совiсть обманювати легко а виховувати важко

Зміст Вступ 3 1. Економічна сутність та оцінка нематеріальних активів 5 2. Економіка - правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури 14 3. Стисла організаційно-економічна характеристика базового підприємства ТОВ „Легко” 21 4. Облік руху нематеріальних активів на підприємстві ТОВ „Легко” 27 5. Облік амортизації нематеріальних активів 37 6. Інвентаризація нематеріальних активів 42 7. Шляхи удосконалення обліку нематеріальних активів 46 Висновки та пропозиції 48 Список використаної літератури 49 Додатки. Звітність, первинні документи 51 Метою курсової роботи є: характеристика і удосконалення системи бухгалтерського обліку нематеріальних активів на основі теоретичного вивчення проблеми та критичного аналізу практики на досліджуваному підприємстві. Для досягнення поставленої мети у курсовій роботі розглядаються наступні завдання: - визначення економічної сутності нематеріальних активів та їх оцінка у відповідності до національних стандартів обліку; - аналіз нормативно-правової бази та огляд наукової літератури по темі дослідження; - розкриття організації і методики обліку нематеріальних активів на базі досліджуваного підприємства; В розвиток методології з питань обліку нематеріальних активів зробили вагомий внесок праці: І.А. Басманова, І.О. Белебехи, О.С. Бородкина, Б.І. Валуєва, М.В.Кужельного, А.М.Кузьмінського, Ю.Я.Литвина, А.Ш.Маргуліса, І.С.Мацкевичюса, В.Б.Моссаковського, В.Ф.Палія, П.Т.Саблука, В.В.Сопко, А.М.Фабричнова, М.Г.Чумаченка, С.А.Щенкова та інших. Об’єктом дослідження було обрано торговельне підприємство ТОВ „Легко”. Інформаційною базою дослідження стали закони та інші урядові нормативні документи з питань економічної політики, М(С)БО, П(С)БО, спеціальна література та нормативні документи, статистичні матеріали, планова та звітна інформація підприємства. Дослідження проводяться на основі фінансовій звітності підприємства за 2003-2005 роки. Для розкриття теми використовуються теоретичні, розрахункові і аналітичні методи...

СОДЕРЖАНИЕ 7. Территориальное разделение труда как основа формирования экономических районов 3 42. Современное состояние, особенности размещения и проблемы развития отраслей легко промышленности Украины 11 Список использованной литературы 21...

Зміст. Вступ………………………………………………………….3 Розділ І. Розвиток самоврядування молодших школярів……………………………………………………………5 1.1. Ланки самоврядування……………………………….5 Розділ ІІ. Важкий шлях до самостійності……………12 2.1. Як розвивати учнівське самоврядування в школі………………………………………………………………12 Розділ ІІІ. Важко тому, що просто…………………….19 3.1. Відтворення аркушів опорних конспектів, як справлятися з пробілами………………………………………19 Висновок …………………………………………………..24 Список використаної літератури ………………………25...

Завдання 1. Психологічна характеристика основних видів діяльності. 3 Завдання 2. Психологія масових явищ. Натовп, його характеристика. 11 Завдання 3. Якому типу темпераменту відповідає характеристика: відрізняється легкою пристосованістю до змін умов життя, підвищеною контактністю з оточуючими людьми, товариськістю; почуття легко виникають і швидко змінюються; швидко утворюються тимчасові нервові зв'язки, стереотипи поведінки рухливі; у новому середовищі не почуває себе скутим, здатний до швидкого переключення уваги і діяльності. Які ще особливості притаманні цьому типу темпераменту? 15 Перелік використаної літератури 17 ...

Зміст Вступ 3 1. Поняття про танатологію, її завдання і значення. 5 2. Вмирання і смерть, філософське, релігійне, медичне значення. 6 3. Особливості догляду за важкохворими та помираючими. 12 3.1. Вмирання в лікарні. Роль медсестри в догляді за помираючим 12 3.2. Психотерапія хворих у термінальній стадії 14 3.3. Поради соціальному працівнику, який доглядає за важко хворими 17 3.4. Паліативна допомога. Хоспіси 20 Висновок 31 Список використаних джерел 33...

