Тема: Остап Вишня “Мисливські усмішки

Зміст Вступ 3 1. Біографія Остапа Вишні 4 2. Ліризм, гумор і сатира у творах Остапа Вишні 8 3. Образ оповідача в усмішках Остапа Вишні 11 4. На полювання iз девiзом: "хай живуть зайцi!" 12 5. "Мисливські усмішки" - унікальне явище української літератури 14 Висновки 20 Список використаних джерел 23

Вступ 3 РОЗДІЛ І. ПРИРОДНО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ РЕГІОНУ 5 1.1. Клімат 5 1.2. Ландшафт 5 1.2.1. Рельєф 6 1.2.2. Мальовничі краєвиди 7 1.3. Акваторії 7 1.4. Бальнеологічні 7 1.5. Лісові ресурси 8 1.5.1. Мисливські ресурси 9 РОЗДІЛ II. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ 13 2.1. Археологічні пам'ятки 13 2.2. Історичні пам'ятки 20 2.3. Архітектурна спадщина і твори монументального мистецтва 23 2.4. Етнографічні особливості територі 27 2.5. Музеї, театри та розважальні заклади 28 РОЗДІЛ III. ІНФРАСТРУКТУРНІ РЕСУРСИ 36 3.1. Транспортна система 36 3.2. Засоби гостинності 36 ВИСНОВКИ 43 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ 46 ДОДАТОК. Карта Київської області 48-49

Вступ 3 1. ПОНЯТТЯ СОЦIАЛЬНОЇ НЕРІВНОСТІ ТА СТРАТИФIКАЦIЇ 4 2. ТЕОРЕТИЧНI КОНЦЕПЦIЇ СОЦIАЛЬНОЇ СТРАТИФIКАЦIЇ 8 3. СТРАТИФІКАЦІЙНА МОДЕЛЬ СУСПІЛЬСТВА 11 Висновки 14 Література 15 Вступ Вже давно помічено, що у людському суспільстві завжди існує соціальна нерівність, а саме нерівний поділ таких соціальних благ як багатство, влада, пошана. У первісному суспільстві наші предки жили у невеликих групах мисливців та збирачів, які ділили їжу, шкури звірів, притулок та iншi матеріальні ресурси. У цих спільнотах людей соціальна нерівність – крім тої, що була пов'язана з віком або статтю, – означала лише відносно невеликі вiдмiнностi у статусі певних iндивiдiв. Одна особа могла мати вищий статус ніж iншi завдяки, наприклад, таким особистим якостям, як мудрість, мисливські вміння або врода. Але коли спільноти стали більш великими та складними, як, наприклад, в сучасному суспільстві, – виник зовсім інший вид соціальної нерівності: нерівність цілих груп людей. Це явище знайшло своє відображення в соціології, яка для позначення розподілу суспільства на певні групи та шари ввела в обіг термін "стратифікація". Висновки Як бачимо, існує різноманіття думок та підходів до проблеми соціальної стратифікації, але ж можна виділити загальну позицію. Соціальна стратифікація – це природна і соціальна нерівність між людьми, яка проявляється в їх соціальному житті і має ієрархічний характер: вона підтримується і регулюється різними інституціональними механізмами, постійно відтворюється і модифікується, що є умовою впорядкованого існування будь-якого суспільства та джерелом його розвитку. У нормальному випадку суспільство внутрішньо розшаровано на сукупність страт, кожна з яких має свої специфічні ознаки. Найбільш могутніми з-поміж них є багатство, влада і престиж. За певних обставин ці ознаки або їх відсутність можуть нагромаджуватись. Наявність страт, стратифікація вказує на наявність соціальної нерівності в суспільстві, його диференціацію, що завжди є притаманим людським спільнотам.

