних служб сьогодні є адресність діяльності, цільове використання коштів. Технологічність роботи досягається, по-перше, за рахунок сегментизації та більш детальної та продуманої структуризації самої соціальної служби (закладу, установи), а по-друге, – чіткому розділенню функції та обов’язків між працівниками та алгоритмізації їх діяльності. Єдина технологія надання соціальних послуг клієнтам спричиняє поєднання ретельної перевірки заяв клієнтів з максимальною увагою та доброзичливістю до них, врахування морально-психологічного стану людей, що звернулися по допомогу до служби. В межах такої технології виникає більш реальна можливість боротьби з шахрайством, бюрократизмом серед державних службовців, неуважністю до проблем людей. Технологія дозволяє більш швидко розглядати справи заявників, комплексно вирішувати їх проблеми. Для подальшого покращення якості надання соціальних послуг населенню зростає важливість комп’ютеризованої (автоматизованої) обробки даних, створення баз даних для швидкої та безпомилкової обробки інформації.

ВСТУП. …………………………………………………………………..……. 3 1. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В КІНЦІ XVIII – ПОЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ. . ………..………………………………………….6 2. “РУСАЛКА ДНІСТРОВАЯ” – ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОБУДЖЕННЯ УКРАЇНЦІВ. ………….…...………………………………12 2.1.Діяльність “Руської Трійці” – початок національного та культурного відродження на західноукраїнських землях на початку ХІХ століття. ………………………………….………...…….12 2.2.“Русалка Дністровая” – як дзеркало національної свідомості…...17 2.3.Початок становлення нової літератури на Галичині…..………...20 2.4.Втілення ідей європейського романтизму в творчості “Руської Трійці” – головна ознака революційної спрямованості альманаху “Русалка Дністровая”….......………………………….…..28 ВИСНОВКИ ………………………………………………………………..38 ЛІТЕРАТУРА ……………………………………………………………………...40 Вступ. Явися, “Русалко Дністрова”, І знову засяє нам день, Як свято, як вічна обнова, Нехай оживе рідна мова У лунах столітніх пісень! Олесь Лупій, “Руська мова” Однією з трагічних сторінок історії України є втрата нею незалежності наприкінці XVIII століття та підупадання під владу Росії та Австрії – двох наймогутніших імперій тодішньої Європи. Росії стали належати Лівобережна Україна, Правобережжя, Слобожанщина та Південна Україна. До Австрії відійшли Галичина, Буковина і Закарпаття. З самого початку уряди обох імперій розпочали проводити по відношенню до України так звану “колоніальну політику” з метою ліквідувати особливості їх політичного, економічного, а в перспективі – і культурного життя. Принцип денаціоналізації, який при цьому використовувався, передбачав насадження російської (німецької) мови, поглинення української культури, асиміляцію та розчинення українців серед представників пануючої нації. Національна політика, наприклад, Російської імперії була спрямована в Україні на прискоренні процесу перетворення українців у “справжніх росіян”. Українців позбавляли права на власну освіту і користування рідною мовою, обмежували вільний розвиток національної культури. Уряд вживав всіх заходів, щоб стерти у свідомості українців будь-яке відчуття своєї окремішності. Не кращим було становище на західноукраїнських землях. Тут національна політика австрійської монархії поєднувалась з утисками за національною ознакою з боку польської шляхти. Правлячі кола намагалися опертися на польську меншість для більш успішного підкорення українців. Ще до приєднання Галичини до Австрійської імперії поляки протягом тривалого часу проводили політику “ополячення” та “окатоличення” українців. Коли австрійський уряд прийшов на ці землі він, застав тут необмежену владу польської шляхти, відсутність промисловості і торгівлі, великих міст і нормальних шляхів сполучення, бідність неосвіченого (шкіл взагалі не було), закріпаченого сільського населення. Не трапилося корінних змін на Західній Україні і при австрійському пануванні. До польського утиску на все українське додався утиск Австрійської імперії, культура якої істотно відрізнялась від культури слов`янських народів. Тим більшого враження призвів на сучасників вихід у світ поетичної збірки “Русалка Дністровая” у 1836 році, яка була надрукована у Будимі (Будапешті) стараннями молодих українських патріотів – членів “Руської Трійці”. Це був літературний альманах, який включав до себе зібрання усної народної творчості, а також твори молодих українських поетів-романтиків. Причому