1. В одному підрозділі 36 чоловік, в іншому – 41. У ході соціометрії з’ясувалося, що в першому підрозділі зроблено 36 взаємних виборів, а в другому – 20 (число обмежень дорівнювало 3): 1) які коефіцієнти взаємності в колективах двох підрозділів? 2) які психологічні факти варто врахувати, щоб зробити правильний висновок про рівень розвитку міжособистих стосунків у цих підрозділах? 2. У чому полягає відмінність між мовленням людини та звуковою сигналізацією тварин? 3. Складіть і проаналізуйте схему розв’язання розумової задачі 4. У поданих прикладах поведінки людей проявляються риси індивіда й особистості. Виберіть ті з них, які характеризують особистість. Обґрунтуйте свій вибір: 1) К. виділяється виразною мімікою, різкими рухами і швидкою ходою; 2) С. вніс пропозицію, здійснення якої підвищить ефективність роботи організації; 3) у В. прекрасна дикція і приємний голос; 4) в Е. спостерігається уповільненість мовлення, ускладнення в переключенні з одного виду діяльності на інший. 5. На підставі характеристики визначте тип темпераменту й особливості роботи соціального психолога з людиною, що має такий тип темпераменту. В., як правило, стриманий, незворушний. На питання відповідає не відразу, але спокійно і по суті. Важко сходиться з людьми. Підтримує постійні контакти з обмеженим колом знайомих. ...

Вступ 3 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОДІАГНОСТИЧНИХ МЕТОДІВ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ 4 2. ТЕСТИ ІНТЕЛЕКТУ 8 3. ТЕСТИ ЗДІБНОСТЕЙ ТА ТЕСТИ ДОСЯГНЕНЬ 10 4. ТЕСТИ ОСОБИСТОСТІ ТА ОПИТУВАЛЬНИКИ ОСОБИСТОСТІ 12 5. ПРОЕКТИВНІ МЕТОДИКИ 14 Висновки 15 Література 16 Висновки У психологічній практиці використовується велика кількість діагностичних методів і засобів дослідження явищ психіки. Всі вони мають різні підстави, використовують певні принципи пізнання, по-різному структуровані. Хоч вони й важко піддаються класифікації, існують певні підходи до їх розділення та систематизації. Суттєвими для психодіагностичних методів є вимоги до надійності та валідності інструменту виміру, а також жорстка регламентація процедури обстеження (точне дотримання інструкції та способів представлення стимульного матеріалу, невтручання дослідника в діяльність піддослідного). Завдання, що стоять перед психодіагностичним методом, не обмежуються кваліфікацією досліджуваного явища – обов’язковою є також інтерпретація результатів. Збереження за особистісними проявами, з одного боку, та інтелектом – з іншого, відносної самостійності дозволяє більш глибоко проникнути в сутність цих психічних утворень, а відоме акцентування їх функціонального багатоманіття сприяло розробці психодіагностичних методик, цінність яких безсумнівна. Вступ Психологічна діагностика – область психологічної науки, що розробляє принципи, шляхи та прийоми розпізнавання, оцінки та виміру індивідуально-психологічних особливостей особистості. Основу психодіагностики складають її методи – інструмент, за допомогою якого вона здійснює дослідження внутрішнього світу людини. Зарубіжна психологія, підкреслюючи значення в психодіагностиці саме методів, іноді використовує слово "психодіагностика" як синонім терміну "психологічне тестування". Хоч тести, безперечно є головними методами психодіагностики, вона озброєна і іншими методами, про які піде мова у цій роботі. Важливість всіх методів психодіагностики, безсумнівно, є високою та вимагає від науковців постійного їх вдосконалення та розвитку. Висновки У психологічній практиці використовується велика кількість діагностичних методів і засобів дослідження явищ психіки. Всі вони мають різні підстави, використовують певні принципи пізнання, по-різному структуровані. Хоч вони й важко піддаються класифікації, існують певні підходи до їх розділення та систематизації. Суттєвими для психодіагностичних методів є вимоги до надійності та валідності інструменту виміру, а також жорстка регламентація процедури обстеження (точне дотримання інструкції та способів представлення стимульного матеріалу, невтручання дослідника в діяльність піддослідного). Завдання, що стоять перед психодіагностичним методом, не обмежуються кваліфікацією досліджуваного явища – обов’язковою є також інтерпретація результатів. Збереження за особистісними проявами, з одного боку, та інтелектом – з іншого, відносної самостійності дозволяє більш глибоко проникнути в сутність цих психічних утворень, а відоме акцентування їх функціонального багатоманіття сприяло розробці психодіагностичних методик, цінність яких безсумнівна. ...