ВСТУП 3 1. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ ТА ЇЇ СИСТЕМИ 4 2. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ 10 ВИСНОВКИ 17 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 19 ВСТУП Вже давно помічено, що у людському суспільстві завжди існує соціальна нерівність, а саме нерівний поділ таких соціальних благ як багатство, влада, пошана. У первісному суспільстві наші предки жили у невеликих групах мисливців та збирачів, які ділили їжу, шкури звірів, притулок та інші матеріальні ресурси. У цих спільнотах людей соціальна нерівність – крім тої, що була пов'язана з віком або статтю, – означала лише відносно невеликі відмінності у статусі певних індивідів. Одна особа могла мати вищий статус ніж інші завдяки, наприклад, таким особистим якостям, як мудрість, мисливські вміння або врода. Але коли спільноти стали більш великими та складними, як, наприклад, в сучасному суспільстві, – виник зовсім інший вид соціальної нерівності: нерівність цілих груп людей. Це явище знайшло своє відображення в соціології, яка для позначення розподілу суспільства на певні групи та шари ввела в обіг термін "стратифікація". Від стратифікації тісно залежить процес соціальної мобільності, що означає, що індивід в суспільстві хоч і займає певне положення, але постійно його змінює в силу тих або інших причин. І стратифікація, і мобільність були піддані ретельному дослідженню в межах соціологічної науки, що знайшло своє відображення в працях науковців сучасного та минулого. ВИСНОВКИ Соціальна стратифікація – це природна і соціальна нерівність між людьми, яка проявляється в їх соціальному житті і має ієрархічний характер: вона підтримується і регулюється різними інституціональними механізмами, постійно відтворюється і модифікується, що є умовою впорядкованого існування будь-якого суспільства та джерелом його розвитку. У нормальному випадку суспільство внутрішньо розшаровано на сукупність страт, кожна з яких має свої специфічні ознаки. Найбільш могутніми з-поміж них є багатство, влада і престиж. За певних обставин ці ознаки або їх відсутність можуть нагромаджуватись. Наявність страт, стратифікація вказує на наявність соціальної нерівності в суспільстві, його диференціацію, що завжди є притаманним людським спільнотам. Концепція стратифікації, на відмінність від марксистської ідеї класів і побудови безкласового суспільства, не постулює соціальної рівності, навпаки, вона розглядає нерівність як природний стан суспільства, тому страти не тільки розрізняються по своїх критеріях, але і розміщуються в жорсткій системі підпорядкування одних шарів іншим, привілейованого положення вищих і підлеглого положення нижчих. У дозованій формі допускається навіть ідея деяких соціальних суперечностей, які нейтралізуються можливостями соціальної мобільності вертикального типу, тобто передбачається, що окремі талановиті люди можуть переходити з нижчих шарів у вищі, як в рівній мірі і навпаки, коли малоактивні люди, що займають місця у вищих шарах суспільства через соціальне положення своїх батьків, можуть розоритися і опинитися в найнижчих шарах соціальної структури. Поняття соціальної мобільності виявляється виключно важливою характеристикою стратифікованого суспільства. За його критеріями можна порівнювати різні типи суспільства з точки зору динамічності чи задубілості його соціальних структур, вводити поняття відкритого чи закритого суспільства, демократичного або тоталітарного режиму і т. д. Наслідки соціальної мобільності (позитивні, негативні) відбиваються і на індивідах, і на суспільстві в цілому. Просування уверх тісно зв'язано з політичним розвитком, інтелектуальним, науковим прогресом, формуванням нових цінностей і соціальних рухів. Рух вниз веде до вивільнення вищих верств від малокорисних елементів. Але найважливіше те, що посилена мобільність сприяє дестабілізації суспільства за всіма його параметрами. Інший можливий результат – витіснення найбільш здібних членів суспільства з процесу мобільності або ж за межі даного суспільства як такого, що з неминучістю віддзеркалюється негативно і на долі самого суспільства. Від тієї чи іншої реакції суспільства на наслідки мобільності залежить можливість або неможливість подолання нестабільності, яку вона викликає. Таким чином, поняття соціального шару стратифікації і соціальної мобільності, доповнюючи поняття класу і класової структури суспільства, конкретизують загальне уявлення про структуру суспільства і допомагають деталізувати аналіз соціальних процесів в рамках тих або інших економічних і соціально-політичних формацій.