всі твори в збірнику були написані живою народною мовою, що на ті часи було взагалі непересічною подією. Випуск “Русалки Дністрової” був своєрідним викликом демократичної молоді державній реакції, протестом проти денаціоналізації і роз`єднання українських земель. За суттю, альманах став політичним маніфестом українського національного руху. Як в умовах жорстокої антиукраїнської політики Австрійської імперії зміг бути випущений збірник кращих зразків української літератури того часу? Як вдалося, незважаючи на примусове втілення у життя всього німецького або польського, зберегти традиції українського народу, не забути рідну мову, а ще й примножити здобутки української культури, поставити її врівень з сучасними досягненнями літератури того часу? Розгляду цих питань і присвячується надана робота. Метою цього дослідження є висвітлення умов і обставин, завдяки яким побачила світ “Русалка Дністровая”, а також показати роль і значення цього збірника для подальшого розвитку української мови та української літератури. Незважаючи на успіх альманаху серед сторонників українського відродження, можна припуститися висновку, що в умовах подальшого розвитку австрійської та польської реакції, значення “Русалки Дністрової” було обмежено кількістю своїх читачів та не знайшло широкого розповсюдження серед українського населення того часу. Завдання цієї роботи можна визначити такими: 1. Показати рівень культурного та національного життя українців, стан української літератури на західноукраїнських землях наприкінці XVIII - початкуXIX, тобто напередодні виходу у світ альманаху “Русалка Дністровая”; 2. Висвітлити роль західноукраїнських культурних діячів того часу в збереженні та розвитку української культури, а особливо – роль та участь в цьому процесі членів “Руської Трійці” – Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького; 3. Проаналізувати вплив зовнішніх обставин, а саме: вплив європейської культури, на розвиток української культури і літератури на західноукраїнських землях, а також вплив літератури Наддніпрянської України; 4. Показати, яким чином твори збірника “Русалка Дністровая”, могли сприяти розвитку національної свідомості української нації; 5. Зробити висновок про значення збірника “Русалка Дністровая” в контексті збереження української мови від повного знищення в умовах жорстокої, імперської політики того часу, а також для розвитку сучасної української літературної мови. ВИСНОВКИ. З проведеної роботи ми бачимо, що “Русалка Дністровая” виникла не на голому місці, як здавалося б раніше. Її появі передувала величезна діяльність церковних діячів, українських священиків греко-католицької церкви, які з кінця XVIII ст. розпочали роботу з культурного просвітительства українського селянства та відродження його мови, зокрема, церковнослов`янської. Хвиля романтизму в європейській літературі, яка прийшлася на Україну на початку ХІХ століття, примусила суспільство, навіть його верхні верстви, звернути увагу на життя простого народу, здивуватися величчю його духовних надбань. Ніякі імперські реформи не змогли зупинити цей процес. Повальне захоплення інтелігенцією (і не тільки українською) краєзнавством та фольклористикою відкрило для громади існування на диво талановитого та поетичного українського народу. Греко-католицькі священики Галичини, які були єдиною і, на жаль, нечисленною верствою українського населення, виховали в своєму колі нове покоління молоді, яке, увібрав в себе всі кращі демократичні та революційні ідеї того часу, змогло через нові літературні засоби , створити українську літературу ХІХ ст. з “живою” українською мовою. Твори “Русалки Дністрової” показали, що український народ має не тільки героїчне минуле, а й велике майбутнє. “Русалка Дністровая” надала поштовх для всіх прогресивних українців того часу на здійснення національного Відродження. Український народ довів, що він справжній охоронець своїх національних інтересів. Ніяка реакція, ніяка “колоніальна” політика не здатна була змусити простий український народ забути своє минуле, свою культуру. Діячі “Руської Трійці” своєчасно й майстерно узагальнили духовні надбання народу та довели до широкої громади ці твори у вигляді збірника “Русалки Дністрової”. Незважаючи на невеликий тираж, цензурні перепони та роз`єднаність українців по різних державах, “Русалка Дністровая” справила на сучасників справжнє революційне враження. Вона стала справжнім революційним вісником, вісником національного пробудження.