Вступ 3 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ЗГЛАДЖУВАННЯ 4 2. ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ЗБІЛЬШЕННЯ ІНТЕРВАЛІВ ТА ПЛИННОЇ СЕРЕДНЬОЇ 6 3. АНАЛІТИЧНЕ ЗГЛАДЖУВАННЯ 9 Висновки 13 Література 14 Вступ При дослідженні і прогнозуванні економічних явищ буває необхідним виявити їх динаміку і тенденції розвитку. В цьому випадку використовуються показники, які утворюють собою ряди даних – динамічні ряди. Вони показують, чи відбувається спад, чи підйом даного економічного показника. Але не завжди легко визначити тенденцію розвитку через те, що розвиток економіки підкорений коливанням у часі: постійно здійснюються процеси як її піднесення, так і погіршення. В цьому випадку статистика пропонує ряд методів, які допомагають виявити загальну тенденцію розвитку економіки в цілому або її окремого показника. Такі методи називаються методами згладжування або вирівнювання. Яким би складним не був економічний розвиток, за допомогою цих методів він може бути успішно проаналізований за своєю динамікою. Висновки Способи, які включені до першої групи методик (методи "механічного" згладжування) надають можливість тільки спрощеного, неточного уявлення про тенденції в динамічному ряді. Коректне застосування цих способів потребує глибоких та різноманітних знань про динаміку змін соціально-економічних явищ. Аналітичне згладжування є більш точним методом згладжування та вимагає здійснення ряду математичних процедур: визначення виду функціонального рівняння, знаходженням параметрів рівняння, розрахунок теоретичних, згладжених рівнів, які відображають основну тенденцію ряду динаміки. Графічне відображення змін рівнів ряду грає велике значення в застосуванні методів згладжування. Воно дозволяє прискорити процедуру аналізу та збільшити степінь наочності отриманих результатів. ...

Вступ 3 1. Поняття й типологія політичних режимів. 4 2. Тоталітарний і авторитарний політичні режими. 7 3. Демократичний політичний режим. 10 Висновки 15 Відповіді на тестові завдання з теми №5 „Політична влада”. 16 Література 20 Вступ Політичний режим – це характеристика не тільки держави, але й всієї політичної системи. Відносини між людьми з приводу державної влади й відносини людей з державною владою, які формують зміст політичного режиму, розгортаються саме у сфері політичної системи. Оскільки остання є одним із рівнів громадянського суспільства, то корінні соціально-економічні й культурні основи цього суспільства зумовлюють характер держави не безпосередньо, а втілюючись в особливостях політичного режиму. Сучасний політичний режим України визначити важко. Він поєднує в себе певні елементи всіх видів відомих на цей час режимів і не може бути тлумачним однозначно. Тим більш, що його формування відбувається в умовах гострої економічної, політичної і соціальної кризи, перебудови українського суспільства, переходу на нові принципи політичного і суспільно-економічного життя. Дослідження сутності, типології політичного режиму як явища політичного життя, корисно тим, що дозволяє оцінити становлення політичної сфери в Україні, з неупереджених наукових позицій визначити процеси, які сьогодні відбуваються в суспільстві. Такі дані можуть стати головним знаряддям подолання кризи, налагодження в країні життя за вищими світовими стандартами. ...

