Тема: Віруси компютерні

Зміст Вступ 3 Розділ 1. Сучасний стан епідеміології вірусів вищих рослин 5 Розділ 2. Шляхи розповсюдження вірусів рослин в природі та роль факторів навколишнього середовища 11 2.1. Клімат та погодні умови 11 2.2. Розповсюдженість вірусів. Біотичні фактори 18 2.3. Розповсюдженість вірусів. Абіотичні фактори 22 2.4. Шляхи передачі вірусів рослин в природних умовах 23 Розділ 3. Найбільш поширені вірусні захворювання серед вищих рослин 29 3.1. Кількісна характеристика та класифікація вірусів рослин 29 3.2. Віруси, які вражають певні види рослин 30 3.3. Віруси, які уражують широке коло рослин господарів 32 3.5. Боротьба із вірусними хворобами рослин 38 Висновок 39 Список використаної літератури 41

План 1. Обов’язкові компоненти структури бактеріальної клітини 3 2. Біополімери в складі бактеріальної клітини. Функції біополімерів 5 3. Кардинальні ознаки представників царства, визначення поняття “віруси” 6 4. Стерилізація. Методи. Паровий та повітряний методи стерилізації в аптеці 8 5. Поза хромосомні фактори спадковості бактерій: плазмід та мігруючий генетичні елементи 10 6. П. Ерліх, принципи раціональної хіміотерапії, хіміотерапевтичний індекс 12 7. Визначення санітарної мікробіології як науки. Завдання санітарної мікробіології, джерела і шляхи надходження патогенних мікроорганізмів в об’єкти довкілля 13 8. Роботи Л. Пастера і Р. Коха в розвитку вчення про інфекцію. Тріада Генне-Коха та її оцінка 15 9. Система комплементу. Функції комплементу. Класичний та альтернативний шляхи активації 18 10. Інактивовані вакцини. Характеристика одержання. Контроль 20 Література 22

Вступ. 3 1. Опрацьована література. 5 2. Об’єкт і методи дослідження. 25 3.Результати дослідження. 27 Висновки. 29 Литература. 30 Додатки. 31 Вступ. Вперше мікроорганізми в повітрі були виявлені Л.Пастером ще в другій половині ХІХ століття. Потрапляють вони туди із ґрунту разом з пилом, а також з дрібними крапельками води, які здуваються з водної поверхні, та іншими шляхами. З пилинками мікроби потрапляють навіть в нижні шари стратосфери. Чим більше забруднюватиметься повітря пилом, димом, кіптявою, тим більше в ньому мікроорганізмів. Найчастіше в повітря попадають спори Bacillus i Clostridium, конідії грибів, шматки міцелію, цисти найпростіших і одноклітинних водоростей, пилок рослин, різні мікрококи і сарцини, Bac. subtilis, Bac. megaterium, Bac. cereus, актиноміцети, цвілеві та дріжджові гриби тощо. Кількісний і якісний склад мікрофлори повітря в основному залежить від пори року, погоди, місця збору, швидкості й напряму вітру, густоти населення. Найбільша кількість мікроорганізмів у повітрі спостерігається над великими промисловими містами, менша – над сільською місцевістю і найменша – над морями, льодяними полями, горами і лісами. У лісах, особливо хвойних, мікробів дуже мало, бо на них згубно впливають леткі речовини – фітонциди. З віддаленням від населених пунктів кількість мікробів у повітрі помітно знижується. Велике значення для зменшення кількості мікробів у повітрі мають зелені насадження, оскільки рослини не тільки виділяють фітонциди, а й завдяки своїм листкам мають значну пилозатримуючу здатність. Я.Г.Кішко наводить дані, що в центрі Львова в 1куб.м. повітря містилося близько 3000 бактерій, в повітрі міського парку – 1000, а в заміському парку – 500. Найбільше мікроорганізмів у повітрі в закритих приміщеннях, особливо там, де скупчується багато людей. Цікаві дані наводять французькі вчені щодо кількості мікроорганізмів повітря в різних місцях Парижа. Наприклад, в районі Люксембурзького парку, який вважається найздоровішим місцем в Парижі, в 1 куб.м. повітря виявлено 130 мікробів. В жилих приміщеннях кількість мікроорганізмів коливається від 4000 до 8000 в куб. метрі. В приміщенні вокзалу Сент-Луар – 500 000, а в магазинах – від 300 тис. до 2 млн. Особливо багато мікробів в повітрі було виявлено у вихідний день в автомобільному салоні – 9 млн. в 1 куб.м. Мікроби і віруси потрапляють у повітря не тільки з пилом, а й з крапельками слини й слизу, які виділяє людина при кашлі, чханні, під час сміху й розмови; наприклад, при чханні та кашлі викидається в повітря близько 60 000 крапельок, в яких міститься велика кількість різних мікробів. Відомо, що людина в середньому за добу вдихає до 14 тис.л. повітя, при цьому 99,8% мікроорганізмів, які містяться в повітрі, затримуються в дихальних шляхах. Саме через повітря можуть передаватися збудники грипу, кору, дифтерії, стафілококових, стрептококових і менінгококових захворювань, ангін, туберкульозу тощо. Для закритих приміщень санітарними показниками повітря є наявність у ньому стафілококів, зеленуватих стрептококів, а показником прямої епідеміологічної небезпеки – гемолітичних стрептококів і стафілококів. Орієнтовним критерієм чистоти повітря жилих приміщень вважається такий стан, коли в 1 куб.м. міститься не більш як 1500 бактерій і 16 стрептококів. Своєчасне побілення, щоденне вологе прибирання приміщень, систематична вентиляція зменшують кількість мікробів у повітрі. В окремих випадках для очищення повітря застосовують дезинфекцію такими антисептиками, як технічна молочна кислота і триетиленгліколь. Кількісний і якісний склад мікрофлори повітря досліджують різними методами. У верхніх шарах атмосфери вивчають мікроорганізми з літаків і аеростатів спеціальною апаратурою, яка виключає можливість зараження середовищ через присутність людини. Більшість методів пов’язана з вирощуванням їх на поживних середовищах та наступним аналізом і підрахунком кількості колоній, які утворилися з бактеріальних клітин або спор. Для цієї мети використовують спеціальні прилади для аналізу і підрахунку колоній мікроорганізмів. Найпростішим методом визначення мікрофлори повітря є седиментаційний метод, запропонований Р.Кохом. Суть його полягає у тому, що чашки Петрі з живильним середовищем залишають відкритими протягом 5-10 хв. на місці проведення досліду. За цей час на поверхню поживного середовища разом з пилом і краплинами вологи осідають мікроби, які інтенсивно розмножуються і через певний час утворюють колонії. Потім їх підраховують і аналізують. Цей метод осаджування дає тільки орієнтовні дані. Набагато точнішим є аспіраційний метод, розроблений Ю.А.Кротовим. За цим методом посів мікроорганізмів проводять за допомогою спеціального апарату. Досліджувати мікрофлору повітря можна також фільтраційним та іншими методами.