Вступ 3 1. СТАРОДАВНІЙ ТА СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ПЕРІОДИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ 4 1.1. Політична думка Стародавнього Заходу 4 1.2. Християнська політична думка 7 2. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ У НОВИЙ ЧАС 9 3. ОСНОВНІ ПОЛІТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ ХХ СТОЛІТТЯ. 14 3.1. Неолібералізм 14 3.2. Неоконсерватизм 16 3.3. Фашизм. 18 Висновки 19 Вступ Політологія як наука зародилася ще в античні часи. Вже тоді людям необхідно було узагальнити та пояснити явища, які відбувалися в сфері управління державою, міжнародних стосунків. На базі висновків, які відпрацьовувалися політологами, будувалися відносини між соціальними елементами, суб’єктами держави і міжнародних зв’язків. Розвиток політичної думки сприяв більш глибокому осмисленню тих процесів, що відбувалися в суспільстві. В різні часи розвиток політичних концепцій відбувався на різних теоретичних і духовних засадах. Політологія пройшла тривалий шлях свого розвитку від ідей античності до сучасної плюралістичності думок. Висновки Політологія як наука пройшла значний етап у своєму розвитку. Як наукове знання вона закликана надати допомогу людству влаштувати найбільш справедливий і раціональний тип політичного правління. Проте, як показує практика, зробити це дуже і дуже важко. Плюралізм теорій, їх багатоманітність не сприяють концентрації зусиль у цьому напрямку. Різні політичні течії відповідають певним соціальним групам населення, які мають різні політичні погляди. ХХ століття в плані генерації нових політичних концепцій і теорій значно відрізняється від інших часів і епох історії людства. Прискорення темпу життя людства, розвиток науково-технічного прогресу, накопичення значних матеріальних цінностей і ресурсів у великій степені сприяють подальшому розвитку плюралістичності політичної думки. Нове століття обіцяє бути за напруженістю соціального життя ще динамішнішим, ніж ХХ вік. Розвиток суспільних відносин інтенсивно змінюється і це, безперечно, надасть значних змін для політичної думки людства. ...

Вступ 3 1. Сутність релігії та її структура. 4 2. Походження та розвиток релігійних уявлень. 9 Висновки 14 Література 15 Вступ Людині одвічно було притаманне прагнення до пізнання Всесвіту, суспільства, власного буття. Нині титанічними зусиллями багатьох поколінь нагромаджено величезний обсяг знань. Водночас незнаного, незрозумілого, сумнівного не стало менше. І світ, і людина залишаються значною мірою тайною, що сягає вищого начала, вищої розумної сили – Абсолюту, або Бога. Віра в реальне існування цього вищого начала є основою такого не менш таємничого феномена, як релігія. Релігія така ж давня, як і сама людина. Немає жодного народу на планеті, який би не знав релігії, як і немає жодної людини, яка б не мала в ній потреби. Тому важко віднайти в духовному житті фактор, який би відігравав вагомішу роль, аніж релігія. Від кам’яного віку й сучасної космічної ери, зазнаючи дивовижних змін і метаморфоз, перебуває вона в нерозривному зв’язку з людським духом. Висновки Релігія в житті людини займає значне місце. Вона формує його світогляд, пояснює зі своєї точки зору всі явища, що відбуваються навколо неї. Релігія здатна, на відміну від інших світоглядних утворень, пояснювати все, що є у Всесвіті, показуючи певні зв’язки між реальним і надприроднім, потойбічним. Релігія формує духовність людини, вона зобов’язує його до певного образу життя, вимагає високих морально-етичних якостей, які є практично однаковими майже в усіх релігіях світу. Під впливом релігійних переконань індивід скоює відповідні вчинки, які іноді вимагають від нього значних фізичних і моральних зусиль і навіть самопожертви. Не зважаючи на це, людина знаходить заспокоєння в релігії. Сутність людського індивіда завжди вимагає наявності певної підтримки, хоч би вона була і ілюзорної. Досвід історичного розвитку підтверджує, що таку підтримку людина завжди находила і продовжує знаходити. ...

Вступ 3 1. Релігія – фундаментальний елемент культури, її зв’язок із сферою духовної культури 4 2. Релігія і мистецтво. Релігія і наука 7 3. Релігія і культура українського народу: загальна характеристика 12 Висновки 17 Література 18 Вступ Релігія завжди відігравала значну роль у житті людини. Особливо відчувався її вплив на таку сферу діяльності суспільства як культура. Визначити його дуже важко через те, що як культура, так і релігія оцінюється дуже неоднозначно. Їх корені, початки сягають у сиву давнину людської історії, і вже сьогодні ніхто не може сказати, що з'явилося першим – культура або релігія. Чи може культура вплинула на появу релігії, чи, навпаки, релігія спричинила виникнення культури? Беззаперечним залишається тільки сучасний погляд: ці два феномени людського життя мають місце в об’єктивній реальності людського існування та значним чином впливають одне на одне. З точки зору науки, є дуже важливим визначити сутність цих понять, зрозуміти механізми взаємодії. Для цього історія людства пропонує нам величезний фактичний матеріал минулих століть, який необхідно осмислити та правильно інтерпретувати. Висновки Таким чином, релігія була і є незмінним супутником і складовою цивілізації. Вона передусім є духовним явищем, що разом з тим впливає на всі сторони життя людини та суспільства і про неї не можна судити спрощено та однозначно. Релігія є не просто складовою культури, а й тісно пов’язана з такими її творчо-дієвими формами як мистецтво або наука. Релігія – явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспільстві цілком закономірно й існує разом з ним. Вона є однією з найдревніших форм суспільної свідомості – форм відображення світу, але відображення своєрідного. Релігія є духовним феноменом, особливість якого полягає в тому, що самовизначення людини є засобом усвідомлення себе часткою Всесвіту. За допомогою релігії людина перетворює об’єкти, які реально існують, у ціннісні орієнтири та за їх допомогою відчуває себе продуктом дії вищих сил. Релігія в житті українського суспільства відігравала значну роль, особливо на певних етапах його розвитку. Але, на сьогоднішній день можна говорити про зменшення цієї ролі, особливо в сучасних соціально-політичних та соціально-культурних умовах України. ...

Вступ 3 1. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК РОМАНТИЗМУ 4 2. ХАРАКТЕРНІ ІДЕЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОМАНТИЗМУ 7 Висновки 13 Література 14 Вступ Людям притаманно існувати в межах певної історичної епохи, поділяти своє буття на періоди. Маючи деяку основу свого життя, вони намагаються утримати її, зберегти, максимально пристосувати до умов існування. Всі їхні ідеї, думки, концепції спрямовані на теоретичне обґрунтування основ існування. В них люди знаходять силу, вихідні принципи для подальшого розвитку. В них же відбувається накопичення й нових поглядів, які спричиняють переосмислення свого життя, особливо у трагічні історичні періоди розвитку. Так відбулося і з романтизмом. Він з'явився та поширився на межі ХVIII – ХІХ ст. і не був схожим на жодне з культурних явищ, що мало до цього людство. Безперечно, на його виникнення вплинув весь попередній досвід цивілізації, але явище романтизму, незважаючи на його досить широкий і всеохоплюючий характер, не можна сплутати з жодним іншим. Вивчення його є корисним для розуміння сутності розвитку суспільних відносин та подій того часу, механізмів та логіки відображення явищ дійсності за допомогою художніх засобів. Висновки Романтизм з'явився поворотним пунктом в історії європейської художньої культури і естетичної думки. Поняття романтизму пов'язане перш за все з художнім напрямом, що виник в Німеччині в останнє п'ятиліття XVIII в. Але оскільки цей напрям відповідав настроям і образу думок найактивніших представників європейського суспільства тієї пори, то дух романтизму був дуже швидко засвоєний в самих різних областях культурного і соціального життя: від природних наук до політичних вчень і рухів, від рівня виробництва духовних цінностей до рівня суспільного умонастрою. Заслуги романтиків у розвитку світового мистецтва важко переоцінити. Вони розширили й оновили старі художні форми, розробили жанри історичного роману, фантастичної повісті, ліро-епічної поеми, нові форми драми, досягли небувалої майстерності в ліричній поезії. Поряд з художніми відкриттями великої античної літератури від Гомера до Овідія, що наснажили геній титанів пізнього середньовіччя та доби Відродження, проклали шлях до художнього дослідження діалектики душі, разом з художніми відкриттями французького класицизму та доби Просвітництва, романтизм – спадкоємець кращих традицій літератури минулого, зі свого боку, багато в чому сприяв подальшим великим досягненням мистецтва....

Вступ 3 1. ВИЗНАЧЕННЯ ТА СУТНІСТЬ РЕЛІГІЇ 4 2. РЕЛІГІЯ ЯК СФЕРА ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ, ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ І СТРУКТУРА 11 З. ФУНКЦІЇ РЕЛІГІЇ ТА ЇЇ РОЛЬ У ЖИТТІ СУСПІЛЬСТВА 16 Висновки 20 Література 21 Вступ Людині одвічно було притаманне прагнення до пізнання Всесвіту, суспільства, власного буття. Нині титанічними зусиллями багатьох поколінь нагромаджено величезний обсяг знань. Водночас незнаного, незрозумілого, сумнівного не стало менше. І світ, і людина залишаються значною мірою тайною, що сягає вищого начала, вищої розумної сили – Абсолюту, або Бога. Віра в реальне існування цього вищого начала є основою такого не менш таємничого феномена, як релігія. Релігія така ж давня, як і сама людина. Немає жодного народу на планеті, який би не знав релігії, як і немає жодної людини, яка б не мала в ній потреби. Тому важко віднайти в духовному житті фактор, який би відігравав вагомішу роль, аніж релігія. Від кам’яного віку й сучасної космічної ери, зазнаючи дивовижних змін і метаморфоз, перебуває вона в нерозривному зв’язку з людським духом. Висновки Релігія в житті людини займає значне місце. Вона формує його світогляд, пояснює зі своєї точки зору всі явища, що відбуваються навколо неї. Релігія здатна, на відміну від інших світоглядних утворень, пояснювати все, що є у Всесвіті, показуючи певні зв’язки між реальним і надприроднім, потойбічним. Релігія формує духовність людини, вона зобов’язує його до певного образу життя, вимагає високих морально-етичних якостей, які є практично однаковими майже в усіх релігіях світу. Під впливом релігійних переконань індивід скоює відповідні вчинки, які, часом вимагають від нього значних фізичних і моральних зусиль і навіть самопожертви. Не зважаючи на це людина знаходить заспокоєння в релігії. Сутність людського індивіда завжди вимагає наявності певної підтримки, хоч би вона була і ілюзорної. Досвід історичного розвитку підтверджує, що таку підтримку людина завжди находила і продовжує знаходити. Релігія є універсальним духовним явищем в житті суспільства, що об'єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні верстви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угруповання віруючих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їхній боротьбі проти негативних соціальних відхилень і явищ, виконувати інші функції. ...

ВСТУП 3 1. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПСИХІКИ ЛЮДЕЙ 4 2. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ПСИХІКИ ТВАРИН 9 ВИСНОВКИ 15 Список використаної літератури 16 Вступ Перед вченими давно вже стоїть питання визначити, чим у принципі відрізняється тварина від людини. Однак поки що, крім зовнішньої несхожості, наука не може дати вичерпної і ґрунтовної відповіді стосовно цього питання. Особливо важко піддається науковому аналізу внутрішня сфера індивідів. В окремих випадках спостереження за тваринами, особливо такими як дельфіни, собаки, мавпи, складається враження, що вони думають і відчувають точно так же, як люди. Спеціально для розв’язання даної проблеми була створена така галузь психології як порівняльна психологія – це розділ психології, вивчаючий схожість і відмінності в поведінці і психіці між тваринами і людиною. Здається, що для вирішення задач даної галузі слід мати спеціальні методи дослідження. Однак, як показує практика, неможливо мати однакові методи як для дослідження психіки людини, так і для дослідження психіки тварини, тому прийнято розрізняти ці методи і вивчати їх в межах різних наукових дисциплін – в психології людини і зоопсихології. Висновки Методи дослідження психіки людини відрізняються від методів дослідження психіки тварини, перш за все, змістовною спрямованістю в отриманні психологічної інформації. Якщо при вивченні психології людини деякі дані поставляють методи самоспостереження, самооцінювання, то при дослідженні тварин вчені позбавлені такої можливості. Вони змушені самі трактувати зовнішні прояви поведінки тварин, інтерпретуючи її особливості в залежності від індивідуального досвіду і суб’єктивного розуміння ситуації. Зоопсихологія вивчає психіку на основі аналізу поведінки: детальний аналіз руху тварин в найпростіших ситуаціях, організованих зоопсихологом. Для зоопсихології важливі набуті особливості. Вона розглядає процес взаємодії тварини з навколишнім середовищем в нескладно контрольованих умовах. Знаючи минулий досвід тварини і ставлячи її в нову ситуацію, зоопсихолог вивчає віддзеркалення навколишнього середовища в її свідомості. Найголовнішими методами отримання психологічної інформації вважаються спостереження і експеримент. Досліджуючи психіку людини, в більшості випадків вчені ставлять перед собою більш значимі завдання, що пов’язані з мотивацією людини, її суспільними і духовними потребами, залежністю від соціальних чинників. Людина здатна пояснити і передати свої відчуття, зафіксувати їх за допомогою тестів, проективних методик. Найголовнішими методами дослідження психіки людини слід вважати тести, бесіди і експеримент, в ході якого людина, як правило, свідомо приймає участь в його організації і проведенні. ...